МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

 

НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ 

на тему:

 

«Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях»

 

з предмета «Захист України»

 

 

Освітня програма профільної середньої освіти для підготовки фахових молодших бакалаврів на основі базової загальної середньої освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           

 

 

Методична розробка навчального заняття з предмета «Захист України (Основи медичних знань)» на тему «Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях» розроблена викладачем-методистом, спеціалістом вищої категорії Тараненко О.О.

 

 

 

 

 

У методичній розробці викладено методику проведення заняття з предмета «Захист України (Основи медичних знань)» на тему «Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях»

 

 

 

 

Для викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів фахової передвищої освіти 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП........................................................................................................................ 4

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАНЯТТЯ............................................................................. 5

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ........................................................................................... 6

ХІД ЗАНЯТТЯ........................................................................................................... 7

1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ....................................................... 7

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ............................................................... 7

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ............. 7

4. ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ............................................ 8

5. ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ. РЕФЛЕКСІЯ........................................................... 15

6. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ................................................................................. 16

 

 

 

 

             

ВСТУП

 

Немає, напевно, більш відомого і водночас більш суперечливого наукового терміна, ніж «стрес». Усі говорять про стрес, усі його переживають, усі про нього багато чули... Парадокс, проте, в тому, що коли запитати навмання п’ять чоловік, що ж таке стрес, то, напевно, дістанеш п’ять різних відповідей. І неспроста. По-перше, цілковитої згоди у визначенні стресу немає й у науковому середовищі, а по-друге, його природа така, що один і той же потенційно стресовий вплив в одних людей викликає сильні негативні реакції, а в інших — або взагалі нічого, або навіть щось приємне. Взяти, приміром, атракціон «Американські гірки»: для одних катання на ньому буде важким (цілком стресовим) випробуванням, а от для інших – це щоразу втіха. Або, скажімо, співбесіда під час прийому на роботу. Більшість із нас оцінить цю ситуацію як явно стресову, проте є окремі унікуми, для яких вона буде приємним лоскотанням нервів. Реагуємо на стрес ми теж по-різному. Так, хтось у момент гострого стресу червоніє й відчуває приступ нестримного голоду, а хтось блідне й втрачає апетит. Хронічний стрес може викликати як набирання ваги, так і схуднення без жодної дієти. Ну, й так далі...

 

             

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАНЯТТЯ

 

ТЕМА: «Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях»

 

Мета:  навчальна: ознайомити здобувачів освіти із різновидами психологічних реакцій людей в екстрених ситуаціях; напрацювати навички дій у разі стресових ситуацій з метою надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги).

виховна: виховувати здоровий спосіб життя, зосередженість, людяність,

морально-психологічну готовність та спроможність здобувачів освіти діяти в екстрених ситуаціях; розвивальна: розвивати швидкість реакції; критичне мислення, здоров'я- та

життєзбережувальну компетентність.

методична: формування і розвиток ключових та предметних компетентностей, активності, ерудиції та творчого мислення шляхом проведення заняття в технології розвитку критичного мислення.

Опорні поняття: екстремальна ситуація, стресова реакція, психологічний стрес, психотравма, апатія, ступор, рухове збудження, агресія, страх, нервове тремтіння, плач, істерика, ендорфіни, дофамін, серотонін, окситоцин, адреналін, щастя.

Вид заняття: лекція з використанням методичних прийомів технології критичного мислення (організатор-таблиця «Асоціативний кущ», «З – ХД – Д»;

«Знайди пару», «Шість капелюхів», «Незакінчене речення», «Рюкзак»)   Міждисциплінарні зв’язки: біологія, хімія, українська мова.

Засоби навчання: технічні (ноутбук).

Методичне забезпечення: презентація Microsoft Office Power Point «Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях», завдання, створені за допомогою LearningApps.

 

Література: 1. А. А. Гудима, К.О. Пашко, І. М. Герасимів, М. М. Фука. Захист Вітчизни. Основи медичних знань : підручник для 11 кл. закл. заг. сер. освіти. Рівень стандарту.  Тернопіль : Астон, 2019. 240 с. (§ 30).

 

 

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

 

№ з\п	Структура заняття	Розподіл навчального часу, хв	Хід заняття
1.	Організаційна частина	2	Відмітка в журналі відсутніх; перевірка готовності до заняття студентів; відповіді на питання здобувачів освіти
2.	Актуалізація опорних знань	10	Прийом «Асоціативний кущ», організатор-таблиця  «З – ХД – Д»
3.	Мотивація навчальної та  пізнавальної діяльності	2	Повідомлення необхідності вивчення теми
4.	Оголошення теми заняття	1	Повідомлення теми і мети заняття
5.	Виклад нового навчального матеріалу	50	Розповідь викладача за планом лекції, з демонстрацією слайдів, використання прийомів:   «Асоціативний кущ»,  організатор-таблиця «З – ХД – Д»;  «Знайди пару»
6.	Підсумки. Рефлексія	15	Завдання «Знайди антоніми», «Шість капелюхів»,  «Незакінчене речення», «Рюкзак». Заключне слово викладача. Оцінювання роботи студентів на занятті. Домашнє завдання

 

             

ХІД ЗАНЯТТЯ 

1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ

Перевірка присутності та  готовності до заняття здобувачів освіти.

 

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

На попередніх заняттях ми почали вивчати тему «Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях». Ми познайомилися з основними способами захисту населення, укриттям людей у сховищах, медичним, радіаційним та хімічним захистом, правилами евакуації та порядком дій в умовах особливого періоду. Скажіть, будь ласка, який термін найчастіше звучав під час розгляду цих тем?

 Запитання до студентів. Які асоціації у вас викликає термін «стрес»? Заповнюється асоціативний кущ.

Сьогодні ми продовжуємо  знайомитися із захистом населення в надзвичайних ситуаціях у темі «Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) під час перебування в екстрених ситуаціях». І оскільки це досить непроста тема для сприйняття для вас як людей з маленьким життєвим досвідом, ми розпочинаємо… Але відразу давайте дещо з’ясуємо про поведінкові реакції на стрес.   

Зверніть увагу на таблицю, зображену на дошці. Давайте заповнимо стовпчик «Знаю», а потім «Хочу дізнатися». В кінці ми заповнимо стовпчик «Дізналася».

 

Таблиця З – ХД – Д «Поведінкові реакції в стресових ситуаціях»

 

ЗНАЮ	ХОЧУ ДІЗНАТИСЯ	ДІЗНАЛАСЯ

 

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У кожного є свої сили, можливості та «рецепти», які допомагають впоратися із життєвими проблемами. У будь-якому будинку обов’язково є аптечка з безліччю медикаментів, мазей і знеболювальних для лікування фізичних хвороб, і ми не станемо відразу бігти до лікаря в разі порізу пальчика, а обробимо рану. Але для обробки психологічних ран такої аптечки, як правило, у нас немає. Хоча ми стикаємося з ними не рідше, ніж із фізичними. Наслідкам психологічних травм можна запобігти, якщо вчасно використовувати «спеціальну аптечку». Екстрена допомога при психологічних травмах не тільки прискорює їх загоєння, але й допомагає уникнути ускладнень. Саме сьогодні ми з вами і навчимося прийомам екстреної психологічної допомоги та самодопомоги.

             

4. ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

 

План заняття

 

1.         Поняття екстремальної ситуації, стресової реакції, психологічного стресу, екстреної психологічної допомоги

2.         Загальні правила екстреної психологічної допомоги

3.         Надання екстреної психологічної допомоги потерпілим під час гострого стресового стану

4.         Методики екстреної психологічної самодопомоги

5.         Що робить нас щасливими

 

На сьогодні ми вже знайомі з поняттям надзвичайної ситуації – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об`єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та /або значних матеріальних втрат.

Екстремальна ситуація — це ситуація, яка виникла раптово та яка загрожує життю, здоров'ю, благополуччю людини або суб'єктивно сприймається нею як загрозлива. 

Запитання до студентів.Чи є надзвичайна ситуація і екстремальна ситуація синонімами?

