Урок.Осип Турянський "Поза межами болю"

Тема уроку: Осип Турянський. «Поза межами болю». Духовна воля до життя.   Ідея перемоги духа над матерією.

 

Мета уроку: ознайомити учнів з життєвим шляхом письменника, з нелегкими обставинами, що оточували В. Турянського, дати історичну довідку про Першу світову війну, організувати учнів для роботи над змістом повісті «Поза межами болю»; розвивати логічне мислення, вміння аналізувати почуття, робити висновки;

виховувати вміння пройматися чужим болем, збагнути, оцінити життєву й творчу мужність письменника.

Обладнання: портрет письменника, свічка, калина.

Запис на дошці:  Слайд 1.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух – отож терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

Ніхто не зіб’є з власної тропи.

В. Стус

Хід уроку.

1. Вступне слово вчителя.

( На фоні музики вчитель читає слово)

Я напишу твоє ім’я високе

Любов’ю й болем у серцях людських.

Прости… Народе… Боже… Україна…

Поклич – прийду, лелекою прилину

О Господи, то дай же нових сил…

1. Мотиваційний етап. Оголошення теми і мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.

Дивний він, незрозумілий, оманливий і таємничий – світ життя людського. Є у ньому начало світле, добре, животворне, є темні грані, незбагненні самою людиною. І надто тонкою буває межа, яка розділяє добро і зло, любов і ненависть, злети і падіння. Будьмо щирими перед самим собою: запитаємо себе про добро і зло, вірність і зраду, підлість і великодушність.

Не тішмося ілюзіями, що до кінця збагнемо сутність цих недосяжних філософських понять, але хоч доторкнімося до них, подумаймо і поміркуймо над ними. Адже ми не маємо права, читаючи твір «Поза межами болю», не замислитись над вічними проблемами.

 -Асоціативна вправа.  Уявіть, що перед вами мольберт, фарби і пензлі. У кольоровій гамі вам потрібно усно змалювати загальне враження від прочитаного твору О. Турянського «Поза межами болю». Які кольори ви б використали?   (відповіді учнів)

Учитель: «Людина на війні – це воля. Є воля – є людина!. Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини, - зробить висновок один із героїв Другої світової війни, персонаж одного із творів Олександра Довженка.

А довів це із вражаючою художньою переконливістю кількома десятиліттями раніше Осип Турянський у свої поемі у прозі «Поза межами болю».

Гуманізм, пріоритет духовного над матеріальним, утвердження вічних загальнолюдських цінностей і заперечення  будь – якого насильства – предмет розмови на нашому уроці.

Розгортаємо зошити, записуємо дату, тему нашого уроку: Осип Турянський. «Поза межами болю». Духовна воля до життя.   Ідея перемоги духа над матерією.

Слайд  2. Уявімо терези, вони нам потрібні, щоб з’ясувати «що керує людиною на війні: інстинкт самозбереження чи прагнення до перемоги  над собою?». Це проблемне питання нашого уроку.

-Складіть асоціативний ряд до слова війна - ( жах, смерть, кров, нещастя, горе, розруха, розлука, сироти…)

 

1. Сприймання нового матеріалу

Учитель. Слайд 3. Твір «Поза межами болю» увінчався найрізноманітнішими жанровими ореолами.

«поема» (Роберт Плєн, С. Пінчук)

«повість» (Роман Федорів)

«повість – поема» ( С.  Пінчук)

«модерна поема» (Михайло Селегій)

«поема – симфонія» (З . Гузар)

«роман» (М.  Ільницький)

Найчастіше визначають жанр твору як антивоєнна психологічна поема в прозі.

Поема в прозі (повість – поема) – значний за обсягом ліро – епічний твір; у якому зображено значні події та яскраві характери. Відзначаються наскрізним пафосом і ліризмом, проникливим авторським голосом. (учні записують в зошити)

 

На початку Першої світової війни Турянського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Тому будучи свідком жахливих подій,  Осип Турянський майстерно розкрив внутрішній стан героїв у межових ситуаціях вибору, що постає перед кожним із них. Слайд  4.

(Звучить монолог Оглядівського. Читає учень)

Я і мої товариші стали жертвами жахливого злочину. Нам судилося пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межами людського болю – у країну божевілля і смерті.

Я чудом лишився живим. Але я відчуваю себе чужим, сиротою між людьми. Тіні моїх товаришів являються мені у сні й на яву. Переді мною живі трупи, я чую їхні голоси із того світу. Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко-далеко до моїх товаришів. Вона шукає їхню могилу, але їм ніхто навіть могили не висипав.

