Урок "Народні символи"

Тема: Народні символи України

Мета: Формувати у школярів шанобливе ставлення до Батьківщини, українського народу; розширити кругозір учнів про рідну Україну, про народні символи; викликати інтерес до пізнання своєї Батьківщини; розвивати в учнів почуття гордості за славне минуле рідного народу, національної самосвідомості та громадянської активності; виховувати прагнення примножувати своєю працею здобутки українського народу.

Обладнання: вишиті сорочки, рушники, мультимедійна презентація.

 

                                                      ХІД УРОКУ

І. Організація класу

.

ІІ. Підготовчий етап. Мотивація діяльності. Оголошення теми уроку

    Сьогодні у нас — незвичайний урок. Ми зробимо ще один крок в країну чудову, в країну відому. Про неї говориться у цих віршованих рядочках.

 

Вона красива і багата.

Гостинністю сія в ній кожна хата.

Хліб  - сіль  - це завжди на столі,

Бо щедрість  - це у нас в крові.

Вона – пшеничне поле золоте

І вишня у саду  цвіте.

Верба над ставом і криниця,

Вода прозора в ній  іскриться.

І чути пісню солов’я –

Усе  це є моя земля.

В віконце хати загляда калина,

 Земля  ця  зветься … (Україна)

 

 

 

- Правильно. Мова йдеться про нашу неньку Україну.

     Ми часто кажемо: сильний, як ведмідь, гарний, як квітка, стрункий , як тополя, хитрий, як лис. Тут ведмідь виступає символом сили, квітка –  краси, тополя – стрункості, а лис – хитрості.

     Завдяки символам можна одним словом чи якимось знаком сказати дуже багато.

Давайте зараз пограємо у гру «Поети»

 Моя держава зветься …( Україна).

 Вона для мене є одна … ( єдина).

Про неї все я мушу …( знати),

Бо я громадянин це треба … ( пам’ятати).

Он синьо- жовтий …(Прапор) майорить.

І слово воля на …(Гербі) бринить.

Урочисто співають… (Гімн) всі люди.

По ньому знають нас повсюди

• Про які  символи   України тут говориться?
• Як вони називаються ?

( Пісня « Добрий день матусю Україно »)

         Народи світу розрізняються між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, що споконвіку шанують і бережуть.

- Діти! Сьогодні   ми продовжимо знайомство з символами нашого на­роду, поговоримо про історію виникнення народних оберегів.

Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова.

 

 

Слайд №1

 

     Для українців найвизначнішим народним символом  серед природних об’єктів є річка, а назва її схована й загадці.

Раніше назву Борисфен й Славутич вона мала.

А ось тепер нове ім’я ця річечка дістала. ( Дніпро)

 

       Вона протікає через всю Україну, Дніпро є національною гордістю і символом держави. Її оспівано в думах , піснях та легендах.

Слайд №2

Тут народились і живем, тут нас матуся колихала.

Для кожного  - родини це гніздо.

Назви скоріш його. ( Хата)

 

• Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта  теплом  материнської любові, осяяна мудрим  усміхом батька. У  цій хаті люди  народжувалися,  жили й помирали,  щоби поступитися місцем  прийдешнім поколінням. У ній — корінь нашого роду, все  одвічне, як життя, святе, як мамина пісня. Вона — символ добра  й надії. Долею суджено їй бути білою. Бо в Україні і хата біла, і сорочка весільна, і свита біла, бо це – символ чистоти,   морального здоров'я, душевної краси.

Слайд №3 

Вона годує, сушить, гріє.

На ній погріти кожен спину  мріє. (Піч)

• В українській хаті піч також вважалася  оберегом. Піч займала багато місця, але господарі за цим не жалували. Бо піч, казали в народі, то друга мати: і обігріє, і обсушить, і нагодує. І кожна доросла людина знає, що для опалення печі треба мало дров. Та й жар вона тримає довго, чим зігріває житло.

Піч – це оберіг родинного єднання. У хаті вона завжди займала внутрішній кут з боку дверей. За своїм призначенням піч виконувала багато функцій. Одна з вагоміших – це збереження домашнього вогнища, за віруванням вважалася основним оберегом дому від злих сил.

Слайд № 4

В кожного в дворі в нас є.

Та на жаль води нема,

І стоїть  вона пуста. ( Криниця)

 

• Ще  один оберіг – криницю. У сиву давнину  криниці будували на перехресті вулиць. Їх копали до літнього свята Івана Купала. У першій криничній воді дівчата обмивали  вінки, а парубки обливали дівчат цією водою. Біля криниць у свята люди збиралися на посиденьки. Тут лунали пісні кобзарів. У  народі криниці символізують Батьківщину, родинну домівку, пам'ять роду.

      Важливим родинним оберегом в Україні є свячена вода. Наш народ  здавна приписує їй велику чудодійну силу. Свяченою водою люди  кропили все своє господарство, домівку, щоб відігнати  нечисту силу Свята вода символізує здоров’я, силу і красу.