Уміння надавати домедичну допомогу є принциповим і першочерговим питанням для збереження життя потерпілих. Однак не варто забувати і про психологічні реакції, які є незмінними супутниками будь-якої екстремальної ситуації і часто погіршують загальний стан потерпілого, зменшують шанси вижити як безпосередньо в умовах екстремальної ситуації, так і впродовж тривалого часу після її закінчення. Саме вони зумовлюють потребу в наданні екстреної психологічної допомоги. 

В умовах екстремальної ситуації у людини відразу мобілізуються всі резервні можливості — виникає стресова реакція. Це — неспецифічна реакція організму, яка забезпечує його захист від загрозливих впливів шляхом мобілізації насамперед фізичних ресурсів організму. 

Коли людині загрожує серйозна небезпека, вона реагує інстинктивно, назалежно від волі і бажань. Таку реакцію часом називають «бийся або біжи». 

Ця реакція готує організм людини до значної фізичної активності, вивільняючи адреналін, і приводить до прискорення обміну речовин, прискорення пульсу і зростання артеріального тиску, підвищення потовиділення. Стресовими реакціями організму також можуть бути тремтіння губ і рук, кишкові розлади, нудота й озноб. Вони є цілком нормальною захисною реакцією і свідчить, що людина перебуває в певному стані, спрямованому на протидію небезпечним для неї впливам. Однак фізична реакція на стрес в екстремальних ситуаціях постійно супроводжується інтенсивними емоційними переживаннями та зміною поведінкових реакцій — виникає «психологічний стрес». 

Психологічний стрес — це стан надмірної активації вищих психічних функцій (свідомість, сприйняття, памʼять, увага і мислення) і дезорганізації поведінки, що розвивається в результаті загрози або реального впливу екстремальних факторів. 

На фоні інтенсивного впливу чинників екстремальної ситуації і за відсутності своєчасної корекції психологічний стрес може перейти в психотравму — встановлення невідповідності між загрозливими факторами та індивідуальними можливостями їх подолання, що супроводжується страхом, відчуттям безпорадності та втрати контролю, порушенням сприйняття і переробки інформації, здатності використовувати набуті знання і досвід на практиці, що спричиняє іноді фізичні, психічні та особистісні розлади. 

На фоні психотравми змінюються біохімічні показники крові, знижується імунітет, порушується поведінка і сон. Пережитий стан фіксується в памʼяті, а зазначені порушення тривають протягом значного проміжку часу й називаються посттравматичними стресовими порушеннями. 

Тому основним завданням екстреної психологічної допомоги є попередження розвитку психостресу і переходу його у психотравму. Це насамперед елементарна людська підтримка, надання практичної інформації щодо забезпечення життєдіяльності, співпереживання, стурбованість, демонстрація поваги та впевненості в можливостях постраждалої людини. 

Екстрена психологічна допомога — це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які зазнають страждань і нужди. Таку допомогу надають у безпечному місці в зоні або поблизу зони екстремальної ситуації. 

 

2.   Загальні правила екстреної психологічної допомоги

Загальними правилами екстреної психологічної допомоги є такі.

1.                       Залишайтеся поруч. Людина в екстремальній ситуації тимчасово втрачає почуття безпеки та довіри. Потерпілому необхідно допомогти відновити почуття впевненості та безпеки через відчуття живої людини поряд.

2.                       Активно слухайте. Важливо уважно вислухати про переживання потерпілих, адже це часто допомагає людям зрозуміти та, врешті-решт, прийняти подію і змінити до неї своє ставлення. На місці події може бути мало часу, але все ж важливо вислухати людину та залишитися поруч доти, доки, наприклад, потерпілим не займуться медичні працівники.

3.                       Поважайте почуття іншого. Поставтеся без упередження до того, що вам говорять, визнайте та поважайте почуття потерпілого.

Не намагайтеся виправити фактичну інформацію або сприйняття послідовності подій. Будьте готовими до лютих спалахів емоцій; потерпілий може навіть кричати або відмовлятися від допомоги. Важливо підтримувати контакт із потерпілим, якщо йому треба поговорити про те, що трапилося. Якщо потерпілий відмовився від вашої допомоги, тримайтеся трохи осторонь, але стежте за появою ознак того, що людині потрібна допомога. 

