Урок "Перехід до політичного етапу національно- визвольного руху"

Тема: Перехід до політичного етапу національного руху у 80-х рр.. ХХст.

Мета: З’ясувати причини та наслідки зростання активності національних рухів в другій половині 80-х рр.; формувати критичне  мислення учнів; виховувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, карта, проектор.

 Епіграф уроку:  слова українського дисидента Валентина Мороза: «Віра виникає тоді, коли є мученики, ...а знищені стають прапором».

Хід уроку:

І. Організаційний момент. (Оголошення теми та основних завдань уроку)

      ІІ. Актуалізація опорних знань:

1.Хто в радянські часи наважувався виступати проти комуністичного режиму

2. Якими були особливості дисидентського руху в 70- поч. 80-х рр..

3. Перерахуйте методи боротьби дисидентів

4. Коли було утворено УГГ

5. Перерахуйте основні цілі УГГ

6. Якими були форми і методи боротьби з дисидентським рухом

7. Назвіть активних учасників дисидентського руху

ІІІ. Мотивація уроку

Підсумками діяльності групи стали арешти, засудження і заслання; вони фактично припинили діяльність УГГ. Із 37 членів УГГ 23 були заслані, 6- позбавлені  радянського громадянства і виїхали за кордон, 3 члени групи загинули (В.Стус, Ю.Литвин, О.Тихий)

У 1984-1985рр. в тяжких умовах ув’язнення померли члени УГГ В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин. Наступ карально- репресивної системи не загальмував розвиток національно- демократичного розвитку. У середині 80-х рр.. з початком перебудови, він дістав новий імпульс.

ІV. Подання нового матеріалу

                                                План:

1. Активізація національного руху

2. Акції протесту і шахтарський страйк 1989р.

3. Формування НРУ

Подивіться на обличчя цих людей - усім їм була уготована нелегка, часто трагічна доля. (Учитель звертає увагу учнів на портрети). Їхні методи опору були мирними, вони виступали за демократизаціюсуспільства, дотримання прав і свобод людини, за вільнийрозвитокукраїнськоїмови та культури, реалізацію прав українського народу на власнудержавність.

Видатний правозахисник, поет, перекладач і громадський діяч В.Стус під час відбування покарання у концтаборі у Пермській області (Росія) 28.08.1985 року тюремним начальством був запроторений до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері, оперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо від переохолодження. Був похований на табірному цвинтарі у с.Борисово.

Поет, письменник, публіцист Ю.Литвин, перебуваючи в ув'язненні, 23.08.1984 року був виявлений у тюремній камері з розтятим животом і через два тижні помер у лікарні в с.КучиноЧусовського р-ну Пермської обл. (Росія).

Один із засновників Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод О.Тихий помер в ув'язненні 6.05.1984 року в камері тюремної лікарні в м.Пермі (Росія).

Радянська влада не дозволила родичам забрати тіла загиблих правозахисників. Перепоховання праху політв'язнів відбулося лише 19.11.1989 року на Байковому цвинтарі у м.Києві за масової участі громадськості під проводом колишніх членів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

Влітку 1989 року в середовищі недавно звільнених політв’язнів і родин загиблих у неволі правозахисників Олекси Тихого,Юрія Литвина та Василя Стуса виникла думка перевезти їхні тлінні рештки на батьківщину, до Києва, щоб належно поховати.

Літак із трунами прилетів 18 листопада о 20.30 в аеропорт «Бориспіль». Там зі свічками й корогвами чекали близько 300 людей. Коли з воріт виїхала машина з опущеними бортами, Валентина Стус-Попелюх кинулася до неї і впала на труну чоловіка. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Куренівці. Там зранку 19-го покійних відспівали.

— Приблизно 30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва, — згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко. — Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками.

Труни спочатку повезли на Софійську площу, потім до пам’ятника Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у місті був зупинений. Люди стояли зі свічками по Володимирській. На мітингу виступили В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська.

