Урок на тему "Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ" 5 клас

Тема уроку: «Виникнення українського козацтва.

                Запорозька Січ»

Мета:       ознайомити учнів із виникненням на українських землях козацтва й запорозької Січі; сформувати уявлення про козака-лицаря, хороброго захисника рідної землі; ознайомити учнів з військовим мистецтвом козаків, їх життям і побутом на Запорозькій Січі; розвивати творчу уяву учнів, виробляти в них вміння складати зв’язну розповідь; розвивати інтерес до історії, виховувати повагу до захисників рідної землі.

Обладнання: настінна карта, схема «Організація життя на Січі», портрет Д. Вишневецького, ілюстрації, гра «Історична юшка», роздавальний матеріал.

Основні поняття: козак, Запорозька Січ, козацька старшина, козацькі клейноди.

Основні дати: кінець ХУ ст.. – перші відомості про українських козаків у писемних джерелах;

                      1556 рік – заснування Д. Вишневецьким першої Запорозької Січі на острові Мала Хортиця.

Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.

                                   Хід уроку.

Епіграф:

                     «Ось вона – Січ. Ось те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну».

                                                 М.Гоголь, «Тарас Бульба».    

                                      План уроку.

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Виникнення українського козацтва.
2. Утворення Запорозької Січі. Д. Вишневецький.
3.  Побут, звичаї та військове мистецтво козаків.
4.  Свідчення історичних джерел про військову майстерність козаків.

ІУ. Закріплення нових знань учнів.

У. Підсумки уроку.

УІ. Домашнє завдання.

І.Організація навчальної діяльності.

Дорогі діти! Сьогодні ми знову зустрілись з вами і спробуємо разом попрацювати. Я думаю, у нас все вийде!

Сьогодні ми перегорнемо ще одну сторінку історії українського народу, розпочавши вивчати нову тему під назвою «Козацька Україна» (підручник – с. 79). Я переконана, що слово «козак» вам відоме, та на уроці ви багато дізнаєтесь про те, коли, як і чому виникло козацтво, яку роль відіграли козаки в історії нашої Батьківщини та, сподіваюсь, у вас виникне бажання бути схожими на славних, мужніх, хоробрих , сильних захисників рідної землі, якими були козаки.

Отже, тема нашого уроку (повідомляється).

Ми розглянемо такі питання (план уроку повідомляється).

Епіграфом уроку будуть слова…( на дошці).

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Але щоб зрозуміти, чому виникло козацтво, нам потрібно пригадати, в якому становищі перебували українські землі в ХІУ – ХУІ ст., під владу яких держав вони потрапили?

(Після розгрому монголо-татар на Синіх Водах литовським князем Ольгердом, руські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. Коли Литовсько-Руська держава підписала Люблінську унію з Польщею 1569р., більша частина українських земель потрапила під владу Речі Посполитої. На українських землях запанували поляки).

Які порядки встановлювали поляки на українських землях?

(Встановлювалось жорстоке гноблення українців: замість української поширювалась польська мова, посилюється вплив католицької церкви, селяни перетворюються на кріпаків).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Звучить уривок з пісні «Україночка» (муз. Г.Татарченка, сл. А.Димиденко).

1. Багата й красива українська земля приваблювала чимало завойов-ників. Український народ був поневолений, тому повинна була з’явитись сила, здатна зброєю обороняти інтереси українського народу, захищати його від ворогів.

У ХІУ – ХУІ ст. на півдні України існував малозаселений край, який дістав назву Дике Поле – це була межа між українськими землями і Кримським ханством (див. карту). Місцевість була багата на диких тварин, мед диких бджіл, безмежні пасовиська, в річках водилось багато риби. Тому тут селились люди з інших українських земель. Їх називали уходниками. Згодом до них приєднались утікачі, що потерпали від знущань польських панів. Але тут була постійна небезпека нападів татар. Так з’явились вільні озброєні люди – козаки (див. ілюстрації у підручнику – с. 82). Перша згадка про козаків в писемних джерелах належить до кінця ХУ ст.. (Див. словник).

Кількість козаків збільшувалась. Хтось утік від неволі, інші мріяли розбагатіти, а комусь хотілось покарати зухвалих татар.

                      Сценка «Як приймали у козаки».

