Розробка уроку у формі презентації характеризує передумови зростання впливу українського козацтва, визначає на основних моментах життя козаків у складі Речі Посполитої. У слайдах 4-5, 7-8-9 використано елементи з презентацій авторства О.Худобця.
приклад для створення держави; поширення по Україні запорозьких порядків; незалежність від польської влади; формування боєздатного війська; підтримка православної церкви; очільництво національно-визвольного руху. Проводи. Прощання в далеку дорогу на Запорожжя Козаки в степу. Сергій Васильківський, олія, 1890 рік
Військове мистецтво козаків Сторожова служба і дозір Козацька «фігура», яка була основою системи димової сигналізації, що сповіщала населення про наближення нападників Ю.Брандт. Козаки-розвідники. Козацькі розвідувально-сторожові підрозділи розташовувалися в земляних або дерев'яних укріпленнях на кордонах українських земель Стража над Дніпром
Військове мистецтво козаків Козацький флот Напад козаків на турецьку галеру. На човні могли розміститися 50 — 70 озброєних козаків та 2 — 6 фальконетів (гармати калібром 30 мм), порох, свинець, ядра, харчові продукти Ілюстрація «чайки» запорозьких козаків з книжки Ґійома де Боплана 1660 р. «Чайка» — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків у вигляді величезної видовбаної колоди (з верби або липи), по бортах обшитої дошками Довжина — 15.5 — 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м.
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Артилерія Козацькі «фальконети» - легкі малокаліберні гармати і ядра до них. Музей Б.Хмельницького в Чигирині Козацька легка гармата. Сучасна реконструкція. Козацьке військо відзначалося великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Артилерія Гармата-салютівка (мортира) – для салютної і бойової стрільби. У козаків також були гармати, які тягнулися декількома десятками пар волів. У Хмельницького одна така була — він її називав "Сиротинушка" і казав, що вона достукається у будь-які ворота Мортира - призначена головним чином для руйнування особливо міцних оборонних споруд і для ураження цілей, укритих за стінами Мортира на лафеті з валами з дерев`яними шестернями для зміни кута нахилу ствола. Сучасна реконструкція
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Вогнепальна зброя Гаківниця — довга і важка рушниця великого калібру, з гаком на прикладі. Під час стріляння кріпилася до землі гаком Віддача у такої рушниці була настільки велика, що плече під приклад ніхто не підставляв - його клали на плече, притулившись щокою для прицілювання Довжина ствола в діапазоні від 1 до 2,5 м.
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Вогнепальна зброя Аркебуза XVI ст. Довжина ствола у різних модифікаціях від 1,2 до 2,4 м, калібр — 12,5—18,5 міліметрів, убивча сила з 50-70 кроків, дальність залпового вогню до 120 м. Аркебуза легко пробивала металевий обладунок Аркебуза, 1425 р.
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Вогнепальна зброя Мушкет – важка рушниця (7-10 кг.) великого калібру (22-23 мм.), оснащена сошкою-підставкою, яку під час стрілянини встромляли нижнім загостреним кінцем у землю Дальність пострілу – 200-240 м., початкова швидкість кулі понад 500 м/с Кулі мушкета
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Вогнепальна зброя Сам постріл з пістоля виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду Пістоль - походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків’я
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Вогнепальна зброя Ожига - використовувалася переважно під час оборонних дій, а також з «чайок» в морських битвах. Ожиги були більшого та меншого калібру, деякі, більш важкі, встановлювалися на дерев`яні коліщата Козацька ожига «Сорока» (калібр – 25 мм.). Використовувалась козаками для ведення в основному залпового вогню Ожига, в якій замість стволів під мушкетну кулю встановлювалися невеличкі гарматки. Злочівський замок
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Холодна зброя Шабля з вигравірованим написом вздовж клинка «ІОАНН МАЗЕПА 1665», XVII ст. Туреччина. З колекції В. В. Тарновського Шабля козацька. Модель XV ст. Шабля - ріжуча зброя. Кривизна ідеальна для відтяжного удару, який так широко використовували козаки та азіати, і для якого вона призначалася. Використовувалася і для уколу з коня, при цьому вигин клинка дозволяв наносити уколи не міняючи положення тіла - дуже зручно для швидкоплинного бою
Військове мистецтво козаків Козацька зброя Холодна зброя Спис – головна зброя першого кінного натиску. Піші козаки також використовували деревкову зброю як засіб протидії ворожій кінноті Запорозькі списи виготовлялися з тонкого і легкого дерева, приблизно 3,5 м завдовжки; бойова частина була залізною. На ратищі знизу був проріз для ремінної петлі, що одягалась на ногу і полегшувала утримання зброї. Іноді на бойовій частині був обмежувач, що давав змогу легко витягти спис із рани
Військове мистецтво козаків Холодна зброя Келеп, або бойовий молот – мав довгий загострений клівець та багатогранний обух. Закріплювався на довгому дерев’яному держаку і використовувався для удару по ворожому вершнику. Особливості конструкції келепа та велика сила удару сприяли руйнуванню (пробиванню) броньованого захисту противника Козацька зброя Бердиш – бойова сокира з довгим держаком і лезом у вигляді півмісяця, нижній кінець якого переходив у смугу – косицю, що кріпилась до держака, підсилюючи кріплення обуха. Ця зброя призначалася для боротьби з ворожою кіннотою
Військове мистецтво козаків Холодна зброя Козацька зброя Чекан – невелика сокира на короткому держаку з напівкруглим лезом. Використовувався у рукопашному бою Лук довго продовжував залишатися на озброєнні у козаків навіть після винаходу вогнепальної зброї. Середня відстань стрільби з лука була в межах 200 – 300 кроків, а в окремих випадках – до 500. Стріли для лука зберігалися у сагайдаку, який закріплювався на поясі лучника з правого боку Козацькі стріли. Музей «Козацькі могили», м.Берестечко
Наливайка протримали у в'язниці близько року. Страшенно знущалися, безперервно піддавали катуванню — пекли розжареним залізом, тримали на холоді, не давали їсти й спати. Так тривало аж до відкриття сейму. Про страту Наливайка історичні джерела розповідають по-різному. Бельський у своїй хроніці свідчить, що йому відрубали голову, а потім четвертували тіло «й рознесли члени на показ і поругання». Інший сучасник подій, Янчинський, писав, що Наливайка посадили верхи на розжареного залізного коня й увінчали розжареним залізним обручем. Свідчать і таке, що начебто його помістили у мідного бика, якого розжарювали вогнем, й чутно було крик Наливайка, потім полум'я охопило всю постать повстанського ватажка. Та як би не писали про цю смерть, по всьому видно, що вигадала Наливайкові шляхта кару якнайжорстокішу, аби настрахати інших. Будучи першим широким спільним виступом селянства, козацтва і міських низів, повстання під проводом Северина Наливайка стало важливою віхою в їсторії українського народу.