Урок пам'яті "Чорнобиля гіркий полин"

Про матеріал
Урок пам'яті "Чорнобиля гіркий полин" рекомендовано для проведення у 5-9-х класах до роковин трагедії на Чорнобильській АЕС. Зміст заходу інформує учнів про початок будівництва атомної електростанції та введення її в експлуатацію, трагічні події в ніч на 26 квітня 1986 року, подвиг пожежників, які перші кинулися гасити пожежу на четвертому енергоблоці. захід передбачає реалізацію наскрізних змістових ліній ""Екологічна безпека та сталий розвиток, "Здоров'я і безпека".
Перегляд файлу

                                                

 

 

 

 

 

Урок-пам’яті

 

 

 

 

 

 

Чорнобиля гіркий полин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала вчитель історії

Боровець В.І.

 

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         Епіграф

                                                                    Чорнобиль- тільки лиш маленька віха

                                                                     Загрозливої для людей біди,

                                                                     Він є відлунням ядерного віку

                                                                     Й можливо в нім майбутнього сади.

  

 

 

   ( Звучить українська народна пісня „ Ой горе тій чайці” )

 

                                                 Ой горе тій чайці,чаєчці небозі,

                                                 Що вивела діток при битій дорозі.

 

                                                  Ой ішли чумаки, весело співали

                                                  І чаєчку ізігнали,чаєнят забрали

 

                                                  А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється

К сирій землі припадає,чумаків благає.

 

   Ой ви ,чумаченьки, ви ще ж молоденькі.

      Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі.

 

                                                   Буду воли пасти ,буду заганяти,

Верніть моїх чаєняток, бо я їхня мати.

 

                                                   Бодай ви чумаки щастя не діждали,

     Як ви моїх чаєняток з гніздечка забрали.

 

Учениця:  Сховатися од долі не судилось.

                   Ударив грім- і зразу шкереберть

                    Пішло життя... І ось ти все, що снилось

                    Як смерте існування й життєсмерть.

 

Вчитель:   Дорогі діти! Шановні гості! Сьогодні ми проведемо годину пам’яті „ Чорнобиля гіркий полин”. А працюватимуть у нас сьогодні групи дослідників та екологів, літераторів та художників, які  виступлять із своїми повідомленнями. Але спочатку скажіть, яка біда сталася в Чорнобилі?

 

 Учень:   34 роки тому 26 квітня 1986 року на  четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася пожежа.

 

Вчитель:  Що означає  слово „ Чорнобиль” ?

 

Учень:   Чорнобиль, чорнобильник, полин...- гірка трава, яка росте в Україні.

 

Вчитель:   Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало в  свіжій зелені  вишневому та яблуневому цвіті. Тут зовсім не відчувалася гіркота полину.

   Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях .

Чи доводилось вам  бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоч ще квітують і родять сади, ніхто не споживає тих  гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами.

 

Учень:   Луг не тішить око зелен – рутою,

               В поле й гай заходити не можна.

               Кожна квітка дихає отрутою,

               Стронцієм налита квітка кожна.

               В порожніх селах вітер квилить,

               Тополі гне і лози хилить,

               Гірчать на  сонці полини,

               Ростуть в городах бур’яни,

               З річок веселки воду п’ють,

               І страшно яблуні цвітуть.

 

Вчитель:   А починалося все так чудово. Здавалося, що  красу цього  чудового українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить. Наші дослідники  підготували невеличку історичну довідку з історії будівництва Чорнобильської АЕС і аварії на ній.

 

Учень:   З метою вибору  найпридатнішого майданчика для будівництва  атомної електростанції  було обстежено  16 пунктів  у Вінницькій, Житомирській та Київській областях., але, зрештою, вибір зупинився на мальовничому куточку українського Полісся, що лежить за 110 км від столиці України.

    Будівництво ЧАЕС розпочалося у 1970  р.  Перший блок став до ладу  1977 р. , а другий, третій і четвертий відповідно у 1978, 1981 і 1983 роках.

 

Учень:   З пуском  і освоєнням четвертого енергоблоку ЧАЕС стала найбільшою не тільки  в СРСР, але й  у всьому світі. За потужністю вона поступалася лише двом АЕС світу: японській

 „ Фукусіма” , де працювало шість блоків, та французькій „ Боже”, що мала п’ять блоків.

