Урок подорож: «Українські Карпати»

Епіграфи.                  «Розум людський має три ключі, які все відчиняють:

знання, думка, уява - все у цьому».

В.Гюго

«Встановила на віки закони й життя умови різним природа краям».

Вергілій, «Георгіки»

 

Мета. Сформувати в учнів систему знань про Українські Карпати, особливості географічного положення, клімат, рослинність, тваринний світ; показати Карпати в поетичному слові українського народу; розвивати в дітей зв'язне мовлення, уяву, виразність художнього читання; стимулювати учнів до самостійного пошуку та аналізу необхідної інформації; вдосконалити практичні навички учнів (робота з матеріалом підручника, додатковою літературою, картами, атласом); виховувати екологічну свідомість, любов до природи, її багатств, бережне ставлення до неї.

Обладнання. фізична карта України, атласи, краєвиди Карпат, кольорові ілюстрації із зображенням рослинного та тваринного світу Карпатських гір, гербарії рослин, записи пісень, щедрівок, коломийок, танцювальної музики, картосхема Українських Карпат, реферати, повідомлення учнів, фотовиставка «Карпатські краєвиди», виставка «На гуцульському базарі».

Форма проведення уроку: урок подорож

Хід уроку

Вчитель. Нічим не виміряти тієї снаги, того душевного піднесення, яких надає людині справжня краса. Подорож рідною землею – це не тільки відпочинок, а й своєрідне свято, як і відвідини найдорожчої людини, як гостювання в найближчих родичів. Це наша земля, й хочеться взяти на згадку все найприємніше, найбільш хвилююче.

Земля – відкрита книга народного життєпису. Читати її непросто. Великий німецький поет і мислитель Й.В. Гете писав: “Природа – єдина книга, кожна із сторінок якої сповнена глибокого змісту”.

Усі ми залюбки гортаємо цю книгу, намагаємось зрозуміти дивні секрети на її сторінках, часто забуваючи однак про те, що читачів – мільйони і мільйони (а далеко не всі знають, як поводитися з нею), а книга була і залишається тією самою.Сьогодні ми звернемось до сторінок цієї книги, заглянемо в край чарівності й краси.

           Наче друзі на мене чекають,

Щоб повідати тайни свої,

Дивосвіти мені відкривають

Гори – друзі найкращі мої...

Так уміють на світі лиш гори:

Од людей не ховати перлин.

Гей, скоріше вперед! На простори

З оксамитових тихих долин.

Споконвіку людей приваблювали гори – особливо екзотичний гуцульський регіон, його неповторна краса і розмаїття мистецьких витворів. У горах, здається, відступають усі проблем, з вами залишаються тільки простір і висота, вершини оповиті таємничими давніми легендами і переказами.

Милуватися горами приємно, але у стократ важливіше знати їхню історію, їхні особливості і примхливий характер.

Розповідь учителя. Українські Карпати є своєрідним музеєм, де зберігаються важливі геологічні «документи», створені самою природою. Українські Карпати - один з наймальовничіших регіонів України, чиї гірські краєвиди неповторні, а рівень забрудненості довкілля дуже низький.

Вивчення природних ресурсів і природних умов Карпат дає змогу раціональніше їх використовувати.

З'ясуємо, у чому ж краса цього мальовничого краю? Клас поділений на групи, і кожна група учнів досліджувала та вивчала питання проекту.

Учениця.

Сьогодні на уроці

Ми помандруєм в даль:

На захід України -

В Карпати, гірський край.

Тут озера, швидкі річки,

Полонини, болота,

Тут ростуть стрункі смерічки,

Мінеральна тут вода.

Тут природа, наче казка,

Відпочинок для усіх,

Всіх запрошую! Будь ласка,

  Побувайте в диві цім!

Учитель. Ми з вами подорожуємо в Українські Карпати. Це один із мальовничих куточків нашої країни. Ми зустрінемося з чарівною рослинністю і представниками дивовижного тваринного світу.

На уроці присутні ті, хто хоч раз у житті насолоджувався красою Карпат, дихав настояним на травах повітрям і на все життя запам'ятав гостинність карпатського краю.

        Ода Карпатам

Чудес на світі є багато,

Про них ми чули і не раз,

Але таких, як в нас Карпати...

Це гори - казка, вищий клас!

Вони чудові влітку, взимку,

Весною гарні й восени.

І хто хоч раз бував в Карпатах,

Запам'ятає назавжди.

Хто йшов карпатськими стежками,

Джерельну воду пив з руки,

Відпочивав під смереками,

Той буде пам'ять берегти.

(Презентація «Поїздка в Карпати»)

Пам'ятаю й я Карпати,

Була поїздка навесні.

