Урок "Провідна роль поезії у 20-ті рр. ХХ ст. Павло Тичина - найвизначніший модерніст цього періоду. Феномен "кларнетизму". Аналіз поезій зі збірки "Сонячні кларнети""

Провідна роль поезії у 20-ті рр. ХХ ст. Павло Тичина – найвизначніший модерніст цього періоду. Феномен “кларнетизму”. Аналіз поезій зі збірки “Сонячні кларнети”(11 клас)

Автор: Пічахчі Наталія Валентинівна, учитель української мови і літератури Костянтинівського районного навчально-виховного об’єднання “Гімназія – Мала академія наук № 1 “Таврія” Мелітопольської районної ради Запорізької області.

Мета: навчити учнів розуміти основні тенденції розвитку української поезії 20-х рр. ХХ ст.; познайомити із життєвим і творчим шляхом Павла Тичини, його ранніми поезіями; розвивати навички аналізу поезій, особливих ознак індивідуального стилю поета; удосконалювати навички виразного читання; виховувати почуття людяності, любові до мистецтва, розвивати розуміння прекрасного.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання: портрет Павла Тичини, виставка його творів, мультимедійна презентація, додаткові відео- та аудіоматеріали, вислови відомих людей про П. Тичину.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

Привітання.

Хочу побажати вам гарного уроку,

Щоб було цікаво всім нам працювати,

Щоб бажання мали всі відповідати,

Щоб допомагало вам вміння міркувати

І дванадцять балів легко заробляти.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування.

1. Назвати суспільно-політичні умови розвитку української літератури в 20-х рр. ХХ ст.
2. Що таке модернізм?
3. Назвати основні стильові течії модернізму.
4. Які літературні організації та угруповання було створено в 20-х рр. ХХ ст.?
5. Що таке “розстріляне відродження”?

ІV. Мотивація навчальної діяльності

Перегляд відео про Павла Тичину з живим голосом автора за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=kn0LqPTy5ZI

V. Опрацювання нового навчального матеріалу

Слово вчителя. Павло Тичина – один із найвидатніших українських поетів, рівних якому знайти дуже складно. Народжений у бідній родині, він бачив життя села, міста, церкви, літературної громади, інтелігенції особисто та зсередини. Тичина бачив національне відродження, радянське будівництво, бачив мир і війни – і все те викарбувалось на сторінках його книг. Поет, який бачив Україну в найрізноманітніших її виявах, який став Україною, переплавив її в собі, а потім виплеснув зі свого серця, подарувавши іншим. Вивчення та дослідження творчого спадку Павла Тичини є дуже актуальним, необхідним для правильного розуміння українського національного духу – поет відчув його найглибшу сутність, яка полягала в піснях, у народнопісенній поезії.

 Але перш ніж ми звернемося до поетичної спадщини митця, давайте послухаємо учнів, які мали випереджальні завдання – підготувати короткі повідомлення про життєвий шлях П. Тичини.

Учень 1. Народився Павло Григорович Тичина 27 січня 1891 року в селі Пісках на Чернігівщині. Батько його, Григорій Тимофійович, був сільським дяком та вчителем школи грамоти. Мати, Марія Василівна, була ніжна і любляча жінка, затуркана постійними нестатками. У родині було дев’ятеро дітей. Батькової платні ледве вистачало, тому й довелося Павлові вже з дитинства йти на свій хліб.

 1900 року 9-річний Тичина, успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Троїцькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотної грамоти новачків. Саме так П. Тичина навчав нот свого брата Євгена, а також майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку.

Учень 2. У червні 1906 року помер батько Павла Тичини. Від 1906 року митець пише вірші – почасти під впливом Олександра Олеся та Миколи Вороного. Перший відомий нам вірш Тичини – “Синє небо закрилося...” – датовано 1906 роком. Пізніше поет, переглядаючи свій архів, так відгукнувся про цей вірш: “Подивишся – аж смішно”.

 1907 року Павло закінчив училище. Після цього в нього був єдиний шлях продовжити освіту в семінарії. Тож у 1907-1913 роках майбутній поет навчався в Чернігівській духовній семінарії. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука.

Учень 3. Упродовж 1913-1917 років П. Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його. Коли розпочалася Перша світова війна, Київський комерційний інститут перевели до Саратова. Тож студент Тичина, щоб скласти зимові заліки 1915 року, мав добиратися в теплушках на Волгу. Захворів на серце. Поет Володимир Самійленко, рятуючи Павла, запросив його до себе в Добрянку (нині селище міського типу Ріпкинського району Чернігівської області). Тут хлопець зустрів Наталю – своє перше кохання. Їй поет присвятив одну з найкращих ліричних поезій “Зоставайся, ніч настала...”. Але закоханим не судилося бути разом; дівчина померла від сухот.

 Згодом Тичина працював завідувачем відділу хроніки газети “Нова Рада” (1917) і відділу поезії журналу “літературно-науковий вісник” (1918-1919), головою української секції Всеукраїнського видавництва (1919).

Учень 4. Наприкінці 1918 року виходить перша книга Павла Тичини “Сонячні кларнети”, якій судилося стати першим класичним твором молодої української літератури.

 Це був гімн новому життю, це було прозирання в майбутнє своєї країни й людства. Пейзажно-істинна лірика напрочуд національна, у ній повнокровно буяє саме українська природа – жита, луки, гаї, змальовані здебільшого у весняну квітучу пору, особливо коли йдеться про зародження чи розквіт найсвітліших людських почуттів.

