Урок "Пісні літнього календарного циклу. «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору»; «Заплету віночок», «Ой вінку, мій вінку», «Купайло..."

Тема: Пісні літнього календарного циклу. «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки до бору»; «Заплету віночок», «Ой вінку, мій вінку», «Купайло, Купайло»; «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька»

Мета: продовжити знайомити школярів з обрядовою поезією українців, зокрема з піснями літнього циклу; навчити розуміти магічну силу обрядових пісень для наших предків, розрізняти і називати їх різновиди; розвивати естетичне сприйняття народних пісень, уміння відчувати неповторну красу обрядових творів; пам’ять, вміння грамотно, послідовно висловлювати власні думки, почуття; формувати світогляд; виховувати любов і повагу до славного минулого народу, до його історії, звичаїв і традицій, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: урок – усний журнал.

Обладнання: записи народних пісень, ілюстрації, учнівські малюнки, збірники творів обрядової поезії, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). 

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Запитання:

• Дайте визначення народної пісні.
• Чому люди складали пісні?
• Як звичаї, обряди, вірування відображувалися в народних піснях?
• Що вам сподобалось у веснянках? Вмотивуйте свою відповідь.
• Які літні народні свята вам відомі? Що ви про них знаєте?
• Яке значення має застосування у народних піснях анафор, рефренів? Наведіть приклади.

III. Перевірка домашнього завдання

1. Опитування учнів напам’ять веснянки за їх вибором. Міні-конкурс «Кращий виконавець обрядової поезії весняного періоду».

2. Огляд учнівських малюнків до літнього циклу календарно-обрядової поезії з відповідним стислим коментарем.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

 V. Основний зміст уроку

Що за милозвучність та краса, не кажучи вже про класичну простоту та безпосередність натхнення! Се — джерело, з якого на здоров’я довго ще будуть пити нащадки. Влучність вислову — надзвичайна, а стислість просто не передатна.
П. Грабовський

1. Літній цикл календарної обрядовості (загальна характеристика)

Усна народна творчість літнього циклу є продовженням річної календарної обрядовості. Давні предки-слов’яни святкували прихід літа із настанням тепла, тобто з «повною перемогою літа над зимою».

Літній цикл народної творчості становить цілісну систему обрядово-поетичних дійств, що сягає корінням у сиву давнину. Як і в інші періоди року, літні ритуали були тісно пов’язані із найдавнішими культами та віруваннями, древньою міфологією. Центральне свято — Купала, а всі інші передують йому, вважаються своєрідним приготуванням, із наростаючою силою виявляють повне панування літа на землі.

Спільним для весняного та літнього циклів був звичай царинних процесій — ритуально-магічних обрядів жерців (згодом старих господарів), які обходили поля, водойми, криниці, хати, трясовини та болота, замовляючи природні стихії, щоб вони не шкодили господарству. Такі обходи могли здійснюватися під час посух чи паводків, затяжних дощів, хвороб чи епідемій; а також з метою накликання успіху в окремих видах діяльності — бджільництві (обходи пасік), тваринництві (обходи пасовиськ), рільництві (обходи полів) та ін.

2. Опрацювання пісень літнього календарного циклу

Відповідно до літніх свят та обрядів виділяються такі жанри усної народної творчості, що їх супроводжували маївки, русальні, петрівчані, купальські, собіткові та царинні пісні.

2.1. Русальні пісні.

Русальні пісні — жанр календарно-обрядової лірики, пов’язаний зі святкуванням Русалій (Русального тижня, Русального великодня). Оскільки це свято було пов’язано з духами землі і води, то в русальних піснях широко відображені й ті образи, які їх супроводжують: ночі, місяця, берега річки, криниці, верби тощо.

Так, образ місяця в піснях-замовлянках є невід’ємним атрибутом русалчиних гулянь (вважалось, що при місяці вони виходять із води і водять хороводи).

Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із Зеленим святом, чи Клечальним тижнем (Трійця, за православним календарем, кінець травня — початок червня). Самі епітети «зелений», «клечальний» указують на особливість цього свята — вшановувати зелень, рослинність, яку наші предки одухотворювали. Так само, за стародавніми уявленнями, й люди посмертно могли ставати рослинами або людиноподібними духами, які знаходили собі притулок у лісах, полях, водах. Свято називалося ще Русальний, або Маївський, тиждень, під час якого ці фантастичні істоти показувалися в селі.

