Урок : Опозиційний рух в Україні (друга половини 60 - початок 80-х років )

 

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії                      ЗАТВЕРДЖУЮ

суспільно-гуманітарних   дисциплін          Заступник  директора з НВР      Протокол №  __від_________2021 р.                                 ___________ А.М.Стахник

Голова методичної комісії  

_____________О.С. Луньо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкритий урок

 

«Опозиційний рух в Україні

 (друга половини 60 - початок  80-х років )»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                             

 

 

                                                                                                        Підготувала

                                                                                                         викладач історії

                                                                                              ___________О.С.Луньо 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок на тему: «Опозиційний рух в Україні

 (друга половини 60 - початок  80-х років )»

Тема : «Україна в період загострення кризи радянської системи»

Тема уроку : «Опозиційний рух в Україні (друга половини 60 - початок  80-х років )»

Мета уроку :

Навчальна: визначити причини активізації опозиційного руху в другій пол. 60-х - на поч. 70-х років;охарактеризувати особливості дисидентського руху, його основні напрямки (течії),форми та методи боротьби.

Розвиваюча: розвивати в учнів навички критичного мислення та аналізу шляхом вивчення і обговорення нового матеріалу; розвивати в учнів уміння працювати з джерелами інформації, аналізувати матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки .

Виховна: виховувати в учнів національно-патріотичні почуття, прищеплювати почуття поваги до національної історії, до борців за незалежність України.

Очікувані результати :

Після цього уроку учні зможуть

• визначати причини зародження і активізації дисидентського руху в Україні;
• вміти характеризувати основні напрямки, форми і методи боротьби  дисидентського руху;
•  оцінювати мету і завдання створення Української громадської групи  сприяння виконанню Гельсінських угод;
• вміти характеризувати розвиток кримськотатарського національного руху;
• розпізнавати головних діячів і лідерів опозиційного руху друга половини 60 - початок  80-х років.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок - бесіда з використанням наочних матеріалів.

Методи проведення: пояснювально-ілюстративний, мозковий штурм, робота в групах, метод проектів (презентація).

Обладнання: електронна презентаці, роздатковий матеріал, підручник, портрети відомих постатей.

Основні терміни і поняття:

 Дисиденти - це люди, які виступали з критикою існуючого режиму, їх називали інакодумцями.

 Самвидав - літературні, публіцистичні, наукові твори ,які поширювалися в рукописах без офіційного дозволу влади і цензури.

Тамвидав - видання творів вітчизняних авторів закордоном.

 Правозахисник - особа, яка сповідує верховенство прав людини або для якої правозахисна діяльність є професією.

Українська громадська група - назва дисидентської  правозахисної організації що існувала і діяла в Україні 1976-1982 рр .

 Опозиційний (дисидентський) рух - рух , учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини.

Основні дати:

1965 року – перша хвиля арештів української інтелігенції в Києві, Львові, Луцьку та інших містах;

1965 рік – вихід у самвидаві праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»;

1970 рік – вихід першого номера «Українського вісника» - поза цензурного часопису, який нелегально видавався в Україні;

1972 рік – друга хвиля арештів українських дисидентів;

1976 рік – заснування в Києві Української громадської групи сприяння виконанню гельсінських угод.

 

Персоналії:

 В’ячеслав Чорновіл, Петро Григоренко, Мустафа Джемілєв, Іван Дзюба, Микола Руденко, Василь Стус, Йосип Тереля.

Література:

1.Власов В.С. Історія України: комплексне видання /В.С.Власов, С.В.Кульчицький, О.Є.Панарін. - Київ:Літера ЛТД,2020.- 512 с. :іл.., карти.

2.Гісем О.В. Історія. Довідник + тести. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання .- / Олександр Гісем .- Кам’янець -Подільський : ФОП Сисин О.В., 2014. - 640 с.

3.Гісем О.В. Історія України. Памятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкові для розпізнавання, персоналії, тестові завдання / Олександр Гісем. - Кам’янець -Подільський : ФОП Сисин О.В., 2019. - 52 с.

4. Історія України/ Керівник авт. кол. Ю.Зайцев . Вид. 2-ге, зі змінами. - Львів: Світ, 1998. - 488 с.

