Урок "Нам пора для України жить! До 100-річчя УСС"

НАМ  ПОРА  ДЛЯ  УКРАЇНИ  ЖИТЬ!

100-річчю Січового Стрілецтва присвячується

Хлопці, підемо, боротися будемо

За Україну, за вольнії права!

Мета уроку:  розповісти про історію створення Січового Стрілецтва і значення його у відновленні Української держави; розширювати знання про визвольні змагання українців; на прикладі Січових Стрільців прищеплювати почуття патріотизму й бажання боротися за вільну цивілізовану європейську державу.

Обладнання: карта України, ноутбук (комп’ютер), проектор, записи пісень, фотографії очільників січового стрілецтва, роздруковані вірші та пісні, презентація „Історія Січового Стрілецтва” та відеофрагменти.

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

Звучить запис пісні  „Гей, там на горі Січ іде”

http://get-tune.net/?a=music&q=%E3%E5%E9+%F2%E0%EC+%ED%E0+%E3%EE%F0+%F1+%F7+%E4%E5

 Сьогодні наш урок присвячений полум’яним борцям за українську незалежність – Січовим Стрільцям, або, як їх тут на Прикарпатті називали, усусусам.

Цього року минає 100 літ із часу створення Січового Стрілецтва.

Хто вони, Січові Стрільці, що це за військо?

Презентація „Історія створення Січового Стрілецтва” або відеофрагмент із

Ю-Туба на цю тему.

http://www.youtube.com/watch?v=cGHf8unqTEM   RadianskaUkraina

Може бути й повідомлення учнів.

Із історії про січових стрільців (з книги А.Лотоцького„Історія України”).

Коли Австро-Угорщина 1914 року оголосила Сербії, а потім і Росії війну, то на її боці зорганізувався Легіон Українських Січових Стрільців. Це були свідомі українські юнаки й дівчата, що добровільно на поклик Головної Української Ради поспішили в ряди стрілецтва, щоб зі зброєю в руках виступити проти найбільшого ворога України – Росії. Стрільців зібралося в цілій Галичині понад 25 тисяч, але австрійська влада не була рада такій чисельності українського війська. Мабуть, побоювалася, що таке численне військо, свідоме своєї мети, могло б обернутися проти Австрії, якщо б вона не схотіла дотримати обітниць. Тому затримали тільки 2 тисячі стрільців, а іншим звеліли вертатися додому.

Стрільців перевезли на початку вересня 1914 року за Карпати, де вони осіли Січовим Кошем у закарпатських селах біля Мукачева. Тут утворили три стрілецькі курені під проводом отаманів Михайла Волощина, Гриця Коссака і Степана Шухевича. Визначними сотниками і старшинами стрілецтва були Сень Горук, Дмитро Вітовський, Омелян Левицький, Василь Дідушок, Осип Будзиновський… Першим комендантом став Михайло Галущинський.

Стрільці виявили себе відразу як відважні й хоробрі вояки. Вони вже восени звели із москалями кілька кривавих боїв, а найважливіші під Бориславом і біля Сколе, що на Львівщині. Та ще більшою славою вкрилися січовики на горі Маківці весною 1915 року. Вагомою також була битва на горі Лисоні біля Бережан у вересні 1916 року. Три дні й три ночі обороняли стрільці Лисоню перед московськими полками і вславилися тут так, як і на Маківці. З признанням висловлювалися про героїв-стрільців німецькі старшини й вояки, кажучи: „Гордий це народ, що має таких лицарів!”

Так, це було військо надзвичайно патріотичне. Це наче для них відомий поет Микола Вороний написав поезію, яка стала народною піснею.

„За Україну”

 http://get-tune.net/?a=music&q=%E7%E0+%F3%EA%F0%E0+%ED%F3+%E7%E0+%E2%EE%EB%FE  

Тож не дивно, що багато знаних тоді поетів, композиторів, письменників, священиків, які або самі щиро підтримували ідею власного регулярного війська, або служили в ньому, або делегували у Січові Стрільці своїх дітей. Це  Іван Франко, Роман Купчинський, Олесь Бабій, Степан Шухевич, Мирон Тарнавський, Осип Назарук, Микола Гайворонський, Антін Лотоцький… Воювали не тільки юнаки, але й серед дівчат було багато охочих боронити свій край від підступного ворога – Олена Степанів, Софія Галечко, Ольга Підвисоцька, Ганна Дмитерко...

(портрети відомих січових стрільців)     http://ycc.milua.org/albomUSS.htm

Патріотизм Січових Стрільців був справді  надзвичайний. Тому й не дивно, що російська армія, з якою вони взялися воювати, змушена була рахуватися із цим військом. Уже перша серйозна битва на горі Маківка, що в Закарпатті, показала  високий бойовий дух січовиків. Ось як на цю битву відгукнувся поет Осип Мошура.

НАВКОЛІШКИ  НА  МАКІВЦІ

Тут кожда п’ядь землі, травичка кожда й квітка –

Це славних зриву літ незаперечні свідки,

Що нам велять коліна умить пригнути вниз

Й, потонувши в моліннях, прожить наяві сни…

Отут, як лиш примкнеш ти очі на хвилину, –

То образ промайне, що вперто і нестримно

Ти снитимеш наяві всі дні свого життя

І думкою в дні слави усе меш повертать.

І вже ніколи більш не знатимеш спокою,

І не втішиш свій біль, ані жаги палкої,

Аж поки сни всі наші не зміняться у чин…

Тут, старче і юначе, любови й жертви вчись!

А Назарій Яремчук у свій час січовим стрільцям присвятив пісню „Стрілецький романс”, яку написали Степан Галябарда та Остап Гавриш.

http://www.youtube.com/watch?v=796cxzu6Vt4    Відео надано сайтом http://uaestrada.org

Вони воювали, щоби, коли наступить слушний час, створити на уламках імперій свою Українську державу. І можемо з упевненістю сказати: їм це вдалося. І не в останню чергу саме завдяки Січовим Стрільцям вдалося проголосити і УНР, і ЗУНР. Інша справа, як  цим шансом наші політики скористалися.

Та не тільки бої, походи, марші були. У часи відпочинку розмовляли з населенням, пояснюючи значення того тривожного часу для українців; організовували по селах школи, адже серед січовиків було багато людей із вищою освітою, гімназистів та семінаристів. Уміли й розважатися, а народ радо підтримував таке військо.

„Гей, видно село”

http://get-tune.net/?a=music&q=%E3%E5%E9+%E2%E8%E4%ED%EE+%F1%E5%EB%EE

Серед усусусів було багато вихідців із Прикарпаття. Олесь Бабій, Дмитро Вітовський, Левко Лепкий, Микола Саєвич, Осип Сорохтей… Та хіба всіх перелічиш! Пантеон Січовим Стрільцям у Меморіальному сквері Івано-Франківська яскраво свідчить: прикарпатці – частина українського народу, і здобувати волю  для себе і для всієї нації – велика честь!

Так, багато із них полягло у нерівних боях, душі їх відлетіли у кращі світи. І, мабуть, звідти зараз дивляться: а як же ви, теперішні українці, бережете й примножуєте наші пориви й здобутки?.. Є! Є серед українців гідні нащадки Січових Стрільців. І підтвердженням цьому останні події в Україні. Юнацтво не захотіло миритися із диктатурою і свавіллям. Повстав Майдан.

„Горіла шина”

http://www.youtube.com/watch?v=7rHjNTTJhVA   Vlad Roosnak

Небесна сотня показала, що ми гідні слави українського козацтва, українського січового стрілецтва. Хочеться вірити, що загартуємося у боях і таки створимо Українську державу – вільну, цивілізовану, європейську! Будемо боротися, працювати, любити рідну Україну, як це робили Січові Стрільці, як заповідав нам геній Івана Франка.

„Не пора, не пора, не пора” 

http://www.youtube.com/watch?v=6J7FEA4tyBo  Віктор Алекса

Використана література:

1. Героїчний епос українського народу. – Київ „Либідь”. –1993

2. Лотоцький А. Історія України. – Івано-Франківськ „Просвіта”. –1999

3. Мошура О. Тремтіння і пориви. – Івано-Франківськ „Симфонія форте”. –2008

4. Стрілецька Голгофа. – Львів „Каменяр”. –1992

5. Українські пісні-гімни. – Київ „Знання”. –1992

Василь Костюк

Івано-Франківська ЗШ №25