Вірування в русалок, яких народна фантазія наділила надзвичайною красою і підступним характером, виявился досить стійким. Серед багатьох народів Європи залишилися легенди, перекази, балади й обрядові пісні, в яких згадуються мавки (нявки), віли й самовіли, русалки — стрункі зеленоокі й русокосі дівчата в легкому прозорому вбранні, уквітчані водяними лілеями чи польовим зелом. Вони можуть сприяти або шкодити людині в її господарських справах; їх улюблене заняття — водити танки, а побачивши необережних юнака чи дівчину, які опинилися серед них, втягували у свої ігрища і залоскочували до смерті, через що русалок ще звали іноді «лоскотухами» чи «лоскотарками». Проти них були відомі й обереги — деякі види зілля (часник, полин), яких русалки не переносили і втікали.

Замаюючи хати й подвір’я, водячи з піснями по селу прикрашену зеленню дівчину — «тополю», завиваючи і розвиваючи «берізку», наші предки вшановували рослинний світ і своїх прародичів у ньому. Ще й досі в деяких українських та білоруських селах на Поліссі в останній день Зелених свят «випроваджують русалок із села» — дівчата й жінки у віночках, узявшись попід руки, утворюють щільний ряд, перегороджуючи вулицю і простуючи нею в напрямку до лісу, поля чи водоймища під спів: «Проводили русалочок, проводили, щоб вони до нас не ходили да наших дівчат не ловили…» Вважається, що віночки, кинуті на город, сприяють збільшенню врожаю — це одне з вірувань у силу магічного впливу на сили природи.

Пісні русального циклу — ліричні, повні радості буття, вони славлять буяння світла, простору, відчуття духовного здоров’я. Героїні пісень — дівчата, настрій яких співзвучний із розквітаючою природою: «Ой, зросла ж я у свого таточка, кохалася в рідної мамочки — ой, лучи ж мої всі зелені».

Повір’я про русалок та про чудесне перетворення дівчини оживають у Шевченкових поемах «Причинна», «Утоплена», «Тополя». Образи Мавки, Русалки польової та Русалки водяної були навіяні Лесі Українці («Лісова пісня») народними русальними пісням. Ці ж пісні лягли в основу «Майской ночи, или Утопленницы» М. Гоголя та однойменної опери М. Лисенка.

2.1.1. «У ржі на межі».

2.1.1.1. Виразне читання обрядової поезії.

2.1.1.2. Тема: зображення русалки, яка, сидячи на кривій березі, звернулася до дівчат з проханням, щоб ті дали їй сорочку.

2.1.1.3. Ідея: віра людей у всі потаємні міфічні сили, вміння контактувати з ними.

2.1.1.4. Основна думка: єдність людини з міфічним світом.

2.1.1.5. Опрацювання змісту твору за питаннями:

• Хто такі русалки? Які вони бувають?
• З яким проханням русалка звернулась до дівчат?
• Для чого, на вашу думку, русалці потрібна була сорочка, хоча б будь-яка?
• Намалюйте усно картину за цим твором.

 

2.1.2. «Ой біжить, біжить дівчина».

2.1.2.1. Виразне читання твору.

2.1.2.2. Тема: відображення русалки, яка, наздогнавши малу дівчину, запропонувала їй відгадати три загадки.

2.1.2.3. Ідея: возвеличити, з одного боку, мудрість русалки, а з іншого — засудити її прагнення хитрістю заволодіти людською дитиною.

2.1.2.4. Основна думка: намагання русалки заволодіти малою дівчиною шляхом надання відповіді на загадки, які дитина не відгадала б, зважаючи на свій вік.

2.1.2.5. Аналізування змісту обрядової поезії за питаннями:

• Чому русалка бігла за дівчиною?
• Які загадки русалка запропонувала дівчині? А ви можете їх відгадати?
• Чи впоралась дівчина із завданням русалки? Давайте допоможемо повернутися дівчині до батька.
• Що ви знаєте про загадки як жанр усної народної творчості? Наведіть приклади.
• Для чого, на вашу думку, в пісні застосовані загадки?
• Що свідчить про мудрість і хитрість русалки?

Примітка. Хоча русальні пісні сповнені глибокого ліризму, поетизації образів лісових, польових та водяних істот, вважалось, що русалки можуть завдати багато шкоди людям і навіть забрати їх із собою на той світ. Частим у цих творах є мотив загадування русалкою загадок людині, з якою вона зустрілась.

Але дуже часто ці пісні завершуються тим, що «Дівчина загадок не вгадала, Русалочка дівчину залоскотала».

 

2.1.3. «Проведу я русалочки до бору».

2.1.3.1. Виразне читання поезії.

2.1.3.2. Тема: зображення проводів русалочок до бору, щоб вони не завдавали людям будь-якої шкоди.

