Урок. Окупаційний режим в Україні

Тема. Окупаційний режим в Україні.

Мета. Розкрити суть «нового порядку», встановленого окупантами; поглибити знання учнів про Голокост та його наслідки; розкрити трагедію Бабиного Яру, ЇЇ вплив на долю людства.

 Розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки; використовувати та аналізувати документи;формувати в учнів уміння аналізувати та узагальнювати історичний матеріал.

 Виховати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності; нетерпимість до будь-яких проявів насильства.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Вид уроку: нестандартний

Методи та прийоми: пошуково-репродуктивний, евристичний, використання мультимедійної дошки; робота з роздатковим матеріалом, документами, самостійна робота, робота зі словником.

Міжпредметні звязки: всесвітня історія, географія, література.

Обладнання: підручник, стінна карта, роздатковий матеріал, презентація «Окупаційний режим в Україні 1941 — 1944 рр.» .

Основні поняття і терміни: окупаційний режим, «новий порядок», концтабір, остарбайтери, Голокост, дистрикт «Галичина», рейхскомісаріат «Україна», Трансністрія, план «Ост», колабораціонізм.

 Основні дати: 1941 —1944 рр. — окупація України гітлерівською Німеччиною та її союзниками.

Очікувальні результати:

Після уроку учні зможуть:

• Пояснити, що таке нацистський «новий порядок», та визначити основні ознаки;
• Висловити своє ставлення до створеного Гітлером «нового порядку» на окупованих територіях;
• Осмислити катастрофу єврейського населення – Голокост;
• Ставитись з повагою до демократичних цінностей не нетерпимістю до будь-яких проявів насильства.

дати визначення поняттям і відповідь на питання: окупаційний режим, «новий порядок», концтабір, остарбайтери, Голокост, дистрикт «Галичина», рейхскомісаріат «Україна», Трансністрія, план «Ост», колабораціонізм.

- чи можна і світову війну розглядати, як кризу світової цивілізації?

 

                                      Структура уроку

1.                Актуалізація опорних знань
2.            Вивчення нового матеріалу
   1.     План «Ост».
   2.     Розчленування України.
   3.     Нацистський «новий порядок».
   4.     Голокост.
3.        Закріплення нових знань
4.         Домашня робота

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Презентація . Слайд 1  (Священна війна, демонстрація фотографій ВВв)

(епіграф до уроку)

Війна - надзвичайний стан, до якого приводять націю, державу чи світову спільноту міждержавні суперечності, що накопичились на попередніх етапах суспільного розвитку

- як ви розумієте цей вислів?

Фронтальне опитування.

1. Коли почалась ІІ Світова війна?

2.Яка держава стала першою жертвою у ІІ Світовій війні?

3. Скільки років тривала ІІ Світова війна?

4. Коли почалась ВВв?

5. Як називався план нападу фашистської Німеччини на СРСР?

6. Що таке «бліцкриг»?

7. Назвіть групу німецько-фашистських армій, націлену на України?

Слайд №. 2 «Співвідношення сил сторін напередодні війни»

Незважаючи на співвідношення сил на користь Червоної армії, влітку, восени 1941 р. вона зазнала великих втрат.

Питання: У чому полягали причини поразки радянських військ?

Назвіть оборонні бої 1941 року?

 

Індивідуальні завдання.

Картка № 1

1.                Чим можна пояснити поразку Червоної Армії влітку—восени 1941 р.?
2.                Німецькі війська раніше оволоділи Києвом чи Одесою?
3.                Війська яких союзників Німеччини брали участь в окупації України?

Картка № 2

1.                Оборонні бої Червоної Армії влітку—восени 1941 р. в Україні.
2.                Головний удар німецьких військ згідно з планом «Барбаросса» завдавався...
3.                Коли було завершено окупацію німецькими військами?

