Мета. На основі життєдіяльності відомих  українців розвивати прагнення до самовдосконалення, переконання, що від наших дій залежить доля не тільки кожного з нас, а й цілої країни. Виховувати любов до рідного краю, його народу, утверджувати в учнів принципи високої моралі та необхідності розбудови держави на принципах демократизму.

 ( Клас оформляється у національному стилі – рушник і рослини-символи).

 Ніхто не збудує  держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

В. Липинський

Вчитель. Епіграф сьогоднішнього заняття належить перу В’ячеслава Липинського (1882-1931 рр.), західноукраїнського діяча. У працях «Листи до братів – хліборобів», «Релігія і церква», «Хам і Яфет», у дослідженнях доби Б. Хмельницького він виклав своє бачення історичного процесу. Головним державотворчим чинником, на його думку, можуть бути та й завжди були елітарні аристократичні кола, які зобов’язані, спираючись на свої знання й організаційні можливості, сприяти розв’язанню суспільних проблем. Оптимальною для України формою державного устрою мислитель вважав монархією, яка успадковувала б аристократичні традиції княжої Київської Русі та шляхетні засади часів козацтва. Одночасно він високо оцінював духовний потенціал селянства, розуміючи його як носія національної ідеї, безкомпромісну суспільну силу, основну майбутнього відродження України.

   Всі ми з вами належимо до української нації поряд із такими відомими діячами як Григорій Сковорода, Леся Українка, Михайло Грушевський та багато інших наших співвітчизників, які своєю чесною працею, творчими ідеями та натхненням прагнули утвердити український народ як націю, примножувати його авторитет.

   (Учні називають прізвища українців, які піднімали чи піднімають авторитет держави і нації у світі).

  Вчитель. Постає питання: «Як повинен проживати своє життя справжній патріот, справжня людина?» Хочу навести вам приклад із життя відомого представника української нації, вченого, літератора, філософа і просто чудової людини- Григорія Савича Сковороди, життя якого припадає на період відсутності в українців власної державності. Відвідавши Україну, російська  імператриця Катерина II вирішила зустрітися із видатним філософом і запропонувати йому місце при дворі. Коли під час зустрічі всі почали вклонятись імператриці за виключенням Сковороди, Катерина II спитала його: «Чого ж ти не кланяєшся?» - «Але ж це не я хотів тебе бачити, а ти мене. Тож дивися. А як ти мене зможеш розгледіти, якщо і я буду припадати до землі?» - почула у відповідь. Г. Сковорода відмовився від запропонованих йому посад і вибрав долю мандрівного філософа і вчителя, але близького до свого народу. Про що свідчить даний випадок із життя Г. Сковороди?

  (Учні також наводять приклади з життя українців, що підкреслюють їхні найкращі моральні якості та любов до Батьківщини).

  Вчитель. А зараз пропоную вашій увазі прослухати пісню одного із славних синів України Т. Петриненка «Україно».

  (Звучить пісня, опісля учні діляться почуттями, які в них викликав даний твір ).

  Вчитель. Наш народ протягом багатьох століть пережив безліч трагічних і  радісних моментів: століття відсутності власної державності, дві світові війни, безліч братовбивчих сутичок, червоний терор, голодомор. Однак ці трагедії не зламали нашого народу, а, навпаки, сприяли консолідації нації та прагнення утворення власної державності.

  24 серпня 1991 року Україна стала незалежною державою; 1 грудня 1991 року українці довели всьому світу, що вони прагнуть жити в своїй державі і розбудовувати її за власними принципами; 28 червня 1996 року прийнято одну з найдемократичніших конституцій; у листопаді-грудні 2005 року український народ підтвердив свій демократичний принцип та довів своє прагнення жити в правовій державі. Але майбутнє цієї держави – це ви: сьогоднішні учні та студенти, які мріють і прагнуть жити в державі, де панує право і соціальні гарантії, де кожна людина зможе себе реалізувати. Давайте спробуємо скласти кодекс честі українця (мається на увазі представник держави ), необхідного для будівничого майбутнього.

