Урок "Народжені красою рідної землі" (Японська культура. Мацуо Басьо. Хоку.)

Тема. «Народжені красою рідної землі». (Японська культура.

               Мацуо Басьо. Хоку)

Мета: формування предметних компетентностей: ознайомити учнів з японською культурою, її стародавніми звичаями; дати поняття про хоку, ознайомити з життям і творчістю Мацуо Басьо, формування уміння виразного читання твору, розвивати логічне та асоціативне мислення, уяву,навички аналізу поезії; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів, учити любити і цінувати красу,сприймати природу як цілісну систему; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі; інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та представляти її; загальнокультурної: сприяти формуванню морально-етичних цінностей школярів, вихову­вати повагу до інших народів і культур, почуття прекрасного, любов до природи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Мацуо Басьо, мультимедійні презентації, комп’ютери, ікебани, створені дітьми.

                                                              Любіть природу, любіть квіти, любіть     дерева, небо, красу  у великому і малому, і                                                                      ви навчитеся любити життя, берегти людину!

                                                                Японський вислів

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІI. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вступне слово вчителя. (Презентація «Японія»)

                             Серед бурхливих вод Тихого океану розкинулась загадкова країна, яку називають «країною, де сходить сонце», це, звичайно, Японія. Тут живуть дивовижні люди, які вклоняються красі і вміють її створювати та знаходити скрізь і всюди.

                              Це в Японії знають секрети вирощування карликових дерев («бонсай»), створюють букети («ікебана»), свято бережуть традицію чайної церемонії («тано»), розводять чудові сорти хризантем та ірисів, мають мистецтво каліграфії, боротьбу дзюдо, сумо.

                             Саме японці вміють милуватися цвітінням сакури (свято «ханамі»), милуватися місяцем (свято «цунамі»). Здається, що ніхто не вміє так любити природу, як японці.

                               Тому на сьогоднішньому уроці у нас є можливість прочинити завісу загадкової країни, познайомитися з незвичайними для нас традиціями, зазирнути у світ унікальної поезії.

                             II. Оголошення теми, мети та епіграфа уроку.

                            III.. Формування знань, умінь і навичок.

1. Вчитель.

То з чого ж починали японці, де витоки їхньої мудрості й сили? У чому полягає «краса Японії»? Навіщо нам українцям знати про Японію, про Мацуо Басьо?

Надаємо слово першій групі .

2.Демонстрація слайдів.   «Походження Японії»

Учень 1.   Коли боги Ізанагі й Ізанамі веселкою спускалися з небес, щоб відокремити земну твердь від безодні, Ізанагі вдарив своїм богатирським списом у хистку морську безодню. І тоді з його списа скотилася низка крапель, утворивши зігнутий ланцюг островів. Ця легенда пригадується, коли дивишся на карту Японії.

Вигнута низка гористих островів і справді схожа на скам’янілі краплі. Адже до складу Японії входять чотири великих острови і кілька тисяч дрібних островів.

Учень 2.   За іншою легендою Японія – це караван гір, який прокладає собі шлях через безмежний океан.

 «Шлях гір»…  Адже саме так тлумачать давню назву цієї країни – Ямато. Ця назва нагадує, що створення Японії ще не завершено. Близько 80% території зайнято невисокими горами та височинами.

Учень 3. Краплі, що впали з божественного списа, ще не застигли остаточно. Весь цей дугоподібний ланцюг здіймається пузирями вулканів, Вся ця молода суша час од часу коливається від землетрусів. Є близько 150 вулканів, з них 40 діючих, серед них найвищий – гора Фудзіяма.

  Але країна вогнедишних гір більше відома як «країна, де сходить сонце».

Це країна, народ якої обожнює природу, захоплюється нею.

 3.Вчитель.

Японці не просто люблять природу, вони її одухотворюють. Вона для них жива і має свої закони. Тому найбільшим щастям для них є пізнати ці закони, злитися з природою, щоб очистити душу, збудити почуття прекрасного.

4. Робота з епіграфом.

Поясніть зміст японського вислову. Що ви можете сказати про  погляди японців на світ? (Висловлювання учнів).

5. Вчитель. Кожен шукає красу по-своєму і по-своєму її розуміє. Підвалини цього розуміння закладені у традиціях народу і його культурі.

Японці – дивовижний народ. Вони вміють бачити радощі життя там, де інші проходять мимо, вони вміють знаходити прекрасне у буденному. Саме цьому навчає чайна церемонія. Це є одна із національних традицій Японії.

6. Презентація учнів «Чайна церемонія»

Учень 1. Ще в ХV ст. в Японії склався цілий ритуал чаювання, перейнятий з Китаю. Чайні церемонії відбуваються у спеціальних чайних будиночках, або альтанках, оточених невеликим садом. Спочатку учасники церемонії повинні побувати у «філософському саду», який оточує чайний будинок. «Філософський сад» складається із піску і каміння. Це прямокутний майданчик, посипаний білим гравієм, серед якого асиметрично покладені 15 каменів. Але тут є загадка, яка полягає в тому, що з якого боку глядач не дивився б у сад, він завжди бачитиме тільки 14 каменів, і кожен раз який-небудь камінь (щоразу інший) зникатиме з поля зору.

  Можливо, таким чином чернець Соамі намагався показати людям безмежність, таємничість і загадковість світу. А ще, намагаючись побачити 15-й камінь, людина таким чином забувала про всі свої турботи і домашні проблеми. Споглядання каменів допомагає зосередитись, заспокоїти свій дух.

Учень 2. У чайній церемонії беруть участь не більше 5-ти осіб, усіх їх обов’язково запрошують. Навіть якщо церемонія відбувається вдень, у кімнаті повинні бути сутінки. Кімната порожня. Єдиною прикрасою є так звана «ніша краси». В ній може стояти ваза з квіткою, чи «лежати камінь якоїсь невизначеної форми». Порожня кімната наводить на думку, що багатство скороминуче.

Використовується спеціальне чайне начиння. Чайна церемонія має свій сценарій. Сенс чайної церемонії – осяяння. Воно приходить до людини, яка шукає істину у красі.

7. Вчитель.   Японцям притаманне також  вміння захоплюватися і милуватися природою. Вони прагнуть не так підкоряти собі природу, як жити з нею у злагоді. Тому будь-який твір мистецтва повинен знайти і відкрити у природі Красу. Саме таку мету має ікебана.

8. Презентація учнів «Ікебана»

Учень 1. Ікебана – це створення композицій із квітів, кераміки, інших предметів, для того, щоб показати красу природи.

  У Японії мистецтву складати ікебану навчаються 2-3 роки, а коли приходять на перше заняття, то початківцям розповідають таку притчу.

«Жив у Японії майстер чайної церемонії Рікю. А ще він славився на всю країну тим, що росли у його саду квіти берізки-повію, які добре знайомі нам.

Подивитись на ці квіти захотів сам сьогун – знатна особа Хідейосі. Прийшовши вранці у сад, він із подивом побачив, що всі квіти зрізані. Сьогун почав гніватися на господаря, але, зайшовши у кімнату для чайної церемонії, побачив ікебану із одного0єдиного стебельця берізки-повію, поставленого в нішу краси».

Цю притчу розповідають для того, щоб дати зрозуміти, що справжню красу можна побачити і в одній квітці.

Учень 2. Ікебанами не торгують, і їх навіть не дарують. Кожний виготовляє ікебану  для себе, для своєї родини.

  Для виготовлення ікебани японці віддають перевагу бамбуку, гілочкам сосни, квітучим гілочкам сливи та вишні (сакури). Але використовують практично все, що є у рослинному світі: гілочки з листочками і без, квіти, плоди, кору , насіння. Але неухильно дотримуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітами додають червоні квіти, а до червоних квітів – зелені або рослини світлого забарвлення.

 Основу ікебани становить композиція ліній. Три основні гілки символізують небо, людину і землю. Якщо подумки зв’язати лініями кінці трьох гілок, створюється враження трикутника з нерівними кутами.

11. Вчитель. Унікальність японського життя, звичаїв, традицій вплинула й на формування літератури цієї країни. Одним з найулюбленіших видів літературної творчості в Японії завжди була поезія.