 

Учень:   За кілька кілометрів від ЧАЕС  виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки.  Місто швидко розбудувалось. Відкрилися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто- сад. Які широкі вулиці!  А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках!  Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка.

   Ніщо не віщувало біди. Стояла  тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

 

Учень:   Саме в таку з ночей  26 квітня 1986 року  о 1 годині 23 хвилини стався вибух на Чорнобильській АЕС. Загорівся   блок, вийшов  невміло застосований  людиною атом. Ті, хто тієї пори не  спали, бачили, як над електростанцією  спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто  тоді гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне. Після вибуху виникла пожежа, Може трапитися найстрашніше, якщо вчасно не погасити полум’я. Адже поряд атомні реактори, Не лише Україна опинилася перед загрозою  великої катастрофи, а й  Білорусь, Росія, країни Європи.

 

  ( Демонструється фрагмент фільму про аварію на ЧАЕС)

 

Учениця:   Зойкнула Земля чаїним криком:

  • Сину, вбережи і захисти !

Вийшла мати із іконним ликом:

  • Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

  • Сину, вбережи і захисти !

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

  • Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

 

Учениця:   Першими сигнал тривоги почули пожежники. Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежні ВПЧ-2 ( охорона АЕС)  на чолі з начальником  караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на  лінію вогню, а Володимиру лише ж 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку...

 

Учень:   За караулом Правика  незабаром прибув і караул його  бойового побратима із СВПЧ-6 з охорони міста Прип’яті лейтенанта  Віктора Кібенка.

   І вони ступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і  людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко уcвідомлювали небезпеку, та, як і личить воїнам,  зовсім не берегли себе.

 

Учень:   ( під мелодію „ Маленький реквієм” П. Чайковського )

                                Лейтенанти – хлопці непохитні,

                                Молоде, вогненне покоління

                                Ви, як пам’ять, у тривожнім світі,

                                Роду незнищенного коріння.

                                Сівачі, поліщуки від роду –

                                Ви з вогнем назавжди подружили.

                                В сонце ткану днину і негоду

                                Той вогонь перепинить зуміли...

                                Лейтенанти – мужність і звитяга,

                                Від землі ви набирали сили...

                                Ще далеко десь до саркофага,

                                Та вогонь життям ви зупинили.

 

Вчитель:   Через деякий час на об’єкт АЕС , що горів, прибуло більше п’ятдесяти , потім більше сотні  бойових пожежних частин із Києва та області.

   У щоденнику бойових  дій  підрозділів  і органів внутрішніх справ  у місті Прип’яті, який вівся з перших хвилин боротьби з аварією, 26 квітня 1986 року о  дванадцятій дня зроблено запис:

 „ Госпіталізовано  105 чоловік, серед них  16 із особового складу пожежних  частин”. А далі прізвища:

                                     Правик Володимир Павлович

                                     Кібенок Віктор Миколайович

                                     Тишура Володимир Іванович

                                     Титенок Микола Іванович

                                     Ващук Микола Васильович

                                     Ігнатенко Василь Іванович

                                     Телятников Леонід Петрович

   Через два тижні після аварії  23 – річний  офіцер  Віктор Кібенок , красивий, статний, відважний помер у московській лікарні. Так і не побачив молодий батько  свого первістка, якого народила йому дружина Тетяна.

    На рік старший від Кібенка був Володимир Правик, Відважними героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. Поховані герої на  новому Митищинському кладовищі під Москвою.

   Шість життів  відданих за одну ніч. А скільки згодом померло в лікарні.  Вони виконали свій обов’язок до кінця. Заслонили собою  не тільки близьких своїх, але й далеких. Всіх нас. Низький поклін їм. Вшануймо пам’ять  про них хвилиною мовчання.

 

                              ( Усі встають. Хвилина мовчання )

 

Вчитель:   Тодішній режим усіма засобами намагався приховати все, що сталося. І досі у всіх перед очима першотравнева демонстрація 1986-го. Те, що сталося, розставило всіх людей по своїх місцях. Діти на кілька років подорослішали. Герої стали героями, бездушні- негідниками, боягузи- дезертирами.

 

Учениця:   А радіо мовчить. Газети поніміли.

                   По телевізору - концерти та кіно.

                   Люди по воду до криниць ходили,

                   Дітей поїли теплим молоком.

                   Город садили, босими ногами

                   Збивали роси з ніжної трави,

                   Про радіацію не знали й не гадали,

                   І страх у душах ще не оселивсь.