Кошовий: Гей, побратими, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак-писар: Та це, батьку, чолов’яга у козаки проситься.

Кошовий: Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?

Парубок: З Брацлавщини я, батьку.

Кошовий: У Бога віриш?

Парубок: Вірю.

Кошовий: Перехрестись.

Парубок (хреститься).

Кошовий: Рідну землю боронити будеш?

Парубок: Для того й прийшов!

Кошовий: Виходить, то ти вільний парубок?

Парубок: Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий: То ти покинув жінку? Еге-ге-ге, недобре це діло, чоловіче.

Парубок: Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.

Кошовий: О, то ти справжній козак! Запиши його, пане писарю.

Писар: Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий: Та не питай, а так і пиши: козак Неїжборщ.

Однією з головних умов прийому у козаки була православна віра. Новоприбулим часто давали кумедні прізвиська: Неїжборщ, Непийпиво, Часник, Галушка, Коза, Стріляй-Баба.

2. Наприкінці ХУ ст. татарські напади на українські землі стали постійними. Козацьким ватагам дедалі частіше доводилось вступати у збройні сутички з нападниками, щоб утриматися в Дикому Полі. Для захисту від ворога вони зводили постійні дерев’яні укріплення. Так з’явилась Запорозька Січ – за порогами Дніпра (кам’яними скелями) на островах будувались укріплення із січених (обтесаних) колод.

1556р. – виникла перша Запорозька Січ на о. Мала Хортиця, заснована князем Д. Вишневецьким (портрет – див. підручник на с. 81, ілюстрація на дошці).

Д. Вишневецький – потомок знатного князівського роду. Організував численні походи козаків у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Під час походу до Молдови Вишневецький потрапив у полон і був жорстоко страчений турками.

Народна пам’ять береже про гетьмана численні легенди, перекази, пісні, з яких він відомий під іменем Байди.

Учениця зачитає уривок з історичної «Пісні про Байду».

Цар турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

• Ой ти, Байдо, та славнесенький!

Будь мі лицар та вірнесенький:

Візьми в мене царівоньку!

Будеш паном на всю Вкраїноньку!

• Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!-

Ой, крикнув цар на свої гайдуки:

• Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду і зв’яжіте,

На гак ребром зачепіте!-

Ой висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку та й не одну годиночку…

Що собою являла Запорозька Січ?

(Див. схему «Організація життя на Січі, ілюстрації (підручник – с. 82-83), словник основних понять (на кожній парті).

3. Робота в групах.

Клас завчасно поділяється на групи, обирається керівник кожної групи. На уроці кожна група отримує завдання для самостійного опрацювання протягом 5 хвилин. Це – розповіді:

«Де і як жили козаки», «Розпорядок дня на Січі»,

«Дисципліна та суд запорожців», «Як воювали козаки».

Наприкінці розповіді подані запитання, які допоможуть звернути увагу на головне і переповісти прочитане.

Представники кожної групи розповідають прочитане, інші – доповнюють. Потрібно обов’язково уважно слухати, щоб запам’ятати те, що розповідають інші учні. (Слухаємо розповіді).

Ви добре попрацювали і, напевно, втомились. Тому проведемо фізкультхвилинку. Повторюйте рухи за мною.

                Бравий козак вранці встав.

Потягнувся разів два (руки вгору).

Пильно стежить навкруги,

Чи не видно ворогів (повороти голови).

До землі присів, нагнувся,

А чи тупіт не почувся (присісти).

В козака широкі шаровари –

Стережіться турки і татари (руки в сторони).

Чи відомо вам, який одяг носили козаки? Це полотняні сорочки, широкі шаровари, шкіряні чоботи. В холодну пору одягали свиту, жупан, кожух. Голені голови, на яких залишали лише чуб-оселедець, покривали шапками (див. ілюстрації на дошці).

4. Зараз ми попрацюємо з писемними історичними джерелами. Що таке історичні джерела? (Діти відповідають).

Іноземці, які побували в Україні, залишили свої враження про козаків. Уважно послухайте і запам’ятайте, якими були козаки. (Вчитель зачитує уривки з історичних джерел: відомості французького інженера Боплана, англійського історика Кноллеза, італійця Гамеріні).

