Урок на тему «Широтний і меридіанний дрейф континентів та рушійні сили дрейфу, обумовлені обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця. Міграція полюсів»

Урок cпецкурсу «На порозі таємниць Землі», 10 клас

Охотник Галина Григорівна, вчитель фізики КЗ «СЗШ № 23» Кам'янської міської ради

Тема:

Широтний і меридіанний дрейф континентів

та рушійні сили дрейфу, обумовлені

обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця. Міграція полюсів

Мета  уроку:  Формувати   знання  учнів  про  дрейф континентів та рушійні сили дрейфу, обумовлені обертанням Землі і дією притягання Сонця і Місяця,  про  міграцію  полюсів.  сприяти  виробленню  навичок  роботи  з  додатковою  літературою,  використання  нових  інформаційних  технологій.  Здійснювати  виховання  в  учнів  гуманістичних  цінностей  (здобуті  вченими  знання  використовують  для  потреб  людини;  люди  всіх  країн  і  народів  прагнуть  до  спілкування,  взаємодопомоги).  Формувати  політехнічний  кругозір  учнів,  виховувати  їх  інтерес  до   природничих  знань.

Структура  та  основний  зміст  уроку:

1. Мотивація  навчальної  діяльності.  Актуалізація  опорних  знань  учнів.

Фронтальна  бесіда  з  вузлових  питань  теми  та  фронтальне  опитування  по  основним  поняттям,  законам  теми.

2. Вивчення  нового  навчального  матеріалу.

Серед процесів у більш глибоких шарах мантії (нижня мантія), які мають

геоморфологічне значення, відзначимо диференціацію речовини (важкі елементи опускаються до центру Землі, формуючи її ядро, а більш легкі витискуються до поверхні). Ці конвекційні потоки речовини виступають як головний рушійний механізм у розвитку планети. Так, замикаючись у верхній мантії, згадані переміщення призводять до утворення горизонтальних астеносферних течій. Не дивлячись на  незначну швидкість (сантиметри на рік), ці течії зумовлюють розкол літосфери на окремі брили і спричинюють їх переміщення у просторі, відоме під назвою дрейф материків.

Після того, як поверхня Землі остигла до температури нижче 100° С і вода перейшла в рідку фазу розпочалася геологічна історія Землі. Під прикриттям щільної атмосфери і при помірному нагріванні Землі Сонцем водяна пара конденсувалася, насичувала пори земної кори.

З одній сторони Землі відбувалося поступове опускання важких металів і відповідно прогинання її твердої поверхні у напрямку до ядра. Такі западини у земній корі поступово заповнювалися водою. Там утворився Великий океан.

 На протилежній стороні планети піднялися більш легкі силікатні породи, що утворили випуклість земної кори, або материк.

Так виникла земна суша і гідросфера — води на поверхні суші і океани.

Отже, виникнення та існування гідросфери і атмосфери поверх земної кори також забезпечене дією сил гравітації, що утримують їх на поверхні планети.

З утворенням гідросфери виник кругообіг води, а на материках з'явилися текучі води і стала розвиватися ерозія. Вода підсилила процеси вивітрювання гірських порід, додавши до фізичного і хімічне вивітрювання. Базальтова кора уже у геологічний час стала диференціюватися на материкову і океанічну.

Зумовлені особливостями руху речовини у магмі рухи земної кори формують її структури. Там, де конвекційні потоки речовини магми мають доцентровий напрямок утворюються геосинкліналі, тобто прогини земної кори, а там де відцентровий напрямок — серединні океанічні хребти і рифтові «зони». Рифти це вузькі і дуже глибокі розломи земної кори в океані. Вони виконують якби функцію „світового смітника”. Тут накопичуються донні відклади світового океану, які поступово цими тріщинами опускаються до магми, де плавляться і знову включаються у конвекційні процеси.

Обертовий рух Землі є причиною пульсаційних рухів земної кори і гідросфери. Тому земна кора і гідросфера є рухомими системами. В результаті взаємодії двох сил — притягання Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі виникають добові вертикальні рухи земної кори а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються за рахунок обертання нашої планети разом з Місяцем довкола сонця. Спеціальними високоточними вимірюваннями встановлено, що такі плавні рухи земної кори, що відбуваються двічі протягом доби, досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Амплітуда руху води в океані більша — від 1 до 2 м. Ці пульсаційні процеси були також необхідною умовою добової зміни клімато-гідрологічних умов, необхідної для виникнення життя та подальшої його еволюції.

Обертовий рух планети та нахил її осі до площини навколосонячної орбіти забезпечив ритмічний добовий тепловий режим на її поверхні (денний і нічний), що виявився особливо сприятливим для існування білків, еволюції та поширення органічного світу, а отже для утворення біосфери. Періодичне поступання до поверхні Землі світла є головним синхронізатором біологічних ритмів фотосинтезу, поділу клітин, росту, дихання та інших.

3. Удосконалення  знань.

Прослуховування  та  обговорення  повідомлень  учнів 

4. Рефлексія.  Підсумки.  Домашнє  завдання.

Підготувати  повідомлення  про  тектонічну діяльність Землі, землетруси, сейсмічні зони.