Урок-ознайомлення з твором. Всеволод Нестайко Дивовижні пригоди в лісовій школі (уривок)

Дивовижні пригоди в лісовій школі. Всеволод Нестайко

СОНЦЕ СЕРЕД НОЧІРОЗДІЛ 1 Який знайомить читачів з героями казки та з лісовою школою. Бурмило Михайлович перевіряє здібності.

Жив на світі їжачок Колько Колючка.І жив на світі зайчик Кося Вухань. Гарні були хлопці, але боягузи страшенні. Всього на світі боялися. Боялися темряви і боялися сонця. Боялися блискавки і боялися грому. Боялися вітру і боялися дощу. Навіть тіні власної боялися.

А найдужче боялися хуліганів. То прибіжить Колько Колючка до мами-їжачихи:— Ой мамо, мамо! До нас у двір хулігани вдерлися!Вийде мама-їжачиха на ґанок, — а у дворі дві маленькі жабки стрибають.

То Кося Вухань прибіжить до мами-зайчихи:— Ой мамо, мамо! За мною хуліган женеться!Мама-зайчиха визирне у віконце, а там метелик літає. Ну що ти з тими страхополохами зробиш!..

І вмовляли їх батьки, і соромили, і сварили — нічого не допомагало. Так і жили їжачок Колько Колючка та зайчик Кося Вухань боягузами. За мамині спідниці ховалися та звідти на білий світ з острахом позирали. Всі лісові діти бавляться, пісень веселих співають, а вони сидять за маминими спідницями і тремтять. Навіть один з одним не гралися, хоч і жили по сусідству.

Та от якось ясного сонячного ранку зустрілися біля перелазу мама-зайчиха з мамою-їжачихою.— Здрастуйте, тітонько Вухань, — сказала мама-їжачиха. — Ви чули новину? На Великій Галявині відкривається спеціалізована лісова музична школа з ведмежою мовою викладання. Борсучиха вже записала туди свого Борю.

— Ах, що ви кажете, кумасю Колючко! — сплеснула мама-зайчиха лапами, — Спеціалізована музична школа? Та ще з ведмежою мовою викладання? Побіжу чоловікові скажу. Тато-заєць сидів на ґанку і читав "Лісову газету".— Гм, — сказав він, почувши новину. — Спеціалізована музична школа? З ведмежою мовою викладання? Це інтересно. Треба й нашого страхополоха записати. Може, хоч школа допоможе його у звірі вивести. А то ж тіні власної боїться.

Зайченя Кося, що тремтіло тут же біля ґанку і все чуло, здригнулося й заскиглило:— Ой!.. Я не хочу-у!.. Я боюсь…— Тебе ніхто не питає! — суворо сказав тато-заєць. — Запишемо, й ходитимеш.— Ну що ти, синку, — лагідно сказала мама-зайчиха. — Всі ж дітки ходитимуть. Не бійся. Мама-зайчиха тут же причепурила Косю, вдягла йому новенькі штанці, білу сорочечку й повела на Велику Галявину.