Після цього проводиться методика «гронування». На дошці завчасно малюється сонце із промінцями. В центрі круга пишеться слово «козак», а на промінцях мають бути написані характеристики козака чи інші слова, які асоціюються із цим словом, запропоновані дітьми. Діти по-черзі називають слова, а вчитель записує їх на промінцях.

ІУ. Закріплення.

                   Гра «Історична юшка».

Козаки любили ловити рибу. Зараз ми побачимо, як із цим завданням впораєтеся ви. Для того, щоб зварити добру юшку, треба зловити побільше риби, але піймати її можна тоді, коли буде дана правильна відповідь на запитання, яке міститься на зворотному боці рибок. Запитання різної складності, тому вони в чотирьох різнокольорових кишеньках, які відповідають чотирьом рівням складності. На кишеньках також вказано, яку кількість балів ви можете заробити, давши правильну відповідь на запитання.

І рівень – 1-3 бали

І рівень – 4-6 балів

ІІІ рівень – 7-9 балів

ІУ рівень – 10-12 балів

За дані відповіді учні отримують оцінки.

У. Підсумки уроку.

       Виникнення козацтва мало визначальну роль для історії українського народу. Упродовж тривалого часу воно було його надійним захисником від численних нападників та кривдників. Козак-запорожець став для українців уособленням найкращих людських якостей, його непримиренність до поневолювачів і героїзм пробуджували й підтримували в народі надію на визволення.

За шляхами, за дорогами,

За Дніпровськими порогами,

За лісами, за високими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную

Україну свою рідную

Як зіницю берегли.

УІ. Домашнє завдання: опрацювати параграф 13,

Скласти розповідь «Яким я уявляю козака».

Роздавальний матеріал:

 Словник.

Козак – вільна, озброєна людина.

Запорозька Січ – укріплення, фортеця козаків.

Козацька рада – вищий орган влади на Січі.

Козацька старшина:

гетьман – старший, головний,

писар – відав документами,

осавул – порядкував військом,

обозний – командував артилерією,

суддя – займався судочинством.

Клейноди – знаки влади:

булава – символ влади гетьмана,

бунчук – довга булава, що закінчувалась металевим «яблуком», з-під якого звисала китиця з кінського волосу,

печатка, на якій був зображений козак з рушницею, - символ влади судді,

корогва – січовий прапор, символ усього козацького війська.

 Козацьке військо поділялось на загони – курені, які очолювали курінні отамани.

Чайка – козацький човен.

Повідомлення:

       Дисципліна та суд запорожців.

Військова дисципліна на Січі була заснована на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство.

Взагалі козацький суд не був жорстоким. Часто винуватців брали на поруки або зменшували покарання, враховуючи сімейні обставини.

Але суворо карали такі злочини, як бійки з убивством, крадіжки, неповернення боргу, втеча з поля бою, зрада.

Найпоширеніший засіб покарання – нетовста дубова палиця (кий). Злочинця приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці. Це було великою ганьбою в товаристві козаків, де честь була дорожчою за життя. Біля стовпа клали в’язанку київ, ставили їжу і напої та годували злочинця. Кожен козак, проходячи біля стовпа, повинен був взяти у в’язанці кий і вдарити злочинця, приказуючи: «От тобі, вражий сину, щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили!»

Нерідко винуватого забивали до смерті. Від шибениці та київ козака могла врятувати дівчина, коли накривала його хусткою і оголошувала своїм чоловіком.

               Запитання.

1.На чому основувалась військова дисципліна на Січі?

2.За які злочини козака карали суворо?

3.Яким способом карали злочинця?

4.Що могло врятувати козака від покарання? 

       Де і як жили козаки.

Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром, якого любовно називали своїм братом. Особливістю ріки були її знамениті пороги – кам’яні скелі, що височіли над водою до 5 метрів і майже перекривали річку. Січ стала називатись «запорозькою», бо була за порогами Дніпра.

Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили цю місцину і називали її Великим Лугом. Він знаходився у серці козацьких земель, там було все, що потрібне для життя: м’який клімат, родючі землі, зелений океан степових рослин, переповнені рибою озера та ріки. Недаремно народилось прислів’я: «Січ – мати, а Великий Луг – батько, отам і треба умирати».

До фортеці Запорозької Січі під страхом смерті заборонялось приводити жінок. Цей звичай був викликаний не зневагою до жінки, а високою шаною до неї та відповідальністю козака за свої вчинки перед дівчиною, дружиною, матір’ю. Сильні духом люди ніколи не образять жінку, не виявлять до неї зневагу. Там, де лицарство, - там мужність і ніжність ідуть поруч.

             Запитання.

1.Як козаки називали Дніпро?

2.Чому Січ стала називатись Запорозькою?

3.Що таке Великий Луг?

4.Чому заборонялось приводити на Січ жінок?

      Розпорядок дня на Січі.

Козаки кожного куреня за загальним сигналом (церковним дзвоном) вставали до схід сонця та йшли на річку купатися, незважаючи на пору року. Після цього сідали снідати. На сніданок подавалася соломаха – житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. Після сніданку йшли до церкви на молитву, Потім прали одяг, лагодили зброю, човни. Козаки вправлялись на конях, змагались у стрільбі, бились на шаблях до «першої крові», долали перешкоди: рови та загорожі.

Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. На обід подавали: зварене пшоно або житнє борошно на квасі, галушки, юшку з риби, що називалась щербою, куліш з салом, дичину. Після обіду співали пісні, думи; слухали розповіді і гру кобзарів.

Надвечір дзвонили дзвони Січової церкви, закликаючи козаків на молитви. Після молитви козаки йшли вечеряти в курені. На вечерю подавали гречані галушки з часником або щербу. Після вечері хто грав на сопілці, бандурі, хто співав пісні, хто приймав участь у козацьких танцях.

Через деякий час, за винятком вартових, Січ занурювалась у сон.

                   Запитання.

1.Яку роботу виконували козаки протягом дня?

2.Які страви споживали козаки?

3.Що обов’язково двічі на день робили козаки?

4.Як розважались козаки?

        Як воювали козаки.

Татари здійснювали набіги на Україну і забирали в неволю десятки тисяч християн. Страшною була доля невільників -  їх продавали в рабство. Ось і стали козаки своєрідними прикордонниками, які попереджували людей про небезпеку і першими вступали в бій з людоловами.

Для сповіщення про наближення нападників козаки використовували фігури – споруди у вигляді пірамід, де встановлювались бочки з смолою, які запалювали в разі небезпеки.

Козаки мали вогнепальну зброю: рушниці, мушкети, пістолі. Шаблю жартома називали «сестрицею». За втрачену в бою шаблю позбавляли козацького звання і виганяли з Січі. Тож як зіницю ока кожен беріг свою зброю.

У поході каралось й пияцтво.

Морські походи здійснювали козаки на човнах-чайках завдовжки до 20 метрів, а завширшки до 4 метрів, які виготовляли з дерева – липи або верби. У такий човен могло поміститися до 70 воїнів.

Бойові походи козаків сприяли вдосконаленню військової майстерності, і згодом вони стали помітною силою в Європі.

                Запитання.

1.Яку роль виконували козаки щодо своїх земель?

2.Що служило як сигнал про небезпеку?

3.Яку зброю використовували козаки?

4.Що собою являв козацький човен?

Історичні джерела:

Англійський історик Кноллез стверджував:

«Ті козаки – легка кіннота, яка діє головним чином на кордоні Польського королівства з татарами; це загартована й відважна порода людей, яка вважає почесним жити тільки за рахунок ворога та яка над усе в житті цінує бойового коня й спис.

Татари й турки… часто у великій кількості вторгаються в Подолію і Русь (Галичину), що входять до Польського королівства, і вельми спустошують їх, якщо їм вчасно не дає відсічі названа легка кіннота, котра завжди на них чатує, наче яструб на здобич…»

Італієць Гамеріні в 1584р. повідомляв:

«Із козаків можна зібрати 14-15 тисяч добірного, добре озброєного війська, жадного більше слави, як наживи, готового на всяку небезпеку. Їхня зброя – шаблі й рушниці, яких у них ніколи не бракує. Добрі вони до війни пішої й кінної, дають собі добре раду на морі. Мають усякі човни і на них їздять у походи на чорноморські землі».     

 Підготувала учителька історії

                   Мельник Людмила Степанівна