Слайд №5

• Було повір'я в Україні, що сорочка, вишита і подарована на добро,  на хороше життя, буде оберігати людину. Сорочку вишивали і дарували рідним: дитині, братові, нареченому, чоловікові. Улюблений колір вишивки –  червоний, символ любові, а чорний – журба. Вишивкою прикрашають комір, рукави. Майстрині  вкладали у  виріб не тільки хист і здібності, але й душу.

Слайд №6

• Кажуть, в українській хаті, як у віночку, бо вона так краси­во   прикрашена рушниками. До родинних оберегів належить і вишитий рушник.  Він завжди  був символом життєвої дороги,  ним прикрашалися  ікони, сімейні  портрети, вікна.

Ознакою охайності і працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а у ній — чистий рушник. На Україні є звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчи­ни на одруження. Під час шлюбу молоді стають на весільний рушник, накривають рушником хліб на столі.

Коли син вирушав з дому у далеку дорогу, мати дарувала йому

рушник, як оберіг від лиха і бажала, щоб рушничком йому слалася дорога у житті. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. Без рушника, як і без пісні, не обходилося жодне сімейне свято.

Слайд №7

 Хліб — символ життя. З давніх-давен він у  великій  пошані в народу. Недаремно в молитві  до Бога «Отче  наш…» люди як великої милості  просили не позбавляти їх  хліба, бо він не  просто основа життя, а саме життя.  Споконвіку  хліб називають святим.

        Важливу роль відіграє хліб в обрядах і звичаях  українців. Він із людиною від народження й до смерті. З хлібом ідуть на родини, хрестини, новосілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на вишитому рушнику сватам, хлібом мати благословляє до вінця, з хлібом і зустрічає молоде подружжя. А який гарний весільний коровай, про який говорять: «Зорями уквітчаний, місяцем оперезаний».

        З хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають в Україні найпочесніших гостей. Він — ознака гостинності українського народу. З хлібом на вишитому рушнику навесні йшли оглядати поле, сіяти, жати.

Слайд №8

     Віночки з роду - віку були  найкращою  прикрасою дівчини,  неодмінною ознакою  національного  українського одягу. Український  віночок — не просто окраса, а й  оберіг, «знахар  душі», бо в ньому є  така чаклунська сила, що  болі знімає,  волосся береже. Вплітали до віночка  багато різних квітів, кожна квітка  щось  символізувала. Відомо , що вінок має складатись не більш ніж з 12-ти квітів. Зазвичай вінок робили не надто пишним, аби він охайно прилягав до голови. Мак — квітка мрій, символ родючості, краси та молодості, волошки у віночку — символ людяності; барвінок — символ материнської любові, ружа, мальва й півонія — символи віри, надії та любові,  соняшник — символ відданості й вірності; лілея — дівочі чари, чистота,. Ромашка у вінку приносила не лише здоров’я, а й доброту й ніжність. І обов’язково вплітали калину — символ дівочої вроди та нашої України.

 ( Танець  «Віночок»)

Слайд №9

Наш народ мав символ Сонця , весняного відродження, добра, любові – це писанка.  Вона є одним з найстародавні-

ших символів України, маленьке диво, яке може створити кожен.

Слайд 10

  Кожний народ має свої улюблені рослини-символи: для канадців це клен, для японців – сакура,  для індійців – лотос, а для нас, українців, верба та калина. «Без верби і ка­лини нема України», — говорить народна мудрість.

       Калина  є символом дівочої краси, кохання, вірності. З давніх-давен вона – символ  рідної землі, батьківської хати. Тому й садять калину біля хати, щоб не переводився рід, біля  колодязів, щоб вода була  здоро­вою і смачною.

Калина — лікарська рослина. Свіжі ягоди з медом вживають при кашлі, серцевих захворюваннях. Вона регулює тиск крові. Соком калини навіть вмивалися, щоб обличчя рум'янилось. Калину люблять і люди, і птахи. Ягоди в неї кислі і трохи гіркуваті, але додають сили і бадьорості. Проводжаючи сина в далеку путь, мати напувала його калиновим чаєм і в дорогу давала пиріжок з калиною. А ще готують калиновий квас, варять кисіль, калинове варення. На великі свята поруч з короваєм неодмінно клали і ягоди калини..

Вчитель.  Я хочу тут трішки добавити. Великий український поет Т.Г. Шевченко ду­же любив цю рослину. У «Кобзарі» він вжив слово «кали­на» 360 разів. Давайте пригадаємо деякі вірші. 

                1.   Тече вода з-під явора яром на долину.

                          Пишається над водою червона калина.

 

                   2.  Защебече соловейко в лузі на калині —

                        Заспіває козаченько, ходячи по долині.

 

                   3.  Сонце гріє, вітер віє з поля на долину,

                        Над водою гне з вербою червону калину.