5.Земерова Т.Ю., Скирда І.М. Історія України /Тетяна Земерова, Ірина Скирда. - 3-є вид., переробл. і  доповн.- Харків:ТОВ «Видавничий дім Весна», 2016. -752 с. - (Серія «Практичний довідник»).65. Земерова Т. Історія України.Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання і державної атестації /Т.Земерова. - Тернопіль.: Підручники і посібники, 2021.-640 с.

6. Кульчицький С.В. Історія України: довідник для абітурієнтів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів / С.В.Кульчицький, Ю.А.Мицик, В.С.Власов.-Вид.четверте, переробл.та доповн.- Київ:Літера ЛТД,2015.-544 с.

7. Власов В.С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти /В.С.Власов, С.В.Кульчицький. - Київ: Літера ЛТД, 2019. - 256 с.

8.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод.посібн. /О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. За  ред.  О.І.Пометун. - К.: Видавництво А.С.К.,2004- 192 с.

 

 

 

Епіграф уроку:

 

«З одного боку , вони не могли багато зробити ,

а з другого зробили багато»

Ярослав Грицак

Хід уроку

І.Організація навчальної діяльності учнів

Привітання. Перевірка присутності і готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Опитування проводиться за допомогою тестів зовнішнього незалежного оцінювання застосовуючи метод «мозкового штурму»:

Запитання 1.

Хто змінив П.Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ в 1972 р.

      А.  М.Підгорний

Б.   В.Щербицький

    В.  М.Хрущов

Г.   О.Кириченко

Запитання 2.

Що належить до характерних рис політичного життя СРСР в 1970-ті     - середині 1980-х рр.?

А.  Прискорена реабілітація політичних в’язнів

Б.  Відмова від критики культу особи Й.Сталіна

В. Скорочення кількісного складу партійного апарату

Г. Скасування положення про керівну роль КПРС

 

 

 

Запитання 3.

Яка особливість економічного розвитку України 1970 — початку 1980-х рр. підтверджується поданими нижче даними?

У республіці, на яку припадало 2,6 % території СРСР, було побудовано майже 40 % атомних енергоблоків, продукувалося близько 40 % усієї радянської сталі, 34 % вугілля, 51 % чавуну. …частка  промисловості, що працювала на споживчий ринок, становила 29 %,  тоді як у розвинутих країнах цей показник сягав 50—60 % і більше.

      А.  Посилення економічної самостійності 

      Б.  Деформованість структури економіки

      В.  Зростання конкурентоспроможності продукції      

      Г.  Зниження матеріало- та енергомісткості виробництва

Запитання 4.

Які характерні риси були притаманні демографічним процесам в українському суспільстві упродовж 1970—1980-х рр.?

 ( три правильні відповіді)
     1.  Високі темпи зростання кількості жителів міст 

     2. Перевага темпів зростання кількості жителів села над містом

     3.   Перевищення смертності над народжуваністю серед сільських жителів 

     4.   Зменшення кількості корінного етносу

     5.   Перевищення народжуваності над смертністю серед сільських жителів

     6.  Зростання кількості корінного етносу

 

Запитання 5.

 

Яке явище радянської дійсності другої половини 1960-х - 1980-х рр. відображено на карикатурі?
    А.  Стрімке зростання цін на товари широкого вжитку

    Б.  Розкрадання державного майна на робочих місцях 

    В.  Поглиблення технологічної відсталості легкої промисловості 

    Г.  Систематичні перевірки громадян співробітниками міліції

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми і мети уроку

Слово викладача

За доби «застою» в Україні помітно активізувався дисидентський рух. Дисиденти з’явились у 50 – 60 рр. XX ст. у СРСР. Дисиденти – це люди, які виступали з критикою існуючого режиму, їх називали інакодумцями. А на  Україні дисидентство виникає як різновид опозиції, що піднімала теми національних питань.  Завдяки самвидаву опозиційні погляди почали проникати в маси.

 

 

 

 

 

 

План уроку

 

1. Причини активізації опозиційного руху в другій половині 60-х - на поч. 70-х років.

 2. Основні напрямки (течії), форми і методи боротьби дисидентів.

3. Діяльність Української  Гельсінської групи (УГГ  )

4.Головні постаті дисидентського руху.

5.Кримсько татарський національний рух.

6. Значення дисидентського руху.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Причини активізації опозиційного руху в другій половині 60-х - на поч. 70-х років.

За допомогою вправи «Мозковий штурм» учні визначають, що внутрішніми передумовами активізації опозиційного руху були:

• практично бездержавний статус України;
• панування партійно-радянської бюрократії;
•   утиски національного культурно-духовного життя;
•   цілеспрямована русифікація корінного населення;
•   відверте ігнорування прав людини;
•   непослідовна за своїм змістом хрущовська «відлига».

В ході роботи з документом (Додаток 1)учні визначають зовнішні фактори активізації дисидентського руху:

• антикомуністичні виступи у країнах «соціалістичного табору» (Угорщині, Польщі, Чехословаччині);
•  розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою у 1948р. та розповсюдженою з 1963 р. в Україні «Загальною Декларацією прав людини».

Вчитель:

              Політика «розрядки» й Гельсінські угоди створили нову ситуацію в Україні та сприяли трансформації дисидентського руху правозахисників, який міг розраховувати на підтримку Заходу. Хоч опозиційний рух і не перетворився на масовий, сталіністи у владі розуміли, що він становить грізну небезпеку. Відмова від масового терору, з одного боку, і відмова від реформ, з іншого, суттєво послабляли здатність керівників партії контролювати суспільні процеси. Вони будь-що прагнули приховати від громадян пропоновані опозиціонерами альтернативи тим методам управління і формам суспільного життя, до яких суспільство звикло за довгі десятиліття.

     Однак установлена державою  інформаційна блокада навколо інакодумців раз у раз тим способом переривалася. Критика чинного ладу пробуджувала громадську думку й спонукала людей давати оцінку несправедливості, яку вони бачили навколо себе. Опозиційний рух вияскравлював політичну кризу, яка дедалі більше накладалася на кризу соціально-економічну.
Свідченням активізації опозиційного руху в Україні в ІІ пол.1960-хрр. стала подія, що відбувалась 4 вересня 1965 року в Києві в кінотеатрі Україна під час прем’єрного показу фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». (Демонстрація фрагменту документального фільму «Дисиденти», спогади І. Дзюби.)    https://www.youtube.com/watch?v=cqfm8YfCoqw

 

 

 

 

 

 

2. Основні напрямки (течії), форми і методи боротьби дисидентів.

Учні за допомогою викладача доють коротку характеристику кожному напряму дисидентського руху.

 

Основні напрямки (течії ) дисидентського руху
Національно-культурницький: за вільний розвиток української мови,культури,проти великодержавного шовінізму	Самостійницький: за відновлення незалежності України	Провозахисний : вимагали дотримання прав і свобод людини, викривали злочини тоталітаризму	Релігійний: вимагали дотримання свободи віро сповідування, відновлення заборонених релігійних конфесій

 

Під час розповіді викладача ¸ учні записують основні форми і методи боротьби дисидентів .

Форми і методи боротьби дисидентів

• Розповсюдження нелегальних видань - «самвидав», «тамвидав».
• На наукових конференціях порушення національної проблеми.
• Організація Шевченківських свят, вечорів пам’яті Лесі Українки…
• Гуртки вивчення історії України,клуби творчої молоді.
• Мітинги протесту, демонстрації, пікетування. Вивішення  синьожовтих прапорів.
• Надсилання письмових заяв, «відкритих листів» до керівних органів УРСР і на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн.
• Створення правозахисних організацій.

 

3. Діяльність Української  Гельсінської групи (УГГ  )

Викладач

Репресії та хвилі арештів, які організовувала влада проти   дисидентів спонукали їх до створення в 1976 р. Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод  (УГГ). Проти дисидентів використовували найрізноманітніші методи боротьби:

• Залякування органами КДБ
• Організація різноманітних «кампаній» у пресі.
• Адміністративні заходи: догани,виключення з партії, звільнення з роботи, позбавлення радянського громадянства.
• Ізоляція і «лікування» в психіатричних лікарнях.

Хвилі арештів:

• 1965 р. заарештовані 25 представників української інтелігенції ( І.Світличний. брати Горині, М.Озерний, О.Заливаха та ін.).
• 1972 р. стався «великий погром» - затримання понад 100 осіб (І.Дзюба, В.Мороз, В.Чорновіл, В.Стус, Є.Сверстюк ) унаслідок боротьби із самвидавом.
• На початку 1980-х років заарештовано  ще близько 60 осіб.
• Дисидентський рух був практично розгромлений , не здобувши широкої підтримки народу.

