Урок на тему: "Київська Русь у другій половині Х ст."

 

 

 

 

 

 

 

План-конспект уроку історії на тему:

Київська Русь у другій половині Х ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку: Київська Русь у другій половині Х ст.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: Пояснювально-ілюстративна

Обладнання: Підручник, атлас, ілюстрації княгині Ольги та князя Святослава, герб князя Святослава.

Мета уроку: Учень повинен:

•                 знати: Події: 945 – 964 рр. – правління княгині Ольги, 957 р. – хрещення княгині Ольги, 969 р. – смерть княгині, 964 – 972 рр. – правління князя Святослава, 964 р. – похід князя на Хозарський каганат, 968 – 969 рр. – перший похід Святослава на Балкани,  970 – 972 рр. – другий похід князя на Балкани, 972 р. – смерть князя Святослава; Терміни: тіуни – представники київських князів, які очолювали умовні адміністративні одиниці, погости – місця збору данини, дружина – військо в Київській Русі; Особи: княгиня Ольга, князь Святослав, імператор Костянтин, імператор Іоанн Цимісхій.
•                 розуміти: розвиток Київської Русі у другій половині Х ст.; політику княгині Ольги і князя Святослава; важливість правління княгині Ольги і князя Святослава.
•                 вміти: аналізувати і порівнювати політику Ольги і Святослава, для того, щоб краще розуміти чому подальший розвиток Київської Русі був саме такий; характеризувати територіальні зміни; визначати чинники, які впливали на політику обох правителів.
•                 виховати: любов до історії, до минулого нашої держави.

Література:

Лях Р., Темірова Н. Історія України: Підручник для 7-го класу. – Київ: Генеза, 2005.

Мицько І. Пліснеськ – бáтьківшина княгині Ольги // Конференція «Ольжині читання». Пліснеськ. 10 жовтня 2005 року. -  Львів, 2006.Свідерській Ю.Ю., Ладиченко Т.В, Романишин Н.Ю. Історія України              ( підручник для 7 класу). – К.: Грамота, 2007.

Смолій В. А.,. Степанков В. С .Історія України 7 клас. – Київ: Генеза, 2007.

Потоцький В. П. Хто є хто в українській історії. – Х.: ВД «Школа», 2010.

 

Хід уроку

 

І. Організаційні моменти.

   Підготовка обладнання, оголошення теми і плану уроку. 

ІІ. Актуалізація попередніх знань.

Коли саме виникла Київська Русь ніхто не знає. Існують лише припущення. А от сама назва держави дала багатьом історикам час для роздумів над цим питанням. Одні говорять, що назва «Русь» походить від сарматського слова «rhos»- світло або  від «росів» - сарматських племен. Дехто бачить витоки цього слова – у назвах річок Рось, Роставиця, Росава. А ще є прибічники теорії, що слово походить від скандинавських племен (вікінгів, варягів): естонці їх називали «ротсі», а фіни – «руотсі», слід за ними так почали називати їх також інші народи.

Хто почав правити першим в Київській Русі достеменно не є відомо, але існують свідчення, що першим правителем в Києві був Кий, після нього був Аскольд, який перший із київських князів прийняв християнство. Визначальними для держави стали походи на Візантію в 860, 865 і 874 рр. Загинув князь у 882 році. Після Аскольда на київський престол зійшов Олег. За походженням він був норманським воєводою, який після смерті Рюрика, опікувався його сином Ігорем. У 907 році Олег здійснив похід на Візантію, у якому отримав перемогу. На знак перемоги князь прибив до воріт Константинополя щит. Він вимагав від візантійського імператора видати йому по 12 гривень сріблом на кожного воїна, а також встановив окрему платню, що мала надходити у всі великі міста Русі. Було укладено торговельний договір із Візантією, що відкривав купцям-русичам широкі можливості продавати на ринках Константинополя. За легендою князь помер у 912 році від укусу змії, яка виповзла із черепа його коня. Наступником князя Олега став князь Ігор, який був сином славнозвісного Рюрика. Він також як і його попередник хотів прославитися походами на Візантію. Перший його похід відбувся в 941 році, але він зазнав поразки. У 944 році Ігор знову нападає на Константинополь, який був досить успішним. У 945 році князь Ігор укладає договір із Візантією. Після повернення із походу, він іде на древлян, які відмовлялися платити данину. Але древлянам це не сподобалося («Якщо внадився вовк до отари овець, то він кожну витягає» - так вони говорили про київського князя) і вони вирішили йому помститися. Древляни зробили засідку князю Ігорю з його дружиною, всіх перебили, а князя прив’язали до двох дерев і впустили їх. Князя Ігоря розірвало. Так він загинув трагічно.