4.                       Виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Тобто, зв’язатися з кимось, хто може побути з потерпілим; домовитися, щоб дітей забрали з дитячого садочка або закладу освіти; відвезти людину додому або до пункту надання екстреної допомоги. Виконуйте бажання потерпілого, але не беріть на себе більше відповідальності за ситуацію, ніж це здається доречним. Оскільки всі функції мозку побудовані на процесах збудження і гальмування, то під час інтенсивних стресових впливів виникають дві найбільш загальні форми змін поведінкової активності: активно-емоційна, спрямована на видалення екстремального фактора, і пасивноемоційна, яка проявляється в очікуванні закінчення дії екстремального фактора. 

Зовні в людини в екстремальній ситуації це може проявлятися апатією; ступором; руховим збудженням; агресією; страхом; нервовим тремтінням; плачем; істерикою. 

 

3.   Надання екстреної психологічної допомоги потерпілим під час гострого стресового стану. 

1.                       Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної діяльності; або в ситуації, коли людина зазнає серйозної невдачі, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося когось врятувати. Навалюється відчуття втоми, таке, що немає бажання ані рухатися, ані говорити: рухи й слова вимагають великих зусиль. У душі — порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. У стані апатії людина може перебувати від кількох днів до кількох тижнів. 

Ознаки: байдуже ставлення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з великими паузами. Якщо людину залишити без підтримки й допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію (важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспективність тощо). 

Перша допомога: поговоріть з потерпілим. Задайте йому кілька простих запитань, залежно від того чи ви знайомі: «Як тебе звуть?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?» тощо. Допоможіть потерпілому зручно влаштуватися у місці відпочинку. Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте поспати або просто полежати. Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті тощо), то більше говоріть з ним, залучіть його до будь-якої спільної діяльності. 

 

2.                       Ступор — одна з потужних захисних реакцій організму. Відбувається після сильних нервових потрясінь, коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Ступор може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Тому, якщо не надати допомогу і потерпілий перебуватиме в такому стані досить довго, це призведе його до фізичного виснаження. Контакт з навколишнім світом відсутній, потерпілий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути. 

Ознаки: різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» в певній позі, стан повної нерухомості. 

Перша допомога: кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями. Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Налаштуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути, бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Пам’ятайте: необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння. 

 

3.                       Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха тощо) настільки сильні, що людина перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити, де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою «на тварину, що бігає в клітці». «Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю». «Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати». 

Ознаки: різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії, ненормально голосна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо), часто відсутня реакція на навколишніх (на зауваження, прохання, накази). Пам’ятайте: якщо не надати допомогу такій людині, це призведе до небезпечних наслідків: людина буде робити необмірковані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим. 

Перша допомога: використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте потерпілого від інших людей. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває: «Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш сховатися від того, що відбувається». Не сперечайтеся з потерпілим, не запитуйте, у розмові уникайте фраз із частки «не», що стосуються небажаних дій («не біжи», «не розмахуй руками», «не кричи»). Рухове порушення зазвичай триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою. 

 

4.                       Агресія — один зі способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може відбуватися тривалий час і заважати самому потерпілому й навколишнім. 

Ознаки: роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу); удари руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м’язова напруга; зростання артеріального тиску. 

Перша допомога: зведіть до мінімуму кількість свідків. Дайте потерпілому можливість «випустити пару» (наприклад виговоритися або «побити» подушку). Доручіть роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо ви не згодні, не звинувачуйте його, не висловлюйтеся із приводу його дій, інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Спробуймо разом знайти вихід із цієї ситуації». Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями. Агресія може бути погашена страхом покарання. 

 

5.                       Страх. Ознаки: напруження м’язів (особливо м’язів обличчя); сильне серцебиття; прискорене поверхневе дихання; знижений контроль за власною поведінкою. Панічний страх може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, підвищену активність, агресивну поведінку. При цьому людина не контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо. 

Перша допомога: покладіть руку людини собі на зап’ясток, щоб вона відчула Ваш спокійний пульс. Це буде для неї сигналом: «Я зараз поряд, ти не одна». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з вами ритмі.

Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла. Памʼятайте: страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям. 

 

6.                       Нервове тремтіння. Людина, яка щойно пережила напад, надзвичайну подію або стала свідком такої події, учасником конфлікту, може сильно тремтіти. Тремтіння виникає раптово — відразу після інциденту або через якийсь час. Так організм «скидає напругу». 

Ознаки: неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити сірник). Збоку здається, що вона змерзла. Реакція триває довго (до кількох годин). Потім людина почуває сильну втому й потребу у відпочинку. 

Перша допомога: потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10–15 с. Продовжуйте розмовляти, інакше він може сприйняти ваші дії як напад. Після завершення реакції треба дати потерпілому можливість відпочити. Бажано покласти його спати. Не можна обіймати людину або притискати її до себе; укривати чимось теплим; говорити, щоб вона взяла себе в руки. 

 

7.                       Плач. Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожний знає, що після того, як дати волю сльозам, на душі стає трохи легше. Подібна реакція пояснюється фізіологічними процесами в організмі. Коли людина плаче, у неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе. 

Ознаки: людина вже плаче або готова розридатися. Тремтять губи. Спостерігається відчуття пригніченості. На відміну від істерики, немає порушення в поведінці. Пам’ятайте: не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров’ю людини. Про такий стан говорять: «Збожеволів від горя». 

Перша допомога: не залишайте людину наодинці. Встановіть з нею фізичний контакт (візьміть за руку, покладіть свою руку їй на плече або спину, погладьте її по голові). Дайте відчути, що Ви поруч. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть людині виплеснути своє горе). Періодично вимовляйте «так», «ага», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте. Повторюйте за людиною уривки фраз, у яких вона висловлює почуття; говоріть про свої почуття й почуття людини. Не намагайтесь її заспокоїти. Дайте людині можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу». Не питайте нічого, не давайте порад. Пам’ятайте: ваше завдання — вислухати. 

 

Запитання до студентів. То що таке активне слухання?

 

8.                       Істерика. Істеричний напад триває кілька годин або кілька днів. 

Ознаки: зберігається притомність, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, ридання. 

Перша допомога: забезпечте спокійні умови. Уникайте глядачів, залишайтеся з людиною наодинці в разі відсутності небезпеки для вас. Зненацька зробіть дію, що може здивувати (дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, крикнути на потерпілого). Говоріть з людиною короткими фразами, упевненим тоном: «Випий води», «Умийся». Після істерики наступає занепад сил. Укладіть людину спати. До прибуття фахівця спостерігайте за її станом. Не потурайте її бажанням. 

 

4.   Методики екстреної психологічної самодопомоги. 

Насправді, треба прожити певний відрізок життя, щоб можна було за своїми відчуттями зрозуміти, що ти переживаєш злість, відчай, страх, розпач чи тривогу. 

Але якщо ви зрозуміли, що переживаєте душевний біль, злість, гнів, відчуття провини, страх, тривогу, то в такій ситуації важливо створити собі умови для того, щоб швидко «випустити пару». Можна спробувати один з універсальних способів: 

-        займіться фізичною працею; 

-        зробіть зарядку, зробіть пробіжку або просто походіть у середньому темпі; 

-        прийміть контрастний душ; 

-        покричіть, потупайте ногами, побийте подушку тощо; 

-        поплачте, поділіться своїми переживаннями з людьми, яким ви можете довіряти. 

У жодному разі не вживайте алкоголь! 

Для зняття надмірного напруження також допоможуть такі вправи: розслабте куточки рота, потім усі м’язи обличчя. Зволожте губи. Розслабте плечі. 

Справитися з нападом страху можна спробувати самому так: 

-        спробувати сформулювати подумки, а потім проговорити вголос, що саме викликає страх. Якщо є можливість, поділіться своїми переживаннями з людьми, які поряд, і яким ви довіряєте. Озвучений страх стає меншим; 

-        під час наближення нападу страху дихати потрібно повільно — вдихати через рот, а видихати вдвічі довше через ніс. Намагайся уявити, що з кожним видихом напруга, стрес, злість виходять з тебе, а з кожним вдихом входять спокій і впевненість.

Часто кажуть, що, відчуваючи страх, людина боїться чогось конкретного (поїздок у метро, аварії тощо), а відчуваючи почуття тривоги, людина не знає, чого боїться. Тому стан тривоги важчий, ніж стан страху. 

Для подолання тривоги потрібно перетворити тривогу в страх. Слід постаратися зрозуміти, що саме тур6ує. Іноді цього достатньо, щоб напруга знизилася, а переживання стали не такими болісними. Найбільш болісне переживання при тривозі — це неможливість розслабитися, а у голові крутяться одні й ті самі думки. Тому корисно 6уває зробити кілька активних рухів, фізичних вправ, щоб зняти напругу. Можна згадувати або складати вірші, придумувати рими, сконцентруватися на дрібних деталях, які є навколо. Повільно, не кваплячись, подумки переберіть всі предмети один за одним. Намагайтеся повністю зосередитися на цьому. Називайте подумки кожен предмет. Таке зосередження на навколишніх предметах відволіче від внутрішньої стресової напруги та спрямує думки на раціональне сприйняття навколишнього світу. 

Якщо вам щось не вдається, не витрачайте час на жаль до себе. Краще ставте перед собою мету і йдіть до неї. 

Ставайте оптимістами!

Давайте зараз спробуємо «прожити» розглянуті психологічні стани та надати допомогу. (За допомогою карток «Надання екстреної психологічної допомоги потерпілим від психологічних реакцій» пари готуються до виступів). Інші студентки повинні впізнати психологічну реакцію.

Поки пари готуються, іншим пропонується завдання «Знайди пару».

  

 

5. Що робить нас щасливими

Ви вважаєте, перепади настрою – це темперамент, особливості характеру? Ні, все набагато прозаїчніше. Природа нашого щастя – хімічна. Почуття безмежного задоволення – це комплекс біохімічних процесів, якими керують особливі речовини – гормони. «Гормони щастя» виробляються в головному мозку, причому не тільки в людей, а й у тварин.

Ті, про кого говорять «світиться зсередини», не відчувають нестачі гормону серотоніну. І можуть відчувати себе щасливими подвійно: вчені виявили, що цей натуральний хімічний елемент ще й захищає від раку!

Серотонін має здатність «наказувати» деяким іншим клітинам самознищуватися. Зараз вчені працюють над винаходом методу лікування раку на основі цього феномена.

Серотонін знімає напругу, впливає на сон і апетит, формує почуття задоволення і підвищує настрій. Велика його кількість міститься в шоколаді, бананах, фініках і інжирі.

Але механізм вивільнення серотоніну досить складний і примхливий. В усякому разі, прямо пропорційної залежності між кількістю з´їдених шоколадок і силою отриманого задоволення немає. При збільшенні серотоніну покращується настрій, а при покращенні настрою підвищується рівень серотоніну.

Дофамін – гормон передчуття та мотивації. Цей медіатор виробляється у нас в очікуванні якоїсь хвилюючої події. Наприклад, це може бути довгоочікувана покупка, будь-яке свято, майбутня подорож або мета, до якої ви прагнете. Дофамін не просто дарує почуття радості, він спонукає до дії. Цікавий факт: цей гормон продукується організмом, навіть коли ви просто мрієте про щось.

Окситоцин – гормон прихильності та довіри. Зв'язок між людьми виникає не просто так. У всьому цьому теж замішані гормони. Окситоцин виробляється, коли ми закохуємося, цілуємося або обіймаємося з дорогою для нас людиною. Крім того, рівень цього гормону підвищується під час вагітності та зберігається високим після народження дитини. Так, між матір'ю і немовлям натягнута окситоциновая нитка, необхідна новонародженому для виживання.

Адреналін - гормон стресу та ейфорії. Незважаючи на зв'язок зі стресом, цей гормон викликає ще й почуття ейфорії. Саме тому адреналін страшенно люблять екстремали, що стрибають з парашутом і піднімаються на скелі.

Ендорфіни. Якщо у людини багато ендорфінів, вона завжди сповнена сил, енергії, оптимізму і відчуває себе абсолютно щасливою. Якщо мало – стає апатичною і вважає себе найнещаснішою із смертних.