На могилах установили однакові дубові хрести. У березні 1990-го їх підпалили. Винних не знайшли. 1993 року встановили три козацькі хрести із сірого пісковику.

Висновок:

Вони передбачали, що це перепоховання стане знаковою подією, як свого часу перепоховання Тараса Шевченка в Каневі 22 травня 1861 року чи похорон Лесі Українки 1913 року (її перевезли з Грузії). Але що це стане такою грандіозною подією, вони й подумати не могли. Тоді багато хто відчув себе громадянином України і навернувся до національного життя. Цей похорон став щаблем, що наблизив здобуття Незалежності.

Теоретична думка правозахисників підводила до висновку, що правове суспільство в Україні не може постати як наслідок реформування існуючої системи, за колоніального становища України. Це можливе тільки за умов її незалежності.

Наступ карально- репресивної системи не загальмував розвиток національно- демократичного розвитку. У середині 80-х рр.. з початком перебудови, він дістав новий імпульс.

З 1987 року починають виникати перші так звані неформальні об’єднання, де обговорювалися пекучі проблеми суспільства, де явочним порядком здійснювалася найважливіша зі свобод людини – свобода слова.

1. Активізація визвольного руху (Презентація №1)

Чорнобиль- символ приниженості України, неспроможності  її керівництва захистити своє населення

Український національний рух:

-Українські дисиденти

-Частина партійно-радянської номенклатури

Гласність сприяла:

•    Роботі ЗМІ які публікували  інформацію, що раніше була недоступною широкому загалу
•    Викриттю матеріалів про масові репресії, голодомори, антинародну політику тоталітарної держави
•    Поширенню «самвидавських» газет і журналів
•    Розповсюдженню матеріалів про переслідування діячів українського національного руху

1987р.- відновлення видання «Українського вісника» В.Чорноволом

1987р.- в Києві починає роботу  Український Культурологічний Клуб (УКК)

Роботу  УКК  висвітлювали самвидавська преса та радіостанції

«Свобода» та «Голос Америки»

Офіційні газети критикували роботу УКК, але це лише посилювало його популярність

1987р.- у Львові було засноване «Товариство Лева»

1988р.- в Київському університеті було утворене неформальне товариство «Громада»

1988р.- відновлення діяльності УГГ та перетворення її на УГС

УГС працювала під керівництвом Л. Лук’яненка

Лютий 1989р.- установча конференція товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка

Головне завдання: надання українській мові статусу державної

Травень 1989р.- пройшов установчий з’їзд Українського історико-просвітницького товариства «Меморіал»

Мета: вшанування та повернення пам’яті  про невинно репресованих

1989р.-  організаційно оформилась Українська студентська спілка

Основні вимоги: ліквідація викладання у вузах марксизму- ленінізму

1989р.- створено організацію «Зелений світ»

Наслідки активізації національного руху:

-«вивітрювався» страх народу перед владою

-люди все сміливіше заявляли про своїневід’ємні права

(Розповідь вчителя)

Мабуть чи не найбільшою подією у розгортанні національно- визвольного руху, стала поява УГС на чолі з Л.Лук’яненком

(Повідомленняк про Л.Лук’яненка)

Програмним документом УГС була Декларація принципів написана В.Чорноволом та братами Михайлом і Богданом Горинями

Завдання: Опрацювати документ та проаналізувати його згідно плану

Декларація принципів УГС:

Відновлення української державності як гарантії забезпечення усіх прав українського народу.

Визнання права громадян чи їх об’єднань домагатися державності у формі як федерації чи конфедерації з іншими народами СРСР або Європи, так і повної державної незалежності.

Повне анулювання сталінсько-брежнєвських конституцій, забезпечення прав і свобод громадян за стандартами міжнародних пактів та угод, залишення на союзному рівні тільки консультативно-координаційних органів і передача суверенним республікам всієї повноти керівництва економічним, політичним та культурним життям. Федеральний законодавчий орган міг би бути лише за умови рівного представництва від республік, незалежно від кількості населення, причому центр союзу не може бути одночасно столицею однієї з союзних республік. Сесії федерального парламенту мали б проводитися у столицях республік почергово. (Ідея федерації пропонувалася з тактичних міркувань. Уже з вересня 1989 УГС відкрито почала пропагувати ідею незалежності України).

