Урок "Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин. Східна (Кримська) війна 1853–1856 рр. як поштовх до реформ у Російській імперії. Українці у Східній (Кримській) війні"

Клас____                                                                               Дата______________

План-конспект уроку 

Розділ 4. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

 в другій половині ХІХ ст.

Урок № 21. Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин.

Східна (Кримська) війна 1853–1856 рр. як поштовх до реформ у Російській імперії. Українці у Східній (Кримській) війні.

Мета: розкрити суть українського питання в контексті міжнародних відносин в другій половині ХІХст., розповісти про причини  й перебіг Кримської війни 1853-1856 рр. та селянський рух, розвивати навички роботи з картою, вміння критично мислити, аналізувати матеріал, правильно формулювати свою думку, виховувати негативне ставлення до насильства, співчуття, патріотизм.

Обладнання: підручник, атласи і контурні карти, стінна карта.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ПЛАН

1. Українське питання в контексті європейської міжнародної політики.

2. Чергова спроба Російської імперії розв'язати турецьке питання. Східна (Кримська) війна.

3. Селянський рух під час Східної (Кримської) війни.

ХІД УРОКУ

І.Орг.момент

ІІ. Актуалізація навчальної діяльності

Пригадайте: 1. Якими були місце і роль Наддніпрянської України в міжнародних відносинах першої половини ХІХ ст.?Які плани мав Наполеон Бонапарт стосовно українських земель? 

2. Якими були наслідки російсько-турецьких війн, що відбувалися наприкінці XVIII ­ у першій половині ХІХ ст.? 

3. Як Російська імперія використовувала людський та економічний потенціал Наддніпрянщини для здійснення своєї експансіоністської політики у першій половині ХІХ ст.?

ІІІ.      Мотивація навчальної діяльності

Дана тема є особливо актуальною зараз, під час російсько-української війни. Вивчаючи події європейської політики та відносин європейських країн з Росією, ми можемо робити висновки і краще розуміти закони, механізми таких зовнішніх відносин зараз. Також ця тема викликає інтерес з точки зору військової історії; досвід Кримської війни визначив для європейських країн загальні напрямки вдосконалення військової інфраструктури армії, сприяв розробці теоретичних положень концепції бойових дій, що залишається актуальною та може бути використана і в наші дні.

А ще наша сьогоднішня історія буде про те, як уже якось у ХІХ ст. Росія розпочала розпочала чергову зі своїх війн,за деякий час ганебно програла її, тодішньому імператору стало настільки зле, що він раптово помер «від застуди», а сама країна-агресор змушена була просити про переговори…

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Українське питання в контексті європейської міжнародної політики.

Протягом XIX ст. українські землі, як і раніше, залишалася об’єктом міжнародної політики.

У другій половині XIX ст. зовнішня політика Російської імперії непокоїла країни Європи, передусім Пруссію. Вони вбачали небезпеку в прагненні Росії вирішити долю європейських володінь Османської імперії на свою користь. У 1853 р. Росія розпочала Східну (Кримську) війну, і деякі прусські політики стали відверто висловлюватися, що для Пруссії буде корисною «тільки така політика, яка приведе до розчленування та ослаблення Росії». Вони планували відібрати в Російської імперії Фінляндію, землі Прибалтики, Польщу, Південну Україну та Бессарабію. Ці заклики для історичної долі Наддніпрянської України означали насамперед можливість звільнитися з-під влади Російської імперії.

Однак плани прусських політиків залишилися нереалізованими. Незважаючи на те що Східна (Кримська) війна завершилася поразкою Російської імперії, держави-переможниці не бажали розпочинати проти неї нову війну, а мирних шляхів для здійснення планів розділу імперії не існувало.

Українське питання повернулося до міжнародної політики в часи, коли канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк став домагатися для своєї країни гідного місця в європейській політиці. Крім того, Німеччина бажала закріпити свій вплив в Османській імперії, що одразу призвело до зіткнення її претензій із російськими інтересами. Балканська криза 1875 р. спричинила російсько-турецьку війну 1877—1878 рр., яка була надзвичайно успішною для Російської імперії. О. фон Бісмарк побачив у цих подіях небезпеку для інтересів Німеччини. У 1879 р. Австро-Угорщина та Німеччина уклали союз проти Росії. Водночас канцлер ініціював появу статті, у якій висувалися плани відторгнення від Російської імперії загарбаних нею земель. Зокрема, зверталася увага на українські землі, де передбачалося утворити незалежну державу — Київське королівство, на чолі якого мав стати представник династії Габсбургів.

Робота з термінами і поняттями .

Українське питання  – сукупність проблем, пов’язаних із національним і політичним існуванням укр.народу.

Робота з документом.

І) Чеський діяч Карел Галічек-Боровський  у 1846 році стверджував, що Російська й Австрійська імперії перетворюють Україну на небезпечне вогнище європейських конфліктів: «Україна – це постійне прокляття, яке проголосили її гнобителі. Так над ними мститься воля України… Доки не буде виправлена кривда, завдана українцям, доти неможливий справжній міжнародний спокій» .  Також чеський будитель називав Україну «ягням межи двома вовками», «яблуком розбрату, кинутим долею між двома націями – Росією й Польщею». Поміркуйте, чи актуальні нині слова чеського діяча?

ІІ) Зі статті німецького філософа Е. Гартмана в німецькому журналі «Гегенварт»(ст.108 у підручнику), дати в-ді на запитання: 1. Які докази на користь створення самостійного Київського королівства висуває автор? 2. Яку користь для себе Німеччина розраховувала мати внаслідок створення Київського королівства?

Українське питання поступово перетворювалося з проблеми внутрішнього життя Австро-Угорської та Російської імперій на складову європейської геополітики. План О. фон Бісмарка унаочнив початок визнання окремими європейськими політиками права українців створити власну державність.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Європі склалися два політичні блоки держав: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія,1879-1882) та Антанта (Велика Британія, Франція, Росія,1904-1907). Країни Троїстого союзу позитивно ставилися до українського національного руху, оскільки вбачали в ньому чинник ослаблення свого противника. Через це для українських діячів, які боролися за визволення своєї Батьківщини з-під влади Російської імперії, орієнтація на союз із її противниками була історично обумовленою. Тому на території країн — членів Троїстого союзу українські діячі мали змогу діяти досить активно, не зустрічаючи значних перешкод із боку урядових структур.

2. Чергова спроба Російської імперії розв'язати турецьке питання. Східна (Кримська) війна.

Після придушення революційних подій 1848—1849 рр. вплив і авторитет Російської імперії в Європі значно посилились. Спираючись на це, імператор Микола I все більш наполегливо намагався розв’язати на свою користь питання перерозподілу європейських володінь Османської імперії. Проте плани російського імператора викликали негативну реакцію та сприяли згуртуванню європейських країн.

У роки Східної (Кримської) війни 1853—1856 рр. Росія воювала проти Османської імперії та її союзників — Великої Британії, Франції та Сардинського королівства. ПРИЧИНИ ВІЙНИ: Росія намагалася розширити свої володіння, зміцнити вплив на Близькому Сході та Балканському півострові. Вона, зокрема, претендувала на протекторат над Дунайськими князівствами (Молдавією та Валахією), Болгарією та Сербією. Водночас планувалося встановити контроль над протоками, які вели із Чорного до Середземного моря.

Проте Росія не врахувала, що в розвитку західноєвропейської цивілізації протягом першої половини XIX ст. відбулися зміни. Процеси становлення індустріального суспільства в державах Західної Європи спричинили посилення їхнього економічного потенціалу та бажання захопити нові ринки, джерела сировини і сфери впливу. За таких умов вони прихильно сприймали допомогу Росії в придушенні революційних виступів, але не хотіли погоджуватися з її утвердженням у тих регіонах, на які претендували самі.

Приводом до війни стали суперечки між католицькою та православною церквами навколо права опіки над християнськими святинями в Палестині. Російський імператор вдав сильну образу на турецького султана, коли той передав це право католикам. У червні 1853 р. раптово, без оголошення війни, Росія окупувала залежні від Османської імперії Дунайські князівства. Турецькі війська спершу воювали вкрай невдало й зазнавали поразок від російської армії. Турків розбили в Закавказзі, їхня чорноморська ескадра була розгромлена російським флотом у Синопській бухті(мал.на ст.110). Росіяни почали просуватися до кордону з Болгарією.