Кожен освічений японець повинен був володіти як майстерністю каліграфії, так і вправністю у віршуванні. З XVII ст. й донині чільне місце в японській поезії належить жанру хоку (хайку). (Презентація «Хоку. Символи»)

Хоку – в японській поезії особлива форма трирядкового вірша без рими.

Класичні хоку містять 17 складів і складаються з трьох ритмічних відрізків по 5, 7 і 5 складів. Лише у трьох рядках, що без рими, автори хоку виражали і миттєвий стан природи, і найтонкіші порухи душі.

                                                              Росинки – крап-крап.

                                                              Може, спробувати ними

                                                               змити бруд зі світу!

(Чисті росинки вмивають вранішню природу,що прокидається зі сну. Як людина тонкої душі поет розуміє, що у світі є зло і бруд. Його хвилює питання: як знищити зло? Як змусити людей усвідомити, що тільки краса породжує гармонію й спокій?)

 Закони жанру вимагали і наявності в кожному вірші «сезонного слова». «Сезонні слова» вказують на пору року, про яку йде мова у вірші.

• Зверніть увагу на таблицю «символи Японії», зачитайте їх. Випишіть у зошити окремі з них, при аналізі хоку ми будемо використовувати цей матеріал.

Неперевершеним майстром хоку був Мацуо Басьо. (Демонстрація портрета Мацуо Басьо)

12 Рольова гра. Інтерв’ю з поетом.

Журналіст. Добрий день, дорогі друзі, шановні гості. Сьогодні до нас на урок завітав неперевершений майстер хоку – поет Мацуо Басьо. Привітаймо його.

 Добрий день, Мацуо Мунефусе, Я рада вітати Вас. У Вас таке незвичайне ім’я.

Поет. Так. Але справжнє моє ім’я – Дзінсітіро Гіндзаемон. А Мунефус і Басьо – це мої псевдоніми.

Журналіст. Як відомо, японське слово «басьо» в перекладі українською означає «бананова пальма». Чому Ви взяли собі такий псевдонім?

Поет. Це сталося не випадково. У мене було чимало учнів. Один із них подарував мені бананову пальму, котра дуже скрашувала моє життя, адже все моє багатство складалося із цієї бананової пальми і хижки, яку, до речі, теж подарував мені мій учень, Тому я і почав підписувати свої вірші – Басьо.

Журналіст. А що є найціннішим у Вашому житті ?

Поет. Найцінніше моє багатство – мої вірші. Хоча, на жаль, вони не могли замінити жменьку рису, яку потрібно було мати щодня, щоб не померти з голоду…

                              Тільки вірші!

                              Така-от весна в Тосея

                              з Бананової хижки.

Журналіст. А чому «в Тосея з Бананової хижки», а не «в Басьо»?

Поет. Скажу: раніше я мав псевдонім Тосей, японською це слово означає «персик зелений». Адже мені дуже подобалося буйноцвіття пер­сикових дерев, милувався ним у передмісті Кіото, ста­родавній столиці Японії. Там пізнав науки, поетичне ми­стецтво, писав вірші, які і підписував псевдонімом Тосей.

Журналіст. А як Ви прийшли до поезії?

Поет. Поезією я захопився з дитинства. Адже народився я в родині самурая, дворянина-військового. Правда, від самурайства предків залишилося тільки право носити два мечі. А батько заробляв на життя не військовою справою, а викладанням каліграфії, яка в Японії вважалася визнаним мистецтвом. Тому і я, коли ще був малим, навчався читати і писати ієрогліфи. Навчався по напи­саних батьком на сувоях прислів'ях. Одне з них — «День без праці — день без їжі» -  запам'ятав на­завжди. А вірші було чути по всій Японії, їх вивчали напам’ять. Тому можна було почути поезії і в палаці сьогуна, і в хижі злидаря.

Журналіст . А чи є у Вас улюблені свята?

Поет Як усі діти, я любив свята, особливо радів, коли наближалося свято Нового року. Разом із батьками, за японською традицією, прикрашав браму сосновим гіллям...

                                   Соснове гілля на брамах! —

                                   І здається, за однісеньку ніч

                                   проминуло років тридцять!

