Урок на тему "Особливості будови та функціонування вірусів"

Тема: Особливості організації та функціонування вірусів.

Мета:

      Освітня. Сформувати в учнів знання про віруси як неклітинні форми життя та внутрішньоклітинні паразити; розглянути особливості будови, життєві цикли та різноманітність вірусів, а також можливі шляхи появи вірусів на планеті; дати поняття віріон, бактеріофаг, прості та складні віруси.

      Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати неклітинні та клітинні форми життя, робити відповідні висновки та узагальнення.

      Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я та оточуючих людей.

Основні поняття та терміни: вірус, вірусологія, бактеріофаг, віріон, прості віруси, складні віруси, ДНК-вмісні віруси, РНК-вмісні віруси.

Матеріали та обладнання: мультимедійна презентація, комп’ютер, проектор.

Тип уроку:  Засвоєння нових знань.

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Які властивості мають живі організми?

- Що є елементарною структурною і функціональною одиницею живого?

- Чому клітини є відкритими біологічними системами?

- Чи можуть існувати організми, яким властива тільки одна властивість із всіх властивостей живого?

 

      ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів

Проблемне запитання.

 - Чи може живий організм бути отрутою?

 

Розповідь учителя.

Живі організми – це комплекси із складних органічних сполук. Їхнє тіло складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що складаються з нуклеїнової кислоти і білкової молекули. Вони можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели, речовини та енергію для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Мова іде про віруси – унікальні організми, єдина неклітинна форма життя,  яка існує на нашій планеті.

На екрані з’являється слайд 1.

 

                                                                        Слайд 1

 

Так, свого часу, напівжартома  висловився  про віруси лауреат Нобелівської премії П. Медавар (звертаємо увагу учнів на вислів на екрані).

 Учитель повідомляє тему й мету уроку (на екрані слайди 2)

 

                                                                             Слайд 2

 

Учитель.

 Готуючись до сьогоднішнього заняття, ви провели невелике розслідування. Чи вдалося вам виконати поставлене завдання та зібрати досьє на окремі об’єкти, вивченням яких ми сьогодні займемось?

Учень 1.

Так, нам вдалося скласти лише неповний список темних справ нашого об’єкту дослідження. Пропонуємо результати розслідування вашій увазі. Ось що нам вдалося з’ясувати.

Віруси – наші постійні супутники, і з дня нашого народження вони супроводжують нас завжди і всюди. До більшості з них ми нечутливі, при зустрічі з деякими можемо захворіти. Найбільш поширеними вірусними захворюваннями (на екрані слайд 3) людини є:

 

                                                                     Слайд 3

 

Грип – це хвороба, яка в більшості випадків починається раптово. Віруси розвиваються не в будь-яких клітинах, а тільки там, де для їх розвитку є сприятливі умови. Такі умови збудник грипу знаходить в клітинах слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і легень.

Під час розмови, кашлю та чхання вірус грипу потрапляє на слизові оболонки дихальних шляхів.

Джерелом інфекції є хвора людина протягом усього гарячкового періоду і навіть за кілька годин до появи перших ознак захворювання. Хворий найбільш заразний в перші 3 дні хвороби.

Клінічні прояви хвороби. Короткочасний озноб змінюється підвищенням температури до 38-39 °С і більше. Хворий з самого початку захворювання відчуває загальну слабкість, нездужання, ломоту та біль при рухах очима. При тяжкому перебігу хвороби можливі носові й інші кровотечі, нудота, блювання, запаморочення, іноді втрата свідомості, марення. У дітей в дуже тяжких випадках захворювання може супроводжуватись судорогами, порушенням дихання та ін. Через кілька годин, а частіше на наступний день з’являється відчуття дряпання в горлі, закладання носа, пізніше – нежить, біль у горлі, за грудьми, кашель, утруднення дихання.

 У більшості випадків у хворих на грип на 3-4-й день, рідше 5-й, температура знижується до нормальної, всі перелічені явища хвороби згасають. Невелика загальна слабкість залишається протягом кількох днів.

Заходи запобігання захворюванню.

Основним джерелом інфекції при захворювання на грип є хворий, тому перш за все необхідно його ізолювати. Якщо перші ознаки захворювання виникли під час перебування на роботі чи транспорті, хворий повинен максимально обмежити спілкування. Під час розмови рот і ніс необхідно прикривати носовою хустинкою. Особливо ретельно цього треба дотримуватись при кашлі та чханні, коли значно збільшується заразна зона навколо хворого.

Хворим на грип не можна користуватися спільними речами (рушником, посудом і ін.), вітатись за руку, цілувати рідних та близьких, особливо дітей та людей старшого віку. Матері або інші члени родини, хворі на грип при догляді за дитиною повинні прикривати ніс та рот марлевою маскою, яку легко можна зробити в домашніх умовах. Користуватися маскою також необхідно всім, кому доводиться спілкуватися з населенням під час епідемії: продавцям, касирам та ін. Час від часу маску треба дезінфікувати.

Необхідно пам’ятати, що в повітрі приміщення, де знаходиться хворий, завжди є збудники хвороби – віруси. Якщо систематично провітрювати кімнату, в якій перебуває хворий, концентрація вірусів у повітрі зменшується настільки, що можливість заразитися грипом практично зникає. Віруси значно довше зберігаються в краплинах слизу, що осіли на речах, які знаходяться в кімнаті та на підлозі. Разом з частинками пилу вони піднімаються в повітря, і, попадаючи на слизові оболонки дихальних шляхів здорових людей, спричиняють захворювання. Щоб запобігти цьому, приміщення треба прибирати вологим способом.

І взагалі, при появі перших ознак захворювання слід звернутися до лікаря та не займатися самолікуванням, оскільки грип дає багато ускладнень.

Учень 2.

Віспа – одне з найдавніших захворювань, що викликає глибокі порушення діяльності серцево-судинної системи.

Роль джерела інфекції грають хворі, які у перші дні захворювання виділяють збудника у зовнішнє середовище з частинками слизу з носоглотки (повітряно-краплинний шлях передачі інфекції), а пізніше – при відпаданні кірочок, що містять вірус, зі шкіри та слизових оболонок (контактним шляхом). Інкубаційний період  даного захворювання триває від 5 до 15 днів.

Проникнувши через шкіру або слизові, вірус починає циркулювати у крові; при вкоріненні його у клітини шкіри або слизових оболонок спостерігаються перші прояви хвороби (симптоми): швидке підвищення температури тіла до 40-40,5 °C. Цей період (початковий) триває 3-5 днів; приблизно у 20-25 % хворих є висипи, які зберігаються упродовж 3-4 днів, не маючи нічого спільного зі справжнім віспяним висипом, що з'являється пізніше.

Після початкового періоду температура знижується до норми або до 37,2 °C, зберігаючись на цьому рівні упродовж 3-4 днів. За цей період встигають утворитися справжній віспяний висип. Він має характерну локалізацію, з'являючись на волосяній частині голови, частіше на чолі, на обличчі, кистях рук, у проміжках між пальцями рук та ніг. З 2-го дня від початку висипу його елементи з'являються на тулубі, потім поширюються на верхні та нижні кінцівки. Спочатку вони мають вигляд круглих, до 3 мм у діаметрі рожевих плям, що швидко перетворюються на папули.

Через 1-2 дні на верхівці кожної папули утворюється пухирець (везикула), наповнений мутною рідиною, який починає нагноюватись. При цьому температура збільшується до 40-41 °C та тримається на цьому рівні упродовж 10-15 днів та більше. Пухирці лопаються, гній витікає на шкіру, викликаючи свербіж, подразнення.

Стан хворого стає нестерпним, його непокоїть свербіж шкіри, він втрачає апетит, страждає від безсоння. До кінця 3-4-го тижня від початку хвороби на ділянках, де відбувся витік гною з пустул, утворюються сухі темно-бурі кірочки, що відокремлюються від поверхні шкіри або слизових оболонок. Хворий одужує.

Лікування. Усі хворі підлягають госпіталізації та суворій ізоляції.

Учень 3.

Герпес (грец. herpes) – група інфекційних вірусних захворювань, які характеризуються висипом згрупованих дрібних пухирців на шкірі, слизових оболонках (на екрані слайд 4).

 

                                                                               Слайд 4

 

Єдиним природнім резервуаром для вірусу простого герпесу є людина.

За висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, простий герпес є однією з найбільш розповсюджених неконтрольованих інфекцій людини. За даними різних авторів від 90% до 100% населення земної кулі є позитивними на вірус простого герпесу. Існують різноманітні механізми передачі вірусу простого герпесу – через предмети побуту, повітряно-крапельний, через шкірний покрив та слизові оболонки (поцілунки), кров тощо (на екрані слайд 5) Симптоми та лікування учениця розповідає за слайдом.

 

                                                                                Слайд 5

 

Важливе місце в розвитку герпетичних уражень відводять стану  імунітету, при пригніченні якого виникають умови для розмноження вірусу, що знаходиться у шкірі.

 

Учень 1.

Ми торкнулись лише деяких хвороб, що викликаються вірусами. Насправді їх незрівнянно більше. Шкода, яку спричиняють віруси, дуже велика.

 

Учитель.

Так, досить лише сказати, що близько половини всіх хвороб людини – вірусного походження. А якщо згадати, що віруси вражають тварин, рослин, бактерії, серед яких є багато корисних і необхідних людині, то стає зрозуміло, що боротьба з ними – одна з найважливіших задач.

Але, щоб успішно боротися з ворогом, необхідно його добре вивчити.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу нового матеріалу

Слово учителя за слайдом 6, який демонструється на екрані.

 

     

                                                                                    Слайд 6

 

Як було відкрито віруси?

На це запитання відповість ___________________________, яка підготувала повідомлення на тему: «Відкриття вірусів».

Учень 4. Відкриття цих організмів належить російському ученому (на екрані з’являється слайд 7) 

 

 

                                                                           Слайд 7

 

Дмитру Йосиповичу Івановському, який тривалий час працював в Україні, зокрема в Нікітському ботанічному саду (Крим). Досліджуючи мозаїчне захворювання тютюну, він за допомогою мікробіологічних фільтрів намагався виділити його збудника, який, як припускав учений, мав належати до бактерій. Але навіть фільтри з найдрібнішим діаметром пор не могли його затримати, і профільтрований сік хворої рослини спричинював зараження здорових. Таким чином, у 1892 році Д. Івановський довів існування нової, невідомої досі науці, групи збудників захворювань, які згодом назвали віруси (від лат. вірус - отрута). Трохи пізніше були відкриті віруси, які вражають клітини тварин, а згодом – і бактерій (так звані бактеріофаги). Досить тривалий час віруси залишались недослідженими тому, що мають дрібні розміри – від 10 до 400 нм. Тільки поява електронного мікроскопа (30-ті роки ХХ ст.) дозволила вивчити дані організми.

Слово учителя. За сучасними уявленнями віруси складають окреме царство живої природи – царство Віра. Від представників інших царств (бактерій, рослин, грибів і тварин) віруси відрізняються певними  рисами (або властивостями) (на екрані слайд 8):

 

 

                                                                                    Слайд 8

 

Тривалий час точилася дискусія, чи можна взагалі вважати віруси живими об’єктами, оскільки багато їх властивостей (відсутність клітинної будови, метаболізму, росту…)  не притаманні іншим  організмам. Проте, як і всі живі організми, вони …. (розповідь за слайдом 8). Це свідчить про належність вірусів до живої частини біосфери.

Звідки з’явилися віруси на планеті?

На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо походження вірусів. Учені розглядають три основні гіпотези появи вірусів на планеті. Які саме? На це питання ви відповісте самостійно, опрацювавши ст. 184 § 30 навчального підручника, заповнивши таблицю «Гіпотези походження вірусів» за поданим зразком (зразок поданий як роздатковий матеріал).

 

 

№ п/п	Назва гіпотези	Суть гіпотези
1	Гіпотеза регресивної еволюції	Віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.
2	Гіпотеза паралельної еволюції	Віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків.
3	Гіпотеза «скажених генів»	Висунута Джеймсом Уотсоном, твердить про те, що віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно.

 

 

Виконали завдання? Перевіримо його пізніше, а зараз докладніше про будову та процеси життєдіяльності вірусів.

Мені допоможе ___________________________________

 

 

Учень 5. Залежно від структури та хімічного складу оболонки віруси поділяють на:

• прості – складаються з нуклеїнової кислоти тільки одного типу (ДНК або РНК) та білкової оболонки (капсид);
• складні – можуть містити ліпіди, вуглеводи та іони металів; у них є ще зовнішні оболонки та хвостові відростки (у бактеріофагів).

Форма вірусів (на екрані з’являється слайд 9) досить різноманітна – прямокутна, округла, овальна, паличковидна, ниткоподібна тощо. Віруси мають правильну геометричну будову.

 

                                                               Слайд 9

Запам’ятайте, (слово учителя  за слайдами на екрані 10).

 

                Слайд 10

 

 Ця ознака лежить в основі їхньої класифікації на: (на екрані слайд 11)

 

                                                               Слайд 11

 

У свою чергу обидві групи поділяються на одноланцюгові та дволанцюгові на відміну від нуклеїнових кислот клітинних організмів.

Учитель. Життєвий цикл вірусів складається з двох фаз:

• позаклітинної, на якій він не проявляє жодних ознак життєдіяльності;
• внутрішньоклітинної, за якої утворюється комплекс «вірус–клітина» під час розмноження.

Розмноження вірусів – складний процес формування їхніх зрілих позаклітинних частинок – віріонів. У формі вібріона віруси нездатні до росту й розмноження. Тому їхнє головне завдання – знайти потрібну клітину і проникнути до неї.

У цьому процесі виділяють такі послідовні стадії (на екрані слайд 12):

 

                                                        Слайд 12

Проникнення вірусу в клітину-хазяїна починається (на екрані слайд 13) із взаємодії вірусної частинки з поверхнею клітини, на якій є особливі рецепторні ділянки.

                                                       Слайд 13

Оболонка вірусу має відповідні прикріпні білки, що «впізнають» ці ділянки. Якщо вірус прикріплюється не до рецепторних ділянок, а до інших місць поверхні клітини, то її зараження може і не відбутись.

Усередину клітини-хазяїна вірус може проникнути різними шляхами. В одних випадках вірусні оболонки зливаються з клітинною мембраною (як вірус грипу), в інших – вірусна частинка потрапляє у клітину шляхом піноцитозу. У рослинні клітини віруси можуть проникати через пошкоджені ділянки клітинної стінки.

Розглянемо докладніше механізм проникнення вірусу в клітину-хазяїна на прикладі паразитів бактерій – бактеріофагів (на екрані слайд 14).

 

                                                         Слайд 14

Так, бактеріофаг має досить складну будову. Він складається з розширеної частини – головки, в якій міститься нуклеїнова кислота (ДНК), відростка у вигляді чохла (футляр), що нагадує розтягнену пружину, всередині якого проходить порожній стержень, та хвостових ниток, за допомогою яких вірус сполучається з рецепторними ділянками клітини-хазяїна.

 

На екрані  демонструється слайд 15.

 

                                                                   Слайд 15

 

Після прикріплення до поверхні бактеріофаг унаслідок скорочення чохла (футляра) наче впорскує молекулу нуклеїнової кислоти через порожній стрижень усередину клітини.

Погляньте (на екрані з’являється слайд 16) на мікрофотографію бактеріофага, що вводить ДНК в клітину бактерії.

                                                                  Слайд 16

 

Порожня оболонка бактеріофага залишається зовні клітини-хазяїна.

На екрані демонструється слайд 17.

 

                                                                 Слайд 17

 

Після проникнення вірусу в клітину-хазяїна його нуклеїнова кислота передає спадкову інформацію про вірусні білки в білоксинтезуючий апарат клітини. У подальшому віруси за допомогою продуктів власної життєдіяльності пригнічують синтез білків клітини-хазяїна і стимулюють синтез власних білків, використовуючи енергетичні ресурси клітини-хазяїна. Водночас молекули нуклеїнової кислоти вірусу подвоюються.

Завершується процес розмноження вірусів у клітині-хазяїні складанням вірусних частинок, тобто вірусна нуклеїнова кислота «одягається» в оболонку із синтезованого клітиною вірусного білка.

Звільняються вірусні частинки з клітини-хазяїна по різному. Часто  (наприклад, під вливом бактеріофагів) клітина-хазяїна руйнується, звільняючи вірусні частинки, які здатні проникати в інші клітини. У багатьох вірусів їхні частинки можуть виходити з клітини, «відбруньковуючись» від неї назовні (подивіться на схему 30.7 ст. 186 н. п.). В цьому випадку клітина-хазяїн може тривалий час зберігати свою життєздатність, продукуючи нові покоління вірусів, доки не будуть вичерпані її енергетичні ресурси.

                                                                     

V. Узагальнення та систематизація знань.

Інтерактивний метод «Мікрофон», що надає можливість кожному учневі сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

 

Запитання учнів один до одного:

1. Про які властивості вірусів ви дізналися?

[Це є неклітинні форми життя, яким не притаманний метаболізм, ріст та є внутрішньоклітинними паразитами, але мають у своєму складі ті ж самі біополімери, що й інші живі організми, тобто білки, нуклеїнові кислоти, а деякі – ще й ліпіди та вуглеводи.]

2. Чому віруси є обов’язковими паразитами?

[ Властивості живого віруси можуть проявляти тільки тоді, коли перебувають у живій клітині – у клітині організму-хазяїна.]

3. Як ще називають віруси?

[ Неклітинними формами життя.]

4. Хто вперше відкрив існування вірусів? В якому році це сталося?

[ Дмитро Йосипович Івановський, російський вчений; наприкінці ХІХ ст., а саме в 1892 році. ]

5. Якими дослідженнями займався цей вчений?

[ Вивчав мозаїчну хворобу тютюну і шукав її збудника.]

6. Яке припущення зробив Івановський?

[ Він припустив, що збудник хвороби – не бактерія.]

7. Що в перекладі на нашу мову означає термін „вірус”?

[ З латинської „вірус” означає „отрута”.]

8. Коли вперше вдалося побачити віруси? [В 30-х роках ХХ століття.]

9. Яка будова вірусу?  [ Нуклеїнова кислота – ДНК або РНК та білкова оболонка – капсид. ]

10. На які дві групи їх можна поділити залежно від типу нуклеїнової кислоти?

[ Віруси поділяються на дві групи:  ДНК-вмісні та РНК-вмісні.]

11. На які дві групи можна поділити віруси залежно від складності їх будови? Чим вони відрізняються? [Прості і складні. Прості мають тільки капсид (білкову оболонку), а складні  –  капсид + вуглеводи, ліпіди.]

12. Який же вигляд має вірус поза клітиною?

[ Поза живою клітиною – це безводний кристал – віріон.]

 

Учитель. Для збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей Ви, як майбутні кухарі, повинні знати, які вірусні хвороби передаються через приготовані вам ж страви. Тож прослухаємо повідомлення на тему: «Вірусні інфекції в професії «Кухар, кондитер»», яке підготували ____________________________________________________ .

 

Учень 6.

Захворювання, які виникають у людини від мікроорганізмів, що потрапили в організм з їжею (чи водою), називаються харчовими інфекціями. До харчових інфекційних захворювань належать гострі кишкові інфекції: черевний тиф, дизентерія, дизентерія, сальмонельози, гепатит, холера, туберкульоз та ін.

А зараз, трошки докладніше про гепатит та туберкульоз.

Гепатит – гостре інфекційне захворювання, що супроводжується загальною інтоксикацією та переважним ураженням печінки, часто з жовтяницею.

Захворювання на вірусний гепатит спостерігають упродовж усього року, проте найчастіше – в осінньо-зимовий період.

Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі безжовтяничною та стертою формами хвороби. Збудник передається від хворого чи вірусоносія здоровій людині через заражені фекаліями воду, харчові продукти та за безпосереднього контакту.

Збудник захворювання – вірус, стійкий до зовнішніх впливів (висушування, заморожування, низки дезінфекційних речовин). Гине за температури +60°С через 3-4 години.