Такою ж дією володіють і багато наркотиків, що й не дивно: формула цієї речовини майже ідентична формулі морфіну.

То що ж нас робить щасливими.

Інтенсивне фізичне навантаження. За півгодини занять концентрація «гормонів щастя» в крові збільшується в 5-7 разів. Кайф триває протягом 

1,5-2 годин. 

Їжа. Це молочні вироби, фініки, помідори, бобові, ікра, гречка, банани, горіхи, молочний шоколад (вони міститься багато триптофану, з якого будується серотонін), темний шоколад, какао, ванілін, кондитерські вироби. Вживання цих продуктів стимулює вироблення ендорфінів та приносить людям гастрономічне задоволення. Причому нерідко воно буває настільки вираженим, що людина буквально підсідає на солодке і відчуває нездужання, якщо не їсть улюблені ласощі;

Мигдаль, банани, риба, м'ясо, гарбуз, зелені овочі та морква, цитрусові, полуниця, буряк виробляють дофамін. До речі, включення цих продуктів до раціону сприяє швидшому навчанню, що корисно для студентів.

Ультрафіолет. Збільшує концентрацію серотоніну в організмі. Саме тому подовження світлового дня і тепло так благотворно діють на людей.

Холод. Дозована дія низьких температур підвищує вироблення «гормонів щастя». Біг і ходіння босоніж по снігу відмінно допомагають при лікуванні неврозів і депресій.

Сміх. Кількість ендорфінів різко збільшується, коли ми сміємося.

Мистецтво. Хворим, які отримували лікувальну дозу музики і живопису, була потрібна набагато менша доза знеболювальних препаратів. Крім того, у них нормалізувався кров´яний тиск.

 

5. ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ. РЕФЛЕКСІЯ

Ну що ж, наше заняття добігає до закінчення. Але є ще декілька невирішених завдань. 

Давайте зараз до запропонованих термінів знайдемо слова-антоніми і ще раз акцентуємо для себе дії, які допомагають людині вчитися бути щасливою. 

 

Рефлексія. 

Зараз я пропоную вам перебрати свої думки про тему, яку ми розглянули: (факти, емоції, ідеї, позитив, критику, висновки) і доповнити речення та заповнити стовпчик таблиці З – ХД – Д «Дізналася»: 

-                                                                                                                                              констатуйте факти. На цьому занятті я дізнався про такі психологічні реакції в екстрених ситуаціях  … 

-                                                                                                                                              висловіть емоцію. Мене вразило… 

висловіть оптимізм
висловіть критику або пораду.
висловіть фантазію

-                                                                                                                                              . У мене виникали труднощі, але  …

-                                                                                                                                              Дуже прикро, що … 

-                                                                                                                                              . Це заняття здалося мені ….  

-                                                                                                                                              висловіть реалізацію отриманих знань. Отримані знання і вміння я буду…

І ще одне запитання: «Які з тих знань, умінь та способів дій, які ви отримали на занятті ви візьмете із собою для використання на інших заняттях та у житті?» (метод «Рюкзак»)

Оцінювання здобувачів.

 

6. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати навчальний матеріал. Бути готовими до демонстрації порядку дій психологічної допомоги при різних психологічних станах.

 

P.s. Життя не буває безхмарним, і, рано чи пізно, кожному доведеться зіткнутися з дощами та бурями. Людина знає як сховатися від дощу та як використовувати його собі на користь. Дощу можна уподібнити і стрес – незручність, до якої необхідно пристосуватися. Парасолька або плащ допомагають нам сховатися від дощу. Стрес також можна подолати.

Однак якщо сильний дощ литиме без зупинки, нам доведеться мати справу з повінню, яка призведе до загибелі людей, зруйнує будинки, промислові об’єкти та цілі селища. Відразу зміниться ландшафт, і життя людей може перетворитися в боротьбу за виживання та відновлення. 

Дощ входить у наше життя як нормальне явище, а повінь – ні. Те ж саме стосується і стресу.

Пам’ятайте: ніхто не зможе змінити те, що сталося, але завжди можна змінити ставлення до того, що сталося!