Ні, я не можу, не смію мовчати.

- Так, ми також не сміємо мовчати про події війни і героїзм людей.

Бесіда

- Яка тема твору? (Трагедія і жах подій Першої світової війни)

 - Визначте ідею твору.  (Засудження війни; возвеличення духовного вдосконалення людини)

- Чому твір має автобіографічну основу? Слайд 5

(Взимку 1915 року разом із іншими 60-ма тисячами австрійських полонених вояків його відправлено етапом через Албанські гори. Це був жорстокий шлях смерті — від голоду й холоду гинули й самі сербські конвоїри. Лише 15 тисяч полонених вижили. Серед них і письменник, який ішов цим жахливим шляхом в групі з сімома іншими вояками. Очевидно, йому судилося вижити, щоб розповісти світові про той аморальний, антигуманний злочин. Це трапилось у дивовижний спосіб. Сербські лікарі серед семи замерзлих полонених несподівано помітили якісь слабенькі порухи. Людину повертали до життя, помістивши в холодну воду — такий кардинальний спосіб запропонував лікар-українець Василь Романишин. Так полоненого доктора філософії Осипа Турянського врятували від смерті. Однак пережите в зимових горах йому не даватиме спокою. Загине згодом і рятівник, що особливо мучитиме письменника.

 У передмові до віденського видання повісті «Поза межами болю» О. Турянський зізнавався: «Тіні моїх товаришів являються мені у сні й наяву… Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко, далеко до моїх товаришів… І згадую незабутнього товариша Василя Романишина. Друже мій! І ти вже не живеш… Ні, я не смію мовчати».

- Визначте стиль повісті-поеми.  (Стиль повісті Осипа Турян­ського «Поза межами болю» належить до напрямку класичного експресіонізму в розвитку української літератури початку XX ст., у якому мистецтво тісно пов’язане з реальністю, проте вираження знаходить через дослідження глибинних психологічних і душевних процесів, що відбуваються в людині. У творі О. Турянського зображено загострене суб’єктивне сві­тобачення через призму переживань та емоцій автора в екс­тремальній ситуації)

 

-Орієнтуючись на текст, розкрийте, які проблеми піднімає Турянський у творі: Слайд  6.

- усвідомлення ваги моральних цінностей,

- духовне вдосконалення людини,

- розуміння природи війни як катастрофи;

- боротьба людини за життя;

- боротьба між матеріальним і духовним

- любов до життя, не дивлячись ні на які перешкоди;

- дружба, вірність, гуманізм, любов до рідних та Батьківщини   

 

- У якому проміжку часу відбуваються події? Визначити мікрочастини твору.

  Шлях смерті             слайд 7

  Танець смерті            слайд 8

  Країна сонця               слайд 9

  Пісня вічності. Мандрівка мерців     слайд 10

-Зачитати опис полонених. Учень зачитує під звуки музики.

Вже довго вони блукають по албанських безвістях. Два невідступні товариші: голод і мороз ведуть їх на стрічу смерті. В останніх днях загніздився в їх душі третій і найтяжчий ворог: безнадійність.

Від десятьох днів вони вже нічого не мали в устах. Нема вже диких овочів, ні трави, ні хопти, ні кори з дерева. Тіло з них майже зникло. Останки обшарпаного одіння висять на них, мов купа брудного й замерзлого лахміття на кістяках. Ноги, опухлі з голоду й зимна, здебільшого обвинуті онучами, які щораз розлізаються, доки зовсім не облетять. І не одна людина йде по замерзлому снігу босоніж. У них уже ледве видно сліди обличчя. Замість щік дві ями, мов дві глибоко розкопані могили.

На лиці кожної людини довга борода, розкуйовджена, помервлена, як помарнілий, розтоптаний бур´ян на розораній скибі. Очі сховалися глибоко в лобі. Шукають душі, щоб разом із нею покинути останки тіла, нужденну, розвалену тюрму.

Одні очі погасли, другі блищать гарячковим огнем і виразом недалекого божевілля. Коли одна людина гляне в лице другій, здригається. Відвертається з жахом, а тремтячі уста шепчуть:

— Смерть...

 

-Пригадаємо, хто ж пройшов цей шлях? Що керувало вчинками товаришів?

(Оглядівський, Добровський – українці, Пшилуський – поляк, Сабо – угорець, Штранцінгер – австрієць, Бояні і Ніколич – серби. Керувала ними воля до життя).