Картка № З

1.                Які причини поразки наступальних операцій Червоної Армії в Україні та Криму навесні 1942 р.?
2.                У наступі на Одесу брали участь війська...
3.                Скільки українських підприємств було евакуйовано в східні райони СРСР?

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ВИКЛАДАЧ:

(епіграф до уроку)

Війна - надзвичайний стан, до якого приводять націю, державу чи світову спільноту міждержавні суперечності, що накопичились на попередніх етапах суспільного розвитку

- як ви розумієте цей вислів?

 

- Війна - найбільша трагедія в історії людства. Понад 14 тисяч масштабних та не дуже, тривалих та швидкоплинних війн прогриміло над нашою планетою за всю історію світової цивілізації. Але дві з них за масштабами руйнувань і людських втрат не мають рівних.

IV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, ПЛАНУ УРОКУ ТА ОЧІКУВАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Слайд № 3. (Тема, мета, план уроку)

Постановка проблемного питання

відповідь на це питання учні повинні дати наприкінці уроку.

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

1. План «Ост».

Розповідь учителя.

Слайд  № 5

    Наміри гітлерівців на окупованих територіях були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гіммлера, Розенберга та інших нацистських діячів. Хоча його розробка не була остаточно завершена і він у повному обсязі так і не був затверджений (лише його економічна частина), ідеї, покладені в його основу, активно впроваджувалися на окупованій території.

Для управління окупованими територіями III рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг. Воно складалося із чотирьох відділів: по­літичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат України.

 

Робота з документами.

Питання до документа: 

Що передбачав план «Ост»?

За цим планом, зокрема, передбачалося:

•                часткове онімечення місцевого населення;
•                масова депортація, у тому числі українців, до Сибіру;
•                заселення окупованих земель німцями;
•                підрив біологічної сили слов'янських народів;
•                фізичне знищення слов'янських народів.

Які інструкції щодо поведінки стосовно українського українського населення дає німецьке Міністерство?

 

Робота зі словником

План «Ост» - це план по використанню східних, окупованих земель.

 

2.               Розчленування України.

Розповідь учителя.

Слайд № 6

Свої людиноненависницькі плани нацисти почали здійснювати від­разу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

Робота з картою та дидактичним матеріалом

•                Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська облас­ті (без північних районів) утворили дистрикт «Галичина», який під­порядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал- губернаторству .
•                Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхс- комісаріат «Україна», центром якого стало місто Рівне.
•                Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.
•                З територій Одеської, Чернівецької, південних районів Вінни­цької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія».
•                Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

Завдання:

Показати на карті на які часини поділена і яким державам підпорядкована Україна.

3.               Нацистський «новий порядок».

Розповідь учителя.

Розчленування України стало однією зі складових політики «нового порядку», метою якої було створення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі як найбільш родючі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на рабів. По завершенню війни передбачалось переселити на українські землі 8 млн. німецьких колоністів.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн. тонн зерна, і ми повинні це зробити.

Ще відвертішим був рейхсляйтер генерал-губернаторства X. Франк, який цинічно заявив:

Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш.

Запитання до документів.

Які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом в Україні?

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав у себе:

•                     систему масового знищення людей;
•                     систему пограбування;
•                     систему експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор.

Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС).

На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — євреїв, українців, росіян та інших, були Бабин Яр у Києві (понад 150 тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.), Доманівка і Богданівна на Одещині (понад 50 тис.) тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 мирних жителів, серед яких 1,4—1,6 млн євреїв.

Порушуючи міжнародні конвенції, нацисти вдалися до масового знищення військовополонених на території України: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис., у Славутинському (так званому грослазареті) — 150 тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис., Сирецькому (Київ) — 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис., в Уманській Ямі — 50 тис. чоловік. Загалом в Україні було знище­но майже 2 млн. військовополонених.

Засобом винищення мирного населення мав стати голодомор. Є свідчення, що в листопаді 1941 р. в Східній Пруссії Гітлер провів нараду з найвищими чинами СС, на якій було прийнято рішення про штучне створення голоду в Україні. Німецька адміністрація вже в грудні 1941 р. вирішила збільшити обсяг продовольчих поставок рейху з України.