Слово вчителя. Сонячні кларнети – музика сонця, а сонце – джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок книги цей незвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки – це поетичне вираження авторського розуміння гармонії всесвіту. “Сонячні кларнети” – збірка П. Тичини, яка стала епохальною книгою поезій, про котру заговорила вся літературна Європа. Василь Стус у книзі “Феномен доби” пише, що “компліменти були великі”. У віршах збірки поєдналися дві музи – Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. Збірку Павло Тичина уклав із 44 найкращих своїх творів. Сам Павло Григорович чудово грав на кларнеті та й у словах уловлював особливе, музичне звучання.

 А зараз, дорогі діти, давайте з’ясуємо, що ж таке кларнет?

 Кларнет – духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає “ясний”. Так названо інструмент за його звук – чистий, ясний та бадьорий.

(Учні записують визначення в зошити).

(Прослуховування музичного запису гри на кларнеті (сучасний варіант) за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=ZOisrGPsd4g).

Слово вчителя. За назвою збірки П. Тичини “Сонячні кларнети” в українській літературі виникла нова унікальна стильова течія – кларнетизм.

 Кларнетизм – це світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них). Цей термін був запропонований Юрієм Лавріненком та Василем Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього Павла Тичини.

(Учні записують визначення в зошити).

Слово вчителя. А зараз давайте долучимось до поетично-музичного слова П. Тичини, що прозвучить у виконанні учнів, котрі мали випереджальне завдання – вивчити напам’ять поезії митця.

(Виразне декламування вірша “Арфами, арфами...”).

Слово вчителя. А тепер – увага на екран. Давайте через відеопоезію відчуємо живописну музичність вірша “Арфами, арфами...”.

(Перегляд відеопоезії за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=raiWYvMBKAI).

 (Аналіз поезії “Арфами, арфами...”).

Бесіда за змістом поезії “Арфами, арфами...”

1. Який настрій у вас викликають пейзажні картини?
2. Назвіть пейзажні деталі в поезії. Яку функцію вони виконують? Охарактеризуйте художні засоби.
3. За допомогою чого автору вдалося досягти музичності пейзажу?

(Виразне декламування вірша “О панно Інно...”).

Слово вчителя. Зворушливі рядки цієї поезії надихнули композиторів на створення чудового романсу “О панно Інно...”, який ми зараз прослухаємо.

(Прослуховування романсу за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=gVhN8CJrdUM).

(Аналіз поезії “О панно Інно...”).

Бесіда за змістом поезії “О панно Інно...”

1. За допомогою чого виявляється ніжність та краса вірша?
2. Які події з особистого життя автора стали підґрунтям для створення поезії?
3. Розкрити особливості майстерного поєднання у вірші зорової образності з музичністю.

Слово вчителя. Отже, розглянувши сьогодні на уроці творчість П. Тичини, давайте спробуємо сформулювати особливості творчої манери митця.

Творча манера Павла Тичини:

1. асоціативна гармонія образів, метафор, алегорій;
2. майстерне поєднання людини і природи, земного світу і космосу, душі і сонця;
3. мелодійна організація віршів;
4. своєрідне порівняння фольклоризму та модернізму;
5. висока щільність, сконденсованість поетичного тексту.

(Учні записують інформацію у зошити).

Обговорення висловів відомих людей про митця, що зазначені на дошці.

“Павло Тичина – Моцарт української поезії, Маестро” (С. Зінчук).

“Його (Павла Тичину) не можна було порівняти з жодним музичним інструментом – він завжди був цілим оркестром, усе в ньому переливалося, грало, сипало іскрами” (Іван Драч).

“Павло Тичина зумів у своїй творчій лабораторії настільки розширити виражальні можливості поетичного слова, що воно, окрім традиційного вміння живописати дійсність, набуло здатності виражати музичне світосприймання автора. Це було видатним, навіть епохальним новаторством поета, яке одразу ж поставило його в один ряд із найвидатнішими митцями світу” (Григорій Клочек).

“Ніколи не забуду тієї безсонної ночі дев’ятнадцятого року, коли мій друг приніс мені книжку з рясними соняшниками на обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі при багатті (бо виїхали всім технікумом на заготівлю дров): читали, і п’яніли, і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою нечуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок тієї книги...” (Микола Бажан).

“Тичина – кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої “класичні” роки (1914-1924)” (Василь Барка).

VІ. Підсумок уроку

Слово вчителя. Павло Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижність його поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. “А серед усього того, – пише Сергій Єфремов, – стоїть цей дивний мрійник із очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова...”.

 Отже, ідеал П. Тичини – гармонія природи й людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного й загальнолюдського, землі й космосу.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

1. Охарактеризувати ліричного героя інтимної лірики П. Тичини (середній і достатній рівні).
2. Написати акварель за мотивами збірки П. Тичини “Сонячні кларнети” (високий рівень).

Література

1. Бронзенко Т. Зачаровані музикою землі / Т. Бронзенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014. – № 22-24 (386-388). – С. 86-93.
2. Українська література. 11 клас. І семестр / О.П. Ващенко, С.М. Головатюк, Л.О. Лузан, Л.В. Манян, В.Г. Сухенко, Н.І. Счпстливцева / Упоряд. В.Г. Сухенко, О.М. Чхайло. – Харків: Вид. група “Основа”, 2011. – 120 с.
3. Тичина П. Сонячні кларнети. Поезії / Павло Тичина. – К.: Дніпро, 1990. – 400 с.
4. Юр’єва О.М. У сонцетворних звуках кларнетів. Життєвий і творчий шлях Павла Тичини / О.М. Юр’єва // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014. – № 25-26 (389-390). – С. 36-41.