- Хто вони? Пообразний аналіз твору

 (Далі виступ учнів, які характеризують кожен образ, зачитуючи цитати і коментуючи їх.)

Бояні (слайд 11) -серб, «смертельно вичерпаний». Перший, хто впав у «танці смерті». Остання думка про матір: « І у сні не чув болі, не видів смерті, лише усміхався радісно, бо його лице чуло биття серця в теплій материній груді».

Добровський про смерть товариша: « Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити».

Вчитель. Чи не є це запереченням життя взагалі? ( Міні-диспут)

 

Пшилуський(слайд 12)  – «польський шляхтич», якого зрадила дружина. Ця зрада спочатку дає йому сили у таці смерті («… я її копаю… копаю…», а потім убиває його: «Я все їй прощаю перед смертю, її злочину проти дітей не можу простити ( цілувалася з коханцем при дітях. Авт..)...Сейчас застрілю її як…».

 

 

Добровський(слайд 13)  – оптимістичний песиміст, сильна, горда, чесна людина. Скептик, Фізично найдужчий, а тому має силу іронізувати над товаришами, в той же час підтримуючи їх. Це він «влаштовує» бал під час «танцю смерті» ,підтримує Оглядівського, коли той під час марення бачить у дерев’яному корчі дружину і сина. Він один помирає при свідомості:» Не чую вже охоти ні сили до нічого…».

 

Штранцінгер(слайд 14)  – «живий пам’ятник своєму власному минулому» (С. Пінчук). Його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця.. Він мав би померти раніше від інших через свою недугу, та, проте, тримається довго: «Є сонце в житті» - це віра у творчі сили життя: « Вони чули, що з темних ям його очей пливе щось таємне, могутнє. Якась невмируща сила людської душі». «Люди не є злі.. не є добрі. Люди тільки нещасливі і - щасливі» (Штранцінгер).
 

 

Сабо(слайд 15)  – активний песиміст, виразник грубої інстинктивної волі до життя. Він бачить право сильнішого над слабшим і вдається до первісного закону боротьби за існування. Він усвідомлює всю дикість своєї натури: « Ти (гроші –авт)  - це бідний, нужденний пес Сабо, злий і глупий, з тебе негідний, безчесний обірванець, не ліпший за тих, яких ти кинув на смерть». Навіть у смерті він всіх проклинає: «Всі прокляті».

 

Ніколич(слайд 16)  – м’який, лагідний; «Життя таке гарне!». Хоче жити не для себе – для родичів і науки. Це він змушує здригнутися товаришів перед людоїдством, він підтримує побратимів у останні хвилини. «Хай згину, а людського тіла не буду їсти, й ніхто з вас не їстиме» (Ніколич);

 

Оглядівський - Через нього іде авторське осмислення життя і смерті. Виживає, бо веде його надія – образи дружини і сина. Герой іде до них крізь страшні випробування. Необхідність їх захистити – провідна рушійна сила його волі до життя. (Зачитати коментар до цих думок).

 

-А чи були вони щасливими на початку шляху? Що могло б змінитися у їхньому житті? (Звичайно, так. Адже вони звільнилися з полону, і у них з’явилася надія на виживання. А єдиним порятунком від холоду для них було  багаття).

-«Ідуть живі трупи по трупі природи». Який художній засіб використав автор у цьому уривку? З якою метою? (Письмен­ник досить точно використовує оксюморон, щоб передати весь жах ситуації, в яку потрапили герої твору)

-Символічно автор акцентує увагу на значенні вогню в житті людини. Чому для них вогонь був спасінням?   (Найперше – це нагрітися; можливо, хтось уночі побачить вогонь)

-  «Вони стрепенулись і глянули на себе. Всі тремтіли в лихоманці. Бояні лебедів:

• Огонь… Огонь… Огонь…? Згинемо без огню.»

- На що товариші ще сподівалися? (Може, там, глибоко внизу, є життя « людине серце»)

Ще один уривок:

«Кожен відтяв сухий шматок зі своєї одежі. Однак, огонь погас.

Сабо почав із якоюсь дивною рішучістю:

• Щоб огонь горів, не вистачить кілька онучок. На це треба цілого вбрання. Добровський глянув на нього допитливо:
• Відкіля взяти цілого вбрання? Коби тут іще був труп серба.

