Урок ПЧ в 6 класі за оповіданням Л. Кононовича «Зелений буквар». «Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!»

«Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!»

 

(Урок ПЧ в 6 класі за оповіданням Л. Кононовича «Зелений буквар»)

 

МЕТА: познайомити учнів із змістом оповіданням Л. Кононовича «Зелений буквар», допомогти з’ясувати його проблематику, підвести до розуміння авторської думки про покликання людини, сенс її життя; розвивати уміння учнів аналізувати прозові твори; формувати креативне мислення, емоційне сприйняття світу, виховувати любов до людей,  до рідної землі, до Краси.

Цілі.

Учні знатимуть: зміст, тему, проблематику твору.

Учні вмітимуть: відтворювати сюжетну канву оповідання, пояснювати втілені в ньому ідея, знаходити в тексті художні образи, висловлювати власне ставлення до прочитаного, визначати його роль для особистого розвитку.

Тип уроку. Урок позакласного читання.

Форма. Урок-відкриття.

Обладнання: фото письменника Л. Кононовича, книга «Леонід Кононович про Жанну Д’ Арк, Джордано Бруно, Джека Лондона, Рабіндраната Тагора, Богдана-Ігоря Антонича», тексти віршів Б.-І. Антонича..

Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, виразне читання, інсценізація, аналіз назви твору, «Мозковий штурм», «Мікрофон», бесіда.

 

О скільки у природі немудро-мудрих літер,

О скільки у людей невміння прочитать.

 Павло Тичина

 

Випереджувальні завдання:

•                   індивідуальна робота –  прочитати оповідання Л. Кононовича «Зелений буквар»;
•                   підготувати ілюстрації до віршів Б.-І. Антонича;
•                   вивчити напам’ять поезії Б.-І. Антонича.

 

Перебіг уроку

І. Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку. .

(«Асоціативний настрій»). Озирнімося навколо, з чим асоціюється у вас сліпучо-жовте, проміння, яке заглядає у вікна, і гаряче цілує вас у щічки, букет котиків у мене на столі, і це декоративне деревце, яке з’явилося напередодні нашого уроку? (учні відповідають).

Слово учителя: Прихід весни відчувається у всьому: у співі синичок, у щедрому на посмішки сонці, нарешті у завтрашньому святі! Отож, ви, як ніколи, готові говорити про поета, який теж надзвичайно любив і обожнював весну. У минулому році ви познайомилися з цим незвичайним поетом і його незвичайними віршами, у яких ліричний герой почуває себе частинкою природи — простою травинкою чи комашкою і надзвичайно радіє з того, що живе у цьому дивосвіті, зустрічає «обплетений вітрами ранок», купається у ріці зміястій «з дном співучим», чує «найдивовижнішу мову гайову» і росте, «мов кущ малини» (розповідь учителя супроводжується демонстрацією кольрових слайдів-ілюстраиій). Ліричний герой його віршів — захоплений світом юний мудрець, явище рідкісне и парадоксальне. Як саме поет Богдан-Ігор Антонич у дитинстві відкривав для себе таїну світу розповідає сучасний дитячий письменник Леонід Кононович в оповіданні «Зелений буквар», яке ми і розглянемо на сьогоднішньому уроці позакласного читання.

 

ІІ. Цілевизначення та планування.

1.Оголошення концепту теми, окреслення кола проблем, які будуть розв’язуватися.

2.Учні записують тему уроку та епіграф.

3. Активізація творчої уяви учнів. Створення психологічного портрета Л. Кононовича: уважно подивіться на світлину письменника і спробуйте описати його настрій, риси вдачі. (Суворе, мужнє і трохи сумне обличчя, задумливий ніби у самого себе, погляд. І все ж це не відсторонена від життя людина, а, навпаки, та, що шукає відповідь на якесь важливе питання. Зелене тло на фото –  це зв’язок із життям, із природою, яку він обожнює. А може, саме в цей момент і народжувався сюжет оповідання  «Зелений Буквар»?

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Робота зі змістом твору.

• «Мікрофон».

Поясніть, як назва оповідання перегукується з творчим задумом письменника? (Буквар – це Перша книга, за якою дитина вчиться читати, а Зелений буквар — це азбука природи, не вивчивши якої, не зрозумієш світ природи, не розкриєш її таїну).

• Бесіда.

•                    Як назвав Б.-І. Антонича у передмові до свого оповідання автор? («Генієм української поезії».)
•                    Як оцінив його твори? (Відніс до «золотої скарбниці нашої літератури».)
•                    Про що його поезії? (Розповідають «людям, що таке Краса».)

Учитель. Зараз і ми з вами помандруємо у світ Краси. (Виразне читання фрагменту оповідання учителем або підготовленим учнем у супроводі тихої ліричної мелодії.)

Над зеленими вершинами гір займався червоний досвіток. У садку лежали довгі похмурі тіні, але на верховіттях дерев уже озивалися сонні пташки — попервах ледве чутно й несміливо, а далі щоразу гучніше й гучніше, аж ось на небокраї спалахнуло, засяяло щирим сонячним золотом, і птаство заспівало в один голос, вітаючи ще одну днину, яка прийшла на світ.

Богдан зупинився біля куща дикої рожі. Звідси, з-за вориння, добре було видно всеньке село, яке лежало на схилі гір. У дворищах уже попорали худобу й почали виганяти її на пасовисько. Корови брели вузьким розбитим прослідком і, задираючи голови, хрипко мукали, —^: неначе молилися до сонця, що полум’яною квіткою сходило над горами. Що вище воно підбивалося, то дужче яскріли дрібні краплини роси; на пелюстках руж і ясніше та погідніше ставало, в садку. Ще мить – і сонячне кружало викотилося з-за яворів, що росли біля двору, холодні похмурі тіні поміж деревами згинули наче їх і не було, і Богдан, повагавшись, вийшов за ворота, трохи постояв, а тоді побіг униз, до кринички, що ясніла поміж вільхами.

То була його улюблена місцина. Тут росла висока бузина, яка цвіла на початку літа й так пахла, що аж у голові паморочилося. А далі, у густих заростях, інколи кожна надибати дрібних звірят. ...

Богдан пробіг поміж двома високими кленами, які росли обабіч стежки, з розгону поминув кущ бузини, — і спинився, приголомшено роззираючись навкруги. Місцину було ре впізнати.

Трава була, сивим-сива од вранішньої роси. У вільховому листі зблискували й  пропадали сонячні лелітки. А в кутках галявини стояли височезні стовпи туману — неначе колони у храмі.

• Бесіда за змістом почутого та актуалізація суб’єктного досвіду.

•                   Що ви бачили, а може, й чули, що вам уявлялося, коли ви слухали цей фрагмент ?
•                   Чи доводилося вам бачити щось подібне? Опишіть свій настрій, почуття при цьому.

Учитель. Якщо ви відчули настрій героя книги, уявили і себе поряд з ним серед казкової природи, тоді ми можемо сміливо вирушати далі назустріч новим пригодам і відкриттям.

Інсценізація уривка з твору. (Дійові особи: Богдан і Лис).

• Ти хто?
• Я — Мудрий Лис.
• І ти вмієш розмовляти?
• Так.
• А чому я тебе не бачив раніше?
• Зате я тебе бачив, я спостерігав за тобою.
• Я ніколи не був у цій місцині так рано! І не знав, що вона може бути така.
• Яка ж?
• Така гарна, як зараз!
• І що ти відчуваєш?
• Не знаю. Щось таке. Ну, аж!
• Радість?
• Ні.
• Утіху?
• Ні.
•  Захват?
• Ну, все разом! І ще щось таке, словом не сказати! Послухай, а що ти тут робиш?
• Я складаю поетику.
• Поетику? А що це таке?
• А те, що звичайними словами не змалюєш незвичайні речі.
• А як же їх змалювати?
• Для цього й існують поезії, тільки небагато людей уміють їх складати, а ще менше можуть їх утямити. Я допомагаю складати поезії.
• Ти?
• Я ж Мудрий Лис ... Я знаю усі таємниці світу. Ти чуєш, як співає кожна травинка?.
• Так, чую... Вона... вона ... ніби бринить!
• От-от, поезія — це спів. Увесь світ співає хвалу.
• Кому?
• Тому, Хто створив його.
• І я теж можу навчитися цьому?
• Це дуже просто. Треба тільки зрозуміти деякі речі.

 

«Мозковий штурм».

• Які ж речі треба розуміти, щоб складати поезії? («Ти такий, як усі. Як трава, дерево чи звіря. Не кращий, ніж вони. І не гірший».)
• Чому, на думку Лиса, не всі люди складають вірші? («Це дуже непросто. Легше орати землю, кувати залізо або стругати дошки. Тому люди роблять те, що легше ...»)
• Чим же відрізняється від пересічних людей поет? («Поети можуть те, чого не може ніхто» )

Учитель. Чи згодні ви з думкою Мудрого Лиса? Пропоную відповісти на це питання, попрацювавши в групах (у кожній групі є декламатор; художник і теоретики. Після виразного читання поезії напам’ять демонструється ілюстрація до вірша і пояснюється творчий задум).

(Виразне читання поезій Б.-І. Антонича учнями. )

КЛЕНИ

Схилились два самітні клени,

читаючи весни буквар,

і знов молюсь землі зеленій,

зелений сам, немов трава.

Оброслий мохом лис учений

поетику для кленів склав.

Співає день, співають клени,

 лопоче сонячна стріла.

 

ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ

Весна - неначе карусель,

на каруселі білі коні.

Гірське село, в садах морель,

і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

слов'янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

 

 

ПЕРСТЕНІ

Крилата скрипка на стіні,

червоний дзбан, квітчаста скриня.

У скрипці творчі сплять вогні,

роса музична срібна й синя.

В квітчастій скрині співний корінь,

п’янливе зілля, віск, насіння

та на самому дні три зорі,

трьох перстенів ясне каміння.

В червонім дзбані м'ятний трунок,

зелені краплі яворові.

Дзвони, окриленая струно,

весні шаленій і любові!

Підноситься угору дах,

 кружляє дзбан, співає скриня.

І сонце, мов горючий птах,

і ранок, спертий на вориння

 

 

 

ДО ВЕСНИ

Весно - слов'янко синьоока,

тобі мої пісні складаю!

Вода шумить у сто потоках,

що з дна сріблистим мохом сяють.

Направо льон і льон наліво,

дібровою весілля їде.

Скрипки окрилюються співом,

і дзвонять тарілки із міді.

Розкотисті музики грають,

свячене сонце в корова

Весна весільна і п'янлива,                                          Малюнки А. Пономарь

                                                                                        (6 клас ЗОШ №20 м. Полтави)

 

червоний клен, мов стяг.

Це ти мене заворожила

на смерть і на життя.

 

Учитель (після відповідей учнів). Кожен прочитаний вірш як спалах сонця, як ковток джерельної води. Здається, якась невідома сила здіймає тебе угору на крилах радості й щастя. Хочеться верещати, водити веселі танки, літати. Це — сила слова, вирізьбленого, одухотвореного майстром. Зберімо ці диво-перлинки і покладемо до власної скарбнички, помилуємося кожним словом- діамантом поета — витвором його багатої уяви і закоханого у красу серця.

(Укладання словничка тропів із продекламованих віршів Б.-І. Антонича, робота в групах).

Епітети	«Крилата скрипка», «роса музична срібна й синя» «слов'янко синьоока»
Метафори	«У скрипці творчі сплять вогні», «Співає день, співають клени», «Струмки полощуть срібло тиші, в росі купається трава».
Порівняння	«сонце, мов горючий птах», «ніч відплива, мов корабель», «місяць, мов тюльпан, червоний».

 

Проблемне запитання.

• Чому Мудрий Лис, який знав усі таємниці світу, не відкрив хлопчику його майбутнє?

 

ІП. Рефлексивно-оцінювальний етап.

• Що нового про поета Б.-І. Антонина ви дізналися сьогодні? 
• Чи знайшли у творі те, що схвилювало вас, зацікавило?
• Чи допоміг вам письменник відкрити щось нове у собі і навколишньому світі? Що саме?
• За що б ви хотіли подякувати письменникові?
• Чи бажаєте ви прочитати інші твори Леоніда Кононовича?
• Прокоментуйте епіграф уроку.

 

ІV. Домашнє завдання. Обов’язкове: прочитати інші оповідання Леоніда Кононовича із серії «Життя видатних людей». За бажанням: намалювати ілюстрації до віршів Б.-І. Антонича, придумати мелодію, спробувати «скласти поетику».