Урок " Образи драми-феєрії "Лісова пісня"- носії символів та ідей. Головна проблема твору".

Образи драм –феєрії  « Лісова пісня» – носії символів та ідей. Головна проблема твору

Мета:  навчити вдумливо читати твори художньої літератури;  виробляти навички аналізу драматичного твору; розвивати творчі здібності учнів, усне мовлення, навички  критичного мислення; сприяти формуванню власного розуміння авторського задуму, зреалізованого в образах та картинах «Лісової пісні»; дослідити, як у драмі-феєрії Лесі Українки  змальовано новий тип особистості, нову концепцію людини; сформулювати головну проблему твору; виховувати в учнів почуття гуманізму, волелюбності, високої духовності.

Тип уроку. Урок-дослідження з елементами інсценізації.

Обладнання: портрет Лесі Українки, ілюстрації до "Лісової пісні", аудіозапис твору, відеоматеріали.

Епіграф: Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

                Я в серці маю те, що не вмирає.

 

 Перебіг уроку

1. Організація класу.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить класична мелодія.

Учитель читає уривок із вірша Лесі Українки « Fa»:

Фантазіє, ти сило чарівна!

Фантазіє, богине легкокрила,

Ти світ злотистих мрій для нас одкрила

І землю з ним веселкою з’єднала.

Ти світове з’єднала з таємним,

Якби тебе людська душа не знала,

Було б життя, як темна ніч, сумним.

 

Учитель.  Справді, часто саме завдяки уяві ми наближаємось до краси, пізнаємо глибину почуттів.  Сьогодні, трішки пофантазуючи, спробуємо зазирнути у внутрішній світ персонажів « Лісової пісні», доторкнутися до потаємних глибин Мавчиної душі, вслухатися в ніжні звуки Лукашевої сопілки, почути гомін лісових струмочків та просто на мить перенестися у волинський ліс.

 

( На екрані з’являється заставка  із зображенням сцени із « Лісової пісні», чути спів пташок, гру на сопілці. Починається інсценізація  2 сценки із п’єси.

На середину виходить Лукаш, граючи на сопілці. Зі сну пробуджується Мавка. Вона починає спостерігати за хлопцем. Лукаш підходить до берізки, витягає ніж, щоб надрізати кору. До нього підбігає Мавка...Мавка і Лукаш, прихилившись одне до одного, виходять. Юнак грає на сопілці) .

Учитель. Дякуємо вашим однокласникам, адже вони посприяли активізації нашої уяви - і ми поринули у казковий світ Лесиної драми. Це, гадаю, допоможе у роботі над темою уроку « Образи драми – феєрії « Лісова пісня» - носії символів та ідей». ( Запишіть, будь ласка, тему в зошити). Перед собою ставимо мету: сформувати власне розуміння авторського задуму, що реалізується в картинах та образах « Лісової пісні».

III. Активізація опорних знань.

-- Пригадайте, яке ідейне спрямування п’єси?

( Це гімн вільній і духовно багатій людині. Це мрія про вільне й природне життя, утвердження людської гідності, протидія усьому потворному).

Учитель. Можливо, тому «Лісова пісня» навіть після 10 прочитання не втомлює, а по – новому зачаровує. Кожна людина, незалежно від інтелекту, чутливості, рівня культури, знайде тут щось важливе для себе, а це вагома прикмета великого твору мистецтва.

-« Лісова пісня» - це казка?

( Так, адже сама авторка визначає її жанр: драма – феєрія, що й, власне, означає драма – казка).

-Це історія кохання?

( Звичайно ж. Це історія двох закоханих сердець, які не змогли поєднати свої долі за життя).

Учитель. Погоджуюся з вами. Додам, що це, перш за все, історія про те, як народжується і росте душа. Це пісня любові, тої великої любові, яка керує сонцем, зірками і всім сущим, поки є життя.

«Пісня над піснями», Лесин дивоцвіт чи, як писав Г. Кисельов, твір, в якому в єдине синтезувалися музика, поезія та філософська глибина.

Мабуть, саме тому Леся Українка на сторінках драми устами головної героїні ствердила невмирущу силу мистецтва, незламну віру і своє безсмертя:

                  Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

                   Я в серці маю те, що не вмирає.

Ці слова ми обрали епіграфом нашого уроку.

Хочу звернути вашу увагу також на те, що назву Лесиної драми ми записали на нотному стані.

- Поясніть, чому вибрано такий композиційний варіант?

( Творчість Лесі Українки асоціюється з українською піснею, а « Лісова пісня» - тим паче. Саме музика Лукашевої сопілки пробудила Мавку від зимового сну, стала першим акордом їхнього кохання. Розквітла весняна гілка – це ніби весна, яка щоразу дарувала життя лісовій царівні, якої так прагнула авторка).

 

Учитель. Справді, уся Лесина творчість ллється, як чарівна пісня. А ліричний вступ – то її заспів.

(Художнє читання опису природи зі вступу п’єси у виконанні Ади Роговцевої).

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

- Ви прослухали опис природи.

-  Чому ми насамперед звертаємось до цього образу?                                               

( Природа радує серце, заспокоює душу, дарує натхнення творчій натурі та естетичну насолоду кожному. На фоні унікальних пейзажів діють персонажі « Лісової пісні»).

Учитель. Ми знаємо, що поетеса любила і знала природу. Тому, захоплюючись її словесними пейзажами, мимоволі чуємо тихий голос Лесі, звернений до читача: шануй і люби красу природи, бо це наше духовне багатство, яке твориться віками, а руйнується днями.

- Домашнім завданням було подумати, у чому полягає символічність образу дуба у драмі – феєрії?

Над цим питанням плідно попрацювали дівчата, які зараз поділяться з нами своїми міркуваннями.

( Дуб – це дерево – тотем. У слов’янській міфології – це дерево Перуна. Найбільшим дубам українці приносили жертви, бо вірили, що там оселяються душі померлих предків. У « Лісовій пісні» дуб символізує нерозривність зв’язку людини і природи. Це зображено на малюнку. На зелених дубових листочках написано імена лісових істот, адже вони складають єдине ціле з природою. На жовтих листочках – імена людей, які втратили гармонійний зв'язок з праматір’ю).

Учитель. Чому ім’я дядька Лева написано не на жовтому листочкові?( Питання до інших учнів).

( Дядько Лев – найбільш гармонійний персонаж серед людей. Він усе своє життя прожив у злагоді з власним сумлінням, з природою та людьми. Доки жив дядько Лев, ніхто не насмілювався посягати на дуба. Цим самим підтримувався зв'язок людини і природи.

Добрий, безкорисливий, багатий душею, він єдиний  розуміє та підтримує Мавку.

Звернути увагу на те, що ім’я Лев означає те саме, що й загальна назва – володар лісу, лісний цар. Дядько Лев символізує не звірячу силу, а силу розуму, людську доброту та закоханість у лісове царство).

• Знайдіть у тексті цитату на підтвердження своїх слів.

( Мавка тужить за дядьком Левом: « Ой, як серце плаче по тобі, єдиний мій друже! Якби я мала живлющі сльози, я б зросила землю, барвінок би зростила невмирущий на сій могилі» ).

• Чому ж центральний персонаж Мавка стоїть окремо? Чи можемо ми поставити її в один ряд з іншими лісовими істотами? Якщо ні, то чому?

( Ні. Адже Мавка поєднує в собі риси казкового персонажа і людини, бо пізнала тяжкі « людські стежки» і почуття. Вона хоче зрозуміти все, з чим стикається в житті. Не буде помилкою, якщо сказати, що героїня драми Лесі Українки своєю вдачею, духом і почуттями більше людина, ніж лісова істота. Але людина особлива).

Учитель.  Так, я погоджуюсь з вашою думкою. Отже, ми підійшли до головної проблеми в осмислені геніального твору Лесі Українки.

• Хто ж така Мавка?

Вдома ви підбирали цитати для характеристики  персонажів п’єси.

Робота в групах. Уявіть, що перед уроком ви розгубили робочі матеріали. Упорядкуйте їх, будь ласка. Розподіліть запропоновані цитати на дві групи: ті, що допомагають розкрити образ Мавки, ті, що характеризують образ Лукаша.

Якщо завдання виконано правильно, то за номерами цитат можна прочитати імена головних персонажів.( 1 –Л, 3 – У, 5 – К, 7 – А(Л), 9 – Ш; 2 – М, 4 – А (М), 6 – В, 8 – К, 10 – А(М) ).

( Імена Лукаш і Мавка учні викладають на столі. Цитати залишають собі для подальшої роботи).

Учитель. Повернемось до питання: хто ж така Мавка?

( У словнику читаємо: це казкова лісова істота; (рідко) те саме, що русалка; водяна німфа.

Дитя жіночої статі, що вмирало нехрещеним.

Ми зустрічались із Мавкою у повісті « Тіні забутих предків» М. Коцюбинського. Тут вона – загублена душа нагло померлої Марічки).

• Якою уявлялась Мавка Лесі? (Зачитати уривок з твору).

( З-за стовбура старої розщепленої півусохлої верби виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорним, з зеленим полиском, косами…).

Учитель. Як бачимо, Лесина Мавка – це лісова істота у вигляді красивої дівчини. Погляньте, як художник засобами графіки та ліній зобразив Мавку.

Зараз, попрацювавши в групах, визначте основні риси характеру лісової царівни та запишіть їх на листочках, які прикріпіть до вербової гілки. Так ми створимо асоціативний образ героїні.

( Визначаємо групу, яка найкраще справиться із завданням).

( Вродлива, щира, волелюбна, духовно багата, гуманна, ніжна, лірична, відверта у коханні, здатна на самопожертву, тонко відчуває природу, впевнена у собі та своїх вчинках, безкорислива, незрадлива).

 - Як ви думаєте, яку ж ідею вклала письменниця у цей невмирущий літературний образ?

( Мавка уособлює найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину, в якій злилися духовне багатство і зовнішня краса. Вона гуманна, тонко відчуває природу і мистецтво, готова йти на самопожертву.

Ця лісова дівчина є втіленням багатства і краси лісу, символом вічності та безперервності руху в природі. Про це свідчить останній монолог  Мавки:

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшись, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю,-

Стане початком тоді мій кінець.

 

• У діях Мавки бачимо боротьбу за людину, за чистоту її почуттів і високість помислів. Згадаймо слова Мавки, звернені до Лукаша:

                   Ні, любий, я тобі не дорікаю,

                    А тільки – смутно, що не можеш ти

                   Своїм життям до себе дорівнятись,

Або ж:

                   Бач, я тебе за те люблю найбільше,

                   Чого ти сам в собі не розумієш,

                   Хоча душа твоя про те співає

                   Виразно-щиро голосом сопілки…

Учитель. Так уже склалося, що людина завжди прагне до ідеалу. Особливо – людина творча. Та чи є він на світі? Чи можна досягти ідеальності? – Важко сказати. Але саме бажання робить людину кращою, облагороджує.

• Чи погодитесь ви зі мною, якщо я скажу, що Мавка і є той прекрасний ідеал справжньої (гармонійної, одухотвореної) людини, вимріяний Лесею Українкою?

( Мавка тонка, надзвичайно чутлива душа, безкорислива, щира, незрадлива. Це ми бачили і в сцені, яку про інсценізували наші однокласники. Мавка просить за свою сестроньку, так ніжно називаючи берізку, вербу стару вважає матір’ю, бо та дала їй притулок на зиму. Вона любить і береже природу, тонко відчуває музику, і звуках Лукашевої сопілки пізнає ніжну ті обдаровану натуру.

• Головне в характері Мавки – жертовність, здатність піти на самопожертву заради інших. Так, вона кидається на захист берези, не слухаючи застережень Лісовика:

                   …минай людські стежки, дитино,

                    Бо там не ходить воля, -- там жура

                     тягар свій носить. Обминай їх, доню:

                   раз тільки ступиш – і пропала воля.

Пізніше дівчина звільнить Лукаша від чар Лісовика, на що почує:

              Не гідна ти дочкою лісу зватись!

              Бо в тебе дух не лісовий,

              а хатній рабський!

- Як ви вважаєте, чи справді Мавка втратила волю, якою так дорожила?

( Ні, адже воля для неї – це смисл життя, потреба серця, яке живе у її вчинках і словах:

                         Ну, як таки, щоб воля – та пропала?

                         Се колись і вітер пропаде!

Мавка просто робить так, як вважає за потрібне).