Сабо відповів зі спокійною жорстокістю:

• Незабаром найдеться між нами не один труп, менше, або більше… Одначе треба, щоб це сталося вже скоріш…
• Як ти це міркуєш?.. – шепнув Ніколич і з жахом подався назад.
• Віддирання шматків одежі безцільне. Сентименталість – смерть. Тверезо думати! Сяк чи так , один із нас найскоріше згине…»

-Що опановує героями в той момент?  Звичайно, страх. Як не важко, але вони втекли з полону заради життя і так легко віддавати найсвятіше жодному не хотілося)

Слово надається психологу

Страх – внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального та передбачуваного лиха. З точки зору психології вважається негативно забарвленим емоційним процесом.  Афективний страх зумовлюють надзвичайні реальні обставини,  здебільшого пов’язані з небезпекою для власного життя. Він виражений у тому, що на певний час паралізує волю людини, її здатність до свідомої діяльності. Робота нервової системи різко порушена і людина не дає собі звіту у вчинених діях. Паніка охоплює майже раптово цілу масу людей, заражає їх почуттям неминучої небезпеки.

-А чи може людина керувати своїм внутрішнім станом, вчинками в пориві страху? (відповіді)

-Чому Штранцінгер, який просувався зі своїми шістьма това­ришами, раптом зупинився? (Від надмірної втоми)

-Що було єдиним спадком для Штранцінгера, що лишила йому воєнна доля? (Він був сліпий, і скрипка — та єдина його відрада)

-Як було вбито охоронця? (Сабо ударив його палицею по голові)

-Чому люди були приречені на смерть? (Ні крихітки їстівного, навколо були засніжені гори, урвища й безодні)

-Щоб вижили інші… Хто повинен був померти? (Помре найслабший)

-Слайд 17. Відео. Як визначили найслабшого? (Вони будуть скакати, танцю­вати навколо того корча, поки хтось не впаде)

-Яка одна-єдина думка була під час руху в кожного з чолові­ків? Зачитати: («Без найменшої тіні спротиву почали скакати людські скелети, замерзлі з морозу, смертельно вичерпані голодом, бігати і скакати довкола корча. Лише одна думка вводила в рух їх закостенілі ноги: «Скачи, скачи і витримай… а то, може, твої власні товариші тебе доб’ють!»)

-Що, на вашу думку, символізує «танець смерті»? (Відчуття страху, ціни життя, бажання не втрачати надію, інстинкт і волю до життя)

-Перед нами на терезах життя і смерть. А як ви розумієте ці поняття? Вам було дано завдання  скласти сенкани .

Життя

багатостороннє, бурхливе

виховує, навчає, розвиває

дає змогу реалізувати себе

боротьба

 

Смерть

нестерпна, незвідана

відбирає, карає, знищує

смерть є небажаною для кожної людини

вічність

- Кожен з героїв повісті виважує в душі життя і смерть. Чи можете ви передати думки кожного із побратимів? І чи є місце людській моралі у ліричній повісті-поемі?

(Оглядівський живе спогадами про сім’ю,

Добровський намагався відсіяти винуватця несправедливості життя-дружину;

Сабо, із ознаками злобної нетерплячки, чекає найслабшого у танці;

 Бояні опановує лише одна думка: блискавична смерть;

Ніколич жалкує, що не зміг виконати свою місію у цьому житті,

 Дух Штранцінгера «ширяє вже далеко від нас… поза межами болю.»

 До останньої хвилини життя вони залишаються людьми, вони вже смертники, але не накидаються один на одного, а чекають смерті слабшого.)

 

- Чому лише Оглядівському автор дає шанс вижити?  (Прототипом образу Оглядівського можна вважати Осипа Турянського, який пройшов теж через Першу світову війну, полон, втечу, повернення до життя; лише в Оглядівського була сім’я, яка тримала його і змусила вижити. Як і всі, Оглядівський впадає в депресію, але ж намагається її подолати. У тяжкі хвилини перед ним постають символи сонця і матері з дитиною, що є святими величинами українця).

