Урок "Палац князів Любомирських у Рівному – туристична перлина Рівного»

Методична розробка уроку історії

Тема уроку: ПАЛАЦ КНЯЗІВ ЛЮБОМИРСЬКИХ У РІВНОМУ – ТУРИСТИЧНА «ПЕРЛИНА РІВНОГО»

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу

Мета уроку:Учень повинен: 

- Знати: історію збудування палацу та ким був зведений палац;історію палацу протягом XIX-XX століть;долю палацу у другій половині ХХ століття;

- Розуміти: історичний контекст існування палацу Любомирських, розташування та причини та винуватців зруйнування палацу у м.Рівному;

- Вміти:описувати історію палацу Любомирських протягом ХІХ – ХХ століть, характеризувати чинники, які повпливали на зруйнування палацу; вміти цінувати історичні пам’ятки;

ХІД УРОКУ

І.Актуалізація попередніх знань

ІІ. Вивчення нового матеріалу

План уроку

1.              Князі Любомирські – власники Рівного.
2.              Палац Любомирських – історія зведення.
3.              Палац Любомирських у першій половині ХХ століття.
4.              Доля туристичної «перлини» Рівного під час Другої світової війни та повоєнні часи

1.              Князі Любомирські – власники Рівного.

               Він був символом старого Рівного й міг стати архітектурною родзинкою сучасного. Про нього складали легенди. Його підпалювали, висаджували в повітря, грабували, і просто не перешкоджали часові робити свою руйнівну роботу. Та величні мури все не здавалися. Аж ні — маніакальний натиск руйнівників минувшини таки зробив свою чорну справу.

                Останні з власників Рівного — польські князі Любомирські — залишили в нашому місті чимало згадок про себе. Рівняни, які полюбляють відпочивати в парку Молоді над озером, любовно названим "Лебединкою", та прогулюватися гідропарком, й гадки не мають, що тут, серед колись широких рівненських ставків понад півтора століття тому розкинувся небачений палацово-парковий ансамбль, у якому на повну “відривалися” нащадки панського роду та їхні численні гості. А приблизно між нинішньою ЗОШ №2 та стадіоном “Авангард” височів величний князівський палац, оточений скульптурами з зображенням римських воїнів, підвісними мостами та брамами. Окраса міста, він міг би залишатися нею і досі, проте... Палац встояв перед пожежею, руйнівним часом та війною, але здався перед бажанням радянської влади знищити усе, що нагадувало б про колишню велич давніх аристократичних родин.

         Цілих три покоління рівненської гілки князів Любомирських перебудовували успадкований ними замок князів Острозьких-Несвицьких. Замість фортифікаційної споруди постала велична двоповерхова кам’яна будівля з мансардним дахом, колонами при головному вході, з родовими гербами та візерунчастою ліпниною і розписами на стінах покоїв. Центральний вхід стерегли скульптурні римські воїни. Разом із садово-парковою зоною він перетворився на палацовий комплекс у стилі пізнього барокко, який сучасники називали найвеличнішою магнатською резиденцію на Волині.

2.              Палац Любомирських – історія зведення.

          Про первозданний вигляд палацу і комплексу в цілому ми можемо дізнатися з літографій та малюнків художників ХVІІІ-ХІХ століть. А про зовнішній вигляд пізнішого періоду розповідають нам фотографії, які дійшли до наших днів.

Історія рівненського маєтку Любомирських починається з першої половини 18-го століття, відколи, вступивши у володіння містом, князь Станіслав перебудував залишки стародавнього дерев'яного замку, зведеного ще за Несвицьких, у справжній кам'яний палац. Стояв він на острові посеред величезного озера площею 3,5 гектара, на який вели два мости. Складно повірити, але тепер це вулиці Замкова та 24 Серпня.

Під час останньої перебудови палацу в 1815 році італійські живописці Вільяні та Кармароні оздобили внутрішні приміщення фресками, а польський художник Лукашевич створив портретну галерею роду Любомирських. За історичними описами дослідників Волині Стецького і Теодоровича, довкола палацу в парку розташовувалися чудові скульптури, альтанки, імітації руїн античних споруд, каруселі, майданчики для розваг. Через ставки та канали до палацу вели підйомні мости. Маєток називали рівненською Венецією. При дворі також були: манеж, театр, фазанарій, де вигодовували фазанів. У спеціально облаштованій теплиці вирощували ананаси, а в новозбудованій оранжереї — рідкісні тропічні рослини та квіти. До речі, приміщення оранжереї, у дещо спотвореному вигляді збереглося й донині. Це — двоповерховий будинок №17 на вулиці Драгоманова поруч із краєзнавчим музеєм, на першому поверсі якого розміщується турагенція "Клеопатра".

Про розкішне життя з гучними балами, музикою і розвагами у маєтку рівненських Любомирських ходили легенди всією Волинню. Постійні гульбища виснажили родову казну, і палац поступово став занепадати. Маєток навіть доводилося закладати за борги. Не маючи коштів на його утримання, у середині 19-го століття князь Фридерик Любомирський збудував собі скромнішу резиденцію — палацик на “Гірці” (територія сучасного парку імені Тараса Шевченка), а старовинний палац у 1844 році передав Рівненській гімназії. Збереглися документи з описом палацу, зробленим на замовлення Міністерства народної освіти, завдяки чому ми можемо хоча б приблизно уявити, яким був колись розкішний князівський палац. Згідно з описом, він мав чотири балкони з різних боків та четверо дверей. На першому поверсі було 22 кімнати й невелика зала, на другому — 8 і велика банкетна зала. Поруч з палацом - двохповерховий флігель, коптильня, курятник і конюшня. У самому палаці було три погреби.