Оскільки такий розвиток подій викликав занепокоєння в Європі, Велика Британія, Франція й Сардинське королівство вирішили прийти на допомогу Туреччині. Вимоги до російського імператора вивести війська з території Дунайських князівств висували також Австрія та Пруссія. Об’єднана англо-французька ескадра розпочала воєнні дії проти Росії в Чорному морі атаками на її узбережжя.

Про перебіг війни переглянемо відеосюжет https://www.youtube.com/watch?v=VtEMxv3zU-M

НАСЛІДКИ війни: втрата Севастополя, загроза окупації Бессарабії, Півдня й навіть Правобережжя змусили Російську імперію піти на укладення в 1856 р. Паризького миру на умовах, продиктованих союзниками: гирло Дунаю поверталося Османській імперії, Росія позбавлялася права тримати військово-морський флот і фортеці на Чорному морі.

Як ви вважаєте, як вплинула війна на становище населення в Наддніпрянській Україні?

Оскільки Наддніпрянська Україна частково була територією воєнних дій, її господарство зазнало значних втрат. Звідси також поповнювалася рекрутами та ополченцями російська армія. Усього з Наддніпрянщини було взято 750 тис. осіб.

Через відсутність залізниць весь тягар забезпечення російської армії ліг на чумаків та селян, мобілізованих зі своєю худобою й підводами.

На Півдні, який був прифронтовою зоною, оголосили воєнний стан. Селян забирали до війська, населення мусило утримувати військових під час постоїв, доглядати поранених тощо. Усе це руйнувало економіку Півдня. Припинили роботу порти, через які Росія здійснювала експорт товарів.

Тяжким залишалося становище жителів Криму. Російські військові, підозрюючи місцевих татар-мусульман у прихильності до турків, виганяли їх зі своїх осель, примушуючи залишати Крим, або вбивали. Політика імперії на півострові була спрямована на те, щоб під приводом воєнних дій очистити його від кримських татар. Вони масово, цілими сім’ями й селищами, емігрували до Туреччини. Усього після Кримської війни, за офіційними даними, туди переселилося близько 192 тис. осіб, що становило на той час дві третини всього татарського населення півострова. У Криму залишилося дещо більше 100 тис. татар.

3. Селянський рух під час Східної (Кримської) війни.

Робота в парах

Працюючи з п.4 параграфа 13(ст.112), сформулювати і записати визначення для «Історичного словника»:

«Київська козаччина» 1855р.— це … .      «Похід у Таврію за волею»1856р.—це…

V. Узагальнення і систематизація знань

А)Онлайн вправи

https://learningapps.org/15580985

https://learningapps.org/15579583

https://learningapps.org/3833162

Б) «ІНТЕРВ̓ Ю»

Ви-військовий експерт, аналітик. Проаналізуйте, які відомості з часів Кримської війни можуть бути корисими для українців зараз, під час чергової війни з Росією..

VІ. Висновки

•У другій половині XIX ст. українське питання було складовою європейської міжнародної політики. Проте якщо українські діячі очікували допомоги у визволенні своєї Батьківщини, то європейських політиків більше цікавила можливість здійснення своїх планів.

 • Росія прагнула утвердитися на Балканському півострові й на Чорному морі;

• воєнні дії відбувалися на Дунаї, у басейні Чорного моря, Криму;

• Англія і Франція оголосили війну Росії і виступили на боці Туреччини;

• союзники здійснили бомбардування Одеси (квітень 1854 р.), взяли в облогу Севастополь (жовтень 1854 — серпень 1855 рр.);

• Росія зазнала поразки. За Паризьким договором (1856 р.) Росія позбавлялася права мати флот і фортеці на Чорному морі, а частина Бессарабії відійшла до Туреччини;

• ця війна засвідчила відсталість Росії й російської армії, загострила суперечності всередині країни;

•  У ході Східної (Кримської) війни, як і під час війн у попередні періоди, Росія активно використовувала людський і матеріальний потенціал українських земель. в Україні розгортається масовий виступ українських селян «Київська козаччина» та рух селянства в «Таврію за волею». Селянські виступи, що відбувалися в цей час у Наддніпрянщині, унаочнили напруженість ситуації в краї.

•Поразка Російської імперії у Східній (Кримській) війні наочно показала її військово-технічну відсталість, викликану існуванням кріпосницької системи, що мало безпосередній вплив на підготовку селянської реформи 1861 р.

VІI. Д/З    

Параграф 13