Крім масових знищень окупанти проводили й ідеологічну обробку населення (агітація і пропаганда), мета якої — нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності сталінського режиму, підірвати волю до опору, пробудити ниці почуття, розпалити національну ворожнечу. Окупанти видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн. примірників, діяли радіостанції, кіномережа, виставки різної тематики, пересувний пропагандистський центр — спецбатальйон УЗ тощо. У своїй ідеологіч­ній роботі нацисти використовували факти недавнього минулого: ма­сові злочини сталінського режиму (терор, голодомор тощо).

Жорстокість, зневага до українців та людей інших національнос­тей, як до людей нижчого ґатунку, були головними рисами німецької системи управління. «Не будьте м'якими і сентиментальними» — ця вимога містилася в усіх інструкціях окупаційного режиму. Військовим чинам, навіть нижчим, надавалося право розстрілу без суду і слідства. Увесь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних жителів розстрілювали на місці. Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів. Населенню міста заборонялося користуватися залізничним і кому­нальним транспортом, електрикою, телеграфом, поштою, аптекою. На кожному кроці можна було бачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено» тощо.

Окупаційна влада відразу почала провадити політику економічної експлуатації та нещадного гноблення населення. Промислові підприємства, що уціліли, окупанти оголосили власністю Німеччини, приєднали до імперських фірм, використовували для ремонту військової техніки, виготовлення боєприпасів тощо. Частину під­приємств повернули колишнім власникам. Робітників примушува­ли працювати по 12—14 годин на добу за мізерну заробітну плату.

Фашисти не стали знищувати колгоспи і радгоспи, а на їх базі створювали так звані громадські збори, або загальні двори, і державні маєтки з головним завданням постачати хліб та інші сільськогоспо­дарські продукти для гітлерівської армії та вивезення до Німеччини. Праця на цих «дворах» і «маєтках» нагадувала справжню пан­щину, рабство. 85 % постачання Німеччини продуктами з окупованих радянських територій Гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів з на­селення. Його змушували платити податки за будинок, садибу, две­рі, худобу, домашніх тварин (собак, кішок). Селянин, незалежно від того, мав чи не мав корову, мусив здати 600—700 літрів молока (або ж сплатити податок). Вводилося подушне — 120 крб за чолові­ка і 100 крб за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно, реквізували годинники, велосипеди тощо.

Пограбування відбувалося з німецькою ґрунтовністю і педантич­ністю. Була створена система грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим було «Центральне товариство Сходу», яке мало 30 комерційних відділів із 200 філіями на місцях. У його операціях приймали участь 250 німецьких сільськогосподарських фірм.

Пограбування України проявилося в таких цифрах: до березня 1943 р. до Німеччини було вивезено 5950 тис. тонн пшениці, 1372 тис. тонн картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. голів овець.

До березня 1944 р. ці цифри вже значно виросли: 9,2 млн. тонн зерна, 622 тис. тонн м'яса та мільйони тонн іншої промислової продукції і продовольства.

Робота з зошитом

Риси «нового порядку»:

•                ліквідація суверенітету або державності завойованих країн (територій);
•                економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху;
•                расова дискримінація, геноцид, антисемітизм;
•                терор, репресії, масові вбивства невинних людей.
  Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяючи масовому зростанню руху Опору.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини. Умови життя більшості остарбайтерів були нестерпними, за винятком окремих випадків. Мінімальна норма харчування і фізичне виснаження від надмірної праці спричиняли поширення хвороб і високий рівень смертності. Один з діячів ОУН Ю. Бойко так характеризував становище України: «Нині Україна — типова колонія. Методи колоніального поневолення мало чим відрізняються від тих, які європейці запроваджують серед чорношкірих в Африці». Усього протягом 1942—1944 рр. з України було вивезено близько 2,5 млн. осіб.