 

 

Фізкультхвилинка

          (співають пісню всі діти, виконують танцювальні рухи)

Слайд №11

        Українці здавна шанують вербу. Де тільки не використовували! Із вер­бових колод майстри видовбували посуд, човни. Плели різно­манітні клітки, коши­ки, робили меблі, огорожі-тини.  Весною рубали молоді вербові паростки і заливали їх  водою. Через два—три тижні цей настій можна було вживати як цілющий напій. Широко використовується верба і у весняних обрядах. Шостий  тиждень Ве­ликого посту називається Вербним. На Вербному тижні  у церквах освячують вербові гілочки, а повернувшись додому, злегка вдаряють вербовими прутиками всіх рідних, промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. Великим  будь, як верба. Здоровим , як вода, багатим, як земля, а вродливим, як весна.» Освячену вербу тримають біля ікон. Верба  символізує силу, здоров'я і вроду людини.

 

 Птахи символи України   

Слайд №12

На даху моєї хати оселився птах цибатий.

Довгий дзьоб і ноги має,

Мишок , жабок полюбляє.

Чемних діток із далека

В кожен дім несе … (лелека).

       Лелека – священний птах для українців, він є оберегом родинного затишку, добробуту. Лелека – символ любові до рідної землі , туги за Батьківщиною.

Це святий птах, який за повір’ям, має риси  і звички притаманні людині. Їх шанують за вірність.

Українці  для лелеки мали й інші назви – бусол,  бузько, чорногуз, лесик, гайстер.

До цих пір збереглися прізвища Чорногуз і Лелеченко, назви річок - Лелечий потік, Чорногузка, Лелечиха,  назви сіл -  Боцянівка, Лелеківка, Чорногузи.  Зображення лелеки є на гербах районів України. Відлітають у теплі краї після 19 серпня , свята Спаса, а своїм прильотом додому звіщають весну.

Живе лелека біля людських осель. Якщо побачите лелеку, який стоїть на одній нозі і опустив дзьоба, знайте, - то він плаче. А як калатає своїм дзьобом, то так він радіє! На зиму лелеки відлітають до далеких країн за морем. Лелек  вважають провісниками весни.

 

Слайд № 13 .

Прохолоди чиста просинь —

На поріг ступає осінь.

Вдаль від рідної землі

Линуть в вирій…

(Журавлі)

 

Журавель - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять,  та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

 

 Слайд №14

Сіла пташка на дубку,

Завела своє: ку-ку!

Стрепенувся їжачок,

І зайці, й козулі:

Всіх збудив той голосок –

Пісенька…

(Зозулі)

 

 

. Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю.

 Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Але як би там не було, про зозулю в Україні ніхто зроду не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка піклується про своїх дітей, називали м'яко "зозуленька-Матінка".

 

 

 Слайд №  15.

Маленька, чорненька, співає, щебече,

Під стріхою з глини зліпила гніздечко,

Роздвоєний хвостик, як ножички, має.

Що це за пташина? Хто пташку цю знає?

 

Ластівка - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо - накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я. Ластівка є символом матері. З ластівкою пов'язано багато прикмет та повір’їв.

 

Слайд 16. - Тьох-тьох-тьох,

Тіву-тів… -

Лине радісно з гаїв.

То співаночка чия?

Голосного …

(Солов’я)

 

Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко»

Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов’їний спів.

 

Плесніть в долоні хто мене почув....

ПІДСУМОК УРОКУ 

Вчитель: Ось і підійшла до кінця наша розмова. 

- Так про які народні символи ви дізналися на уроці?

- Діти, а про які обереги  ви почули вперше?

Чи справдились ваші очікування?

Вчитель: Добре. Але на цьому наша зустріч зі звичаями та  традиціями України не закінчується.  А тепер я хочу перевірити, що ви запам’ятали . То, як ви готові!

Як називається  предмет - охоронець?

М) Оберіг

Н) Пісня

О) Хата

2. Кущ – символ України?

Н) Малина

О) Калина

П) Шипшина

3. Умовне позначення якогось предмета або поняття? Л) Символ       М) Буква           Н) Малюнок

4. Символ гостинності, дороги?

Н) Віночок                   О) Рушник                     П) Валіза

5) Коло із квітів це:

Д) Вінок                  Е) Букет                          Є) Екібана

6) Який рослинний символ росте біля ставу?

Г) Тополя                  Д) Барвінок                   Е) Верба

7) Хто є берегинею роду людського?

Ф) Святий Микола                   Х) Бабуся                Ц) Мама

8) Що усьому голова?

Ь) Хліб                        Ю) Вода                         Я) Капуста

Україна моя – миролюбна держава.

Гостинність народу – неабияка слава.

Є символи – знаки у неї свої,

Її вирізняють з-поміж інших вони.

Ось прапор двома кольорами бринить.

Є неба у нього яскрава блакить

І золотом поле пшеничне горить.

Тризуб у собі слівце заховав.

Уважний в нім «воля» уже прочитав.

Урочиста пісня її прославля,

Ми стоячи Гімну співаєм слова.

Верба і калина – краса України.

Барвінок і мальви – її оберіг.

І вишивку гарну рушник цей зберіг.

Сорочка - красуня й вінок чарівний –

Це символ народу святий, дорогий.

Українська пісня лине понад краєм,

Її соловейком народ наш співає.

У ній українська щира душа,

Шанують її усі неспроста.

Завзято танцюють українці гопак,

Його полюбляють усі  іще як!

Тож не цураймося роду свого.

Коріння, що тут , із землі проросло!