 

Вчитель:   І ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію населення. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення.  29 квітня  колона із 1100  автобусів вивозила із Прип’яті, з небезпечної радіоактивної зони жінок, дітей, літніх людей. Вивозили із запізненням на два дні, люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти в руки щось необхідне. А добро, нажите поколіннями, залишилося там. Ніхто тоді не думав, що назавжди покидає рідну домівку. Історична довідка:

 

Учениця:   Чорнобильська трагедія  губила людину. В радіусі 30 км  від ЧАЕС  почалася евакуація людей  у більш чисті місця. Люди покидали свої оселі, худобу, речі, які теж почали  випромінювати радіацію, покидали могили своїх предків, брали лише фотографії – як символ пам’яті.

   На середину  травня було вивезено більше 90 тисяч жителів, втрачено 48 тисяч гектарів земельних угідь, виведено з ладу 14 промислових підприємств, 15 будівельних організацій , втрачено 900 тисяч кв.метрів житла, 10 тиc. 400 приватних будинків.

 

Учениця:   Обставини  самого вибуху  до кінця не з’ясовані й досі. Як  згадував в одному інтерв’ю  колишній заввідділом  ЦККПРС   А.Вольський : „ ...Ця станція була особливою. Колектив  завжди  там виділявся в слабкий бік. Станція практично не охоронялася.  Проте головне, що конструкція самих  реакторів була ненадійною.І система автоматизації теж була ненадійною.”

 

Вчитель:  А за ненадійність  розплатився народ. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнув весь світ. У результаті  аварії стався величезний викид радіоактивних  ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.Про це інформація наших екологів.

 

Учень:   Йод -131, цезій – 134 і 137, стронцій 90, плутоній – 239, плутоній – 240 – весь цей радіоактивний  дощ розлетівся і висіявся на території України, Білорусії, Росії, Радіоактивного забруднення  зазнало  50 відсотків території України

   Найбільш забрудненими радіонуклідами виявилися Київська, Чернігівська, Житомирська, Волинська,Черкаська і Рівненська області. Забрудненість радіонуклідами призвело до  підвищення рівня захворюваності. В 2005 році  амбулаторно – поліклінічними закладами нашої області зареєстровано  2 млн. 58 тис. 625 захворювань, що складає показник 7134  на 10 тис. всього населення. В структурі поширеності захворювань за класами хвороб перше місце посідають  хвороби системи кровообігу, хвороби ендокринної системи, хвороби органів дихання, онкологічні захворювання.

 

Вчитель:   На  квітучій  українській  землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким  дихаємо, стало ворогом. Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від  Іоанна Богослова  про зірку Полин. „ Засурмив третій Ангел,- і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом, І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій  полин. І стала третина  води, як  полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...”  Ця  „ зоря Полин  наче булла послана з майбутнього, з XXI століття, нам усім як грізне попередження – опам’ятатися, задуматися, поки не пізно.

   До сьогоднішнього уроку група художників підготувала малюнки  на тему „ Болить Чорнобиль в моїй душі”. Від їх імені кілька слів скаже Іванова Юлія.

 

Учениця:   Є чорна Африка

                   І чорний віл.

                   Є чорний крук

                   Він чорно – чорно кряче

                   Та найчорнішим серед них усіх

                   Є все – таки Чорнобиль.

   Так  , саме Чорнобиль чорним болем ліг у наші серця, запав у наші душі. Тому група наших художників у складі......................................................................................................................................

........................................................................................................................................................................

намалювали свої малюнки у чорно-сірих тонах. Це навіює сум, будить тривогу за життя своє, своїх рідних, за життя майбутніх поколінь.

 

( Демонструються слайди із зображенням  чорнобильської  зони і на їх фоні говорить вчитель )

Учениця:   Мовчазно дивиться на мене різнотрав’я,

                   А   з  - поміж  нього – знищені хати.

                   Щоб не робив і як би не шукав я –

                   Тепер мені тут казки не  знайти.

 

                   Поліським селам більше не до казки,

                   Не до русалок у густих житах.

                   Хати безлюдні , мов дитя  без ласки,

                   А я між ними, як безкрилий птах.

 

                   Стою, мов у пустелі всохла ружа,

                   Пелюсткою сльоза спадає з віч.

                   Мов полісянка на могилі мужа,

                   Голосить сивий вітер день і ніч.

 

                   А ще недавно  раєм зватись варті

                   Та  лихо атомне промчалось хижо вскач.

                   І багатьох не знайдеш вже й  на карті...

                   Плач, моя скрипко яворова, плач.

 

Учень:   За лісом, за полем, за мохом –

               В Заліссі, в Запіллі, в Замошні.

               Над Ушею, там де Россоха,

               Лиш звірі живуть  неполошні.

               Ні звуку, ні скрипу. Лиш вітер

               Гуляє в порожніх оселях...

               Ще треба й таке пережити –

               Безлюдні покинуті села.

 

 

Вчитель:   В радіусі 30 км – пустка. Дичавіє земля, хоч ще квітують і родять сади, Як докір людству  стоять похмурі, а колись багаті дитячим щебетом, багатоповерхівки. У цієї землі немає майбутнього, є лише сувора назва, що холодить душу – зона, в якій  залишилися  сліди нашої цивілізації. До вашої уваги  фрагмент фільму , присвяченого Чорнобилю , спецкора Костянтина Стогнія.

 

                 ( Демонстрація фрагменту фільму К.Стогнія )

 

  Вчитель:  Ні, закривати тему Чорнобиля можна буде не скоро. Уроки Чорнобиля ми будемо ще усвідомлювати. Але деякі з них ми можемо назвати уже сьогодні. Які ж це уроки?

 

Учень:   Я вважаю, що один із головних уроків – це урок безвідповідальності. Україна була не готова до такої аварії, і коли вже сталася трагедія, то спочатку про неї замовчувалося, а потім довго подавалося все   в присмерках напівправди.

 

Учениця:   На мою думку, один із уроків – це низький технічний рівень підготовки працівників атомної станції. Якби вони були достатньо кваліфіковані, то напевне, що біда оминула б Україну.

 

Вчитель:  А ще який урок  нам дав Чорнобиль?

Учениця:   Урок милосердя. Чужої біди не буває. Всі люди відгукнулися на біду  нашого народу. Допомагали і допомагають ліквідовувати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

 

Вчитель:   Нестача інформації породжує чутки – одні не певніші за інші. Чутки і домисли з’являються і досі.  Тому хибною є точка зору тих,  хто вважає, що Чорнобиль відійшов у минуле.. Виклик Чорнобиля полягає в тому, щоб визнати, що  в  полі нашої відповідальності  тепер перебуває вся Земля. А сьогодні, як писала Ліна Костенко, на всіх під’їздах  до Чорнобиля... має бути написано мовою держави: „ Спинися і схили голову! Перед тобою зона національної трагедії. Тут загинуло Українське Полісся. Пошануй його святу пам’ять  і страждання цього народу”.

 

( Звучить пісня „ На Чорнобиль журавлі летіли ”)

 

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію  вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвивалось в рідній стороні.

 

Там горіли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче  тятива.

 

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

 

Не спинились птиці на кордоні,

                                                          Де  сягає атомна яса.

                                                          І дивився батько з-під долоні,

І ридала мати в небеса.

 

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

 

Учениця:  Прости нас,  Господи великий,

                   Прости ще раз, в останній раз –

                   Позбав Чорнобильського лиха

                   Народи всі і  грішних нас.

                   Прости безумство наше, Боже,

                   Безвір’я й гордоші прости...

                   Хто в бідах наших нам поможе?

                   Спасти нас можеш тільки Ти.

                   Не дай нам долі Вавилона,

                   Печать антихриста зітри,

                   Ще раз святії всі закони

                   Пошли з Синайської гори.

                   Тебе ми часто зневажали,

                   Але й молилися Тобі,

                   Розбили знов Твої скрижалі...

                   Не дай загинути в  ганьбі.

                   Дай сили нам себе здолати,

                   Себе в собі перемогти,

                   Тебе благають діти й мати –

                   Спасти нас можеш тільки  Ти.

                   Не дай нам в полум’ї згоріти

                   Живими ще на цій  землі –

                   Хай ще літають многі літа

                    У небі чистім журавлі.

                    Пречиста Діво, Божа мати,

                    Своїм нам сяйвом опромінь,

                    Дай сил гріхи нам подолати

                    На віки вічнії. Амінь.

 

Вчитель:  На цьому наш урок закінчений. Дякуємо за увагу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
22 лютого 2021
Переглядів
944
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку