Урок "Народні іграшки"

Тема: "Народні іграшки".

                                                                                   Хід уроку

І. Організаційна частина.

                               - Сядьте, діти, посміхніться,                      Любі, я вас всіх вітаю,

                                 Схаменіться, не крутіться!                       Творчості від вас чекаю.

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

     1.Перевірка готовності дітей до уроку.

                    Шматочок пластиліну на парті дрімає,                        Чи пташкою на гіллі у калині.

                    І чим він стане ніхто не знає,                                         Ви потрудіться добре всі, будь ласка, -

                    Чи квіткою, що радує нині,                                            Наступить диво, оживе прекрасна казка.  

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.                                                                                                             

ІV. Вивчення нового матеріалу.

      1.Вступна розповідь про гончарів.

А) Земля майстрів.

- Не можна уявити нашу Україну без пишного куща калини, без барвистої вишитої сорочки чи щирої пісні. Годі уявити її і без керамічного дива – мальованого глечика, макітри, куманця, горщика. А ще глиняного дитячого свищика, що голосно сюрчить чи витьохкує по-солов'їному.

   Уся наша земля — це земля майстрів. У руках справжньо­го майстра і дерево, і жива податлива грудочка глини здатні ожити й розповісти дивні казки про те, як сонце зігріває своїми променями землю і дає їй життя.

Б) Саморобні іграшки.

   Чим же гралися сто-двісті років тому хлопчики й дівчатка? Які ж іграшки були в них? Барбі й Мар'янки? Ніндзі-черепашки й літачки? Це були іграшки народних майстрів, чиї руки «дружать» з деревом, глиною, фарбою.

   Колись дуже давно селяни і ремісники робили іграшки для своїх дітей власноруч: так само, як багато інших знарядь праці, одяг і посуд. Саморобні іграшки були різноманітними: ляльки, свистунці, ляльковий посуд, брязкальця, гриби-скриньки, коники на коліщатах… Усього й не перелічиш тому існували іграшки керамічні, дерев'яні, плетені з лози й соломи, зшиті з полотна і багато інших. Бо ці матеріали легко піддаються обробці.

Донині у світі захоплюються вмінням виготовляти традиційні іграшки. А в музеях влаштовують окремі виставки української народної дитячої іграшки, адже це теж мистецтво.

  Здавна наші дідусі і бабусі займалися гончарським ремеслом, передаючи секрети своєї майстерності своїм дітям і онукам.

В) Гончарство.

  Людей, які працювали з глиною, називали гончарями, а їхнє заняття – гончарством.

Найдорожчим скарбом, який передавали гончарі у спадок своїм дітям, вважався гончарний круг. 

  Одним зі знаних центрів виробництва кераміки в Україні є старовинне козацьке місто Опішня, що на Полтавщині. Крім повсякденного посуду, опішнянські майстри створюють художні вироби у вигляді звірів і птахів: баранців, козликів, левів, коників, півників тощо.Найбільш відомі осередки: с. Опішня на Полтавщині, с. Ічня на Чернігівщині, с. Дибинці та  с. Васильків на Київщині, с. Косів на Івано - Франківщині. 

2.Відео “Керамічні вироби, іграшки”.                                                                     

   - Я запрошую вас на невеличку виставку народних іграшок.  

   - Люди якої професії роблять зі шматка пластиліну чи глини казку?

   - Гончарі (скульптори).

   - Кожен із вас сьогодні на уроці стане гончарем (скульптором) і власними руками оживить шматок пластиліну. А цей шматочок пластиліну стане чарівним, адже буде зігрітий теплом ваших рук.

3. Словникова робота.

 Стека - спеціальний інструмент для роботи із пластиліном та іншими м'якими матеріалами; дерев'яна,

                 кістяна чи металева паличка із розширеними у вигляді лопатки кінцями.

 Пластилін – матеріал для виліплювання. Виготовляється з очищеного дрібного порошку глини із            

                         додаванням воску, сала та інших складових, що запобігають висиханню.

4. Правила роботи з пластиліном:

- ліпити вироби тільки на підкладній дощечці;

- не залишати шматочки пластиліну на столі, не кидати їх на підлогу;

- після роботи з пластиліном руки треба витерти серветкою і добре вимити.

5. Аналіз демонстраційного зразка.

6. Послідовне ліплення пташки.

- Зараз ми з вами уявимо, що знаходимося у майстерні народних умільців і готуємося до весняного ярмарку. Кожен намагатиметься зробити свою іграшку найкращою, привабливою, святковою.

1. Пластилін поділіть на 3 частини.

2.З першого шматка зліпіть тулуб. Заокругліть пальцями один кінець і загостріть другий – це хвостик пташки. 3.Із другої частини сформуйте кулю – це буде голова. Відтягніть дзьоб.

4.Із третього шматка пластиліну зліпіть підставку.

5.Всі частини з'єднайте.

6.Прикрасити пташку можна кольоровим пластиліном. Кругленькі цяточки ви вже робили. А прямі, загнуті,

    хвилясті лінії роблять із тоненьких джгутиків. Накладайте їх на потрібне місце та добре натисніть пальцем.

7.Фізкультхвилинка.

                               Встаньте, діти, посміхніться.             В різні боки нахиліться,

                               Землі нашій поклоніться.                   Веретеном покрутіться,

                               І до сонця потягніться.                        Раз – присядьте, два – присядьте,

                                                                                              І за парти тихо сядьте.

V. Практична діяльність учнів. (Звучить тихенька музика.)

VI. Підсумок уроку. Рефлексія.

- Що ми сьогодні виготовляли з пластиліну?     

 - Що нового дізналися?

- Що з сьогоднішнього уроку ви:        знаєте?           умієте?        цінуєте?

VII. Перегляд та виставка дитячих робіт.

                                                Всі ви, діти-молодці,                Він мені і вам сказав,

                                                Гарно працювали!                     Що урок вже час скінчати,

                                                Уже дзвоник пролунав,            Треба йти відпочивати!