2.1.3.3. Ідея: намагання людей позбавитися русалок.

2.1.3.4. Основна думка: достаток, благополуччя людей залежить від уникнення стосунків з русалками.

2.1.3.5. Обговорення змісту обрядової поезії за питаннями.

• Через що люди, проводжаючи русалок до бору, намагалися уникнути подальшого контактування з ними?
• Якої шкоди завдавали русалки людям? Чому люди намагалися по-доброму розлучитися з русалками?
• Як цей твір пов’язаний з попередніми?
• Поясніть свою поведінку, якщо ви зустрінетеся з русалкою.

Примітка. Завершення Русалій урочистими проводами русалок із села, що супроводжувалось подекуди водінням дівчини, її ритуальним поливанням, проводами до води (що, очевидно, є заміною колишнього жертвоприношення, після якого вона сама «ставала русалкою»).

 

2.2. Купальські пісні.

Найбільшого розпалу проведення ритуалів та ігрищ літнього періоду дістало свято Купала. У давнину воно відбувалось із виконанням багатьох ритуалів та магічних дій, ворожінь, гульбищ, що супроводжувались купальськими піснями.

Купальські пісні виконувалися на святі Івана Купала, знаного у всьому язичницькому світі. Стародавній сенс купальських обрядів, як і самої назви «Купало», остаточно не з’ясований; зі спогадів пісень, що дійшли до наших днів, зрозуміло, що це свято, яке припадає на період літнього сонцестояння (кінець червня — початок липня), славить життєдайні сили природи, найсильніші її стихії — сонце (вогонь) і воду.

Запалене колесо встановлювали на високій тичці (це подекуди роблять і тепер) або пускали його на воду. На галявині вкопували обрядове дерево, увішане дівочими віночками, потім їх пускали на воду і спостерігали: в який бік вінок попливе — там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладали кострище, і парубки — іноді й у парі з дівчатами — перестрибували через вогонь. Купальського вогню не гасили, а залишали дотлівати («Лежи, лежи, купалочку, в червоному багаттячку»). Вважалося, що саме в купальську ніч зілля має найбільш цілющу силу і навіть на мить розквітає папороть. Хто цей цвіт побачить — буде щасливим.

Серед купальних пісень є велика група творів, якими супроводжувалися збирання квітів та наряджання Купайлиці, обряд вінкоплетіння.

Вінок у купальських піснях є давнім язичницьким символом — річного коловороту сонячного світила, безконечності, а також — дівочості, долі. Він є обов’язковим атрибутом весняно-літніх ігор та ворожінь. Одним із поширених ритуалів був обряд ворожіння на вінках, за яким під «деревом щастя» садовили прибрану дівчину із зав’язаними очима, роль якої полягала в тому, щоб бути своєрідною жертвою Дереву життя (спалення антропоморфного зображення людини і є відгомоном людського жертвоприношення).

Іншим видом ворожіння на вінках був обряд пускання їх за водою, і за тим, як вони пливли (швидко, обертаючись, тонули, зв’язавшись з іншим вінком тощо), загадували майбутню долю.

У день купальські ігри відбувались навколо рядженого деревця (Купайлиці), а ввечері — навколо ритуального вогнища, що має «горіти високо», символізуючи з’єднання землі з небом. Залишки давніх ритуалів є свідченням того, що це полум’я вважалося жертовним, його наділяли магічною силою: у давнину побутував звичай кидати у вогонь півня або кінський череп — солярних тварин.

Ще в кінці XIX ст. вченими було досліджено, що купальські пісні втратили зв’язок зі стародавнім обрядом. У найдавніших з них звучить звертання до Купала як до істоти, яка ночує, вечеряє, купається. Мотиви купання, вінкоплетіння переходять з пісні в пісню; багато з них присвячені оспівуванню почуттів молоді.

Художників, композиторів, письменників приваблювала поетична атмосфера купальських обрядів та пісень. М. Гоголь написав «Вечір проти Івана Купала», М. Старицький — «Ніч під Івана Купала», М. Стельмах — «На Івана Купала».

 

2.2.1. «Заплету віночок».

2.2.1.1. Виразне читання поезії.

2.2.1.2. Тема: відображення значення вінка для молодої дівчини.

2.2.1.3. Ідея: уславлення обряду плетіння вінка, який сприятиме щасливій долі молодиці.

2.2.1.4. Основна думка: сплетений віночок — оберіг від будь-яких негараздів та перешкод до щастя дівчатам.

2.2.1.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

• Що означає для дівчини плетіння вінка?
• Із чого дівчата його сплітали?
• Для чого сплетений вінок пускали «на бистру воду»?
• Про що свідчить необхідність плетіння вінка у супроводі пісні?
• Розкажіть про вінок як давній язичницький символ.

 

2.2.2. «Ой вінку, мій вінку».

2.2.2.1. Виразне читання поезії.

2.2.2.2. Тема: надання значимості вінка для вирішення подальшої долі дівчини.

2.2.2.3. Ідея: на прикладі плетіння вінка уславити звичаї та обряди українського народу.

2.2.2.4. Основна думка: плетіння вінка — сподівання дівчини на краще власне майбутнє, щасливу долю.

2.2.2.5. Обговорення змісту твору за питаннями:

• Чи складно було дівчині плести вінок?
• Для чого вона його плела?
• Чим була стурбована дівчина? («А матінка взяла (віночок), миленькому дала»)
• Як сама дівчина ставилась до свого вінка? (З повагою, любов’ю; він висів «на золотому кілочку, шовковім шнурочку»)
• Який вигляд мав би новосплетений вінок дівчини для миленького? («Золотом взолотила, м’ятою обвила»)

 

2.2.3. «Купайло, купайло».

2.2.3.1. Виразне читання твору.

2.2.3.2. Тема: зображення місця, де Купайло зимувало, ночувало, літувало.

2.2.3.3. Ідея: виявлення цікавості до Купайла-свята як до істоти.

2.2.3.4. Основна думка: купайло — одне із народних традицій наших пращурів, яку необхідно поважати, святкувати.

2.2.3.5. Обговорення твору за питаннями:

• Чому Купайла в поезії відображено, як істоту?
• Що відомо вам про свято Купайла?
• З чим пов’язане шанобливе ставлення нашого народу до традиційних свят?
• Від якого слова походить Купайло? Для чого люди купаються? А чи дотримуєтеся ви правил гігієни?

 

 

3.3. Жниварські пісні.

Жнива — підсумок, реалізація всіх сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб — усьому голова». До початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас як до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. У перший день жнив урочисто вирушали до сходу сонця на поле, вдягнені в чистий одяг; починала першу зачинку найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покуті.

Пісні, виконані під час жнив, відбивали основні періоди праці та обрядів. Їх можна поділити на три групи:

• зажинкові — ті, що величають вправних жниць, перший сніп; бажають починати роботу в добрий час, пророкують добрий врожай, аби кіп було стільки, що «сивий соловейко», ставши на поміч у складанні кіп, не спроможний їх усі зложити, «зозуленька ж кує — копійки рахує — не злічить»;
• власне жниварські — в яких величальні мотиви відступають, а натомість на повен голос звучать скарги на тяжкий труд, на нелюдську втому, на зажерливість господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі. Тут спостерігається невластиве для інших видів обрядової поезії зіткнення поетичного замилування природою і суворого реалізму підневільної праці;
• обжинкові — в яких знову переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року, який недарма в росіян зветься «страдою». Але от усе лихе позаду, чекає останній сніп, його замаюють червоною стрічкою і з піснями несуть додому (якщо жито свого наділу) або тому господареві, який наймав женців. Цей сніп — «дід», або «осталець» — має символізувати достаток, запоруку нового гарного врожаю, бо ж вилущене з нього зерно першим ляже в землю під час нового осіннього посіву.

На вижатому полі женці залишали кілька стеблин — «бороду», зерно з них витрушували в розпушену серпами землю — на майбутній врожай. Коло «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину й воду, лягали й качались по ниві, щоб повернути собі вироблену силу (відзвуки стародавніх вірувань про живодайну силу землі). З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці — його несла в село найкраща жниця. У піснях величалися роботящі руки, знову звучали піднесені, урочисті, повні високої поезії порівняння — віночок, як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить, як зірка; женці нагадували господарям про почас-тунок , — вони заробили його тяжкою працею і тепер чекали віддяки.

Широку популярність обжинкового звичаю своєрідно засвідчив у середині XIX ст. І. Головацький, назвавши упорядкований ним альманах «Вінок русинам на обжинки». У повісті Т. Шевченка «Наймичка» подана картина обжинок.

 

3.3.1. «Маяло житечко, маяло».

3.3.1.1. Виразне читання обрядової поезії.

3.3.1.2. Тема: зображення тієї винагороди, яку отримали женці за свою працю; прохання вінка до женців, щоб його занесли «до господаря в стодолу».

3.3.1.3. Ідея: уславлення жниварської праці; віночок — ознака достиглого врожаю.

3.3.1.4. Основна думка: вінок — символ успішного збирання врожаю, а пиріжки — подяка за сумлінну жниварську працю.

3.3.1.5. Опрацювання змісту твору за питаннями:

• Як ви розумієте вислів «Маяло житечко, маяло, як у полі стояло»?
• Яку винагороду і за що отримали женчики?
• Чому віночок просився у женців додому?
• У чому складність і водночас благородність жниварської праці?
• Що вам відомо про сучасні досягнення хліборобської праці?

 

3.3.2. «Там у полі криниченька».

3.3.2.1. Виразне читання твору.

3.3.2.2. Тема: зображення праці добрих женців — хлопців і дівчат.

3.3.2.3. Ідея: возвеличення працьовитості молоді, вправності в роботі.

3.3.2.4. Основна думка: праця тоді корисна, коли від неї отримуєш задоволення.

3.3.2.5. Бесіда за змістом твору:

• Якими ви уявляєте женців?
• Що свідчить про ставлення женців до роботи?
• Поясніть назву пісні.
• Як зрозуміти, що в женців були золоті серпи?
•  Що споріднює цю поезію з твором «Маяло житечко, маяло»?
• У чому особливість хліборобської праці?
• Як ви ставитеся до хліба? Чому його слід поважати й цінувати?

VI. Закріплення опрацьованого матеріалу 

1. Розв’язування тестових завдань

«У ржі на межі»

1. У ржі на межі росла…

а) береза;
б) верба;
в) вишня.

2. Дерево, на якому сиділа русалка, було…

а) високе;
б) криве;
в) гіллясте.

3. Дівчат русалка називала…

а) красунями;
б) милими;
в) подружками.

«Ой біжить, біжить мала дівчина»

1. Хто біг за малою дівчиною?

а) Русалка;
б) незнайомець;
в) хлопець-розбишака.

2. Як було названо дівчину?

а) Мудрою і красивою;
б) красною панною;
в) чуйною і лагідною.

3. Відповідю на завдання русалки є…

а) країна;
б) природа;
в) дівчина.

4. Що вчинила русалка дівчині наприкінці твору?

а) Забрала жити до себе;
б) залоскотала її;
в) повела до бору.

«Проведу я русалочки до бору»

1. Закінчіть думку: «Проведу я русалочки до бору, сама…»

а) піду жати в поле;
б) вернуся додому;
в) наберу в колодязі воду.

2. Русалочок проводили до бору, щоб вони…

а) не приходили до людей;
б) назбирали на вечерю ягід, грибів;
в) не забирали малих дітей 

«Заплету віночок»

1. Заплету віночок, заплету…

а) квітчастий;
б) шовковий;
в) чарівний.

2. Віночок плели дівчата,…

а) захищаючи себе від зла;
б) на щастя та долю;
в) щоб мати здоров’я.

3. Щоб бажання дівчини здійснилося, віночок треба…

а) спалити на свято Івана Купала;
б) полити святою водою;
в) пустити на швидку воду.

 

«Ой вінку, мій вінку»

1. З яких квітів був сплетений вінок?

а) Волошок;
б) барвінку;
в) ромашок.

2. Скільки часу було витрачено молодицею, щоб сплести вінок?

а) До вечора;
б) цілу ніч;
в) майже добу.

3. На якому кілочку висів вінок, сплетений дівчиною?

а) Дерев’яному;
б) золотому;
в) залізному.

4. Кому ж матінка віддала віночок дівчини?

а) Кращому женцю;
б) миленькому;
в) мужньому козаку.

«Купайло, купайло»

1. Де зимувало Купайло?

а) У дуплі великої верби;
б) лісі;
в) глибокому озері.

2. Ночувало Купайло…

а) у стрісі;
б) загоні для худоби;
в) лохміттях на горищі.

 

 

«Маяло житечко, маяло»

1. Житечко маяло тоді, коли…

а) у полі стояло;
б) у стодолі лежало;
в) сонце його обігрівало.

2. Кого запрошували на пиріжки?

а) женців, що прибирали жито;
б) Дівчат, які готували їжу для колгоспників.
в) пана-господаря житнього поля;

3. Що котилося по житньому полю?

а) Суха трава;
б) футбольний м’яч;
в) вінок.

 

 

«Там у полі криниченька»

1. Які серпи мали женчики?

а) Сталеві;
б) золоті;
в) великі.

2. Криниченька знаходилась навколо…

а) зеленої діброви;
б) пшениченьки;
в) двох яворів.

3. Хто жав пшениченьку?

а) Кріпаки;
б) старці;
в) хлопці та дівчата.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала. 

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять обрядову поезію літнього циклу (на вибір); підготувати розповідь про улюблене зимове свято.