Урок на тему: "Тарас Шевченко. «Мені однаково, чи буду». Поняття про філософську лірику"

Тема: Тарас Шевченко. «Мені однаково, чи буду». Поняття про філософську  лірику.

Мета:  опрацювання ідейно-художнього змісту  поезії, яка  належить до циклу  «В казематі», ознайомити  школярів з  поняттями  про філософську лірику; розвивати  культуру зв’язного  мовлення пам’ять, логічне  мислення, увагу, спостережливість, уміння коментувати основні мотиви, ідеї поезії               Т. Шевченка, висловлювати власні міркування; виховувати любов до рідного  краю, народу; співчуття до простих, знедолених селян-кріпаків; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Т. Шевченка,  його збірка «Кобзар», ілюстрації,  дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, історія.

Випереджувальні завдання: підготувати літературознавчу довідку.

                                                        Хід уроку

Епіграф: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки  думкою, а  й  обставинами  життя був з ним міцно і кровно зв’язаний»

                                               М.Добролюбов

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Експрес-опитування за поезією Т.Г.Шевченка  «Минають дні. Минають ночі…»   (технологія «Незакінчене речення»)

1. Ліричний герой поезії прагне жити ... ( серцем і любити народ)

2. У поезії Т. Шевченко звертається до … (долі, Бога)

3. Найстрашніше для героя твору … (смерть у неволі)

4. Поет просить долі … (доброї)

5. За жанровою спрямованістю цей вірш належить до лірики … (філософської)

6. Закінчення поезії … (песимістичне)

Робота в парах

Взаємоперевірка експрес-опитування

Виразне читання поезії «Минають дні, минають ночі…»

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Мотивація навчальної діяльності

(Пояснення епіграфа (метод «Прес»))

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

• Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Вступне слово вчителя

    Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше  пізнаєш справжнього Шевченка, то  більше в  його  творах  знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця  не  пізнаним. А  чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи.

Такою  самою  мірою, як  і загадка  його генія,  хвилює  нас  його  життєвий шлях і творчість.

    Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до  рідного народу, до України  намагався  пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. До таких творів  поета належить  вірш «Мені  однаково, чи буду…».

Літературознавча довідка (повідомлення учня)

    5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено  до  Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах  і  нестерпного  очікуванні  вироку провів Тарас Григорович  квітень і травень. Проте  Шевченко звинувачували, головним чином, не  в участі  в  Кирило-Мефодіївському братствві, а в написанні революційних творів.

    Цикл «В казематі» Тарас Шевченко написав навесні 1847 р.. Усього до циклу «В казематі» входить тринадцять  віршів: «Садок  вишневий коло хати…»,  «Мені однаково, чи  буду..»,  «Ой  три шляхи широкії…». Усі вірші цього циклу різні за настроєм, мотивами, ритмікою, проте їх об’єднує  задум поета.

Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...»

Виразне читання вірша.

Історія написання поезії.

    Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не  дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.

Записи у зошити

Тема: відтворення почуття  громадянської  мужності, духовної стійкості  і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум  поета  над  важкою  долею власного рідного краю.

Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.

Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх  майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.

Жанр: філософська лірика з патріотичним пафосом.

Композиція.

Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків —  друга.

Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та.

Зміст поезій.

    Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений  на  висилання до Сибіру. Але особисті страждання не лякають його.

    Митцеві  не страшно й бути забутим людьми. Трагічне  його невільницьке і сирітське  минуле  привчили  його  до  страждань і забуття. Сумна  доля  чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой  уважає, що  зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що  трагічна  доля  чекає  Україну. Її  грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою.

    Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.

    У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо  російські  самодержці присплять національну свідомість українців і викоренять з  їхньої свідомості  бодай натяки  на  можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди 

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять.

    Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

    Але  дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності  до  рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні».

    Для  поета  рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий  шлях  несе  на  собі  відбиток довгого  перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З  одного  боку, Україна  славна і  наша, а з  іншого — все - таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить.

    Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче  глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для  своєї  Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може  не  залишитися й «малого сліду».

    Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не  полише  на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його  на  рідній землі, чи не згадуватимуть,— все  це для того, щоб  наголосити: Шевченкові,  звісно, не  однаково. Вісімнадцять  рядків  вірша  напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять…

Ох, не однаково мені.

    У цих  рядках  Кобзар надзвичайно точно передбачив  головну  проблему української  нації, що, мов  меч, висить  над  нею  вже кілька століть і стала чи не  найзлободеннішою  проблемою  сьогоднішнього  дня: окраденість у  час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Опрацювання ідейного змісту твору.

Бесіда за питаннями:

-  Яким настроєм пройнята поезія?

-  Над чим Т. Шевченко розмірковував у творі?

-  Про що свідчить початок вірша?

-  Чому поет хвилюється за долю України?

-  Через що Т. Шевченку байдуже стосовно  до того, чи будуть про нього згадувати,   чи забудуть?

-  Про що поет згадує, живучи у неволі?