- Як ви думаєте, чому Мавка не послухала доброї поради дідуся Лісовика?

( Із твору дізнаємося, що Мавка мала велике бажання пізнати все незнайоме сама. Саме воно і повело її. Опинившись у світі людей, знайшовши там найкращий, чарівніший від папороті цвіт – цвіт кохання, вона хоче зробити все, щоб змінити людське життя, одухотворити тисячі сердець).

  - Чи вдалося Мавці вплинути на людські душі, додати їм гармонії, краси, любові?

  ( Мавці, духовно чистій істоті,  у людському суспільстві, де панує кривда, сваволя, бездуховність, було дуже важко. Вона бачила, що люди жорстокі та злі, але й знала, що з природи вони добрі та розумні. Тому дівчина йде до них, прагне розбудити найкращі почуття. Справжнього щастя Мавка не досягнула ні для себе, ні для людей. Але віру в краще майбутнє загартувала. Зрештою, її старання не були марними, адже лісова красуня повернула у світ любові Лукаша і все-таки почула схвальне слово з уст його матері: « …було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани»).

 Учитель.  Отже, ми знаємо, що нашій героїні серед людей, які піклуються про матеріальне благо, було нелегко. Але вона, сильна духом, витерпіла все.

• Чи жаліла Мавка про те, що необачно покохала людського хлопця і замість щастя терпить муки?

 ( Ні, Мавка не жаліла, з її уст не злетіло жодного слова каяття. Навпаки, спостерігаючи залицяння  Лукаша до Килини, дівчина зі сльозами на очах стверджує: « …муку свою люблю і їй даю життя. Коли б могла я тільки захотіти її забути …». Але Мавка не хоче все забувати. Володіючи незвичайною силою духу, тендітна  лісова істота бореться за щастя, за душу коханого.

Недаремно кажуть, що все пізнається у порівнянні. Можливо, не зазнавши муки, не пізнала б вона і радощів кохання.

• Скажіть, чи  схожа  Мавка і Леся? У чому виявляється ця схожість?

 

      (Мавка – це втілення  Лесиної любові до Волині, « рідного», « найріднішого куточка на землі», як називала поетеса свій край. У листі до матері від 2 січня 1912 року повідомляла, що написала « Лісову пісню»  з туги за волинськими лісами, бо й досі живими картинами перед очима стоять ті чудові місячні ночі, коли вона, зачарована поліськими легендами,  крадькома бігала до лісу з надією зустріти справжню Мавку.

-  - Життя Лесі Українки, як і її героїні, було переповнене стражданнями. Страхітливий Марище в образі кохової бацили 30 років погрожував смертю, а вона робила все, щоб не піддатись. Леся і Мавка  діяли самовіддано, ішли за покликом своєї душі. Сенс свого життя обидві  волинські дівчини бачили не в здобутті щастя, а чогось вищого, більшого – що досягається самопожертвою. « Не всі мають те, що хтось має, --   писала Леся Кобилянській, -- хтось має іскру в серці, огонь в душі. Се може не дати щастя, але щось більше і вище за щастя, щось таке, чому назви нема в людській мові».

 А ще Леся, як і Мавка,  щиро і самовіддано кохала, не відчуваючи взаємності. Кохання було настільки ніжним і чистим, що вона власноруч писала листи від імені С. Мержинського жінці, яку любив умираючий).

Учитель.  Кохання – нетлінне почуття, що живило душу і Лесі, і Мавки. Окрилювало воно і Лукаша.

Зараз ви спробуєте себе в ролі акторів (інсценізація уривку з драми « Лісова пісня» - зустріч Мавки й Лукаша).

Учитель.  А які ж таємниці людської душі та розуму криються в образі Лукаша?  Ми знаємо, що він мав неабиякий хист сопілкаря. Тому, міркуючи  разом над цим питанням , запишіть риси Лукашевої  вдачі на ось цих нотках. 

     ( Учні по черзі на нотній стрічці записують риси характеру Лукаша).

 - Погляньте, наша сопілка звучить словесними нотками. Озвучте їх. Тепер подумайте та скажіть: мінорні чи мажорні тони переважають у грі Лукашевої сопілки?

