Урок пам'яті "Прости нас, пам'яте, прости!"

Урок пам’яті

«Прости нас, пам´яте, прости»

Перегляд відеокліпу  «Пам'ять»

Звучить мелодія. Виходять ведучі.  

Учень 1

Очі туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома.

Палить їй душу афганська гроза –

Син не вернувся додому.

Учень 2

В неї він ясночолий, як світ,

Сонячно так усміхався.

Ще й двадцяти не було йому літ,

Юним навік і зостався.

Учень 3

Ясеночку! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля!

Скільки ж вас не вернулось з війни?

Скільки гибіє ще у неволі?

Ведуча 1. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати учасників війни в Афганістані.

Ведуча 2. Афганістан… Уже  багато років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни. Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер-афганець, пісок, що не дає дихати, і… завжди хочеться пити.

Ведуча 1. Це був час «холодної війни», час жорстокого протистояння СРСР і США. Тоді ні в кого не було сумніву щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок.

Ведуча 1. Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опинаються ті, кому 18, 20, 30 років. І біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Ведуча 2. Військове угрупування, яке офіційно радянська пропаганда називала виключно «Обмежений контингент радянських військ», опинилося безпосередньо втягненим у афганську війну і стало її активним учасником.

Ведуча 1. 25 грудня 1979 року в Афганістан було введено радянські війська. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна. Страшні дні чекання, безсонні ночі та тривоги, тривоги… 

Ведуча 2. За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих домовинах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… Ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще багато поколінь.

Перегляд відеокліпу  «Н. Яремчук «Афганістан»

Ведуча 1. Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов'язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, «наводили лад» у тій країні «вогнем» і «мечем».

Ведуча 2. Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів. Афган плював їм кулями в обличчя. Підступна війна... За що, за які ідеали, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?.. Ті, хто на місцях демобілізували хлопців, виконуючи секретні вказівки, потім казали, що вони їх туди не направляли. Тоді хто?

Учень 

Засинають піски — їх немає вини.

Цих ошуканих юних Іванів,

Що орошують кров'ю

сипучі і згірклі піски,

їм нема що робить

В цім далекім, чужому Афгані.

І за що побратими кладуть українські кістки?

Ведуча 1. Правда про афганську війну… Різна вона, і спогади різні.

Учень
    Юнацька кров навік стихає,

Вмирає серце молоде…

Душа нестрачена вмирає,

Обрубок тіла смерті жде.

Сльоза гіркою борозною

Стікає болем до землі.

Убитий горем і війною –

Вже не розкаже про жалі…

Язик одрізали душмани,

Посіяли смертельний жах.

У косах вицвіли тумани,

Мов скиба хліба на вітрах.

Ведуча 1.Вони й досі кричать ночами. Вони до цього часу «воюють».

Ведуча2. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

Ведуча 1. Із нашого села на афганській землі побувало 16 юнаків, їх імена і прізвища занесені до Книги пам’яті, яка знаходиться у Музеї Бойової слави:

1. Бурдун Віктор Данилович

2.Головачов Сергій Вікторович

3.Каверін Олександр Іванович

4.Кузьмін Олег Олександрович

5.Лозенко Микола Миколайович

6. Махнов Ігор Іванович

7.Муравйов Юрій Олександрович

8. Нестеренко Віктор Олексійович

9. Сивопляс Юрій Олексійович

10. Склянов Іван Якович

11. Тимофієв Василь Володимирович

12. Трофімчук Леонід Адамович

13. Щербаков Віталій Миколайович

14. Макаренко Андрій Васильович

15. Ковальчук Олександр Григорович

16. Музичук Олександр Петрович

Ведуча 2.  Імена юнаків Миколаївської області які загинули в Афганістані, занесені до книги «Афганістан - біль і пам’ять», серед них і мешканець села Мішково-Погорілове Музичук Олександр Петрович.

Ведуча 1. Олександр народився недалеко від м. Рівне. У наше село переїхав з батьками вже дорослим. Весною 1979 року його забрали до лав  Збройних сил. В Одесі юнак пройшов «курс молодого бійця»  і через місяць приїхав у коротку відпустку. Через півроку після цього він, «виконуючи військове завдання, вірний військовій присязі, загинув».

Ведуча 2. У військкоматівській довідці про обставини смерті  Музичука Олександра записано: «У населеному  пункті Кадарабад, діючи в операційній групі по евакуації поранених і  вбитих, він виніс із поля бою двох товаришів, надавши їм першу медичну допомогу, та сам був убитий»
Олександр Музичук посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки».

Ведуча 1.  25 жовтня 2013 року за ініціативи комітету воїнів, які брали участь у військовому конфлікті на території демократичної республіки Афганістан в М-Погорілівській ЗОШ була встановлена дошка з його іменем.

Ведуча 2. 9 травня 1992 року відбулося відкриття пам’ятника воїнам Миколаївщини, що загинули в Афганістані. Біля нього завжди людно в дні  пам’ятних дат, лежать квіти, горить вогонь.

Ведуча 1. Ми запросили сьогодні тих, хто пройшов небезпечними дорогами афганської війни.

Слово надається…

Ведуча 2.  Падали хлопці на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні…. Разом із ними пішло в життя чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти.

Інсценізація «Молодий солдат пише листа матері»

Мамо! Вибач, я не зумів дописати тобі листа. Мені вчора виповнилося 20, а сьогодні мене не стало. Але перед тобою і Батьківщиною я чистий. Я чесно виконав свій солдатський обов’язок. Я не порушив присягу і був вірний солдатському слову і фронтовій дружбі. Прости… Єдине, чого не  зумів, – це врятувати себе для тебе, рідної.

Учениця
Вірш  «Ховали інтернаціоналіста»
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом,
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
Чи ж там він є?!!
Стоять, відводять очі вбік солдати,
І шепотить сержантик ледве чуть:
Не велено… Не можна відкривати…
Не велено…
Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ…
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.
Ведуча 2. На знак світлої пам’яті про тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилимо голови і вшануємо їх хвилиною мовчання.
Ведуча 1. Запалимо свічку пам’яті тим, які любили наш край, своїх батьків, наречених, своє місто. Тим, які були вірними друзями, щасливо жили, мріяли про майбутнє. Не судилося їм повернутися живими до рідних домівок.
Ведуча 2.

Хвилина мовчання…

Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання –

В ній наша любов воскреса.

Навік в нашім серці

Безсмертних імен цих звучання.

Хвилина мовчання…

Хвилина мовчання

Ведуча2. Афганська війна... Брудна, неоголошена.  А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі... У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика...

Ведуча 1. По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував.
Ведуча 2.Зараз часто знаходяться «історики», що називають цю війну «брудною». Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами.  Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Що звідти вивезли? « Вантаж 200 з товаришами» та поранених з поля бою.

Перегляд відеокліпу  «Чорний тюльпан»

Ведуча 1. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї   афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ведуча 2. Бої закінчуються, а історія вічна. Залишилась в історії афганська війна. Але в пам'яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров'ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто, засвоїло військові й моральні уроки афганської війни.

Ведуча 1. Шановні воїни-афганці, ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть  такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного  благополуччя!

Вручення квітів воїнам-афганцям

Вчитель

  Війна – це найстрашніше і найбезглуздіше з того, що взагалі могло придумати людство. Особливо гостро ми розуміємо це зараз, коли на нашій території відбуваються справжні бойові дії, коли гинуть чоловіки, коли ллється кров безневинних, коли руйнуються оселі і не знаєш, що тебе чекає завтра.

 Українські чоловіки, як і годиться, стали на захист своєї Батьківщини. Знаходячись в жахливих екстремальних умовах, вони захищають кожен сантиметр української землі.

 Весь світ – з Україною. Усьому світові стало зрозуміло, що українці – це мирна нація, яка ніколи не зазіхає на чужі території. І водночас ми засвідчили, що за свободу, незалежність та територіальну цілісність своєї Батьківщини будемо стояти до кінця.

 Треба відзначити, що у бойових діях на Сході України беруть участь  тисяча ветеранів афганської війни. Голова Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану Сергій Куніцин під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком доповів, що біля 80 афганців загинуло, близько трьох сотень поранено.

 Але кожна війна закінчується. І ми віримо, що здоровий глузд переможе, що спільні зусилля людей усієї Земної кулі зможуть зупинити підступні дії країни-агресора та тих, кого вона підтримує. Ми сподіваємося, що мирні домовленості, підписані в Мінську, будуть виконані, і в Україну повернеться мир.

 Низький уклін тим, хто захищав нашу державу від фашистської навали. Велика подяка Вам, шановні воїни-афганці, за Вашу мужність і вірність присязі. Слава героям, які гинуть зараз, захищаючи цілісність України!

Звучить пісня «Дай, Боже, сили нашим солдатам» у виконанні Лебідь Ганни.

Учениця

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати!