СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ЛІРИКА.  КОЗАЦЬКІ ТА ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ

План

1.Поняття пісенної лірики

2.Соціально-побутові пісні, загальна характеристика

3.Особливості козацьких пісень

4.Чумацькі пісні, їх музичні особливості

Поняття пісенної лірики

Варто нагадати, що  лірика - один із трьох  родів літератури, в  якому з особливою виразністю виявляється  емоційне ставлення автора до предмета своєї розмови. Пісенною лірикою прийнято називати всі пісенні твори, в яких найбільш повно передається  емоційний стан героя.

Велику групу українського пісенного фольклору складають побутові (необрядові) ліричні пісні. Українська народно-пісенна лірика побутового змісту – наймолодший рід українського фольклору. Її становлення відбулося набагато пізніше обрядової, а саме у XVI-XIX ст. Загальноприйнято всі ліричні пісні поділяти на дві великі групи: соціально-побутові  і родинно-побутові. 

Соціально-побутові пісні,  загальна характеристика

Соціально-побутові пісні (або суспільно-побутові) - це пісні, в яких відбилися почуття та роздуми певних соціальних груп (козаків, чумаків, рекрутів, наймитів), викликані подіями або обставинами суспільного життя українського народу. Вони виникли тоді, коли кожна людина вже усвідомлювала себе частиною певної соціальної групи, та її національна свідомість здатна була аналізувати державотворчі процеси і суспільні явища.

Соціально-побутові пісні неоднорідні за основними жанровими ознаками: тематикою, способом поетичного викладу, формою. Їх об’єднує те, що вони відображають  настрої та почуття українського народу. Ця прикмета зближує соціально-побутові пісні з історичними. Але на відміну від історичних пісень вони не пов’язані з конкретними подіями, в них не згадуються дійсні факти, імена осіб. Їхні герої – узагальнені образи козаків, чумаків, рекрутів.

Соціально-побутові пісні є переважно ліричними, де історичне буття народу передається здебільшого крізь призму його сприйняття загальнонародною свідомістю. Сюжетність чи подієвість в них майже відсутня – увага зосереджується на почуттях, переживаннях та роздумах.

Поділ на жанри соціально-побутових пісень пов’язаний з їхньою тематикою, тобто з відображенням певного суспільного явища в житті народу.

Особливості козацьких пісень

Козацькі пісні як найдавніший пласт суспільно-побутової лірики виникли у XV-XVI ст. з появою козацтва. В них створюється ліричний образ козака -  представника Запорізької Січі, відображається його внутрішній духовний світ, думки і  почуття, передається романтика козацької волі. До більш давньої історичної доби відносяться пісні про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі і потоплення турецького корабля.

Ці  давні тексти  мають багато спільних рис з героїчними колядками, тематично перегукуються з думами та історичними  піснями.

Тематика козацьких пісень широка: прощання козака  з рідними та його від’їзд з дому:

Стоїть місяць над горою, да сонця немає,

Мати сина в доріженьку слізно проводжає.

Пісні цієї теми  завжди пройняті мотивом туги. Основне місце займає смуток прощання з сім’єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною. Патріотичні почуття відступають на другий план.

Тема смерті козака  - одна з найпоширеніших, не змальовуються ні битви, ні поєдинки, не говориться про обставини смерті козака, а постає картина загибелі - вбитий він  лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою, над ним нахилився вірний

кінь:                                     

                                         Ой на горі огонь горить,

А в долині козак лежить.

Накрив очі китайкою –

Заслугою козацькою.

Тема волі, воїнської звитяги теж властива козацьким пісням, незважаючи на мотиви страждань, нелегкої долі козака. В цих піснях возвеличується патріотичний дух, безстрашність, оспівується козацька слава:

Та щоб наша червона китайка не злиняла,

Та щоб наша козацькая слава не пропала...