Використовуючи метод проекту учні, які отримали випереджувальне завдання, презентують свої роботи (показ слайдів) за допомогою яких розповідають про діяльність Української Гельсінської групи.

 

4.Головні постаті дисидентського руху.

Учні за допомогою підручника , або використовуючи мультимедійний проектор , ознайомлюються  з головними постатями дисидентського руху, а саме з тими які передбачає програма ЗНО і які вони можуть зустріти на зовнішньому незалежному оцінюванні.

 

 

 

Викладач

Нам попередніх уроках, під час вивченні культури України в період загострення кризи радянської системи,  ви вже ознайомилися з відомими представниками дисидентського руху: С.Параджанов, І.Миколайчук, О.Гончар. Відомими правозахисниками і активними учасниками дисидентського руху були :І.Дзюба,В.Чорновіл, П.Григоренко (додаток 2).

 

Викладач

               Пропоную вам скориставшись біографічними даними відомих дисидентів  (додаток 2 ),скласти  японські сенкани  про кожного учасника дисидентського руху. Такий вірш складається із п’яти рядків і не потребує рими . Для кращого розуміння скористайтеся додатком 3:

• перший рядок - іменник,
• другий рядок - два прикметники,
• третій рядок - три дієслова,
• четвертий рядок - вислів, який характеризує іменник (афоризм, прислів’я , крилатий вислів, власне судження учня),
• п’ятий рядок - висновок.

 

5.Кримсько татарський національний рух.

Викладач

Невід’ємною складовою правозахисного руху середини 1960-х—середини 1980-х рр. був кримськотатарський національний рух. Викладач дає коротку характеристику національному  руху кримських татар.

Рух кримських татар

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Значення дисидентського руху.

Значення дисидентського руху визначається за допомогою вправи «Відкритий мікрофон».

Кожен учень , за власним бажанням , може висловити свою думку щодо значення  дисидентського руху в розвитку тодішнього суспільства.

 

 

V.  Узагальнення та систематизація знань.

Узагальнення та систематизація знань проводиться за допомогою завдань зовнішнього незалежного оцінювання (завдання різної складності), які висвітлюються на екрані проектора:

Запитання1.

Про активізацію дисидентського руху в Україні в другій половині 1970-х рр. свідчить

А. створення Української робітничо-селянської спілки.

Б. поява праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

В. організація в Києві клубу творчої молоді «Сучасник».

Г. діяльність Української Гельсінської групи.

 

 

 

Запитання 2.

 Одне із завдань Української Гельсінської групи — це

А. відновлення в правах несправедливо засуджених, звинувачених осіб.

Б. засудження фактів втручання СРСР у справи країн Східної Європи.

В. ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини.

Г. унесення до Конституції УРСР положення про свободу віросповідання.

 

Запитання 3.

 Які завдання ставила перед собою Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод?

( три правильні відповіді)

1. домагатися внесення до Конституції УРСР положень Заключного акта Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі

2. знайомити світову громадськість з фактами порушень на теренах України Загальної Декларації прав людинини

3. домагатися ліквідації монополії КПРС на владу, передання влади З'їзду народних депутатів

4. сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості із Загальною Декларацією прав людини

5. залучити європейське співтовариство до реалізації Україною конституційного права на вихід зі складу СРСР

6. домагатися, з метою вільного обміну інформацією та ідеями, акредитування в Україні представників зарубіжної преси

 

Запитання 4.

 У листі до Президії Верховної Ради СРСР В. Стус писав:

«...Репресії 1972 р. показали, що в дискусії з українськими «дисидентами» влада не знайшла більш переконливих аргументів, ніж застосування сили, а умови в таборах переконали мене у тім, що простір застосування цієї сили не знає кінця».
Перехід влади до застосування сили проти українських дисидентів спричинено

А. утворенням Української Гельсінської групи.

Б. зміною вищого керівництва Комуністичної партії України.

В.поширенням «самвидавничого» журналу «Український вісник».

Г. акцією протесту під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків».

 

Запитання 5.

 Установіть відповідність між прізвищами учасників опозиційного руху в Україні та їх характеристиками.

1. М. Руденко

2. В. Мороз

3. В. Стус

4. В. Чорновіл

А. Історик, публіцист, автор есе «Репортаж із заповідника ім. Берії», «Хроніка опору».

Б. Поет, літературний критик, автор поезії «На колимськім морозі калина».

В. Журналіст, літературний критик, автор збірки «Лихо з розуму».

Г. Письменник, один із засновників Української Гельсінської групи.

Д. Генерал, правозахисник, учасник руху за відновлення прав кримськотатарського народу.

 

Запитання 6.

 Прочитайте уривок зі спогадів режисера Ю. Іллєнка та дайте відповідь на запитання.

«Увечері 4 вересня 1965 року у кінотеатрі «Україна» зібралася вся еліта Києва. Фільм був розкручений... тому його й використали організатори акції протесту. ...Із зали піднімається _______ з букетом. Говорить теплі слова, вручає квіти, раптом повертається і звертається до зали: «Почалися арешти, повторюється 37-й рік...» ...Вскакує _______ і кричить українською крізь гул запущеної чекістами сирени: «Хто проти тиранії – встаньте!»

Прізвища яких громадських діячів пропущено в уривку?

А.  І. Дзюба, В.Стус

Б.  В. Стус, Л. Лук’яненко

В.  Л. Лук’яненко, В. Чорновіл

Г.  В. Чорновіл, М. Руденко

 

Запитання 7.

На якій проблемі радянської дійсності 1970-1980-х рр. фокусує увагу зображена карикатура?

Напис на карикатурі:
- Молоді люди! Походили б для тренування з моєю заявою...
- Що ти бабцю! Ми більше п`ятдесяти кілометрів не ходимо!

 

 

А. бюрократизмі державного управлінського апарату

Б. непопулярності легкоатлетичного спорту

В. погіршенні стану здоров’я молодого покоління

Г. соціальній незахищеності людей похилого віку

Запитання 8.

 Однією з ознак дисидентського руху в Україні в 1970-х рр. є

А. фінансування незалежними профспілками.

Б. залучення до нелегальної роботи лише українців.

В. налагодження конструктивного діалогу з владою.

Г. використання мирних, ненасильницьких методів боротьби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання 9.

 Із якою подією пов’язані діячі, зображені на фото?

 

А. заснуванням Української робітничо-селянської спілки

Б. повстанням політичних в'язнів у Норільському концтаборі

В. акцією протесту в кінотеатрі «Україна» проти арештів дисидентів

Г. створенням Української Гельсінської спілки

 

 

Запитання 10.

 «Самвидав» - це один із методів боротьби дисидентів у СРСР й УРСР, що полягав у

А. поширенні серед населення української національної символіки.

Б. написанні листів-протестів до вищого партійно-радянського керівництва.

В. неофіційному виготовленні та розповсюдженні літературних і публіцистичних творів.

Г. друкуванні в державних засобах масової інформації критичних матеріалів.

 

 

Запитання 11.

Яку думку намагався донести до населення радянської України автор зображеної листівки-карикатури?

 

 

А. безперспективність боротьби за незалежність України

Б. декларативний характер положень Основного Закону Української РСР

В. територіальні зазіхання радянської Росії на територію України

Г. економічна залежність УРСР від радянської Росії

 

 

 

 

VІ. Підсумки уроку

Викладач

Вдома українська поетеса-дисидентка писала про своїх побратимів:

Було нам важко, і було нам зле,

І західно, і східно,

Було безвихідно. Але

Нам не було негідно.

І це, напевно, головне.

Якої ще фортуни?

Не відступилися. І не

Поклали лжу на струни.

 

    З точки зору влади  на початку 80-х років опозицію було розгромлено: більшість дисидентів опинилася в ув’язненні.  Але лише окремі з них «стали на путь исправления» , тобто не витримали тортур і покаялися. Всі інші зберегли стійкість духу, енергію для подальшої боротьби. Вони становили велику потенційну силу, яка власне і стала рушієм демократичного поступу на завершальному етапі національно - визвольної боротьби.

 

Оцінювання учнів.

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект та матеріал підручника Історія України Власов В.С., Кульчицький С.В. тема 13 (с.110-117).

2. Напишіть есе на тему «Українські дисиденти - виклик системі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1 

З листа редактора видавництва «Молодь України» М. Малаша до брата

токаря Дніпропетровського заводу металургійного устаткування.

Березень, 1968р.