-  Яким чином дана поезія пов’язана з життям письменника?

-  Як Т. Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій - не своїй землі)

-  Що таке молитва? Чому Т. Шевченко хоче, щоб молодь  не  забувала тих, хто    загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?

-  Що свідчить про  небайдуже  ставлення поета щодо  подальшої долі рідного краю?

-  Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.

-  Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?

-  До чого закликає письменник у цій поезії?

-  Чим схвилювала вас дана поезія?

Робота з текстом поезії

Завдання: застосовуючи фактичний матеріал поезій, заповніть таблицю:

Т. Г. Шевченку
байдуже	не однаково
Чи буде жити на Україні, Чи хто згадує про нього, чи забуде, Чи буде син молитись за Україну, В неволі, плачучи, умре	Як Україну злії люди присплять,  Лукаві присплять рідній край,  В огні Україну, окрадену, збудять,  Чи буде молитися син за долю рідного краю

 

Гра «З`єднай слова»

Завдання: з`єднати слова з вірша Тараса Шевченка, щоб утворилися словосполучення.

в неволі                                           земля

неоплаканий                                   Україна

малий                                               виріс

славна                                              своїми

злії                                                    слід

своя                                                  люде                                         

Теорія літератури

Види ліричних творів.

    Залежно від змісту ліричні твори умовно поділяються  на такі  види: громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика:

громадянська лірика — поезія, в якій виражені думки і почуття, викликані  суспільно-політичними тогочасними явищами;

інтимна, або особиста, лірика — твір, де настрої поета викликані його спогадами про рідний край;

пейзажна лірика — твір, в якому передані настрої ліричного героя, викликані спогляданнями природи;

філософська лірика — поезія, в  якій  виражаються  думки  і  почуття, викликані складними роздумами над проблемами буття.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Опрацювання тестових завдань

1. Поетові байдуже, де він:

а)  буде жити;                                 

б) зможе оселитися;                         

в) перебуватиме в ув’язненні;                      

г) писатиме власні твори.

2. Розмірковуючи над власною долею, Т. Шевченку «однаковісінько», чи його:
а) шануватимуть в суспільстві;                     

б)  хто згадає або забуде;

в) вважатимуть за революціонера;                

г) твори будуть мати популярність.

3. Поет виріс у неволі:

а) на Аралі;   

б) в Петербурзі;   

в) між чужими;   

г) про що він говорить з неабиякою гордістю.

4. Помираючи, Т. Шевченко прагне все:

а)  із собою забрати;                                      

б) залишити у спадок рідному народові;

в) своє майно знищити;                                  

г) ним написане вивезти за кордон.

5. Україну поет називає: а) приниженою;

б) щасливою; в) знесиленою; г)  славною;

6. Т. Шевченко хотів, щоб батько з сином:

а) молились за Вкраїну;                              

б) захищали рідний край від ворогів;

в) оберігали традиції українців;                 

г) допомагали знедоленим.

7. Поетові не байдуже, як Україну «присплять люди»:

а) ледачі;   

б) незграбні;   

в) злі;   

г) хитрі та улесливі.

8. Рядок, яким закінчується поезія:

а) «Мені однаково, чи буду»;                     

б) «Однаковісінько мені»;

в) «Та не однаково мені»;                           

г) «Ох, не однаково мені».

9. Про кого поет у творі зазначає: «його замучили колись»?

а) Самого себе;                                            

б) одного з видатних історичних осіб;

в) борця за щасливе життя;                        

г) в’язня Сибіру.

10. За жанровою спрямованістю «Мені однаково, чи буду» Т. Шевченка — лірика:
а) філософська;   

б) пейзажна;   

в) інтимна;   

г)  громадянська.

11. Особливість римування у творі «Мені однаково, чи буду»:

а)  вільне;     б) перехресне;    в) кільцеве;    г) суміжне.

12. Осмислюючи зміст поезії «Мені однаково, чи  буду», з повним  правом  її

можна вважати:

а) дипломатичною угодою з майбутнім;      

б) ораторською промовою; 

в) полілогом;     

г)  зверненням-попередженням.

Робота в парах

Взаємоперевірка тестових завдань

VІ. Підсумок уроку

Рефлексія

• Що нас навчає твір Т.Г. Шевченка «Мені  однаково»?
• Чи зуміли ми досягти поставленої на уроці мети?

Асоціативне гроно «Тарас Григорович Шевченко»

Завдання: дібрати асоціації до особистості Тараса Григоровича Шевченка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтерактивна вправа «Світлофор»

Завдання: учні повинні виразити  свої  враження від  уроку  та  вказати, що  їм сподобалося (не сподобалося) на році.

Зелений колір – після уроку залишилися позитивні емоції

Червоний колір – після уроку залишилися негативні емоції

Презентація книжкової виставки.

VІІ. Оцінювання навчальних досягнень учнів

Оголошення та коментування результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити напам`ять вірш «Мені однаково».

Дати на запитання в підручнику.

* Визначити віршований розмір уривків.

* Створити ілюстрації до поезії.