Серед музичних особливостей козацьких пісень варто виділити наступні. В козацьких піснях зустрічаються тільки дворядкові строфи без приспівів. Вони укладаються за ізометричним принципом (дотримання однакової кількості складів у рядках).

                                    1.  Ой у полі зелен жито,

                                         Там козака з коня вбито.

                                    2.  На купину положано,

                                     На травичку головкою.

Щодо ладової будови наспівів, то в козацьких піснях зустрічаються діатонічні і хроматизовані звукоряди, різні форми ладової змінності – особливо терцева (наприклад, «Ой кряче, кряче та й чорненький ворон»). Обсяг наспівів менше октави зустрічається в  багатоголосих, рідше в одноголосних піснях, що свідчить про розвинений одноголосний стиль, який був властивий козацьким пісням минулого. Діапазон наспівів двох третин козацьких пісень – октава і більше.

У ХІХ ст.  на Україні розвивається багатоголосний спів. Це нове явище поширилося на   козацькі пісні, як спосіб осучаснення і пристосування давніх пісень до нових хорових тенденцій. В результаті впливу багатоголосся звужується  амбітус (звукоряд, обсяг наспіву від найнижчого до найвищого звуку) наспівів, які пристосовуються до хорової фактури і до теситури грудних жіночих тембрів.

Типи мелодики і  виконавські стилі козацьких пісень перебувають у нерозривній єдності. Особливо властивий козацьким пісням парландовий стиль виконання (речитативно-декламаційний).

Ой поїхав козак та й через байрак, на коня похилився,

                                  А за ним отець, матуся: «Не їдь, сину, вернися!.»

Не менше поширена в козацьких піснях й мелодика кантиленного типу. Вона яскрава, насичена м’якістю і виразністю інтонацій. Для неї характерний як натуральний, так і гармонічний мінор, нешвидкий темп, помірна розспівність.

Козацькі пісні, що збереглися до нашого часу, є особливо цінними творами соціальної лірики. Вони стали основою для подібних  за тематикою і поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнірських  пісень.

Чумацькі пісні, їх музичні особливості

Чумацькі пісні за тематикою та поетикою найближче стоять до козацьких пісень. Вони також давнього походження, бо чумакування як суспільне явище виникло в той самий час, що і козацтво.

Уже з XV ст. в Україні був відомий торговельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного та Азовського морів за необхідними товарами – сіллю та рибою. Звідси і назва – чумак  (слово «чумак», як і «козак», тюркського походження (від «чум» – діжка, основні товари перевозилися в діжках)).

        Чумацькі пісні – це ті пісні, що співали чумаки про своє життя в дорозі, а також їх односельці – хлібороби, які чекали повернення чумака з дороги, бо він привозив життєво необхідні товари.

       Чумакування було нелегким, але водночас овіяним романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Це і знайшло відображення  в чумацьких піснях. Існувала легенда, що пісні ті  чумаки не складали, а учинивши торг, перед поверненням додому  «йшли до моря, ховалися на березі і чекали ночі. Як заяснить небо зорями і замерехтить Чумацький Шлях, - виходять грітися на місячне проміння русалки, водять танки, співають. А  чумаки слухають та вчаться тих пісень, а по тому й розвозять їх по всій Україні».

А.Іваницький зазначає, що чумацький фольклор є своєрідним «пісенним щоденником», «подорожніми нотатками» ліричного, а подеколи – епічного змісту. Чумацькі пісні близькі до козацьких пісень за тематикою. Значну кількість становлять пісні про відхід у дорогу, приготування до довгої подорожі, прощання з родиною:

                                    Задумали чумаки в дорогу,

                                    Покупили собі нові вози,

                                    Поробили ярма кленові,

                                    Поробили занози дубові...

Найбільша кількість пісень про чумацьку долю присвячена темі дорожніх пригод чумаків: постій чумаків і різні небезпеки (пожежа в степу, напад розбійників), загибель чумаків при обороні валки, тяжка зимівля «пізніх»

чумаків, повернення чумаків додому.