-         Що допомогло Оглядівському вижити й повернутися додому? (Волю до життя персонажа живить любов. У найтяжчі хвилини він згадує дружину й сина. Вони йому з’являються привидом: «Я дивлюся довго на них обоє й питаю: «Невже ж ви обоє дійсно живі, чи це лише ваші тіні?...» )

-         Чому автор змальовує головного персонажа фізично слабкою людиною? (Автор хоче довести перемогу духу над тілом, духовного над фізичним, перемогу життя над смертю)

-         Яку роль у розкритті головної думки твору відіграє епізод «Різдвяні свята»? (Це картина, яка виникає в уяві персонажа під впливом фізичних мук від голоду й холоду: чоловік опиняється біля свого дому й бачить своїх дружну та дітей. Вони зустрічають Святвечір, один з обрядів святкування Різдва, спрямований на зміцнення доброзичливого ставлення один до одного. Ця картина створює почуття різкого дисонансу з війною. Святвечір – символ надії та світла)

-         Як оповідач утверджує гімн життю? (Своєрідним гімном життю є епізод, у якому звучить пісня-гімн сліпого скрипаля Штранцингера. Він грає на скрипці, яка є його очима й голосом душі. Цей музичний інструмент вижив у боротьбі двох бажань вояків: зігрітися й залишитися людьми. Ця пісня – свідчення перемоги людяності над голодом, який змушує людей божеволіти).

Слайд 18.Відео. Смерть товаришів.

 

-  У сюжет твору автор вводить два образи українців: Добровського і Оглядівського. Але чому в спогадах, в уяві Оглядівського з’являється третій образ – Романишин?

(Романишин – колега, земляк, який звільнив Оглядівського від смерті, допоміг звільнитися від жахів минулого і жити повноцінно)

Дослідницька робота . Слайд 19.

 У кожного з товаришів своя історія життя, вони різні за світосприйняттям, національністю.

а) За яким принципом їх усе – таки можна згрупувати? Спробуймо погрупувати героїв. (За принципом контрасту)

Слайд 20.

1. Добровський                                 -                                         Оглядівський

не вірить у перемогу добра над злом;                 боготворить дружину й сина;

часто іронізує;                                                        рідко висловлює думки вголос;

дуже багато говорить;                                           має велику внутрішню силу;

інтелект домінує над почуттями.                         вірить у перемогу добра.

2. Штранцінгер                                -                                           Сабо

демонструє безмежну силу  в творчі                   виразник грубої волі до життя.

сили життя.

3. Пшилуський                                 -                                        Ніколич

песиміст;                                                                   прагне жити для інших;

перебуває в полоні особистої драми;                     дуже любить життя;

не може відпустити минуле.                                   бачить у ньому світлі моменти.

 

б) Дослідники творчості О.Турянського відзначають що поема має дві кульмінаційні сцени, які створені з рівновеликим експресивним напруженням вираження й пов’язані однаково важливими ситуаціями морального, духовного вибору. Назвіть їх.

(1. стосується мотиву боротьби між духом і тілом: у якийсь момент з’являється думка про канібалізм (людоїдство).

«Їм стало ясно, що хочучи врятувати життя, мусять їсти тіло свого товариша; померлого Бояні.

Однак цього не сталося, за всіх зробив вибір Ніколич: «Хай згину, а людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме»)

(2. пов’язана з мотивом двобою між життям і смертю, який і є наскрізним для всього твору. Пов’язаний з образом Штранцінгера, який несе в поемі одне з основних ідейних навантажень – через нього передано ідею великої сили мистецтва, ідею вищості духовного над матеріальним. Апофеозом перемоги всесильного духа став спів його скрипки.)

- Справді, останнім акордом, «піснею життя» стала гра Штранцінгера на скрипці.

Слайд 21.  (Монолог Штранцінгера у виконанні учня під музику скрипки)

«Я – австрієць. У минулому – скрипаль. Доля розпорядилася так, що потрапив до полону. Куля забрала в мене очі. Як і інші, я хотів жити і при першій можливості я тікав з товаришами. Я вдячний їм, що вони не залишили, вони мене тягнули за собою, як їм не було важко. Ми всі стояли перед вибором: хто перший. Вогнище догорало, я не бачив, але відчував погляди на собі, на скрипці. Кожен хотів жити, ніхто не хотів помирати. По-перше, ноги мене не слухали, ледве рухався, чотири кроки вперед, чотири назад. Мені було жаль, я змушений був розлучитися зі скрипкою, підтримати вогнище, хоч це була моя остання втіха, останній акорд не лише струни, але й  життя.Я не вірю, що люди є добрими і злими: вони є тільки нещасливі і щасливі.»

-Чому сліпий скрипаль вважає, що не має злих і добрих людей? Чи можна ототожнити поняття «добро» і «зло» з поняттями «щастя» і «нещастя»? (Штранцінгер вважає, що добра людина повинна завжди бути щасливою і на його шляху зустрічалися більше добрих людей).

 

-Твір Осипа Турянського «Поза межами болю» багатий на символічні образи. Визначте їх, будь ласка.

 (син, дружина – символи життя, різдвяні свята, як натяк на те, що Оглядівський має вижити,  вогонь – життя, родина, добробут. )

«Поза межами болю» - назва символічна: опинившись у неймовірно трагічних ситуаціях, на межі виживання Оглядівський вірить у силу любові дружини і сина, які в його очах є світлою зорею, що веде його до перемоги. Він долає тяжкі обставини і виходить переможцем у двобої зі смертю, утверджуючи активний гуманізм, загальнолюдські цінності.

Слайд 22. Відео. Перемога життя.

-Рефлексивно-оцінювальний етап.

Що керує людиною на війні: інстинкт самозбереження чи прагнення до перемоги над собою? (Учням надається можливість самим вибрати правильну пропорцію між добром і злом, життям і смертю,використавши уявні терези).

-У серпні цього року минуло 102 років від початку першої світової війни, яка забрала 12 млн людських життів, а ще десятки мільйонів покалічила. «Поза межами болю» - твір-пересторога. Та людство не покаялося.

 

 Міні – диспут.

Слайд 23. А на вашу думку, чи сьогодні актуальна повість-поема О.

Турянського?  Чи можна щодо ідей твору О.Турянського провести певні аналогії із сучасним життям?

( Так, це війна на Донбасі. Часто становище українських вояків нагадує описане у творі. Донецький аеропорт. Але у будь – якій ситуації людина повинна намагатися залишатися людиною; війни не припустимі, як і жорстокість, тероризм;

Воля людини до життя може зробити більше, ніж усі інші цінності, за які варто боротися, - це любов і повага близьких, рідних тощо.

- Тестові завдання за твором О.Турянського «Поза межами болю» Слайд 24.

 

1.Кому присвятив повість – поему автор?

А) своїм друзям;

Б) війні;

В) дружині та синові;

Г) владі.

2. Яке слово повторюють тремтячі уста жахливих подоб людей, що блукають в албанських безвістях?

А) смерть;

Б) їсти;

В) люди;

Г) Бог

3. Що робили сербські вартівники з тими, хто падав на шляху?

А) били;

Б) примушували повзти;

В) вбивали;

Г) давали на поталу іншим.

4. Хто з героїв не розставався зі скрипкою? Слайд 25.

А)Добровський;

Б) Штранцінгер;

В) Ніколич;

Г)Сабо.

5. Скільки товаришів утекло з сербського полону?

 А) 3; 

 Б) 7; 

 В) 6;  

 Г) 5.

6. Кому належать слова: «Люди для нас – гірше вовків»?

А) Сабо;

Б) Бояні;

В) Ніколичу;

Г) Добровському.

7. Хто з друзів добровільно погодився вмерти заради інших?

А) Сабо;

Б) Штранцінгер;

В) Пшилуський;

Г)Бояні.

8. Що придумали герої, щоб зігрітись та вибрати того, хто першим помре? Слайд 26.

А) розпалити вогнище;

Б) засипати себе снігом;

В) знайти ведмежий барліг;

Г) бігати й скакати довкола корча.

 

9. Кому з героїв здавалось, що маленька ручка сина тримає його у цьому житті?

А) Сабо;

Б) Бояні;

В)Штранцінгеру;

Г) оповідачеві (Оглядівському)

10. Що просив Бояні перед смертю?

А) передати матері, що він помер у теплій хаті на білій постелі;

Б) передати, що він до кінця залишився чоловіком;

В) передати, що він не зрадив Батьківщину;

Г) щоб товариші з’їли його труп та врятувалися від голоду й холоду.

11. Скільки років було сліпому Штранцінгеру?

 А) 50;

 Б) 32; 

 В) 65; 

 Г) 24.

12. Хто врятував оповідача від участі його друзів?

А) сербські лікарі;

Б) Василь Романишин;

В) Шранцінгер;

Г) дружина.

 

 

Слайд 27. Ключ.

1-В , 2-А, 3-В, 4-Б, 5-Б, 6-Г, 7-Б, В, 8-Г, 9-Г, 10-А, 11-Г, 12-А, Б.

 

Слайд 28. -Завершити наш урок я хочу словами Осипа Турянського: «Коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо ні на хвилю в темряву розпуки, бо

Через сльози і терпіння

Шлях веде до просвітління:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце — мрія мрій.

 

Домашнє завдання.  Написати твір-роздум «У чому сенс життя?»