Тема уроку. Особливості індивідуального стилю Ліни Костенко. Поезія «Страшні слова, коли вони мовчать…» - як ліричний роздум про значення слова в житті людини.
Мета уроку. Навчальна – ознайомити учнів із рисами індивідуального стилю поезій Ліни Костенко, дослідити вияв стильових особливостей у віршах поетеси; познайомити із змістом поезії «Страшні слова, коли вони мовчать…», визначити його тематичне та ідейне спрямування, дослідити проблематику та стильове наповнення вірша.
Розвивальна – розвинути навички роботи з текстом поетичних творів, зокрема визначення їх тематично-ідейного тла та проблематики; формувати навики дослідження індивідуального стилю автора на прикладах конкретних творів; розвинути навички виразного читання та аналізу.
Виховна – прищеплювати повагу до Ліни Костенко, як до письменниці та до жінки; виховати прихильність та любов до поезій письменниці.
Тип уроку. Комбінований.
Методи навчання. Слово вчителя, метод самостійної роботи, метод творчого читання, метод аналізу, бесіда.
Засоби навчання. Портрет письменниці, аудіо запис авторського читання поезій, тексти віршів.
Хід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
На попередньому уроці ми з вами вивчали інтимну лірику Ліни Костенко й Лесі Українки. Давайте з вами пригадаємо, що ви знаєте про поетесу Ліну Костенко.
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
Учні вибірково зачитують свої есе «Життя варте того, щоб жити»
ІV. Повідомлення теми і мети уроку.
Зараз ми з вами з’ясували, в чому принадність вашого власного життя, пригадали найяскравіші моменти життя письменниці, перед кожним із вас вона постала різною і це не дивно, адже кожна подія у житті поетеси слугувала спонукаючим фактором до творчості, залишаючи свій слід у поезії, у кожній з яких ми можемо бачити різну Ліну Костенко.
Сьогодні ми з вами продовжуємо наше знайомство із талановитою і мужньою жінкою, поетесою і спробуємо побачити в її творах різні грані її особистості, тому тема нашого сьогоднішнього уроку «Особливості індивідуального стилю Ліни Костенко. Поезія «Страшні слова, коли вони мовчать…», як ліричний роздум про значення слова в житті людини».
V. Засвоєння і осмислення нового матеріалу.
У темі нашого уроку ви помітили, що сьогодні ми з вами маємо обговорити поезію Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…». .
Зараз я вам пропоную прослухати читання цього вірша з вуст самої авторки. (Прослуховування аудіо запису).
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Кожен із вас намагався оцінити Ліну Костенко, спираючись на якийсь певний факт чи факти біографії. А як ви вважаєте, чи можна прослідкувати близькість індивідуального стилю Ліни Костенко та Лесі Українки, якщо так, то в чому це виявляється? Творче світосприйняття Ліни Костенко багато чим перегукується із творчим кредо Лесі Українки. Воно також трагедійно-стоїчне.
А тепер давайте спробуємо охарактеризувати поетесу не як активного громадського діяча, а як письменницю і побачимо, якими ж авторськими рисами характеризується її творчість.
Аналіз вірша Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»
Бесіда з учнями
У поезії простежуються філософські питання про сутність поезії, про місію митця (особливо для Ліни Костенко, яка пішла у «внутрішню еміграцію» на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати «в шухляду»), як і для всіх «шістдесятників», були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги. Саме тому цей вірш можна вважати автобіографічним.
Сьогодні ми з вами працюємо з ментальною картою, яку необхідно заповнити протягом уроку. На карті є гілка «Інтерпретація». І ми вже можемо заповнити перший план інтерпретації – біографічний, що виражається у: «шістдесятниця», «внутрішня еміграція», 16 років писати «у шухляду».
У поезії Ліни Костенко простежуються образи-символи. І головним символом у даному вірші є слова. «Спочатку було СЛОВО». Ця бiблiйна фраза говорить про те, що спочатку Бог виговорив слово, а потiм уже вiдповiдно до сказаного утворилася земна твердiнь, вода тощо. Виходить, первинно — Слово. Це наводить на роздуми про важливiсть мови, мовлення, людських слiв. Недарма говорять, що словом можна вбити. Але словом можна й вiдродити. Тiльки слова цi будуть рiзними. Або сказанi будуть по-рiзному. Також це натякає на основне питання філософії, що було первинно: матерія чи слово? Над цим питанням билися десятки й сотні філософів стародавності й сучасності. Ліна Костенко дає своє бачення цього питання. Її бачення не є аксіомою, але воно проливає світ на її світосприйняття та духовну сутність її поезій. Так склалося, що сьогодні українське слово переживає не найкращі часи. Велика частина громадян України ставляться до неї зневажливо. Деякі люди взагалі висловлюють думки, що української мови як такої взагалі ніколи не існувало, що це лишень суміш діалектів.
