Урок Новела В.Стефаника «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції.

Тема: Новела В.Стефаника «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції.

Тип уроку: формування нових знань

Мета: Розвивати навички спостереження над текстом, висловлення своєї

думки про прочитане методом роботи з презентацією критичного осмислення

кожного розділу новели, ґрунтуючись на моральних цінностях емоційної

загостреності душевних переживань головного героя. Виховувати почуття

патріотизму, терпіння, терпимості і співчуття. Вселяти в юні душі віру у

краще майбутнє держави, прагнення до самовдосконалення.

Випереджувальне завдання: повідомлення учнів  про українську діаспору та причини еміграції селян.

Основні компетентності, що формуються в процесі засвоєння навчального матеріалу: соціальна, інтелектуальна, комунікативна, інформативна

Епіграфи: Може мені на чужині

                   Жити легше буде,

                   Як іноді в Україні

                   Згадувати будуть.           Т.Шевченко

                   Можна все на світі вибирати, синку,

                   Вибрати не можна тільки Батьківщину.            В.Симоненко

                   Він писав тяжко і страшно, ніби витесував потужною рукою   пам’ятник своєму народу.             О.Кобилянська

Х І Д   У Р О К У:

І. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Перевірка Д/з:

1. бесіда за питаннями:

- Де і коли народився В.Стефаник?

- В яких містах здобув освіту новеліст?

- Коли Стефаник вступив до таємного гуртка і які були наслідки?

- Коли, де і яка виходить І збірка Стефаника?

- Як називається ІІ збірка Стефаника?

- Коли Стефаник повертається до літературної творчості після 16-річної мовчанки?

- Де провів новеліст останні роки свого життя?

- Яке було становище селян під кінець 19ст. на західних землях України?

- Що було безпосереднім поштовхом до написання новели «Новина»?

- Яка тема новели «Новина»?

- Як Стефаник змальовує умови життя Гриця Летючого?

- Що змусило Гриця Летючого трагічно обірвати життя своєї дитини?

- Чи Гриць Летючий намагався приховати свій злочин?

- Як ви оцінюєте вчинок батька?

- Яке ваше враження від прочитаної новели?

- Чи засуджуєте ви вчинок Гриця Летючого?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово учителя: Журавлі відлітали у вирій. Відлітали, щоб ніколи не повернутися. Безмежна туга і печаль розноситься по світу від того плачу журавлиного. І ось уже більше століття минуло тому, здається, вічному і безкінечному пташиному лету, а зранене серце щемить і тужить; і скочується пекуча скорботна сльоза у роз’ятрене серце матері – України. Для неї однаково дорогі всі її діти, де б вони не жили. І неможливо виміряти, осягнути її, нашу і їхню тугу. Хто ж ті журавлі, що не змогли дочекатися весни на Батьківщині, відлетіли у вирій і так надовго там залишились? Це наша українська родина, розкидана по Америці, Бельгії, Бразилії, Канаді, Новій Зеландії. Та хіба перелічиш всі її притулки?

Живуть землі співучої сини

В Америці, Канаді й Аргентині.

Їм сняться рідні села і лани,

І очі мавок, незбагненно сині.

Летять роки, як сиві журавлі,

Немов журба, сльоза лягла на вії,

І не дає заснути до зорі

Щемлива, наче пісня, ностальгія…

Яка ж сила примусила розійтися наш український народ по світу? Яка ж сила змогла розбити долю наших братів-українців?

Ще будучи студентом Краківського університету Стефаник стає свідком першої хвилі української еміграції. Запеклися в мозку і серці страдницькі обличчя тих, хто назавжди відправлявся на чужину під тужливий стогін-спів.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів

Доповіді учнів (випереджувальне завдання):

1. Українська діаспора

Діаспора (від гр. слова діаспора - розсіяння) – розсіяння в різних країнах народу, вигнаного з батьківщини чужинцями. 

Українська діаспора утворилася передусім внаслідок міграцій, українці здебільшого виїздили за межі України у пошуках кращого життя, умовно поділяється на східну (Росія 4,3 млн., Казахстан 900 тис., Молдова 600 тис., Білорусь 300 тис., Узбекистан 150 тис., Киргизія 100 тис. жителів українського походження) і західну (США 2 млн., Канада 800 тис., Бразилія та Аргентина по 400 тис., Австралія і Франція по 40 тис., Велика Британія 30 тис., Німеччина 25 тис. жителів українського походження).

2. Причини еміграції

Після революції 1848 року Галичина, Закарпаття та Буковина були найбіднішими в Європі. Ці землі залишалися внутрішньою колонією Австрійської імперії. Вони залишалися аграрними з незначним нагромадженням капіталу. Промисловість, торгівля були слабо розвиненими. Як і раніше, ці землі залишалися ринком збуту промислових товарів і сировинним додатком промислово розвиненої метрополії – Австро-Угорщини. У цей час ще більше посилилося панування іноземного капіталу, яке стало гальмом розвитку промисловості.

На початку ХХ століття на західноукраїнських землях збереглися феодально-кріпосницькі пережитки, здольщина, відробітки на користь поміщика за користування пасовищем, водопоєм, лісом. У Галичині панівне становище посідали польські поміщики.

Поглибилося розшарування селянства, 5% становили куркулі. Бідняки розорювалися, а куркулі скуповували за безцінь їх землю. Малоземельні селяни орендували землю у багатіїв, що стало найпоширенішою формою експлуатації на Західній Україні. Розорені селяни, не знайшовши роботу у містах, вирушали на заробітки в Чехію, Угорщину чи взагалі за межі Австро-Угорщини.

Західноукраїнського селянина знала вся Європа. Селяни працювали на вахтах Франції, Бельгії. На початку ХХ століття почалася еміграція українського населення в Америку. Причинами такого явища стало безземелля та малоземелля, безробіття, нестерпні податки, хронічне голодування. Уряди США, Канади, Бразилії заохочували масове переселення з-за кордону. Закарпатці першими розпочали еміграцію до США ще у 70-х роках ХІХ століття. На кінець ХІХ століття українська громада в США нараховувала 200 тисяч чоловік, українська громада Канади – 24 тисячі. Протягом 1890 – 1910 рр. тільки з Галичини виїхало 300 тисяч українців.

ІV. Формування в учнів нових знань

Слово вчителя. Протягом уроку будемо спостерігати над головною проблемою, яка порушена в новелі «Камінний хрест» - проблемою еміграції селян, вічною проблемою екології буття.

Епіграфом до нашого уроку послужать слова великого Кобзаря, який майже все своє життя провів на чужині, але завжди марив рідною землею.

   Може мені на чужині

                        Жити легше буде,

                        Як іноді в  Україні

                        Згадувати будуть.   

І, як відповідь і відгомін через століття, - мудра порада В.Симоненка, величного у своєму слові-істині

                         Можна все на світі вибирати, синку,

                   Вибрати не можна тільки Батьківщину.                  

Наш урок можна назвати ще уроком історичної правди, бо В.Стефаник у своїх творах «дбав про правдивість кожної деталі». Він  писав тяжко і страшно, ніби витесував потужною рукою пам’ятник своєму народу (за О.Кобилянською).

Вдома ви читали твір «Камінний хрест» і сьогодні ми з’ясуємо історичну основу твору, його жанр, а також дослідимо психологію образу головного героя.

Як же творив новеліст свою новелу?

«Стефаник рано встає і товчеся по хаті і бігає, як скажений. Воно виглядає так комічно, що варт видіти. Але часом тото біганя перестає бути сьвідоме, і тоді я боюся, що він здуріє. Се вступ. Далі він п’є молоко, миєся і кладе перед собою папір. Не написавши нічого, він зачинає з пером бігати знов. Потім сідає. Пише, пише і зриваєся. Бігає і співає, ну, але як, то якісь мужицькі арії, грубі, але злі. І знов п’ять мінут пише. І знов схвачуєся і реве тими аріями, а мині здаєся, що то справді лиш він такі арії розуміє. І пише знов п’ять мінут. Миче собі чупер, звичайно з потилиці, потім пустить очі на Русь, аби єму принесли відти такого мужика, якого єму треба під руку. Прийде той мужик, Стефаник скривиться і довго єго оглядає, випитує: ну, як? А потім гримає кулаками о стіл і бігає, чорт його знає з таким біганям! Сідає, пише і почорніє. Потім плаче, але так псякров, плаче, що аж встид за такого хлопа І І встає, і бігає, і верещить: лайдаки, шельми, людоїди! Потім кидає перо і лягає на канапу. Лежить, як дерево, я йому вірю, що єго кістка болить, бо він за три години за чотири милі перебіг... Вночі крізь сон говорить і співає» (зі спогадів Сафата Шмігера).

 В основу новели покладено справжній факт. Штефан Дідух (в новелі — Іван), односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. Він і понині стоїть на найвищому горбі в Русові. «Він дуже не хотів покидати свого камінистого грунту,— згадував Стефаник,— та діти, невістки і доньки не давали йому жити, і він лиш тому втік до Канади, щоби могти жити дальше. Він дійсно ще довго жив у Канаді, але писав мені, що все чуже довкола нього і що його ферма йому немила, та його дітям добре поводиться». Та справжніми прототипами головного героя були тисячі емігрантів, долею яких турбувався письменник впродовж трьох ліг (1896— 1899). На Краківському вокзалі Стефаник бачив сині, спечені губи, підпухлі від плачу дитячі очі і чув захриплий від голосінь та зойків голос матерів. Вже там, на вокзалі, почалась творча робота над «Камінним хрестом». Довга, болюча, виснажлива, пізніше названа самим Стефаником — сердечною.

V. Робота над аналізом твору

1.Історична основа твору.

•              Новела «Камінний хрест» була написана в лютому 1899 року.
•              В основу новели покладено справжній факт. Стефан Дідух, односелець письменника (в новелі – Іван) емігруючи до Канади поставив на своєму полі камінний хрест. Він  і понині стоїть на найвищому горбі в Русові.
•              У цей період народилося дуже багато народних емігрантських пісень, коломийок, в яких оспівується доля емігрантів – важка праця, тяжкі умови, безправність. У деяких піснях в сатиричному плані говориться про «райське» життя емігрантів і бажання якнайшвидше повернутися додому.

Наприклад:

 Ой сходив я Америку уздовж

І впоперек,

Не змінив я Коломию на 40 Америк.

Ой Канадо, Канарочко, яка ти зрадлива,

Ані грошей, ні здоров’я, лиш голова сива.

Вчитель: У листі до О.Кобилянської Стефаник писав: «Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між серцем емігранта і селом його».

• Отже, тема твору – причини еміграції західноукраїнських селян за Океан, до Канади.
• Об’єктом дослідження Стефаника були ті суспільні процеси, які змусили хлібороба залишити рідну землю.

Слово вчителя: Франко відзначив, що Стефаник «ніде не скаже зайвого слова», а Леся Українка додала, що він «двома-трьома штрихами… надзвичайно яскраво зображує нам цілі драми». Мовлення Стефаника зведене до мінімуму, він одразу вводить читача у хід подій. Говорять, згадують, роздумують самі персонажі. Важливу роль відіграють монологи та діалоги. «…малюючи свої персонажі в дуже неприкрашеному вигляді, вміє будити у читача симпатію до них» (Леся Українка).

Бесіда з учнями за змістом новели:

• Чи давала тяжка праця результат?
• Що спонукало чоловіка згадати минуле, сповідуватися перед односельцями, гримати на дружину? (страх перед чужиною)
• Що примусило Івана Дідуха і його дружину покидати рідний край?
• З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?
• Яке враження справляє танець Івана Дідуха? Яка роль цього образу? (враження ніби це танцює божевільний; кульмінаційну роль відіграє цей танець – трагедія прощання з рідною землею)
• Що символізує камінний хрест? (страдницьку долю селянина)

Висновок: Іван Дідух все життя працював на землі, вона його так і не нагодувала. Проте він все одно її любить до нестями, хоч і заради дітей вимушений покинути її.

Трагедія Івана Дідуха в тому, що душа його залишається біля рідного порога, вона хоче знайти спочинок у рідній землі. Тому він і поставив хрест на знак своєї духовної смерті.

Символічні образи і деталі

1) Камінний хрест – пам’ятник усім емігрантам, які покинули рідний край у пошуках кращої соціально-економічної долі, батьківщини, тяжкої праці, терпіння народу, що хилиться під кам’яною вагою, гніту, але не падає пам’ять про І.Дідуха, безвихідь, титанічна марна праця, частка героя, відчай, печаль… поховання людини заживо, долі, крові й поту.

2) Дідух – хліб, сніп, основа життя, українство, поминання померлих, символ урожаю.

3) Горб – тяжка праця, безвихідь, рідна земля, пам’ять.

4) Прощання Дідуха з рідною хатою, селом, односельчанами – похорон душі героя.

5) Прадавня пісня про осіннє листя – для підсилення трагізму психологічний прийом.

6) Чужа земля – символ смерті, еміграції.

7) Туга – любов до рідної землі і вимушена розлука, як камінь, викинутий хвилею на берег.

2. Складання асоціативного куща «Камінний хрест» (покидання Батьківщини, терпіння народу, поховання людини заживо, відчай, тяжка праця, пошук кращої долі, пам’ять усім емігрантам).

V. Підсумки

1. Що сказала новела кожному з вас? Від чого застерігає? (людина живе доти, доки не згасне в ній усвідомлення того, що вона людина, хоч і було дароване їй за життя лиш біду і нещастя)

2. Літературний диктант.

1) Жанр твору В.Стефаника «Камінний хрест». (новела)

2) Як автор визначив розповідь про Івана Дідуха. (студія (художнє дослідження переживань героя)

3) Тема твору. (еміграція)

4) Які були причини еміграції українського населення на початку ХХ століття. ( безземелля, малоземелля, безробіття, нестерпні податки, хронічне голодування, заохочування урядів США, Канади, Бразилії переселятися)

5) Яку стильову течію модернізму покладено в основу новели «Камінний хрест». (експресіонізму)

6) У скількох розділах йдеться про розкриття складних почуттів головного персонажа? (шість)

7) Який художній прийом (троп) використовує Стефаник, описуючи тяжку каторжну роботу, не жаліючи навіть коня? (гротеск)

8) Який епізод новели «Камінний хрест» є кульмінаційним? (танець Івана Дідуха)

9). Що символізує хрест у творі? (страдницька доля селянина)

Мікрофон. Чи актуальна в сучасній Україні проблема, яка порушена Стефаником у «Камінному хресті»? Аргументуйте.

VІ. Оцінювання учнів, коментар до оцінювання

VІІ. Домашнє завдання:

Знати зміст новели, скласти і записати сенкан «Камінний хрест».

VІІІ. Заключне слово вчителя

Трагедія, що відбулася століття тому в хаті головного героя новели «Камінний хрест» Івана Дідуха, у його зболеній душі, душах сотень тисяч галичан, спонукає нас замислитися над сенсом життя, долею України і власною долею.