Інкубаційний період  гепатиту триває 3-6 тижнів.

Клінічні ознаки: розлади шлунково-кишкового каналу, пропасниця, катаральні явища, алергічні реакції. Жовтяничний період триває більше місяця і характеризується швидким пожовтінням шкіри та слизових оболонок, виділенням темно-коричневої сечі, знебарвленням фекалій, свербінням шкіри, збільшенням і болючістю печінки.

Лікування хворих здійснюють в інфекційних лікарнях з обов'язковою ізоляцією та тривалим лікуванням.

 

Учень 7.

Туберкульоз – хронічна інфекційна хвороба людей, всіх домашніх і диких тварин, птахів, яка характеризується утворенням у різних органах, переважно в легенях і лімфатичних вузлах, специфічних вузликів – туберкулів.

У світі епідеміологічна ситуація щодо туберкульозу дуже напружена, а в Україні оголошено епідемію. Щорічно в нашій країні від цього захворювання гинуть тисячі людей.

В організм здорової людини інфекція потрапляє з сирим молоком і молочними продуктами, погано провареним м'ясом туберкульозних тварин. Від хворих людей зараження відбувається повітряно-крапельним чи контактним способом.

Збудник туберкульозу – палички Коха. Вони стійкі до дії фізичних чинників (висушування, заморожування) і хімічних речовин (кислот, лугів).

Інкубаційний період триває 16–45 днів, а клінічні ознаки проявляються через кілька місяців і навіть років. Після проникнення в організм збудник потрапляє в легені. У місці локалізації (знаходження) розвивається запальний процес, потім утворюються туберкули. З часом функціональна тканина відмирає (некротизується) й уражений орган не може виконувати властиві йому функції.

 

Учень 8.

Загальні заходи щодо запобігання виникненню харчових інфекцій:

 

• дотримання правил особистої гігієни кухарями;
• обов'язкове щорічне обстеження на бактеріоносійство;
• дотримання чистоти на робочому місці;
• знищення переносників захворювань: мух, тарганів і гризунів; старанне миття і дезінфекція столового посуду;
• кип'ятіння води з відкритих водойм у разі використанні її в їжу і для пиття; старанне миття овочів, фруктів, ягід, які вживаються в сирому вигляді;
• зберігання всієї готової продукції в холодильнику або в гарячому вигляді за 65°С не довше від встановлених термінів;
• добре проварювання і просмажування м'яса під час готування кулінарних страв.

 

Учитель. Отже, ще раз нагадаємо основні відмінності вірусів від інших організмів:

-  віруси – це неклітинна форма життя;

- віруси містять лише один тип нуклеїнової кислоти;

-  віруси є внутріклітинними паразитами на генетичному рівні.

Проте на цьому нашу розмову про віруси не закінчено: на наступному занятті ми детальніше поговоримо про  роль вірусів у природі і житті людини.

 

 

VІ. Підведення підсумків уроку

1. Виставлення оцінок.

2. Загальні зауваження щодо роботи класу на уроці.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання __________________________________

 

 

Р. S. Учитель за слайдом 18

 

 

                                                                            Слайд 18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опорний конспект

 

Дайте відповідь на запитання (письмово)?

 

1.     Що таке віруси?

2.     Що таке вірусологія?

3.     Хто вперше відкрив існування вірусів? В якому році це сталося?

4.     Якими дослідженнями займався цей вчений?

5.     Законспектуйте властивості вірусів.

6.     Заповніть таблицю «Гіпотези походження вірусів».

 

№ п/п	Назва гіпотези	Суть гіпотези
1	Гіпотеза регресивної еволюції
2	Гіпотеза паралельної еволюції
3	Гіпотеза «скажених генів»

 

7.     Залежно від структури та хімічного складу оболонки віруси поділяють:

     ________ ;

     ________ .

 

8.     Залежно від типу нуклеїнової кислоти, кількості нуклеотидних ланок у ній, віруси поділяють на:

     ________ ;

     ________ .

 

9.     Життєвий цикл вірусів складається:

     ________ ;

     ________ .

 

10.  Розмноження вірусів - ….