Ласував новорічними коржами, ними у нас приго­щають родичів, друзів, знайомих.

Журналіст.  Як відомо, біля десяти років Ви мандрували країною. Що ж змусило Вас залишити свою бананову хижку і відправитися в мандри?             

Поет. Так, моє спокійне життя у банановій хижці було перервано страшною пожежею, яка спалила половину Едо, Полум’я знищило і мій притулок. Хоча учні відбудували хижу і навіть насадили нові банани, я все одно став мандрівним поетом. Правда, час- від- часу я навідувався до своєї хижки. Саме тоді побачили світ найкращі збірки моїх хоку.

                                                         Кара еда ні

                Карасу-но амарікері

Акі но кулі

                                           На всохлу гілку

                                           Сів ночувати крук.

                                           Глибока осінь

Журналіст. Щиро Вам вдячна за цікаву розмову.

Поет. Хай щастить вам. Читайте мої вірші: у них - я сам

На голій гілці

                       Самотній ворон тихо старіє

                                                       Осінній вечір.

Учитель. Великого поета смерть застала в мандрах, коли він перебував у місті Осаці. Коли прихильники його таланту дізналися про хворобу Мацуо Басьо, вони приходили до нього, щоб чимось допомогти чи встигнути попрощатися. Учні, які останні десять років були завжди поруч, із вдячністю зустрічали людей, проте до хворого не пускали нікого. За звичаєм тих років, помираючий мав скласти хоку, своєрідне прощання із світом. Коли учні нагадали про це Мацуо Басьо, він сказав, що кожне його хоку було передсмертною піснею, бо хто знає, коли прийде його остання година?

   Але 8 жовтня 1694 року поет покликав до свого ложа одного з учнів і продиктував свої останні рядки:

В мандрах я знеміг,

    Полем паленим шуга

сон мій – чи юга?

 IV.  Формування знань, умінь і навичок.

  1.Виразне читання віршів вчителем та учнями. Бесіда за змістом прочитаного. (Презентація «Аналіз хоку»)

   Вчитель. Мацуо Басьо по-філософськи сприймав природу. Його хоку проникають у душу читача, спонукають до роздумів.

Милуюся місяцем.

               Навколо ставка проблукав

                                                     Цілісіньку ніч.

Краса місяця причарувала поета, з’являються дивовижні мрії, прагнення до чогось незвичайного.

За образами природи у Мацуо Басьо ми відчуваємо переживання та глибокі роздуми автора, його ставлення до зображуваного. Поет мимохіть «відкриває»  читачеві очі на красу рідної землі. Не дивно, що у хоку часто звучать мотиви самотності, які були так знайомі авторові у реальному житті.

На всохлу гілку

    Сів ночувати крук.

                                                    Глибока осінь

• Які картини постають у вашій уяві?
• Які «сезонні» слова говорять про осінь?
• Яким настроєм пройнятий цей вірш?

                                                            Старий ставок!

                                                                    Жабка стрибне –

                                                                    Сплеск пролунає

• Що зображено у цьому вірші?
• Які думки викликає у вас цей вірш?
•  

(Старий ставок викликає думку про якийсь тихий притулок. Здається, що він спить. І ось цей сон, цей спокій порушує стрибок жабки і плескіт води. І саме цей плескіт нагадує про те, що життя є навіть у такому тихому ставку. Воно існувало і буде існувати завжди)

                                                       Весняні ночі

    Куди й поділися,

         Як розквітла сакура.

• Які асоціації у вас виникають після прочитання цього вірша?

     (Сакура – вишня з неїстівними плодами, це один із символів Японії. Це національна квітка. Її рожеві суцвіття хвилюють і захоплюють японців не тільки своєю чисельністю, а й своєю недовговічністю. Пелюстки сакури не в’януть, вони падають на землю від легенького подиху вітру, вони воліють впасти ще свіжими, ніж хоч трішки поступитися своєю красою. Адже одним з найулюбленіших свят у японців є свято «ханамі» - милування квітучим деревом.)

                                                     Соловей на гілці –

      Це, мабуть, її душа?

         Спить плакуча верба.

• Які образи постають в вашій уяві?
• Яким японці сприймають навколишній світ?