Однак користуватися щедрим даром гімназійне керівництво спромоглося недовго. На утримання такого величезного приміщення забракло коштів. Та й діставатися до палацу на острові, який щовесни потерпав від повені, було проблематично. А ще казали, що там нездорове болотне повітря, і побоювалися, що замку загрожує руйнування. Та все ж таки у палацових покоях ще довгий час мешкали гімназисти та дехто з учителів закладу, яким бракувало грошей, аби винаймати житло. 

3.              Палац Любомирських у першій половині ХХ століття.

           Аби врятувати одну з найгарніших споруд тогочасного Рівного від руйнації, у 1917 році одна з міських громадських організацій спробувала реставрувати палац. Встановили новий дах, полагодили паркет у банкетній залі. У роки Першої світової війни там розміщувався госпіталь. У 20-х роках деякі приміщення пристосували під навчання для учнів російської гімназії. Хоча будівля невпинно руйнувалася, та все одно культурне життя довоєнного Рівного оберталося довкола замку Любомирських. Там проводили міські бали, влаштовували спектаклі, виставки, музичні та мистецькі вечори.

У 20-і роки минулого століття у приміщенні палацу розміщувалося польське гімнастичне товариство “Сокіл”, а площа перед палацом носила назву “Спортивна”. Вона, власне, й була міським спортмайданчиком, де влаштовували футбольні баталії серед місцевих та приїжджих команд.

Загалом місцина поблизу старовинного палацу мала певний романтичний ореол. Закохані пари призначали там побачення. Серед мовчазних, величних руїн полюбляли рівняни та гості міста фотографуватися на згадку. У багатьох рівненських родинах зберігаються листівки із зображеннями палацу, які надсилали своїм близьким і знайомими. У 1927 році за невідомих обставин палац зайнявся. Як згадують старожили, диміло кілька днів. Ущент згорів дах і вигоріли внутрішні приміщення. Але навіть пожежа не відвернула рівнян від їхнього улюбленого місця відпочинку. Тут продовжували усамітнюватися закохані, люди приходили просто на прогулянку, пограти у футбол та теніс. Тут традиційно розміщувалися шатра мандрівних цирків-шапіто.

У вересні 1924 року міська влада викупила у князя Любомирського 5 гектарів болота, у яке перетворився колись розкішний палацово-парковий ансамбль, маючи намір закласти там міський сад. Однак здійснилися ці наміри лише у середині 70-х років.

4.              Доля туристичної «перлини» Рівного під час Другої світової війни та повоєнні часи

        Після пожежі 1927-го року тодішня влада і власники палацу не мали коштів на його відновлення, а радянська влада, яка згодом прийшла, — бажання. Одного дня, у квітні 1940-го, місто здригнулося від потужного вибуху. За варварським наказом радянського керівництва міста палац було підірвано. Частину його залишків було вивезено на смітники, а вцілілу цеглу подекуди з гербами колись могутнього панського роду місцеве населення розібрало на господарські потреби. Та все ж залишки будівлі з подекуди вцілілими стінами, фундаментом та підвалами “дожили” до кінця 1959 року, залишаючись улюбленим місцем забав місцевих дітлахів, які поміж собою називали ту місцину “кудикіною гіркою”.  Узимку руїни вкривалися снігом, слугуючи гіркою дітям, які сковзалися з неї на санчатах, лижах, дошках, чи просто, на чому доведеться.

Лише на початку 60-х радянській владі нарешті вдалося остаточно впоратися зі старовинним палацом — його рештки були розтягнені бульдозерами, землю розрівняли, підвали та фундамент засипали. Старожили розповідають, що чимало рівнян тоді зібралося подивитися, як потужна техніка не могла впоратися із залишками мурів, які не можна було розбити. Після розчистки довго тут була пустка. Аж доки поруч з місцем, де був палац, не звели стадіон “Авангард”. Краєзнавці кажуть, що й досі комунальники, ремонтуючи у тому місці мережі, інколи знаходять фрагменти цегли та черепиці зі старовинного палацу.

            Такою була історія прекрасного палацу,  відомої архітектурної пам’ятки Рівного, яка нажаль, була втрачена в другій половині ХХ століття і на сьогодні у місті немає жодної цеглинки чи залишків цієї величної споруди. Ми, діти, повинні берегти свою історію, свого міста, зокрема, і дбати про історичні пам’ятки не лише місцевого значення, але і всеукраїнського, аби наші нащадки могли знати свою історію.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Запитання та завдання для учнів:

1.              Кому належав палац?
2.              Як використовувався палац у першій половині ХХ століття?
3.              Хто був причетним до зруйнування палацу? Що відбулося з спорудою у 60-х рр.ХХ століття?
4.              Що побудовано на фактичних руїнах палацу і що там існує зараз?
5.              Які висновки ми можемо зробити для себе особисто? Чи потрібно людям і нам ,зокрема, толерантно і обережно ставитися до історичних і архітектурних пам’ток нашого міста та України в цілому?

IV. Домашнє завдання.

1.              Підготувати повідомлення\презентацію(на вибір учня)  про одну з цікавих історичних пам’яток Рівного або Рівненщини.
2.              Написати твій на тему «Якби я був мером Рівного, я б….». У  творі написати своє бачення сучасного Рівного, зміни, які б запропонували для розвитку міста або ж проекти, які потрібно реалізувати у сучасному місті.