Відмова від імперіалістичного терміну “радянський народ”.

Нова Конституція України має містити статтю про громадянство України, яке дає право обирати і бути обраним до рад та працювати в державних установах України.

Введення тимчасового запобіжного заходу проти багатолітньої політики русифікації у вигляді контрольованого права на в’їзд для постійного проживання й отримання громадянства.

Конституційне визнання статусу української мови як державної.

Надання гарантій національним меншинам на культурно-національну автономію. Відновлення в складі України Кримської автономії з організованим поверненням репресованого кримсько-татарського народу.

Встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами на рівні посольств і консульств, взаємне представництво органів масової інформації, самостійне представництво України на міжнародних конференціях, спортивних олімпіадах і першостях, мистецьких фестивалях.

Передача фактичної влади в республіці з рук компартії до рад народних депутатів, обраних на альтернативній основі, не більш як на два терміни підряд, право висування кандидатів мають усі партії, спілки, неформальні об’єднання, ініціативні групи громадян.

Домінування ринкової економіки та вільного ціноутворення. Заохочення приватної ініціативи, перетворення частини державних промислових підприємств на акціонерні чи кооперативні. Добровільний вихід селян із колгоспів з обов’язковим наділенням землею.

Встановлення порогу бідності, державна допомога безробітним, стимулювання доброчинної діяльності.

Скорочення управлінського апарату, скасування всіх без винятку привілеїв, що належали партійно-радянському бюрократичному апарату.

Припинення будівництва нових атомних реакторів, згортання діючих в Україні АЕС, заміна їх альтернативними енергетичними джерелами, припинення експорту електроенергії з території України. Винесення на всенародне обговорення великих проектів промислового будівництва.

Забезпечення свободи слова, права заснування незалежних громадських організацій та засобів масової інформації, права на проведення мітингів, зборів та демонстрацій, вільного доступу до інформації, в тому числі до архівів, до всіх нормативних актів, дипломатичних документів, книг, що перебувають у спецфондах.

Вилучення з Кримінального кодексу антидемократичних статей, що передбачають покарання за політичні чи релігійні погляди, за “дармоїдство”, порушення “паспортного режиму”.

Ліквідація спецпсихлікарень, звільнення та реабілітація всіх політв’язнів, скасування смертної кари.

Скорочення чисельності армії, проходження військової служби виключно на території України, переведення військової служби в перспективі на добровільно-професійні засади.

Створення незалежних профспілок. 

Легалізація Української греко-католицької церкви , відновлення Української автокефальної православної церкви , ліквідація державного департаменту у справах релігії.

Забезпечення права вільного вибору місця проживання.

Висновок:

Завдяки діяльності УГС в Україні активізувався національно-демократичний рух. Спілка обстоювала чесну і відкриту позицію, послідовно виступала проти діяльності комуністів, за незалежність України.

Свою відкриту позицію продемонстрували також і робітники, які крім економічних висували і політичні вимоги.

2. Акції протесту і шахтарський страйк1989р. (Презентація №2)

Мітинги та демонстрації- каталізатори руйнування  радянської системи

Протягом 1988-1989 неформальними об’єднаннями було проведено 1200 мітингів, у яких взяло участь понад 13млн.чол.

Страйки шахтарів- нове явище суспільного життя, вони свідчили про початок відродження робітничого руху.

15 липня 1989р.-страйк на шахті Ясинуватська-Глибока.

Через кілька днів уже страйкувало 193 шахти.

Страйкарі крім економічних висували політичні вимоги

Вимоги страйкуючих:

-ліквідація парткомів на підприємствах

-націоналізація майна КПРС

-відстака уряду

-деполітизація правоохоронних органів

Прямі втрати від страйків  лише у 1989р склали 1,7 млн. тон  вугілля

Значення робітничого руху:

-Виступи розхитували основи тоталітарної системи

-Вперше за роки радянської влади  робітники відкрито продемонстрували,  що їхні інтереси розходяться з інтересами Комуністичної партії

(Розповідь вчителя)

Висновок:

Страйк продемонстрував рівень політичної культури одного з найпотужніших загонів промислового пролетаріату України, його організаційні здібності, виявив людей, здібних до виконання функцій суспільного лідера. Гірники змогли самоорганізуватися, не переступили межу, за якою починаються насилля, хаос і кров. Криза влади, розуміння демократичною опозицією ролі народних мас в історії зробили в наступному можливою трансформацію шахтарських колективів в активний суб’єкт політичного життя і специфічний елемент політичної системи українського суспільства.

Таким чином, шахтарські страйки літа 1989 року,були наймогутнішим важелем розхитування радянської моделі тоталітаризму. Висуваючи на перший план вимоги соціального плану, страйкарі опосередковано поставили на порядок денний такі питання, які могли бути вирішені лише за умови докорінної зміни політичної системи. Виступ гірників наочно засвідчив, що з тоталітаризмом можна говорити лише мовою сили. Тому його економічна спрямованість мала неоціненне значення для остаточного визрівання умов повалення панівної системи тоталітаризму.

Як вияв незламності духу української нації, незнищенності її національної й громадянської гідності, наприкінці 80-х років зародилася перша у новітній українській історії масова громадсько-політична організація національно-демократичного спрямування - Народний Рух України. Супроти комуністичної тоталітарної системи вперше постала організована політична сила, об'єднана спільною метою і спільними завданнями.

Найпершою метою, найголовнішим завданням Руху стало здобуття незалежності України. Для цього необхідно було насамперед зруйнувати комуністичну імперію, звільнити український народ від впливу більшовицької ідеології, відродити високі почуття національної й громадянської гордості, патріотизму, поваги до своєї історії, мови, культури.

3.Формування НРУ

Розвиток національно- визвольного руху в другій половині 80-х рр.., набуваючи масовості, відзначався певною розпорошеністю, відсутністю єдиного центру, здатного скласти опозицію тоді ще всесильній Комуністичній партії. Важливим кроком до об’єднання національно свідомих сил стало організаційне оформлення всеукраїнської організації- Народного Руху України  (НРУ)

(Презентація №3)

Народний Рух України (скорочено: НРУ або Рух) - політична партія в Україні, до того - громадсько-політична організація. Утворена на І (Установчих) Зборах Народного Руху України 8-10 вересня 1989 року під назвою "Народний Рух України за перебудову", зареєстрована Радою Міністрів УРСР як громадсько-політична організація 9 лютого 1990 року. Як політична партія зареєстрована 1 лютого 1993 року.

ІІ з'їзд Руху відбувся у жовтні 1990 року. До Програми Руху введене положення про головну мету Руху - досягнення незалежності України; з назви виключені слова "за перебудову". Були обрані: голова Руху - Іван Драч, заступники - Михайло Горинь, Олександр Лавринович; Центральний провід Руху (19 чоловік);

ІІІ з'їзд Руху відбувся 28 лютого - 1 березня 1992 року. Розколу Руху вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В'ячеслава Чорновола, з одного боку, та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови - Іван Драч (згодом фактично вийшов із Руху), Михайло Горинь (у червні 1992 році склав повноваження співголови у зв'язку з обранням його головою УРП), В'ячеслав Чорновіл.

На III Всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992 року), щоб уникнути розколу НРУ, обрано трьох співголів організації — Івана Драча, Михайла Гориня та В'ячеслава Чорновола. Вищим керівним органом Руху став обраний зборами Центральний провід.

На IV Всеукраїнських зборах НРУ (грудень 1992 року) Рух фактично перетворився на політичну партію. Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за рух як "незалежну громадсько-політичну організацію". Єдиним головою НРУ було обрано Чорновола. Згодом з НРУ вийшла група членів, які заснували окрему організацію під назвою Всенародний Рух України (ВНРУ; голова - Лариса Скорик). У 1993 році V Збір НРУ проголосив Рух партією.

