Вивчення творчості Павла Тичини в 5 класі
Тема. Павло Тичина. Коротка розповідь про поета і край, де він народився.
Поезії «Не бував ти у наших краях!», «Блакить мою душу обвіяла…»
Мета: ознайомити з життям і творчістю поета; допомогти усвідомити красу та ідейно-художню цінність його поезій; розвивати вміння про відчуття, викликані прочитаними поезіями, відтворювати в уяві картини природи; виховувати любов до природи ,до рідного краю.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: фотографії письменника, його матері, збірки його творів, добір ілюстрацій «Мій рідний край».
Методи і прийоми: технологія «Незакінчене речення», робота в групах, виразне читання поезій та бесіда за прочитаним, «оживлення тексту», «літературний волейбол», асоціативне гроно, міні-дискусія.
Учні повинні знати:
Учні повинні вміти:
Епіграф:
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю,
Коли гармонії шукаєш у житті.
Павло Тичина
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя. Сьогодні ми відкриваємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії. Ми спробуємо торкнутися дивного світу поезій людини, про яку скажуть: «Поет, мабуть, світового масштабу… Дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа» ( С. Єфремов), « … один з найобдарованіших поетів усієї Європи в ХХ столітті. Він не має собі рівних за поетичною винахідливістю, своєрідною музичністю». У давньогрецькій міфології є образ геніального співця, винахідника музики й віршування Орфея. Його мистецтво могло творити чудеса: приборкувати диких звірів і навіть зрушувати скелі. Це міфічне ім’я стало синонімом великого поета й людини надзвичайного обдарування й таланту П.Г.Тичини (Демонстрація портрета).
Чернігівщина... З давніх-давен славна ця сивочола й вічно юна земля. Земля зелених соснових борів і широких золотоколосих полів, помережена синіми глибоководими стрічками річок. Вона має свою давню й славну історію. Перша загадка про Чернігів, стольний град сіверян, датується 907 роком. Етнографія й фольклор Чернігівщини зберегли й донесли до наших днів відлуння яскравих дохристиянських обрядів. У густих гаях прадавньої землі колись жили волхви-чарівники, що розуміли мову квітів і дерев, птахів і звірів, уміли закликати дощ і утихомирювати грім. Вони одухотворювали Природу, обожнювали її. Тож і не дивно, що ця земля подарувала світові поета, якого згодом назвуть „українським орфеєм”. Саме про нього та про чудові його вірші йтиме мова на сьогоднішньому уроці.
ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Етап організації пізнавальної діяльності учнів.
Розповідь учителя. Майбутній поет народився в січні 1891 року в селі Піски Козелецького повіту (тепер це Бобровицький район Чернігівської області) у сім’ї дяка і вчителя «школи грамоти». Батько Павла Григоровича мав талант педагога. Маленький хлопчик міг годинами сидіти на печі і слухати цікаві розповіді. Саме там він і навчився читати. Багато казок і пісень знала мати (демонстрація портрета) - добра, мила жінка, з трохи сумовитим поглядом, вона народила 13 дітей, із яких у живих залишилось 9. Жили в скруті, упроголодь. Але на порятунок приходила пісня. Вечорами, коли збиралася родина, батько грав на гармонії, а всі співали. Тож не дивно, що саме музика була одним із перших мистецтв, які відкрилися поету раніш від живопису, поезії. А Бог і природа насправді обдарували його хистом щедро. Він був природженим музикою (мав абсолютний слух!) і природженим малярем. Барви і лінії також давалися йому; спершу він «на камені … вуглем малював», а згодом, уже в Чернігівському духовному училищі, де навчався у 1901 – 1907рр., один із вчителів, Микола Подвойський, подарував йому « коробку з фарбами , а також запас полотна і навчив змішувати фарби на палітрі». Ще трохи пізніше - вже в семінарії ( 1907 - 1913) - наставником Тичини у малярстві став відомий художник Михайло Жук.
Був Павло Тичина ще й природженим поетом. «Найперший мій вірш, який я можу пригадати зараз, - нотував поет на схилі віку, - вірш усний, бо я його склав тоді, як ще й читати не вмів ( а читати я научився рано, сам без нікого, на печі)».
Та спочатку була музика. За порадою вчительки земської школи Серафими Миколаївни Морачевської (демонстрація портрета), педагога рідкісної проникливості і такту, батьки віддали Павлуся до архієрейського хору спершу Євецького, потім - Троїцького монастиря в Чернігові. Так почалися довгі дванадцять літ духовної освіти Тичини: спочатку в училищі, потім - у семінарії. Навчання у духовному хорі не пройшло марно - Тичина досконало вивчив нотну грамоту, оволодів азами диригування, навчився грати на багатьох струнних і духових інструментах, але надзвичайно він навік полюбив інструмент дивовижної краси - кларнет, котрому судилося стати символом мистецького стилю письменника. Згодом, 1918 року, він свою першу збірку назве «Сонячні кларнети». Проте, маючи дар співака, він став поетом. Безперечно, у цьому немалу роль зіграв М. Коцюбинський, який підтримав поетичний дар молодого поета на літературних «суботах», що влаштовував у себе вдома. А ще, може, доленосний вибір зумовлений тим, що словом можна і змалювати, і озвучити, і розказати.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
Причастилася - доторкнулася;
кротості - спокійності;
мають - буяють, квітують.
Для кожної людини рідний край - це місце на землі, де вона народилася, де пройшло її дитинство, де жили її батьки, діди і прадіди. Послухайте, з якою любов’ю розповідає про свою Батьківщину П. Г. Тичина.
(Рідний край - родина, повага, відданість, патріотизм, любов)
(Могила - предки – пам'ять, сум – втрата, історія, боротьба за волю)
- Чи завжди свій край найкращий, найдорожчий?
ІV. Закріплення вивченого. Застосування здобутих знань на практиці.
Обов’язкове: підготуватися до виразного читання та аналізу поезій.
На вибір: намалювати ілюстрації за темою «Моя батьківщина»;
скласти вірш, присвячений рідному краю.