    ( Японці вважають, що все живе має душу. Плакуча верба спить, нагадуючи про спокій природи, А соловей, що полонить усіх своїм співом, сприймається як душа дерева. Природа жива, вона прекрасна і гармонійна завжди.)

        Скрикнув журавель! –

   Ось, напевно, чому

                                                    Порвався лист.

• Символом чого є журавель?

( В історії Японії є дуже болюча сторінка – трагедія міст Хіросіма і Нагасакі. У 40-х роках ХХ століття США скинули атомні бомби на ці міста. Багато людей загинуло, багато захворіло на променеву хворобу.

 Дівчина Садако була смертельно хвора, але вона щиро вірила у своє ви здоровлення і щоранку питала у лікаря: « Я одужаю, правда?!». Він не міг сказати їй правду, а натомість відповів: «Ти повинна зробити тисячу паперових журавликів – і тоді житимеш». Вона бе кінця працювала. Надія давала їй силу і віру… Дівчина померла на світанку, вона тримала в руці паперового журавлика, якому не вистачало одного крила… Відтоді у квітні місяці в Японії на вікнах домівок розвішують паперових журавликів, які є символом скорботи і надії, надії на майбутнє)

2.Завдання. До поданих ілюстрацій знайдіть і зачитайте із підручника відповідні хоку.(Робота в парах. Слайд № 2)

 3.Творче завдання.  Робота з картками. (Робота в групах)

  - Скласти хоку.(На картках дані слова. Із поданих слів необхідно скласти хоку. В разі виникнення труднощів, можна звернутися до «конверта-помічника», при цьому оцінювання виконаного завдання знижується на 1 бал.)

 -Картка №1.

        Ворон, День зимовий, всім, став,

        осоружний, миловидним. Сніг

 «Конверт-помічник» №1.

        День …….

        …, …всім.

        Миловидним …

                                       День зимовий, Сніг.

                                      Ворон, осоружний всім.

                                      Миловидним став.

• Картка №2.

.                   Вкриває, Квіти, трав, землю,

                   зів’яли, насіння, печаль.

«Конверт-помічник» №2…

             …   зів’яли.

              … землю … -

              насіння … .

                          Квіти зів’яли,

                          Вкриває землю печаль –

                          насіння трав 

• Картка №3

          рівнина -, ніде оку, Жайворон,

         Степу, зачепитись, співа.

         «Конверт-помічник №3»

         Степу … -

         ніде оку … .

        … співа.

                         Степу рівнина –

                         ніде оку зачепитись.

                         Жайворон співа.

- Картка №4

       Плаче, глушині. Видиться, стара,

       мені: в гірській, з місяцем.

           «Конверт-помічник»№4

                ….  мені:

                .... з місяцем …

                в … глушині.

                                      Видиться мені:

                                      Плаче з місяцем стара

                                       в гірській глушині.

            - Картка №5

            знеміг, поле, Мандрівця, впав …

           Журавель, на холоднее, нічліг,

-  «Конверт-помічник» №5.

           …  знеміг,

         на … поле …

        Мандрівця … .

                              Журавель знеміг.

                              на холодне поле впав …

                              Мандрівця нічліг.

V. Підсумок уроку «Продовж речення»

         На сьогоднішньому уроці

               я дізнався (дізналась)….

               я зрозумів (зрозуміла)…

               я навчився (навчилася)….

VI. Заключне слово вчителя.

  Сьогодні ми привідкрили завісу загадки нашого століття – Японії. Сподіваюся, що сьогоднішня наша подорож у світ краси Японії не була марною. Можливо, вже сьогодні ви будете дивитися на все, що вас оточує, зовсім по-іншому. Ми повинні усвідомити, що світ прекрасний, тому наше головне завдання – берегти цю красу і примножувати її. А той, хто усвідомить красу, не зможе творити зло. А в цьому, на думку Басьо, й полягає істинність людського буття.

 VІІ. Оцінювання учнів.

VIIІ  Домашнє завдання. Вивчити 2-3 хоку Мацуо Басьо напам’ять.

Створити ілюстрації до хоку, які вам найбільше сподобалися.

 Скласти власне хоку (за бажанням)