25 березня 1999 року в автомобільній катастрофі за нез'ясованих обставин загинув Голова НРУ В'ячеслав Чорновіл. Похорон В'ячеслава Чорновола 29 березня 1999 року у Києві зібрав понад 200 тис. людей з усіх областей України. Смерть В'ячеслава Чорновола стала ударом не тільки для партії, але і для значної частини населення України, для багатьох він був символом націонал-патріотичного спрямування в українській політиці. Після смерті В'ячеслава Чорновола підтримка Руху стала поступово знижуватися.

(Розповідь вчителя)

Дійсно роль В.Чорновола у формуванні НРУ і розгортанні національно- визвольного руху є дуже велика

Нажаль на той час суспільство ще не дозріло, щоб обрати президентом України націонал-демократа. Напевно, якби президентом став В'ячеслав Чорновіл, Україна відразу стала б на шлях європейського розвитку. А так при владі були прибічники Компартії та прихильники політики Росії

Показ відеоролику про В.Чорновола

Висновок:

Антиімперська, антикомуністична, державницька позиція Руху знайшла широку підтримку в українському суспільстві. Разом з Українською Гельсінською Спілкою, Всеукраїнським товариством Меморіал, Товариством української мови Народний Рух України очолив боротьбу українського народу за незалежність, демократію, права і свободи людини та нації. Цю самовіддану боротьбу увінчало здобуття Україною державної незалежності.

V. Закріплення  вивченого матеріалу

Тестові завдання

1.Національно- демократичний рух в Україні в роки перебудови очолювався :

А інтелігенцією

Б робітниками

В селянством

Г армією

2.Громадсько- політичні організації, що були офіційно не зареєстровані , мали назву:

А підпільні

Б неформальні

В ворожі

3.Український Культорологічний Клуб (УКК) розпочав свою роботу:

А у1987р.

Б у 1988р.

В. у 1989р.

4.На чолі відновленої у 1988р. УГС став:

А М.Руденко

Б В.Чорновіл

Г Л.Лук’яненко

Д І.Драч

5.Які дві події відбулися в один рік:

А установча конференція Товариства української мови ім.. Т.Шевченка

Б відновлення УГС

В установча конференція Українського історико- просвітницького товариства «Меморіал»

6.Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови в Україні»:

А у березні 1987р.

Б у серпні 1988р.

В у жовтні 1989р.

Г у січні 1990р.

7.Перший в Україні робітничий страйк улітку 1989р. було організовано:

А шахтарями

Б вчителями і лікарями

В залізничниками

Г студентами

8.Основні вимоги шахтарського страйку 1989р.

А економічні

Б політичні

В економічні і політичні

9.Після страйку на шахті Ясинуватська-Глибока через кілька днів страйкувало:

А 32 шахти

Б 97 шахт

В 193 шахти

10.Головою НРУ було обрано:

А  Л.Лук’яненка

Б  І.Драча

В  В.Чорновола

11.НРУ став політичною партією :

А у 1991р.

Б у 1992р.

В у 1993р.

12.Голодування студентів у Києві відбулося:

А у 1989р.

Б у 1990р.

В у1991р.

Питання:

1.Які акції, проведені дисидентами, викликали найбільший резонанс у суспільстві

2. У чому полягає історичне значення діяльності українських дисидентів? Яке місце ви можете відвести їм в історії України?

3. А тепер повернімось до епіграфа уроку. Як би ви прокоментували вислів українського дисидента Валентина Мороза про дисидентів : «Віра виникає тоді коли є мученики,… а знищені стають прапором»

VІ. Підсумок уроку

Таким чином, гласність сприяла зростанню в Україні громадсько- політичної активності, пробудженню національної самосвідомості, створенню неформальних об’єднань, які в умовах розвалу радянської системи стали основою для створення багатопартійної системи і боротьби за незалежність України

Аналіз й оцінювання роботи учнів на уроці

VІІ. Домашнє завданняП.33