Урок-подорож "Державні та народні символи України"

Хід уроку

З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів,
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
– Чия це земля, чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав Батьківщину:
– Моя це земля,
Моє тут гніздечко і мова моя.

 

- Чию землю впізнав журавлик?

- Як вона називається?

 

Одна Батьківщина-

І двох не буває.

Місця, де родилися

Завжди святі,

Без рідної мови,

Без пісні, без мами

Немає, немає життя на землі.

 

• Діти, а що таке Батьківщина?

 

Батьківщина – це ліс і поле,

Це домівка наша школа,

Це гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це праця і свято,

Батьківщина – це мама і тато.

 

Батьківщина – це рідна мова,

Як веселка вона кольорова.

Сад зелений і небо синє,

Все це є у моїй Батьківщині.

 

Наша рідна земля – Україна. А ми з вами всі – український народ: великий і маленький, дружній і працьовитий. І сьогодні я запрошую вас у подорож нашою прекрасною країною.

Пісня «Це моя земля, це моя країна»

Наша подорож складатиметься з трьох зупинок.

 

1 зупинка – «Земля, де я народився!»

2 зупинка – «Державні символи моєї батьківщини»

3 зупинка – «Народні символи України»

 

1 зупинка – «Земля, де я народився!»

 

Україна – це небо блакитне,

А в тім небі зірки золоті,

Сяють нам в високості привітно

Ці два кольори, ніжні й прості.

Україна - це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом, подивися,

В цій країні коханій моїй!

                                           П. Дубов.

2 зупинка – «Державні символи моєї батьківщини»

 

• Що символізують ці кольори? (відповіді дітей)

   

Прапор

Прапор – це державний символ

він є в кожної держави;

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм;

Синє – небо, жовте – жито;

Прапор цей оберігаєм,

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже – з народом,

Українським, в Україні.

                                       Н. Поклад.

Герб

Наш Герб – тризуб,

Це зброя й сила;

Наш Герб – тризуб.

Недоля нас косила;

та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

                              Н. Поклад

Золотий тризуб на блакитному тлі – це дуже давній знак. Існує багато думок щодо значення тризуба. Одні вважають, що тризуб – це об'єднання трьох природних стрихій – повітря, води і землі, інші – що це знаряддя  праці, яким люди обробляли землю, полювали на звірів, ловили рибу. Народне розшифрування нашого Герба означає "воля".

 

Гімн

      

Гімн – це урочиста пісня, яка звучить на ознаменування сили, слави і могутності держави в урочисті хвилини.

 

 Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

для кожного села, містечка, міста -

Це клич, один з мільйонів голосів.

Це, – наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

від неї ясне світло навкруги.

        

 ( Звучить Гімн України)

 

3 зупинка – «Народні символи України»

 

 Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» – і в уяві обов’язково постають калина в лузі, верба край долини, хліб-сіль на вишиваному рушникові…

Діти  відгадайте загадку і дізнаєтесь про який народний символ України ми говоритимемо.

Я – привітний кущик .

Весною білим цвітом зацвітаю.

Восени червоними ягодами вітаю.

Взимку птахів пригощаю. (Калина)

Калина в Україні – символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній боротьбі віддав своє життя за щастя і волю народу. Калина символізує духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.

Калина

Калина пишним білим цвітом

 Покрила квіти навесні.

 А восени, як згасне літо,

 Дарує ягідки рясні.

Зриваймо кетяги калини,

 Не забуваймо лиш про те:

 Калина – символ України,

 Калина – дерево святее

 

- А зараз відгадайте наступну загадку.

 

Стоїть над водою з розплетеною косою. (Верба)

Ще в сиву давнину люди шанували вербу. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі.  Говорять: «Де вода, там і верба». Вона своїми коренями скріплює береги, очищує воду.

Верба

 Як йде весна до мого краю,

 І грає сонце веселіше,

 Верба найперша зацвітає,

 І на землі стає світліше.

 Верба схилилась над водою

 І віти-коси в річці миє.

 Своєю вродою простою

 Людині завжди серце гріє.

 

Легенда про вербу та калину

Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити. День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травам розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий, із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла…

Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяли. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею. Минуло відтоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.

 

- Ось і наступна загадка.

 

Був зерном він у землі,

Став із сіллю на столі.

 З ним їсти ми сідаємо,

І гостей стрічаємо.. (Хліб)

 

Хліб був мірилом життя, культури.  Жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

 

Хліб

Святиня столу, оберіг у хаті

 Глава сім'ї, добробуту, життя.

 Так звикли предки хліб наш величати,

 Без нього не існує майбуття.

 

А от і ще одна загадка

Біле поле полотняне,

Рівно ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить. (Рушник.)

В народі кажуть: «Хата без рушників, що родина без дітей». Рушник символізує не лише умілі руки, але і чисту душу, і щирі почуття, і повагу до попередніх поколінь.

Існують різні традиції, пов'язані з рушником: з вишитим рушником приходили в хату, де народилася дитина. 3 рушником матері виряджали своїх синів у далеку дорогу. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою (на Великдень).

 

Рушник

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую, гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута - м'ята,

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась любо мати.

 

Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

Хліб на рушнику 

На рушнику, який бабуся вишивала,

Хлібину запашну я покладу.

На вишиванці квітка вже прив’яла,

А хліб – живий, його безсмертний дух.

Узор я перейму, й на чистій полотнині

Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.

Рушник я збережу.

Наступні покоління

Хлібину хай на ньому покладуть.

 

Підсумок.

 Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія. Хочу, щоб кожен з вас запам’ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вивчаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

 

Пісня «Боже великй, єдиний»