Елемент дискусії
Справді, як може бути «всього лиш діалектом» слово, що складало такі чарівні народні пісні, де було відображено усі найкращі риси, притаманні українському народу, де було відображено процес становлення і розвитку самої української нації?! Слово - це думка народу, тому все взаємопов`язано. Без мови не існує слова, а без слова існування народу - неможливе. Душа народу це і є - слово.
Спробуємо визначити, яке саме значення має цей символ у вірші поетеси. Для цього проаналізуємо загальний настрій поезії.
Очікувана відповідь
Ці рядки навіюють страх, над якими неможливо не замислитися. За допомогою художніх засобів авторка увиразнює ці образи через оксиморон «слова мовчать» та метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав», «мучився», «болів» оживлюють, олюднюють слова, епітети «страшні слова», «безсмертний дотик», анафора: у першій, другій і третій строфі рядки починаються словом «коли», яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать» . Це стосується людини замкнутої, занадто терплячої, людини, яка має собі щось на думці. Дійсно, в житті є люди, які мовчать, а потім «вибухнуть» зі страшною силою. Без слів не було б і поезії. Чутлива ж душа авторки мільярди разів з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче коли усвідомлює своє надскладне завдання: сказане слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як ніхто до тебе й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія - «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Учитель. Згадаймо знову Біблію. Якби Бог не промовив Слово, хіба була б земля і все, що на ній? Отже, Ліна Костенко оспівує силу слова і показує свою значимість та відповідальність за написане для нас, читачів.
Значущими є антитеза, прийом контрасту «краса-потворність». Потворне (як і краса) є однією з основних естетичних категорій, яка з найдавніших часів привертала увагу філософів і теоретиків мистецтва. Вони намагалися розібратися в тому, що таке є прекрасне. Від часів Платона, Аристотеля, Канта і Нітцше до найвидатніших філософів сучасності не припиняються спроби дати визначення цьому поняттю. Прекрасне і потворне — два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, — потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Очікувана відповідь
Протиставлення понять, використання прийому контрасту «асфальти-спориші» дає можливість авторові створити надзвичайно виразний, об’ємний образ. Асфальт є ознакою цивілізації, яка накладає свій відбиток на душу людини та її світогляд, а спориш є ознакою одвічних людських цінностей, який руйнує асфальт та все одно проростає крізь нього. Ці слова Ліни Костенко сповнені глибоким філософським сенсом, що людська сутність є непохитною та незалежною від усіх зовнішніх впливів. У тому числі, й від цивілізації. Їм протиставляється поезія як неповторна людська душа.
Очікувана відповідь
В поезії ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…», філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів та завдань мистецтва у суспільстві.
Очікувана відповідь
Аналіз композиція вірша – використання перехресної рими (мовчать — почать, причаїлись — чиїмись (абаб)).
Це дає змогу стверджувати, що перед нами вірш, який написано п’ятистопним ямбом із пірихієм.
Учитель. Детально проаналізувавши вірш, ми можемо визначити його тему та ідею, провідні мотиви.
Очікувана відповідь
Тема: слово в житті людини, сутність поезії.
Мотив: показати силу слова — «Людині бійся душу ошукать».
Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва, роль слова в житті людини. В поезії наявні інші мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси.
Учитель. Звичайно, кожен із нас може знайти в цій поезії щось своє, визначне лише для нього, але загальний зміст говорить про непорушність загальнолюдських цінностей про роль митця в нашому житті, про його відповідальність та значущість у суспільному житті.
VІ. Узагальнення та систематизація.
Сьогодні ми з вами створили творчий образ Ліни Костенко. Почули її твір, почули саму поетесу. Тепер я хочу почути від вас, якою сьогодні вам відкрилася письменниця у своїх творах, стильовій манері, у своєму голосі. (Учні характеризують поетесу, висловлюють свої думки)
Інтерпретуйте вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» крізь призму щойно створеного образу поетеси.
VІІ. Підсумок уроку.
Вашим домашнім завданням буде: створити ментальну карту аналізу поезії Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур.»
VІІІ. Оцінка навчальної діяльності учнів.
Ментальна карта до поезії Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать»