Народні прикмети
“Якщо хочеш грибів назбирати – треба до схід сонця вставати”.
“Змарнуєш на жнивах хвилину – втратиш не одну зернину”
Як у серпні дбаємо – так зимою маємо”.
“На нивку гній, на скотину лій, а на спину здоров’я”.
“Не чіпай гнізда лелеки – хата згорить”.
Якщо здалеку чути потяг – буде дощ”.
“Придивіться до візерунку на шибці: якщо їх пагони спрямовані вгору – морози триватимуть, а коли вниз – бути відлизі”.
“Якщо вітер посилюється під час дощу і напрямок його змінюється проти годинникової стрілки – чекай швидкого потепління”.
“Соловей співав усю ніч – перед гожим днем”.
“Якщо початок травня холодний,, то наприкінці місяця буде тепло і навпаки”.
“Стовп біля сонця взимку – на мороз, влітку – на посуху”.
“Якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно”.
“Духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить”.
“Не лягай спати перед заходом сонця – матимеш страшний сон”.
Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю,, бо буде рання весна”.
“Перший грім при північному вітрі – холодна весна, при східному – суха й тепла, південному – тепла, західному - мокра”.
“Вранці чути безперервний грім - надвечір піде дощ з градом”
“Глухий грім – на тихий дощ”.
“Якщо вода дуже шумить у горах – буде непогода”.
“Якщо на воді під час дощу з’являються бульбашки, то негода недовго”.
“Вода потемніла в річці – перед грозою”.
Білі зимові хмари – на мороз”
“Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру – падатиме сніг”
“Духота в повітрі – на грозу”.
“Зволожується сіль чи хліб – на негоду”.
“Дим стелиться, погано горять дрова – на відлигу”.
“Ластівки літають низько – на дощ”.
Вірші
Карта По карті відправитися в шлях Затіяла сестра. Мені теж дуже подобається Сестренкина гра. Синіють півкулі, Пливемо за ним легко: Америка, Австралія Зовсім недалеко! Але де ж наша вулиця, Мій дитячий садок, наш дім? Сестричка довго мружиться: - Дивись! - знайшла з працею. - Наше місто в цій точці! А ми - в її шматочку! |
Глобус |
|
Атлас |
||
Схема будови Землі
|
Земля або Вода Якщо на карту Землі подивитися, Землі на Землі всього одна третина... Але дивне питання виникає тоді: Планета повинна називатися - Вода!
Океани |
|
Шість материків |
||
Рівнини
Покриті травою і луки долини, Спокійно лежать перед нами рівнини. Їх так називають, дружок, з давніх пір,Ти тут не відшукаєш ні западин, ні гір. |
||
Болота
Ох, не хочеться чогось Прогулятися по болоту. Ось спробуйте-ка самі, Все трясеться під ногами, А зелені галявини - Справжні обманки: Наступив на середину - І провалишся в трясовину. |
Це моя земля
А мені для щастя більше і не треба — Лиш оці бездонні вічні небеса І стрункі високі сосни аж до неба, І земна казкова сонячна краса, Та глибокі ріки і малі джерельця, І ліси чарівні та луги й поля — Я до всього цього прикипіла серцем, Це моя місцина, це моя земля |
|
Статті
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ , ЩО :
Група дослідників під керівництвом П’єра Ханекотареера з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі (США) відшукала у двох хондритних метеоритах частинки кремнезему (SiO2) з ідентичним ізотопним складом. Відкриття виглядає дивним вже тому, що зазвичай в атмосферах зірок діоксид кремнію не формується. З урахуванням загрозливо близького ізотопного складу знахідок автори роботи висунули гіпотезу про те, що обидві частинки древніші за Сонячну систему і походять від вибухів наднової зірки – однієї з тих, чия речовина, принесена спалахом, брала участь у формуванні області зореутворення, де пізніше виникла Сонячна система.
Взагалі кажучи, більшість моделей стверджує, що утворення кремнезему до виникнення планет утруднено: він повинен витрачатися швидше, ніж з’являтися. Однак це питання мало кого хвилювало, адже кремнезем «з інших світів» знайти все одно не вдавалося. Однак у 2009-у р. в кількох метеоритах вперше були виявлені сліди цього матеріалу. Причому зразки метеоритної речовини в усіх знахідок містили надзвичайно багато (порівняно з Сонцем) кисню-17, тобто, швидше за все, були принесені зоряним вітром від червоного гіганта, типу того, яким стане Сонце через мільярди років, зірки асимптотичної гілки гігантів.
А ось свіжа знахідка, навпаки, була збагачена киснем-18, ще більш важким і рідкісним стійким ізотопом кисню. Щоб досягти такого складу, обом проаналізованим часткам слід було з’явитися на світ в результаті змішування внутрішніх частин масивної зірки та її зовнішнього шару, збагаченого вуглецем і гелієм. При цьому склад піщинок виявився настільки схожим, що, ймовірно, мова йде про продукт вибуху (під час якого і перемішалися речовини різних шарів) однієї і тієї ж наднової, що колись спалахнула поруч із місцем виникнення майбутнього Сонця і збагатила хімічний склад нашої (поки тільки «проектованої «) зоряної системи різними речовинами, важчими за водень.
Якщо Ви, наприклад, візьмете у відкритий космос термометр і залишите його там на деякий час у місці, далекому від джерела радіації, Ви можете помітити, що він показує температуру 2,73 Кельвіна або близько – 270 градусів Цельсія. Це найнижча природна температура у Всесвіті.
У космосі температура тримається вище абсолютного нуля за рахунок радіації, яка залишилася після Великого вибуху. Хоча космос дуже холодний за нашими мірками, цікаво відзначити, що однією з найважливіших проблем, з якими стикаються космонавти в космосі, є спека.
Голий метал, з якого зроблені об'єкти, що знаходяться на орбіті, може нагріватися до 260 градусів Цельсія завдяки вільним сонячним променям. Щоб знизити температуру кораблів, їх треба обгортати спеціальним матеріалом, який може знизити температуру лише вдвічі.
Проте температура відкритого космосу постійно падає. Теорії про це з'явилися вже давно, проте лише нещодавні вимірювання підтвердили, що Всесвіт охолоджується приблизно на 1 градус кожні 3 мільярди років.
Температура космосу буде наближатися до абсолютного нуля, однак ніколи його не досягне. Температура на Землі не залежить від тієї температури, яка сьогодні є в космосі, і ми знаємо, що наша планета останнім часом поступово нагрівається.
Найвища температура, яку створила людина, склала 4 мільярди градусів Цельсія. Важко повірити, що температура речовини може досягти такого неймовірного рівня! Ця температура в 250 разів вища від температури ядра Сонця.
Неймовірний рекорд був поставлений в Природній Лабораторії Брукхевен в Нью-Йорку в іонному колайдері RHIC, довжина якого – близько 4 кілометрів. Вчені змусили зіткнутися іони золота, намагаючись відтворити умови Великого вибуху, створивши кварк-глюонну плазму. В такому стані частки, що складають ядра атомів – протони і нейтрони – розбиваються, в результаті чого виходить «суп» з конституентних кварків.