Урок. «Планування проектної діяльності. Технологія виготовлення ляльки. Методи конструювання.

Клас _8___                                                                         Дата______

Тема: «Планування проектної діяльності. Технологія виготовлення ляльки. Методи конструювання.

Мета: навчити учнів робити аналіз технологічної, історичної, народознавчої літератури;  формування вмінь та навички роботи з інформаційними джерелами, створювати банк ідей; визначати вимоги до об’єкту проектування, закріпити вміння та навички у виготовленні виробу; виховувати і підтримувати інтерес до процесу отримання знань, культуру праці.

Тип уроку: комбінований.

 

                                                               Хід заняття:

І.  Органiзацiйна  частина . 

Визначення  готовностi  учнiв до  уроку.

Створення психологічної атмосфери уроку.

ІІ.   Актуалiзацiя   навчальної  діяльності  учнів

Іграшка завжди була пов'язана з грою. Як і гра, вона є відображенням своєї епохи. Історія іграшки є невід'ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки, оскільки розвиток матеріальної основи суспільства, його духовної культури позначається не лише на змісті дитячих ігор, а й на тематиці та формах іграшок.

Перші іграшки, знайдені під час розкопок дитячих поховань, були дуже подібними до знарядь праці, предметів побуту, їх виготовляли з найпростіших природних матеріалів з метою оволодіння дітьми навичками майбутньої діяльності. Як стверджує дослідник історії української народної іграшки О. Найден, дитяча іграшка як предмет певного функціонального призначення з'явилася досить пізно, коли цивілізація окремих суспільств і народів досягла достатнього рівня розвитку. Відтоді іграшка, поряд з іншими речами, зробленими людиною (знаряддями праці, побутовими предметами, культовими атрибутами), починає входити до сфери культури.

Лялька сприймалася як жива істота та дарунок, що оберігав життя людини. Тому тривалий час вона не використовувалася як іграшка. Лялька набула ігрового значення лише тоді, коли суспільство зрозуміло, що дітей треба виховувати за допомогою тих речей, що їх оточують.

ІІІ.   Мотивація  навчальної діяльності учнів

Лялька Тільда – лялька виготовлена з натуральних тканин (льон, бавовна, бязь, вовни, повсті, фланелі), прикрашена найрізноманітнішим декором – гудзичками, стрічками, тасьмою, мереживом.

Вперше ляльки Тільда вийшли в продаж в 1999 році, їх творцем є норвезький дизайнер Тоні Финнангер. Однією з версій створення ляльки є те, що Тоні просто думала створити щось по-справжньому домашнє, затишне, тепле і рідне. В арсеналі у неї були невеликі клаптики світлих натуральних тканин. Недовго думаючи, Тоні пошила першу в світі невигадливу ляльку Тільду. Трохи пізніше вона випустила дві книги, пов'язані з виготовленням цих чарівних ляльок і відкрила в Норвегії магазин, в якому продавалися самі ляльки, а також викрійки і матеріали для виготовлення і декору ляльок.

Тоні зуміла створити цілий світ іграшок з тканини, які могли зачарувати з першого погляду простотою, витонченістю, зворушливістю. Пізніше з'явилися не тільки ляльки, але й звірята, які були одними з частин декору. Для їх пошиття застосовуються виключно натуральні тканини.

ІV.   Повiдомлення  теми,  мети i завдання уроку

     Учні записують у робочий зошит тему уроку. На цьому уроці ми розробимо завдання проекту, спробуємо спроектувати, проаналізувати майбутній виріб.

Мета проекту:

• Закріпити вміння по проведенню дослідницької   роботи.
• Сприяти підвищенню рівня зацікавленості,  активізації  творчої діяльності учнів, а також  розвиткові важливих особистісних  рис: комунікабельності, взаємодопомоги, здорового духу суперництва.
• Удосконалити знання та вміння з виконання практичної роботи, додержання правил безпечної праці, санітарно – гігієнічних норм.

• Виготовити  виріб,   використовуючи необхідні матеріали, обладняння та інструменти.

 Визначення завдань для учнів на урок.

5. Вивчення нового матеріалу

 1. Організаційний:

Ознайомлення з темою, метою та кінцевим продуктом проекту. 

      2. Комунікативний:

- визначення джерел інформації;

- визначення способів збору та аналізу інформації;

- формування уявлень про бажані результати (форми звіту);

- встановлення процедур та критеріїв оцінки результатів і процесу;

- розподіл завдань.

   3. Робота над проектом:

- збір інформації, перегляд альбомів;

 - збір малюнків, картинок, фото з теми;

 - обговорення матеріалу і написання свого ставлення до обраної проблеми;

- демонстрація зібраного матеріалу в класі;

- виготовлення ескізного малюнка, підбір матеріалів та інструментів, оздоблюючи матеріалів;

- виготовлення майбутнього виробу.

                               4. Підведення підсумків:

- презентація кінцевого продукту;

- оцінка виконання проекту усіма учасниками;

- реалізація проекту на практиці.

 

Технологія виготовлення ляльки.

 

Матеріали для Тільди.

Для виготовлення іграшки Тільди рекомендується використовувати тільки натуральні матеріали – лляні, бавовняні, шерстяні чи шовкові. Сучасні  штучні матеріали, максимально подібні до бавовняних, також можна використовувати; для ляльочок можна обрати фланель,  для звіряток – фліс.  Ляльочки-Тільди, як правило, мають непогану засмагу чи просто насичений тілесний колір.  Не рекомендується  використовувати для тіла іграшки трикотажні полотна – спробувала, отримала досить целюлітну фігурку.

Для виготовлення одягу Тільди можна брати будь-який матеріал – шовк, тюль, органзу, бязь, фліс, джинс, трикотаж, ситець, тощо. Краще брати тканину з дуже мілким малюнком, малюнок може бути будь-яким – смужка, клітинка, горошок, рослинний чи абстракція.

Для оздоблення доберіть мереживо, тасьму, стрічки, бісер, мілкі намистинки та ґудзики – розмір оздоблення повинен відповідати розміру фігурки та задуму автора.

Шви і строчки.

Зшивати деталі іграшки можна  на швейній машині чи вручну. До речі, акуратно виконаний ручний шов іноді виглядає краще за машинну строчку.

Деякі Тільди мають шов посередині обличчя (мордочки). В цьому випадку зшивати потрібно дуже ретельно, а перед вивертанням на лицьовий бік припуск на шов носика надрізають, не доходячи до шва 2 мм.

Особливості розкроювання.

Тіло деяких Тільдочок викроюється разом із частиною плаття. Для цього потрібно спочатку зшити дві тканини – тканину тіла ляльки та тканину одягу, шов ретельно розпрасувати. Потім обкрейдовують деталь, сумістивши лінію шва тканини з лінією, вказаною на викрійці.  Обов’язково перевірте наявність всіх деталей крою. Деталі не вирізайте!

 

Особливості пошиву.

Справа в тому, що деталі Тільдочки досить малі, припуски на шви – також вузькі, приблизно 0,5 см, а часто і менші. Під час зшивання зрізи можуть осипатись, а це знизить якість роботи. Я спочатку зшиваю по наміченим контурам деталі іграшки у полотні, без вирізання. Зшивати можна як ручними швами, так і машинними з попереднім зметуванням. Не забудьте залишити незшитим отвір для вивертання. Перед зшиванням на машині вийміть шпильки, а після зшивання - видаліть нитку наметування. Припрасуйте прошиті деталі. Тепер можна вирізати – зрізи залишаться акуратними.

Ще один секрет – вивертаючи вузькі деталі водночас наповнюйте їх синтепоном – так можна ретельно сформувати кінчики ріжок, вушок, хвостиків, а також рівномірно заповнити ніжки та ручки. Для вивертання та заповнення деталей чудовим кілочком може стати одноразова паличка для суші.

 

 

Якщо ручки та ніжки мають згинатися в ліктях чи колінах, то ці деталі потрібно заповнити наповнювачем до ліктя (коліна), прошити це місце наскрізь та наповнювати далі. Пам’ятайте, що деякі ляльочки будуть сидіти, тому ніжки в районі стегон щільно не наповнюйте – після пришивання вони будуть краще згинатись.

Якщо іграшка має впевнено стояти чи сидіти, основу її потрібно наповнити важким сипучим наповнювачем – горохом, пшеницею, крупною сіллю, тощо.

Незашиту частину шва після заповнення деталі (ручки, лапки звірят,      тулуб равлика) зшийте потайним швом.

Підготовка тканини для тулуба.

Для Тільдочок також є характерно. пІвденна засмага, тож шити тіло ляльки потрібно з тканини відповідного  кольору – не білого. А білу тканину (чи вже пошиту ляльку) легко пофарбувати природними барвниками – чайною заваркою чи кавою.

Ось рецепт: 50 гр найдешевшої кави  (саме дешева кава дає найбільш стійке забарвлення) та 1 столова ложка солі на 1 літр води. Тканину постійно помішувати в гарачому розчині протягом 15-20 хвилин, потім злегка прополоскати в холоднів воді, відтиснути та просушити, закріпивши за один край, не перегинаючи. Отримуємо дуже  ніжний привабливий колір.

Чайний розчин роблять більш насиченим – 5 ложок дешевого чаю на ½ стакана окропу, пару крапель крею ПВА для закріплення кольору. Далі за попереднім описом.

Чим наповнити Тільдочку

Наповнюють іграшки переважно синтепоном, силіконом, холофайбером чи обрізками тканини. «Добувають» наповнювач із непотрібних застарілих зимових курток, ковдр та подушок, або використовують відходи відповідного швейного виробництва. Можна використовувати і мілкі шматочки та нитки капронових колготок.

Волосся типової панночки-Тільди пишне, тому для вільної зачіски краще взяти пряжу типа «плюш». Але для деяких зачісок можна обирати будь-які нитки потрібного кольору, навіть «муліне», а також м’яку проволоку.

Через голову ляльки просиляється тоненька м’яка  проволочка , яка дозволяє в подальшому надати форму косичкам з ниток.

А можна зробити значно простіше – відміряні та відрізані пасма ниток зшийте посередині (на проділ) та пришийте до голови ляльки. Щоб волосся прилягало до голови, прикріпіть пасма ще раз на рівні вух. Далі формуйте зачіску на власний розсуд. 

Зовнішність іграшки.

Для всіх іграшок-Тільд характерні маленькі чорні крапочки-оченята.

Їх вишивають будь-якими нитками для вишивання, гладдю чи французькими вузликами; тваринкам можна спробувати пришити маленькі намистинки-бісер.

Традиційний рум’янець панянок наносять ватними паличками; використовують сухі рум’яна, акрилову фарбу чи червоний олівець – пошкрябайте грифель лезом та розтушуйте ватною паличкою.

Ротики Тільдам не вишивають. Я зробила це з естетичних міркувань. Ви також можете привнести щось своє.

Тільда-севенір може привнести приємну атмосферу в ваше житло.

До того ж в прямому сенсі. Часто іграшки-сувеніри ароматизують. Є різні способи надати іграшці аромату – додати в наповнювач ванілін, корицю, ароматні трави (лаванду, жасмин, базилік, м’яту); можна вкласти в іграшку готовий мішечок-саше. А можна просто натерти прянощами вологу іграшку.

Є ще спосіб – на звичайну крупну морську сіль крапнути декілька крапель ароматного масла – апельсинове, лавандове, лимонне (пригадайте аромотерапію та оберіть бажане). Підготовленою сіллю утяжеліть основу іграшки.  Пахнуть такі іграшки дуже довго – місяць на відстані, далі – при близькому контакті.

Готуючи подарунок близькій людині можна вкласти в тулуб іграшки маленьке сердечко (намистинку у формі сердечка, паперове з добрими побажаннями, тощо). Вийде така собі добра магія.

V.   ПРАКТИЧНА РОБОТА

VІ.   Підсумок заняття

               Рефлексія     (техніка «Запитальний ряд»)

1.  Які завдання були визначені сьогодні на уроці?

2.  Чи справились ви з цим завданням?

3.  Чи актуально виготовлення  традиційних виробів з лози сьогодні?

4.Які труднощі виникли у вас під час виконання практичної роботи?

5.Які орієнтовні матерiальнi затрати?

Учні  висловлюють свою думку, після чого учитель робить висновок - узагальнення.

Учитель відзначає найкращі роботи;  вказує на помилки які учні допустили під час роботи, та шляхи їх виправлення.

Виставлення оцінок    (обґрунтування)  

 VІІІ. Оголошення  домашнього завдання

- Дібрати матеріали, інструменти та обладання.

- Підготовитись до конструкторського та технологічного етапів.