(Учні спільно з учителем називають риси, необхідні для людини, що прагне піднести свою державу, доводячи велике їхнє значення).

1. Любов до України. Тільки це може об’єднати всіх нас із найрізноманітнішими інтересами.
2. Працелюбність. Самовіддана праця покращує матеріальне становище держави і громадянина.
3. Честь і гідність. Тільки людина, якій притаманні ці риси, зможе гідно відстоювати свої інтереси, не порушуючи інтересів інших.
4. Мужність. Кожен із нас повинен пережити невдачі, які бувають у нашому житті, й рухатись далі до поставлених цілей.
5. Кваліфікованість. Який би статус ми не мали у суспільстві, виконувати завдання, що стоять перед нами, ми повинні на найвищому рівні.
6. Не зупинятись на досягнутому. Успішним стає той, що ставить перед собою все новій нові завдання.
7. Доброзичливість. Тільки щира людина може надіятись на взаємини від інших.
8. Освіченість. Будівник майбутнього повинен мати високий інтелект.

  ( Учні читають віршовані твори та аналізують їх ).

Україна

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна,

Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години,

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жить й помремо…

Нас не можуть супостати

Взяти в кайдани свої:

Ми бороним наші хати,

Наші тихії гаї.

Не вмирає наша слава,

Не вмирає наша честь. 

 

 

  В. Самійленко

Батьківщина

Я не мислю України

Поза простором і часом.

Дніпр, оспіваний Тарасом.

І її гаї веселі,

Що як воїни на чатах,

І оновлені оселі

Понад Бугом і в Карпатах.

В серці згадка не вгасима:

Я люблю шляхи-дороги.

О. Підсуха

Україні

Коли крізь розпач випнуться надії

І загудуть на вітрі степовім,

Я тоді твоїм ім’ям радію

І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая

У передгроззі дикім і німім,

Я твоїм ім’ям благословляю,

Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю

І в твоєму імені живу!

В. Симоненко

До України

Моя Україно! Як я тебе любив!

Твої луги, твої степи розлогі,

Дніпра ревучого славетнії пороги

І хвилі золоті твоїх шовкових нив!

Як я любив у хмарах вишняку

Твої  білесенькі, немов хустини, хати,

Поважну річ старих дідів чубатих

І плескіт дітвори веселий на ставку.

Як я любив у нічку весняну

Жабиний ґвалт, часом тихий стогін,

Гукання парубків, дівчат веселий гомін

І пісню з-за лугів розкішних, голосну!

Як я любив у осені в стішках

Хліб коло хат, а ранками ясними

Селян за працею хапливою між ними

І стукіт говірких ціпів на всіх токах.

Як я любив зимовою доби

При каганці і веретен сюрчання,

І бесіди, і пісню чи ридання

Тихесеньке жіночої журби.

Як люблю безрадісно тебе,

Народе мій, убожеством прибитий,

Знеможений і темністю сповитий,

Що вже забув і поважать себе,

Потративши свої колишні сили…

Як я люблю твої сумні могили,

Україно! Як я люблю тебе!

І ось тепер та мучена любов

Мене жене в далеку чужину…

М. Старицький

 

(Бесіда про долю українців за кордоном. Учні виконують будь-яку пісню патріотичного спрямування).

  Вчитель. Хочу завершити наше заняття словами відомого українського поета В. Сосюри, за який він був нагороджений Сталінською премією, а пізніше зазнав шельмувань.

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу, вічну живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

Для нас вона світі єдина, одна

В просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

У квітці, в пташині, в електровогнях,

У пісні у кожній, у думі,

В дитячій усмішці, в дівочих очах

І в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

І в хмарах отих пурпурових,

В грому канонад, що розвіяли прах

Чужинців в зелених мундирах,

В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

До весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

Люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

Коли не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у кохання, в бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою –

І вічні ми будемо з нею!

 

  Будьте щасливими і завжди любіть свою Батьківщину.