В той час за своїм етнічним складом Київська Русь не була монолітною державою. Вона становила своєрідну федерацію народів з різним рівнем політичного, господарського та культурного розвитку. Тому в Київській Русі існував сильний апарат влади. Правителем Русі був князь, який був нащадком родини Рюриковичів. Він розпоряджався общинними землями, які вважалися державними, роздаючи їх своїм дружинникам. Це були його воїни, які служили йому на війні. Велику роль в Київській державі відігравали бояри. Їх кількість постійно зростала. Найчисельніша група населення складалася із трудящого люду, які поділялися на селян-смердів, які були вільними , вели своє господарство і виплачували данину. Той селянин, який мав борг перед паном ставав закупом, тобто ставав напівзалежною людиною. Він ставав вільним лише тоді, коли виплачував борг і його відсотки. Невільні люди в Київській Русі називалися челяддю і холопами. Вони були позбавлені будь-яких прав. За злочини холопа відповідав пан і за злочини проти холопа винагороду одержував пан. Холоп не мав власності, він сам був власністю. Холоп міг дістати волю через само викуп або звільнення його паном. З розвитком міст зростала чисельність ремісників, торговців і купців.

Переважна більшість людей мешкала у селах – неукріплені поселення. Сели виникали на пологих берегах річок, струмків, озер і розташовувалися групами на відстані 0,5 – 3 км. У них налічувалося по кілька десятків жител. Побутові умови відзначалися суворістю. Щоб не померти, слід було щоденно тяжко працювати всім членам сім’ї. Важливу роль у становленні Київської держави відігравали міста, де жила князівська влада. Воно було огороджено ровами й валами, кожне з них мало міцно укріплений дитинець (центральна укріплена частина міста), де зосереджувалися органи влади й управління, та посад, у якому мешкало ремісничо-торгове населення. Міста за площею в багато разів перевищували села.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

Кросворд.

Запитання до кросворду:

1. Хто очолював Київську Русь?
2. Що сплачували підлеглі племена київським князям?
3. Хто така дружина?
4. Славнозвісний торговельний шлях «Із … у греки»? Доповніть.
5. Хто правив у Київській Русі з 860 – 882 рік?
6. Як у Київській Русі називали невільних людей, які були рабами з полонених?
7. Від кого помер князь Ігор?
8. На яку державу у 907 році напав князь Олег і підписав з нею торговельний договір?
9. Хто вбив князя Ігоря?
10. Як називалися селяни-смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли її знову здобути?
11.  Як називався ремісничо-торговельний й адміністративно-політичний центр певної округи?
12.  До воріт якого міста князь Олег прибив щит?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План уроку:

1. Княгиня Ольга та її реформи.
2. Прихід до влади Святослава. Похід проти Хозарського каганату.
3. Балканські походи.

 

1. Княгиня Ольга та її реформи.

Велика княгиня Ольга прийшла до влади після смерті свого чоловіка князя Ігоря в 945 році. Існує легенда про зустріч князя Ігоря та Ольги.

Хто вбив князя Ігоря? І яким способом?

Одного разу князь Ігор займався полюванням. Випадково під час полювання на місцевостях Новгороду, він зайшов на територію Пскова. Він побачив на другій стороні ріки місце, зручне для полювання, але не міг туди дістатися без човна. Через деякий час князь помітив юнака, який плив у човні. Він взяв його і покликав до берега, де наказав йому перевезти на другу сторону ріки. Виявившись у човні, князь раптом зрозумів, що його перевізник є зовсім не юнак, а красива дівчина, вбрана в чоловічий одяг – це була Ольга. І почав князь досить негарно із нею себе поводити. І тоді вона сказала до нього, що не треба її соромити, нехай вона молода і незнатна, і одна тут, але вона краще кинеться в ріку, ніж буде терпіти його насміх. Засоромившись Ігор перестав зневажливо говорити до дівчини. Після того він повернувся до Києва, і коли настала пора йому одружуватися, то тоді він згадав про красу і розум Ольги, і взяв її в дружини.

Після смерті свого чоловіка, Ольга вирішила помститися древлянам, які його вбили (в той час в Київській Русі, той хто не помстився за смерть свого родича вважалося дуже ганебно). Адже вся відповідальність за державу тепер лягла на її жіночі плечі. Та ще й синові Святославу було лише три роки. А древляни, які осміліли, вирішили, якщо вони вбили руського князя, то тепер княгиня Ольга буде дружиною їхньому князю Малу, а зі Святославом, що схочуть, то зроблять.

І послали вони до Ольги сватів – двадцять найкращих своїх людей, яких княгиня розпорядилася закопати живцем разом із човном у дворі свого палацу. Наступне посольство вона приказала відправити до лазні митися, а коли древлянські старости зачинилися там, то будинок було підпалено і всі незвані гості загинули. Довго не зволікаючи, Ольга вирушила з дружиною до древлянської столиці – міста Іскоростень, де планувала справити тризну за покійним чоловіком. На помини вона запросила безліч знатних древлян, яких русичі до нестями напоїли. Усього там було вбито близько 5 000 гостей.

Що таке данина?

У 946 році київська княгиня з великим військом пройшла древлянськими землями, зібравши з мешканців установлену данину, а наприкінці походу підступила до Іскоростеня. Жителі столиці зачинилися в місті й у відчаї збиралися оборонятися до останнього подиху. А коли вона їх запитала, чому вони зачинилися, то вони відповіли, що вона бажає помсти за смерть чоловіка. Княгиня в свою чергу відповіла, що вона вже помстилася, а з них лише хоче зібрати данину. Тоді вона зажадала, щоб від кожного будинку дали їй по три голуби і по троє горобців, і, коли одержала їх, приказала своїм підлеглим прив’язати до кожного птаха мішечок із сіркою і підпалити. Пернаті, діставши свободу, повернулися у свої гнізда і, звісно, підпалили місто, яке за ніч згоріло дотла. Ось так відбулася помста за смерть князя Ігоря.

Покаравши древлян, княгиня все ж таки вирішила повністю змінити всю податкову політику в державі. Вона встановила точний розмір «полюддя» і час його збирання. По всій країні було зведено «погости» - місця, куди слов’яни повинні були централізовано звозити її. Казну княгиня Ольга розділила на дві частини: державну й особисту – і ніколи їх не плутала. Усі землі Русі було поділено на умовні адміністративні одиниці на чолі з представниками київської княгині – тіунами. Усі ці заходи, безперечно, упорядковували збір данини в державі, зробивши цей процес більш справедливим і цивілізованим.

У зовнішній політиці княгиня віддавала перевагу дипломатичним методам. У 957 році вона прибула з офіційним візитом до Константинополя. Це був перший випадок, коли русичі відвідали Візантію із мирними намірами. Там княгиня прийняла хрещення. Хрещеним батьком Ольги став імператор Візантії Костянтин. За переказами, він пропонував руській княгині вийти за нього заміж, і вона начебто вдала, що згодна. Але перед тим мудра княгиня попросила імператора ушанувати її великою ласкою – стати її хрещеним батьком. Згодившись, той спочатку не зрозумів, що після обряду хрещення шлюб між ними неможливий. Коли ж княгиня йому про це повідомила, то він лише сказав, що вона знов його перехитрила. Імператор був у захваті від розуму Ольги і вирядив її додому з багатими дарами.

Побоюючись зростання впливу Візантії на Русі, княгиня відрядила послів до правителя Священної Римської імперії Оттона І із пропозицією прислати до Києва християнських проповідників. Однак усі релігійні ініціативи своєї матері нівелював князь Святослав, який до того часу вже підріс. Переконаний язичник, він вигнав зі своєї країни західного єпископа Адальберта, а представникам східного візантійського обряду суворо заборонив проповідувати. Ольга змушена була погодитися з новим князем Київської Русі, який 964 року вступив у повноправне правління країною. Тепер вона жила біля сина в Києві, займаючись більше внуками, ніж державними справами.

Померла велика княгиня у 969 році. Ольга ж заповіла не влаштовувати по ній тризни, оскільки мала при собі священика, який і поховав за християнськими звичаями.

 

 

 

2. Прихід Святослава до влади. Похід проти Хозарського каганату.

Святослав Ігорович – князь Київської Русі, який прославився своєю войовничістю. Він був ще малим, коли древляни вбили його батька, князя Ігоря, але княгиня Ольга, мати Святослава, змогла втримати владу над державою. Святослав не втручався у внутрішні справи Русі аж до 964 року. Стосунки між матір’ю і сином завжди були чудовими і навіть небажання князя перейти в християнство не посварило їх. Святослав розсудив це тим, що як він може один прийняти новий закон і, що дружина його буде сміятися з нього. Проте він нікому не забороняв хреститися і навіть виконав волю своєї матері, поховавши її за християнським звичаєм.

Усе своє життя Святослав думав тільки про військові походи. Літописи змальовують його суворим воїном, котрий зневажав будь-яку небезпеку. Князь харчувався м’ясом коней, диких звірів і сам смажив його на вугіллі, не боявся холоду і негоди, спав просто неба. Святослав був відомий своєю шляхетністю: він ніколи не нападав віроломно, а попереджував суперника лаконічним повідомленням «Іду на ви».

На вашу думку, що означає вислів «Іду на ви»?

У 964 році князь Святослав здійснив свій перший похід на землі слов’янського племені в’ятичів, які платили данину хозарам. Пробувши в них всю зиму, Святослав домігся того, що вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву.

Хто ще із князів перед Святославом воював із хозарами?

Навесні наступного 965 року князь перетнув володіння Хозарського каганату. Головна битва руського війська з хозарами сталася десь в низов’ях  Волги, поблизу столиці каганату Ітиль. Літописець просто пише про перемогу князя Святослава: «Переміг хозар».

Святослав здійснив безпрецедентний для тієї епохи військовий похід, подолавши кілька тисяч кілометрів, захопивши цілий ряд фортець і розгромивши не одне сильне вороже військо. З карти Європи зникла величезна Хозарська держава і були розчищені портові шляхи на Схід. Князь Святослав зі славою і багатою здобиччю повернувся в Київ, де від його імені правила його мати. Однак державні справи мало його цікавили.

 

 

 

3. Балканські походи.

Імператор Візантії Никифор Фока, бажаючи помститися болгарам за те, що вони потурали угорцям, які нападали на його державу, обіцяв великі дари, якщо руський князь виступить проти Болгарії. У 967 році Святослав захопив придунайські міста. Цар Болгарії помер від горя, а руський князь почав князювати в Переяславці.

А тим часом Київ обложили печеніги. Ольга з онуками дивом врятувалися, переконавши ворогів у тому, що Святослав уже повертається з походу. Але існує легенда, що Київ врятував малий хлопчина, який сповістив про напад печенігів воєводі Святослава. Коли люди зачинилися в місті, то один хлопчик сказав, що він знає печенізьку мову і тим саме він зможе пробратися крізь ворожий табір. Коли хлопчина потрапив в табір печенігів, то вдав, що він шукає свого коня, вуздечка є, а коня немає. Але коли він добрався до ріки і кинувся плисти, то печеніги аж тоді зрозуміли, що це був русич, але вже було пізно. Хлопчина добравшись до другого берега сповістив воєводі Свенельду, що вороги обложили Київ. Таким чином малий хлопчик ста героєм Києва і його мешканців.

І справді князь поспішав до Києва, однак тривале перебування вдома не входило до його планів. Він прагнув якнайшвидше повернутися до Переяславця. Він говорив, що хоче жити в Переяславці на Дунаї, бо там є середина його землі, бо там всі добра сходяться. Княгиня все ж вмовила сина не виїжджати до її смерті, яку Ольга передчувала, але після смерті матері ніхто вже не міг перешкодити намірам князя.

Перед новим походом у Болгарію Святослав реформував систему державного правління. він змінив племінних вождів у трьох найважливіших центрах на своїх синів: Ярополка посадив у Києві, Олега – у Вручому, в деревлян, Володимира – в далекому Новгороді. Упорядкувавши таким чином державу, у 970 році князь вирушив у другий балканський похід.

Візантійці, які свого часу самі прикликали князя на Дунай, тепер почали вимагати, щоб русичі пішли. В цей час у Візантії стався переворот і до влади прийшов Іоанн Цимісхій, який не бажав поступатися цими територіями русичам.

Перше зіткнення з військом Іонна Цимісхія біля Адріанополя закінчилося перемогою руського князя. Тоді візантійці вирішили в честь перемоги принести князю дари. Спочатку вони прислали йому золото, але князь навіть не глянув на нього, після цього вони йому подарували зброю. Побачивши зброю князь почав її розглядати. Візантійців це налякало і вони підписали з русичами мирний договір.

Наступного року Цимісхій виступив із Константинополя з військом, відправивши сильний флот до гирла Дунаю, щоб перешкодити водному сполученню русичів із Києвом. Імператор перебив частину дружини Святослава, що перебувала в Переяславці. А біля Доростола відбувся головний бій, у результаті якого Святослав відступив і замкнувся в місті.

Що таке флот?

Візантійські історики пишуть, що русичі чинили запеклий опір. Неабияк дивувала й те, що воїни, коли вже не могли врятуватися, самі встромляли собі мечі в серця, вірячи, що вбитий ворог має служити йому рабом у загробному світі.

Облога тривала понад два місяці; почався голод, але Святослав відкинув пропозиції дружинників таємно покинути місто. Битви тривали, поки нарешті сили русичів не вичерпалися. Мирний договір було укладено на найвигідніших для візантійців умовах. Перед відплиттям князь особисто зустрівся з Цимісхієм. Імператор приїхав на коні, у блискучих шатах, оточений вершниками, а Святослав приплив на човні, у простому білому одязі, причому він особисто веслував. Греки дуже здивувалися, коли побачили його.

Що таке облога?

Святослав зі своїми воїнами повертався на батьківщину на човнах. А в той час візантійський імператор підмовив печенігів зненацька напасти на князя, звертаючи увагу на те, що його військо є дуже мале. Печеніги скористалися цим шансом. Вони обступили дніпровські пороги. Князь Святослав здогадувався про небезпеку і вирішив зимувати у Білобережжі, біля гирла Дніпра. Можливо він чекав там допомоги, але марно. Навесні 972 року відбулася  битва з  печенігами, в якій Святослав загинув. А хан печенігів наказав, за звичаєм свого народу зробити чашу з черепа князя. Лише воєвода Свенельд і небагато воїнів зуміли вціліти у тій битві. Саме вони принесли до Києва сумну звістку про загибель князя Святослава.

Так закінчив свій шлях славний воїн, про якого сказав літописець: «Чужого ошукавши, своє втратив».

 

 

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Запитання і завдання для учнів:

Клас ділиться на дві групи: перші читають із підручника все про княгиню Ольгу, а інші читають – про князя Святослава:

1. Охарактеризуйте обох київських правителів?
2. Опишіть їхню внутрішню і зовнішню політику?
3. Порівняйте політику княгині Ольги і князя Святослава?

VI. Підбиття підсумків та оцінювання учнів.

Отже, на сьогоднішньому уроці ми з вами вивчили становище Київської Русі у другій половині Х століття, а особливо під час правління княгині Ольги та князя Святослава. Проаналізували їхню політику, як зовнішню так і внутрішню.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Прочитайте параграф § 3.
2. Відповісти на запитання після параграфу.
3. Звернути увагу на уривки із джерел у параграфі.