…Цікаві справи в Чехословаччині. Наші газети в основному мовчать, але там є чималого нового. Чехословацькі газети в Києві теж не продаються, хоч раніше були завжди. Правда, газета «Нове життя», що виходить у Чехословаччині українською мовою, прийшла Кореневичу, який її передплачує. Спочатку-без укладки, а тепер уже повністю. Будемо вірити, що й у нас скоро буде якась буча. Коли б швидше, а то далі так жити не можна. Імперія розпадається, і буде добре, якщо й Україна скаже своє слово проти неї…

 

 

 

Додаток 2

 

 

В’ячеслав Чорновіл (1937-1999)- український публіцист, дисидент,політик. Походив з учительської сім’ї на Київщині . Закінчив факультет журналістики Київського університету , працював на телебаченні, писав критичні статті. Через політичні переконання його не прийняли до аспірантури. Чорновіл став одним із засновників руху шістдесятників. 1965 р. разом з І.Дзюбою та В.Стусом вступив із протестом на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» С.Параджанова , за що втратив роботу. За два роки Чорновола ув’язнили за самвидачну діяльність – зокрема за збірку « Лихо з розуму» ,присвячену українським політичним в’язням і видану за кордоном. Після звільнення журналіст почав випуск підпільного журналу «Український вісник» , де друкувалися твори В.Симоненка, В.Стуса, Є.Сверстюка та ін. 1972 р. він отримав новий термін ув’язення  , але продовжував писати. 1978 р. Чорновола прийняли до міжнародного ПЕН-клубу. Після звільнення він вступив до Української Гельсінської групи – і знову арешт. До України Чорновіл повернувся 1985 р. і відновив видання «Українського вісника», взяв участь у створенні Української Гельсінської спілки. 1989 р. він стає членом Народного Руху України (з 1992 р.- головою) , рік потому – депутатом Верховної Ради та головою Львівської облради. 1991 р. Чорновіл посів друге місце на виборах Президента України . Загинув в автокатастрофі під Борисполем. Герой України (посмертно).

 

 

 

Одним із визначних у світі українських дисидентів був Петро Григоренко (1907-1987). Генерал-майор , учасник Другої світової  війни, начальник кафедри військової академії ім. М.Фрунзе , він 1961 р. на партійній конференції заявив про загрозу нового культу особи та нереальність курсу на побудову комунізму. Григоренка звільнили з посади і відправили на Далекий Схід. Там він із сином організував «Союз боротьби за відродження ленінізму» та поширював антирадянські листівки. Генерала позбавили військового звання, нагород, призначили пенсію у розмірі… 3 крб. Понад рік Петро Григоренко перебував «на лікуванні» у психіатричній лікарні. Після виписки працював вантажником, але 1969 р. був знову заарештований  - цього разу за участь у кампанії захисту прав кримських татар. Протягом 1970-1974 рр. Григоренка знову «лікують»; у психлікарні він важко захворів . Дисидент із родиною виїхав до США на запрошення американських правозахисних організацій ,де заснував Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Помер у Нью-Йорку ; 1993 р. йому посмертно повернули звання генерал-майора.

 

 

 

Іван Дзюба (нар.1931 р.) – письменник, громадський і політичний діяч. Народився на Донеччині. Після закінчення аспірантури Інституту літератури АН УРСР працював у видавництві «Дніпро» , журналі «Вітчизна» тощо. 1965 р. у самвидаві поширив працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», де проаналізував методи зросійщення в СРСР під гаслами інтернаціоналізму. 1972 р. був заарештований і засуджений до п’яти років ув’язення  за «антирадянську діяльність» - щоправда, відсидів лише півтора роки. До фахової роботи йому не дали повернутися, тож працював на авіазаводі. За часів перебудови став одним із співзасновників Народного руху України . На початку 1990-х років був міністром культури України.

 

 

Додаток 3

 

Пам’ятка для складання сенкана

Правила складання сенкана Перший рядок - іменник, Другий рядок - два прикметники, Третій рядок - три дієслова, Четвертий рядок - вислів, який характеризує іменник (афоризм, прислів’я , крилатий вислів, власнесудження учня), П’ятий рядок - висновок.

Зразок. Сенкан про Мустафу Джемілєва Мустафа Джемілєв Сміливий , незламний Боровся , протестував, відстоював Лідер кримськотатарського нараду Незламний борець.