Урок:" Нормативно-правова база цивільного захисту"

   Урок Захисту України для 10класу                                       Тема: Нормативно-правова база цивільного захисту.

 

Мета: Вивчити основні положення нормативно-правової бази цивільного захисту. Пояснити учням важливість знань основ цивільного захисту. виховувати любов до України.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

                                             Хід уроку

І. Організаційний етап.

 Шикування. Привітання, спів Гімну України, огляд зовнішнього вигляду, виконання стройових вправ, захід у клас, розміщення.

 II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Пригадування інформації з попереднього уроку

 Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ.Вивчення нового матеріалу.

IV. Закріплення вивченого

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання

 

Лекція вчителя.

                                   Засади БЖД в Конституції України

Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили – конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Конституція України проголошує:

– “Кожна людина має невід’ємне право на життя... Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань” (ст. 27);

– “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування... Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя” (ст. 49);

– “Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди” (ст. 50).

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України: про охорону здоров’я, про охорону праці, про дорожній рух, про цивільну оборону, про охорону навколишнього середовища тощо.

Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Питання правового забезпечення та регулювання відносин у сфері забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій набувають особливої актуальності в сучасних умовах з огляду на тенденцію значного збільшення кількості надзвичайних ситуацій, зумовлених як природними, так і антропогенними факторами, ускладненням екологічної ситуації як у світі загалом, так і в нашій державі. З урахуванням цих причин, активно формується та розвивається правова база, що забезпечує регулювання попередження та профілактики надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків, організацію функціонування єдиної державної системи цивільного захисту та інших суспільних відносин.

Нормативно-правова база у сфері цивільного захисту як в Україні, так і в інших країнах, у сучасних умовах значною мірою розвивається в контексті загальносвітових гуманітарних процесів.

Основою формування самостійної системи законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері цивільного захисту є прийняття спеціальних базових основоположних законів України

Кодекс цивільного захисту України — кодекс, що регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів влади, права та обов'язки громадян, підприємств, установ та організацій.

Кодекс прийнятий 2 жовтня 2012 року, введений у дію з 1 липня 2013 року. Замінив собою низку законів, у тому числі: «Про Цивільну оборону України», «Про пожежну безпеку», «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони», «Про війська Цивільної оборони України», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту».

Згідно з Кодексом, цивільний захист (ЦЗ)— це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

      Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

2) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

3) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

У статті 8 Кодексу цивільного захисту України вказано: «Забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок».

 Згідно з «Положенням про єдину державну систему цивільного захисту», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. № 11, єдина державна система цивільного захисту - сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

Основні завдання єдиної державної системи цивільного захисту є:

1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

11) пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій.

Керівництво єдиною державною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює ДСНС.

Єдина державна система цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.

Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються у відповідних сферах суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Безпосереднє керівництво діяльністю функціональної підсистеми здійснюється керівником органу чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

Відповідно до «Положенням про цивільну оборону України», у складі єдиної державної системи цивільного захисту функціонують постійно діючі органи управління цивільного захисту, координаційні органи, сили цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем.   

                                           Керівництво Цивільним захистом України

відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Начальником Цивільного захисту України  є:		Прем'єр-міністр України;
Заступником начальника  Цивільного захисту України  є:		Міністр з питань надзвичайних  ситуаційта  у справах захисту населення від наслідків  Чорнобильської катастрофи;
Начальниками об'єктів Цивільного захисту є:		керівники органів державної виконавчої влади, підприємств установ та організацій.

 

Безпосереднє виконання функцій Цивільного захисту покладається на :

• органи управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) України;
• штаби цивільного захисту;
• створені у складі підприємств, установ та організацій спеціальні підрозділи, що залуча-ються до захисту населення і  надання йому допомоги в надзвичайних ситуаціях.

Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, та їх готовності до практичних дій.

До складу сил цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту  (ЄДСЦЗ) входять:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі ДСНС.Особливим видом аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф.

ЄДСЦЗ діє на державному,регіональному,місцевому і обєктовому рівні. Вона,залежно від маштабів і особливостейНС,функціонує у слідуючих режимах:

1.Повсякденного функціонування;

2.Підвищеної готовності;

3.Надзвичайної ситуації;

4.Надзвичайного стану;

5.Військового стану.

Основними завданнями сил цивільного захисту є:

1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

3) гасіння пожеж;

4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

5) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;

8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;

9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.

Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військового характеру.

У статті 1 Закону «Про цивільну оборону України» (В редакції, затвердженій Законом України від 24.03.1999 р. №555-XIV) записано :

«Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій , катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування».

Це законодавче положення узгоджено із Женевськими конвенціями 1949 р. про цивільну оборону і підтверджено ще одним законом: Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. №1809-III.       (із змінами, внесеними відповідно до Закону №1419-ІV від 03.03.2004 р.).

Цивільний захист населення (ЦЗН) — система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підлеглих їм сил і засобів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, добровільних рятувальних формувань з метою запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій (НС).

Сили ЦЗН України

·         системи зв'язку, оповіщення й інформаційного забезпечення.

Доречно булоб зауважити.що  ми живемо в умовах НС світового маштабу.Пандемія короновірусу охопила майже всі країни,в тому числі і нашу. На ваших очах  проходить дія системи цівільного захисту,яка працює уже в режимі надзвичайної ситуації. Карантинні заходи-це запобігання розповсюдженню небезпечної хвороби. Сьогодні ЄДСЦЗ працює на захист кожного з нас і ми маємо допомогати в усьому-виконувати всі розпорядження державних.медичних.санітарних служб.Давайте згадаємо основні:

1. Покидати домівку можна тільки в масці і в супроводі дорослих
2.  Неможна виходити на ігрові майданчики,площадки.стадіони,парки,озера.
3. Неможна збиратися більше двох осіб.
4. Навчатися дистанційно.
5. Дотримуватися особистої гігієни(ретельно мити руки.користуватися антисентиками)

 

 

Цоденно видно, що ЦЗ виконує найвищою мірою гуманну роль у нашому житті. Завдання безпеки — це завдання й самого населення. Звідси випливає необхідність у вивченні відомостей, правил, дій і норм цієї дисципліни в навчальних закладах.

 

 Обов’язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту

Відповідно до Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» всі категорії населення зобовязані вивчати основні способи захисту від наслідківНС,прийоми надання домедичної допомоги,правила користування засобами захисту,а також дотримуватися заходів безпеки. 

Вивчаючи розділ «Цивільний захист», учні повинні зрозуміти, що йдеться про життя людини. Тому вони повинні знати:

• дії за сигналом «Увага всім!»;

• місце евакуації з будинку,школи(план  та шляхи евакуації):

• що потрібно брати із собою при евакуації;

• дії при пожежі, повені, травмі;

• телефони служб 101, 102, 103 і 104.

Повинні вміти:

• користуватися протигазом;респіратором,ватно-марлевою маскою.

• робити ПМП потерпілим;

• переносити пораненого;

• робити штучну вентиляцію легенів;

• проводити непрямий масаж серця.

 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1) Що таке Нормативно-правова база цивільного захисту?

2) Організаційна і структура цивільного захисту України.?

3) Зформуйте структуру ЦЗ нашої школи?

4. Обов'язки учнів щодо вивчення  основ цивільного захисту?

5. Що ще б хотіли знати про вивчену тему?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати  $39 підручника(Герасимів І.М. та інші.Захист Вітчизни.Астон.2018)та закріпити викладений матеріал.