Окрему тематичну групу становлять чумацькі пісні-балади.  Вони об’єднані типовим сюжетом: чумаки на привалі руйнують гніздо чайки, а малих чаєняток варять у каші («Ой горе тій чайці»).

            Серед чумацьких пісень виділяють ліричні і наспівно-мелодійні пісні, в яких виливаються почуття ліричного героя-чумака, його думки про нелегке життя, небезпеку далекої мандрівки, тугу за домом («Ох і не стелися хрещатий барвінку», «Ой у полі криниченька, з неї вода протікає»).

Крім спільних рис із козацькими піснями, чумацькі пісні перегукуються з обрядовою лірикою, зокрема - веснянками. Це пояснюється тим, що чумацькі валки споряджалися навесні, щоб ще затепла встигнути повернутися додому. Деякі уривки веснянок використовуються як заспіви чумацьких пісень:

Весна красна стукає,                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Зі стріхи вода капле,

Молодому чумакові

    Шлях – дорога пахне...

        Чумацтво в пору його розквіту було явищем територіальним, певною мірою локалізованим. Чумацький побут був певною мірою замкненим (довгі степові дороги, постійне товариство), а саме життя роками і століттями рухалося по колу: вихід з дому, дорога, повернення. Все це сприяло відбору тематики пісень, і тому композиційним  їхнім стрижнем  ставали складочислові форми. На основі цих форм розспівувалися все нові і нові мелодії і лише частково змінювалися тексти.

        Строфіка чумацьких пісень переважно дворядкова. Мелодика складається з кантиленних, речитативно-декламаційних, моторних наспівів. Основну частину складають кантиленні (пісенні) наспіви. Кантиленна мелодика показова для  пісень на тему хвороби і загибелі чумака.

         Речитативно-декламаційна мелодика показова для  обох варіантних груп

(ліричних, наспівно-мелодійних) чумацьких пісень епічного складу і поєднується з широким діапазоном наспівів.

 Менш поширена моторна мелодика в гумористичних та танцювальних наспівах чумацьких пісень, особливо в тих, що зображували чумака-невдаху. Моторні наспіви насичені метро-ритмічними  акцентами, рухливі і пружні за ритмікою.  Для чумацьких пісень найбільш властивий  натуральний та гармонічний види мінору.

У XX ст. записувачами зафіксовано більшість зразків багатоголосся чумацьких пісень. Цей розспів торкнувся переважно драматичної тематики: смерть козака або розорення чумаками пташиного гнізда та загибель пташенят («Їхали чумаки з України», «Ой горе тій чайці»). Майже усі відомі багатоголосні чумацькі пісні складено у підголосково-поліфонічній фактурі. Поруч із багатоголосними існують і одноголосні пісні. Вони більш давні ніж багатоголосні.

Чумацькі пісні дуже популярні в народі, вони живуть і досі, хоча з часу занепаду чумацтва минуло понад сто років. Їх довговічність у тому, що вони мають високоякісні тексти і наспіви; безіменні творці зуміли вкласти в пісні загальнолюдські художні і моральні цінності. Вони і зараз здатні викликати естетичне переживання. Невипадково такі пісні, як «Ох і не стелися хрещатий барвінку», «Ой у полі криниченька», «Гуляв чумак на риночку» входили і входять до репертуару багатьох професійних і самодіяльних співаків.

           Суспільно-побутова пісенність, яка виникла в XV-XVI ст., продовжила розвиток жанру ліричної пісні на основі календарної та родинно-обрядової творчості. Кожна з суспільних груп творила пісні свого соціального середовища, а тому цей жанровий різновид народної творчості є художнім осмисленням історії, життя і побуту в різні епохи різними верствами населення.                                                    

Питання для самоконтролю

1. Що ми називаємо пісенною лірикою?
2. Що таке соціально-побутові пісні?
3. Тематика і музичні особливості козацьких пісень.
4. Тематика і музичні особливості чумацьких пісень.