Робота зі словником

Остарбайтери – східні робітники, вивезені на роботу до Німеччини.

Колобораціонізм -  співпраця громадян окупованої держави з окупаційною адміністрацією

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї, бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеври живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам'яток. До теперішнього часу залишається нез'ясованим, хто винен у знищенні Успенського храму Києво-Печерської лаври.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості:

— На території дистрикту «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалась перевага над поляками.

•                     У східних районах, що знаходились під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.
•                     На території Трансністрії режим був більш ліберальним — не було такого терору, дозволялась торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях все, що потрібно, все, що можливо, без всяких церемоній».

 

4. Голокост.

Розповідь учителя.

Становлення «нового порядку» було тісно пов'язане з «остаточ­ним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення нацис­тами та їх посібниками єврейського населення спочатку на тери­торії СРСР, а згодом і всієї Європи. Цей процес отримав назву Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп'ятниці здійснювали у Бабиному Яру розстріли людей різних національностей, переважно євреїв (загалом 150 тис. чоловік).

За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними для «остаточного вирішення» (айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 тис. євреїв). У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення на терито­рії Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім, Белжець), до яких вивозились євреї із західних областей України. Для конце­нтрації євреїв перед знищенням створювалась система гетто та єв­рейських житлових кварталів.

Створення таборів смерті супроводжувалось масовим винищен­ням населення гетто, яких в Україні нараховувалося понад 350.

На території СРСР протягом 1941 —1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України було знищено близько 1,4—1,6 млн. євреїв.

Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не допустити з їхнього боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком для власно­го життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. 1755 українців на 2001 р. за рятування євреїв удостоєні парламентом Ізраїлю почесно­го звання «Праведник світу».

Проблемне запитання.

Чому саме євреї стали об'єктом тотального знищення?

 

Самостійна робота.

Скласти розгорнутий план за темою: «Окупаційний режим в Україні 1941 — 1944 рр.».

Орієнтовний план

1.                 Окупація України німецькими військами та її союзниками.
2.                 Окупаційна політика:
   1.                 план «Ост»;
   2.                 адміністративний поділ України:

а) рейхскомісаріат «Україна»;

б) дистрикт «Галичина»;

в) прифронтова зона;

г) Трансністрія.

3.                 «Новий порядок». Масовий терор:

а) концтабори, гетто;

б) терор, репресії, масові розстріли;

в) репресивні органи (СС, СД, гестапо, поліція);

4.                 пограбування ресурсів України:

а) примусова праця населення України;

б) пограбування матеріальних і культурних цінностей;

в) вилучення у населення продуктів харчування і худоби;

г) остарбайтери.

3.                 Рух Опору.
4.                 Наслідки окупаційної політики:
   1.                 людські втрати;
   2.                 матеріальні втрати.
      3.               ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями.

1.                 Яку назву отримав гітлерівський окупаційний режим?
2.                 Розкрийте суть окупаційного режиму.
3.                 Які риси колгоспної системи сприяли її збереженню окупаційною владою?
4.                 Що таке Голокост?

4.               ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Суть окупаційного режиму — як у місті, так і в селі — полягала в тому, щоб   жорстокістю і терором залякати людей, зламати їхнійопір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.
Риси «нового порядку»:

•                ліквідація суверенітету або державності завойованих країн (територій);
•                економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху;
•                расова дискримінація, геноцид, антисемітизм;
•                терор, репресії, масові вбивства невинних людей.
  Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяючи масовому зростанню руху Опору.
  5.                ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати текст підручників: § 3, п. 5, § 4, п. 2 [25]; § 3 [16];

Випереджальне завдання:

Високий рівень   Підготувати доповідь «Ковпак Сидір Артемович – керівник партизанського руху», «Олексій Федорович Федоров», «Степан Бандера національний герой чи зрадник?»