( Сопілка Лукаша  звучала у мажорі тільки у момент закоханості, щирості, коли обдарований юнак і вільна та лагідна Мавка переживали свої найкращі хвилини, коли в єдине зливалися їхні душі і серця. Їх єднало мистецтво. Однак  юнак потоптав і засіяну Мавкою нивку, і квітник біля хати, і душу дівчини. А все тому, що мінорна тональність була більш характерною для Лукаша).

 ( Мажор: мистецька обдарованість, любов до природу і відчуття її, віра в безмежні можливості людського пізнання, поривання краси, допитливість, працьовитість, правдивість, чесність, Лукаш – це «світло», «народжений при сході сонця»;

Мінор: нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках, непостійність у почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, матеріальна приземленість, інстинкт власника, зневага до посланої долі, лицемірство, слідування усталеним порядкам( боязнь перед новим), практицизм, несправедливість).

 -Тож який образ – Мавки чи Лукаша – ви вважаєте трагічнішим?

(  Мавка все робила заради кохання: покинула ліс, пасла корів, жала пшеницю, догоджала Лукашевій матері. Щиро кохаючи, терпить муки зради, пробачає все та визволяє дорогу серцю людину від чар Лісовика, жертвуючи собою. Але вона по-своєму щаслива.

      Лукаш, не маючи згоди з самим собою, зраджує не тільки Мавку, а свою Долю, руйнує власне щастя).

Учитель. Звичайно, трагічнішим є образ Лукаша. Втративши все, хлопець не має навіть на кого нарікати, тому карається пекельною мукою. Трагічність образу посилює епізод зустрічі з Долею. Зачитайте, будь ласка, уривок з твору.

(  Учні зачитують рядки від слів Лукаша: « Хто ти?» до «  …де шукати дороги»).

Учитель. На жаль, повернути все назад не можливо. На запитання Лукаша: «Як прожити без долі?», чуємо відповідь: « Як одрізана гілка, що валяється долі!».

        Інсценізація останньої зустрічі Мавки і Лукаша.

Лукаш, схиливши голову, йде до берізки, нахиляється біля неї, щоб підняти сопілку. Тоді сідає, крутить у руках сопілку, часом посміхаючись. З’являється біла постать Мавки….і до кінця.

Учитель. Лукаш поєднався з коханою у смерті. Він став щасливішим, ніж за життя, позначеного помилками і зрадою. Цей же епізод зафіксовано і на малюнку.

 Хочу зосередити вашу увагу ще на одному персонажі – Килині.

 -Який тип людей уособлює вона?

( Килина – жінка примітивна, певною мірою вульгарна. Це образ дикої бездуховності. Хижа, лицемірна, захланна, вона не має нічого святого за душею, не здатна відчувати красу. Ліс для неї – це дрова, сопілка – даремна трата часу. Вона потоптала волю померлого дядька Лева,  без докорів сумління готова зрубати веру – Мавку.

Таку людину страшно зустріти в житті).

- Задумайтеся, чи не буваємо ми іноді схожими на бездуховну і черству Килину.

V.  Підсумок уроку. Оцінювання учнів.

Учитель. Духовність, гармонія, краса – ось те, до чого повинна прагнути кожна людина. Бажаю, щоб струни ваших душ були завжди настроєні, щоб відчували пульс життя, щоб дарували тепло й світло, щоб у серцях звучала музика поезії.

           З-за парти встає і повільно під звуки музики  виходить на середину учениця в образі Лесі Українки, тримаючи в руках збірку своїх творів, починає читати поезію. Мавка оживає і стає за спиною у Лесі.  Учениця-Леся повільно йде до людей. Мавка слідує за нею, даруючи учням весняні квіти. Підійшовши до гостей, Леся простягає їм свій томик з поезіями, а Мавка знімає з голови віночок і кладе на книгу.

Все злучиться в цілість - природа і люди,
що є, що минуло, що сталось, що буде,
і рідне й чуже поєднається щільно
і житиме в думці моїй нерозривно,
затихнуть навік ворожнеча і болі,
не буде діймати вже ганьба неволі,
усім моїм мукам настане кінець -
і се буде пильної праці вінець.

VI. Домашнє завдання.

Написати домашній твір-роздум на тему:

« Промовляти душа моя буде…» або « Як научить байдужих почувати» ( за драмою-феєрією Лесі Українки « Лісова пісня»).