Урок – подорож. Символіка в українського орнаменту. Створення ескізу орнаменту для рушника.

Тема уроку:  Урок – подорож. Символіка в  українського орнаменту. Створення ескізу орнаменту для рушника.   

Мета заняття: продовжувати ознайомлювати учнів із декоративно-прикладним мистецтвом; навчати стилізувати та декорувати при­родну форму; закріпити розуміння понять «візерунок», «орнамент»; розвивати пізнавальні інтереси учнів, уміння працювати самостійно; виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, інтерес до прекрасного, любов до національної художньої спадщини.

Матеріали:  фломастери, папір , олівці , картки , ластик.

Техніка: графіка.

Тип уроку: урок-подорож.

 

Хід  заняття:

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ

Продзвенів і стих дзвінок,                                                                                      Починається урок.                                                                                                       Всі за парти тихо всілись                                                                                              І на мене подивились.                                                                                                      У класі стало тихенько,                                                                                              Усі сидять рівненько.                                                                                        Вчитель до вас посміхається,                                                                                            Наш урок розпочинається.     

II.    АКТУАЛІЗАЦІЯ  ОПОРНИХ  ЗНАНЬ

«Асоціативний кущ»

Давайте пригадаємо які  види  декоративно – прикладного  мистецтва ви знаєте?

(Декоративно – прикладне  мистецтво: розпис, килимарство, вишивка, різьба, ткацтво, писанкарство, гончарство, флористика, лозоплетіння, художня обробка металу.)

або

Гра «Закінч речення»

Декоративно-ужиткове мистецтво — це... (вид мистецтва, у якому пред­мети, мають художні якості й призначені для потреб людей,

До видів декоративно-ужиткового мистецтва належать... (розпис, різьблення, ткацтво, вишивка, народний живопис, гончарство, писанкарство, витинанка, лозоплетіння, флористика, художня об­робка металу, виготовлення виробів зі скла).

• Які предмети побуту можна прикрашати орнаментами?

       Сьогодні ми з вами подорожуємо до  «Країни вишивки». Під час подорожі у нас будуть зупинки на різних станціях, де ми познайомимося з вишивкою, з українською символікою в вишивці, створимо ескіз орнаменту для рушника на основі традиційних елементів народної вишивки.

 

III.   МОТИВАЦІЯ  НАВЧАЛЬНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

     Вишивка – це вид декоративно – ужиткового мистецтва, у якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими й шерстяними нитками, а також бісером.

Народна вишивка — це мистецтво, що постійно розвивається. Це безцінне багатство, створене про­тягом століть багатьма талановитими народними майстринями. Наше завдання — не роз­губити його, передати це яскраве диво наступним поколінням.

 

      У всіх видах декоративно – прикладного мистецтва збереглися спеціальні  значки  - символи, які служили оберегами.

Створюючи орнаменти народні майстри весь час звертались до природи, творчо осмислювали предмети і явища, їх барвистий колорит і прагнули все це відтворити. Ромби, хрестики, кружальця складені в орнамент, - усе це було прагненням людини передати   добро, обійти лихо.

IV .  ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

       Розпочинаємо нашу подорож  до «Країни вишивки».

ПЕРША ЗУПИНКА – «ІСТОРИЧНА».

       Одним із найстаріших видів декоративно – прикладного мистецтва є  вишивка. Археологи стверджують, що вишивка існує ще з часів трипільської культури. Так у селі Мартинівці Черкаської області було знайдено скарб, що датується  VI століттям нової ери – фігурки чоловіків одягнених у сорочки з вишивкою на грудях.

        Сестра Володимира Мономаха Анна створила в Києві, в Андріївському монастирі школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

         Найпоширенішим кольором української вишивки є червоний і чорний.

/Звучить пісня Д. Павличка «Два кольори»/

         Навіть в пісні звучить символіка. У деяких місцевостях до червоної  і чорної барв додають ще жовту, жовтогарячу, зелену та синю. Рідко вживають срібні  та золоті, сірі нитки.

         На Волині  основним кольором був червоний, який доповнюється чорним, синім або зеленим. На Київщині основним був червоний, доповнювався  чорним та жовтим.

        На Полтавщині – золотими, блакитними, темно – синіми, зеленуватими.

        На Львівщині – червоний, синій, білий, зелений, жовті кольори. Усі вони оздоблювалися  символами – оберегами.

        Тому друга зупинка нашої подорожі  - «ОБЕРЕГОВА».

Збереглися спеціальні символи, які служили оберегами. Для оздоблення виробів умільці використовують символи – обереги, які за повір’ям захищають їх власника від злих сил і поганого ока, наговорів.

         Умовно ми розподіляємо обереги на геометричні, рослинні та зооморфний.

Геометричні. Кожна деталь  має своє значення: хвиляста чи ламана лінія – нескінченність життя;  баранячі роги – символ багатства; яблучне коло – є кохання; прямі лінії – символ землі; хвилясті – води; вертикальні – дощ; трикутник – гори;  2 схрещені лінії – блискавка; тризубець – родинний амулет./ справа – батько, зліва – мати, посередині – маленькі діти, яких виховує родина/. 

Рослинні: Калина -  символ  невмирущого  роду,  краси.

Дуб – символ  довголіття  й  сили.

Виноград – радість  і  краса  сім’ї.

Мак – пам'ять роду має  чарівну  силу,  захищає  від  усякого  зла.

Хміль – весільна  символіка.

Барвінок – символ  вірності,  вічності. 

Зооморфні Птахи – символи  людських  душ.

Голуби – вірне кохання.

Соловей і зозуля – продовження роду

Орел – символ Всевишнього

Пава – це Богородиця, її часто зображували з жіночим обличчям.

 

Кожний колір має своє значення:

червоний – квіти, любов, радість життя;                                                            зелений – весна, воскресіння, спокій, зелень трави;                                 блакитний – чисте безхмарне небо, повітря;                                                     чорний – журба, смуток, колір землі;                                                                 жовтий – достиглі в полі колоски, зорі;                                                      оранжевий – земля, багата на дари полів.  

Третя зупинка нашої подорожі « РУШНИКОВА»

Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Метод «Асоціація»

Учитель. Діти, із чим у вас асоціюється слово «рушник»?

•    Чому це полотнище називають рушником? (Бо його раніше ткали і вишивали руками)

   Рушник  супроводжував українців протягом усього їх життя. Він ще й був оберегом, молитвою і  засобом спілкування з предками. Вишиті рушники чіпляли на дерево, це були святі приносини, жертви. На багатьох українських рушниках квітнуть гілки незвичайного дерева. Це Світове дерево, або дерево Життя – бо воно втілює в собі все життя в нашому Всесвіті. На ньому ростуть квіти, живуть райські пташки. Такі рушники хороший помічник у дорозі, ним обрамляли  ікони. Вони мали оберегові властивості, їх брали в дорогу з собою.

        І  в сучасній пісні рушник є оберегом.

            / Звучить пісня А. Малишка « Рідна мати моя»/

 

   Раніше, в кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.

Вправа «Крісло автора»

•         Діти, які ви знаєте звичаї, що пов'язані з рушником?

1-й учень. На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без чорних ниток, несли дитину на хрещення в церкву.

2-й учень. Рушники брали, коли шли свататися, пов’язували молодих. Орнаменти на весільних рушниках часто вишивали  з зображенням голубів, що в народних обрядах були символом кохання, чесності, щирості та вірності молодят.

3-й учень. Під час вінчання в церкві дружки стелили молодим під ноги найкращого рушника, щоб їхнє подружнє життя було щасливим , а ще вірили – хто першим стане на рушник, той буде головним у сім'ї.

4-й учень. Рушниками прикрашали хату, їх вішали над образами, накривали хліб на столі або на покуті. Люди кажуть: «Хата без рушників – що родина без дітей.»

5-й учень. Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

6-й учень. Накривають рушником хліб на столі, зустрічають гостей із хлібом-сіллю на рушнику.

      Український рушник, як витвір високого мистецтва завжди надихав і буде надихати на творчість, поки існуватиме саме мистецтво вишивки.

                / демонструються рушники /

На нашій виставці ви бачите рушники майстринь нашого села.

ФІЗХВИЛИНКА

         Наступна і остання зупинка «МИСТЕЦЬКА», на ній ви будете творити ескіз для рушника.

Словничок.

Візерунок – це узор який має довільну композицію.

Орнамент – візерунок з ритмічним повторенням елементів.

 

  V. ПОСТАНОВКА ПРАКТИЧНОГО ЗАВДАННЯ

  1. Обрати тему вишивки та традиційні символи. (на партах картки)

  2. Виконати окремі елементи малюнка.

  3. Створити власну композицію.

  4. Обрати кольори й нанести на поверхню ескізу.

      / звучить пісня про рушник ./

VI.  ЗАВЕРШЕННЯ   ЗАНЯТТЯ

 

Хвилинка - цікавинка

Усе частіше організовуються великі виставки, фестивалі, на яких можна побачити нові роботи українських майстринь.

 А чи знаєте ви, що 2007 року в Україні була акція «Рушник національного єднання»? Понад 1000 найкращих майстринь країни робили вишивку на конопляному полотні завдовжки 9 метрів. Це був незвичайний орнамент: у центрі — «Дерево життя», виконане 27 кольорами, за кількі­стю адміністративних центрів країни. Майже п'ять місяців подорожував рушник із міста до міста, і ко­жен, за бажанням, міг зробити на ньому стібок.

Відомі політики також вишили на ньому кілька хрестиків.

• Якби вам запропонували вишити стібок на цьому рушнику, яким кольором ви це зробили б? Що саме вишили б? Чому?

Відповіді учнів.

 Обговорення учнівських робіт та оцінювання . Виставка  ескізів учнівських  малюнків

ПІДСУМОК УРОКУ.

Що нового дізналися на уроці?                                                                                Над чим замислитись примусив наш урок?

                 Мій улюблений вірш Ірини Михайловської «Рушник».

                  Дивлюся мовчки на рушник,

                  Що мати вишивала.

                  І чую: гуси зняли крик,

                  Зозуля закувала.

                  Знов чорнобривці зацвіли,

                  Запахла рута-м’ята,

                  Десь тихо бджоли загули,

                  Всміхнулась люба мати.

                  І біль у серці раптом зник,

                  Та тепло-тепло стало…

                  Цілую мовчки той рушник,

                  Що мати вишивала.

Успіхів вам! Хай ніколи у вас не зникає бажан­ня творити красу!