І місто Рахів, річка Тиса

Часто приходять мені в сни.

Запала в душу і Яремча,

І Яблунівський перевал,

В Солотвино теж заїжджали,

Де центр Європи нас вітав.

Розповісти все не можливо

Це треба бачити, хоч раз.

Гуцульські хати, гір вершини,

Усе це полонило нас.

Якщо вам випаде нагода

Поїхати до гір Карпат,

Кидайте все, мерщій в дорогу,

                                Поїздка варта всіх затрат.

Учень. Українські Карпати є частиною Карпатських гір, які простягаються через п’ять європейських держав (Словаччину, Чехію, Польщу, Україну та Румунію). Українські Карпати займають 4% території країни та простягаються смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км з північного заходу на південний схід. Карпати - це молоді, середньовисотні гори. Відсутність високих гір, згладженість вершин і пологість схилів Українських Карпат пояснюється тим, що вони складені переважно осадовими породами, які легко розмиваються. Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 400м біля підніжжя гір до 1500-2000 м уздовж основних хребтів. Найвищими вершинами Українських Карпат є: Говерла (2061м) , Бребенескул (2035 м), Ребра (2010м), Піп Іван (2022м) , Петрос (2020м) та інші. Міжгірні улоговини й зниження ще в давнину використовували для переїзду через гори. Ці зниження називають перевалами. Найвідомішими перевалами Вододільно-Верховинських Карпат є Ужоцький (889 м), та Яблуницький (931 м).

Легенда про походження назви «Говерла» і «Прут»

В одному селі жив хлопець на ім'я Прут. Чому його так назвали, не знає. Якось забарився Прут у горах і вирішив там заночувати. Стара смерека простелила йому ковдру із моху і вкрила духмяними вітами. Дивний сон йому наснився. Біля нього дівчина вся в зеленому, очі в неї зелені і довга коса до пояса. Щось тихо наспівує, Прут не може на неї надивитися. Та. коли простягнув руку, щоб її торкнутися, дівчина зникла. Аж дивиться — висить стрічка на смерековій гілці й світиться теплим зеленим вогнем. Коли сонячні промені поцілували землю, стрічка перестала світитися. Вирішив Прут будь-що, але відшукати красуню. Раптом, наче з-під землі, з'явилась дівчина. Захоплена піснею, незчулася, як до неї підкрався Прут. Міцно схопив і пригорнув до себе.

Хто ти? 

—              Я Говерла.

—              Говерла, Говерла,— прошепотів вітер,

Неосяжне, як синє небо над горами, кохання заполонило їхні душі. Недовгим було їхнє щастя. Не могла Говерла без дозволу батька, гірського царя, піти до людей. Довелося відкрити батькові таємницю. Розгнівався батько і прокляв доньку. Прибігла Говерла до старої смереки й залилася слізьми, огорнула смерека дівчину зеленим гіллям і щось довго шепотіла.

—              Добре, -- мовила Говерла. Побігла вона й стала на край прірви. Ніби земля розверзлася - так загуло навкруги. То гуляв вітер.

Він ламав все навкруги, кидав у долину величезні кам’яні брили. На ранок сонце здивувалося. На місці долини виросла гора. Вона сягала аж до хмар своєю сніговою вершиною. Люди захоплено дивилися на гору.

Тільки у Прута стислося серце.

—      Говерло, - де ти?

—      Це я - гора, твоя Говерла, - і біла ромашка зронила сльозинку.

Не повернувся Прут до людей. Тільки згодом побігла поміж гір гомінка річка. Бігла швидко, ніби боялась, що не встигне. Дивиться Говерла в чисті води Прута, а він гомонить їй про своє вічне кохання

Учениця. Характерною особливістю Карпат є наявність полонин - безлісих вершин. На полонинах Карпат росте пишніша рослинність, буяють влітку квіти, Найдавнішою професією в  Карпатах вважається вівчар. Овець тут розводять багато, їх випасають на полонинах.

Полонини — чудові краєвиди Карпат. Про них написано дуже багато. Вони, як магніт, притягують до себе людей. Карпатські полонини — майбутнє українського та іноземного туризму.

Учень. Карпати майже повністю вкриті природною рослинністю. Ліси займають близько 40% території. Тому Карпати називають лісистими. Чим вище підійматися в гори, тим більше знижується поясність, що, в свою чергу, вплинуло на багатство й різноманітність тваринного та рослинного світу. Карпати - це смерекові, дубові, грабові, букові, ялицеві ліси. Тут росте дерево - тис ягідний, це хвойна рослина. Крона в нього надзвичайно густа, кора червонястого відтінку, листки - м'які плоскі хвоїнки.

Учениця. Проходив якось повз замок стомлений подорожанин. Зупинився він перепочити, а свою палицю із тисової гілки встромив поруч у ґрунт. Довго дивився він на замок і так замилувався його красою та величністю, що пішов далі, забувши про свій ціпок. І виросло з нього на цьому місці велике тисове дерево. А в літописі з'явилося таке пророцтво: доки живе воно й неушкоджене, непорушно стоятиме й замок. Якось, багато років тому, нібито обломилася велика гілка тиса, і тієї ж ночі невідомо з якої причини завалилася частина стіни замку. «Бережіть тис!» - суворо попереджає давня легенда, перегукуючись із Червоною книгою.

Учень. Здавна деревина тису дуже цінувалась, та й тепер на світовому ринку визнана чи не найкращою. За міцністю вона може позмагатися навіть із залізом. Гуцули, наприклад, із гілок та трісок тису вистругували цвяхи, якими збивали дошки й закріплювали на дахах покрівлю. З тису робили найцінніші меблі.

Легенди розповідають, що під час оборони Хустського замку від нападу кримського хана закарпатські воїни з тисової деревини виготовляли навіть гарматні ядра. Вони були не тільки важкими, з великою силою удару, але й пружними: багато разів відскакували від землі й стін, ядра знов і знов уражали ворога.

Учень. Дуже часто, коли хочуть сказати про силу і міць людини, говорять: «Він могучий, як дуб!». А от мешканець Чехії каже: «О, здраві, яко бук». Не випадково народи-сусіди взяли дерева-родичі за взірець величі, сили, здоров'я. Дуб - старшина європейського лісу, а бук - його любий брат.

Учениця. Бук лісовий розселився по всій Західній Європі. У нашій країні найбільш поширений він у Карпатах, де зростає по схилах гір до висоти 1,5 км над рівнем моря. Деревина бука біла, з жовтувато-червоним відтінком, дуже щільна, важка, тверда й водостійка. Не так вже багато є дерев, що залишили пам'ять про себе в географічних назвах. Саме від назви букового лісу дістала ім'я велика область на сході Карпатських гір - Буковина.

Бук - чудове олійне дерево. За розміром букові горішки невеликі, трохи більші за зернятко соняшника. Щоб було 100 грамів - горішків потрібно 500 штук. Але плодоносних бучин у Карпатах майже 200 тисяч гектарів. Отже, врожаї доволі щедрі. З них можна одержати тисячі тонн олії. Але найбільша його цінність - деревина, з якої виготовляють багато гарних речей, зокрема красиві, високоякісні меблі. Світло-жовтувата деревина бука майже не має собі конкурентів і при оформленні салонів літаків, корабельних кают, купе пасажирських вагонів. Тож недарма це дерево не тільки окраса, а й гордість мальовничих Карпат.

Учень. Модрина польська - струнке гарне дерево. Воно зростає лише в Карпатах, належить до родини соснових. Але модрина майже нічим не схожа на своїх родичок. Вона єдиний представник нашої флори з класу голонасінних, що скидає на зиму листки.

Дерево досягає у висоту 40 м, це висота 13-по-верхового будинку. Модрина дуже легко переносить морози, краще ніж інші хвойні, витримує дим, кіптяву, пил і газ в умовах міста.

Учениця. Серед дерев Карпат є, усім нам знайома, сосна.

Звідкіля з'явилась у лісі ця висока та струнка красуня? За давньою грецькою легендою жила колись чарівна німфа Пітіс. Була вона молода, вродлива й весела. За щиру вдачу сподобалась вона богові північних вітрів Бореєві. Надумав він заволодіти дівчиною і перенести її з квітучих нив на снігові простори. Злякалася Пітіс і почала благати лісового бога Пана сховати її. Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов у своїх справах. У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує, кущі гне, між ними красуню шукає. Та вона міцно тримає свої шати. Від холодного вітру померзли трави, опало листя, лише шати Пітіс зеленіють, не вмирають. Не витримала німфа, задерев'яніла від холоду, завмерла деревом-красунею з вічнозеленими голками. А сльози її стали прозорою смолою на стовбурі.

Учень. Мальовнича природа Карпат, де нараховується понад дві з половиною тисячі різновидів рослин, серед яких немало унікальних - лікарських. Жителі гірського краю знають про це, а тому мають міцне здоров'я.

                     Гірське здоров'я

Сто літ прожив дідусь Назар,

А жити буде двісті –

Бо п'є із трав такий навар,

Яких немає в місті.

А де ті трави, де ростуть?

Як де - на Чорногорі.

Дідусь Назар збереться в путь,

Коли попросять хворі.

Поп'є джерельної води,

Спочине край дороги.

- Я б, - каже, - ще ходив туди,

Та вже зітерлись ноги...

А ви, меткі та молоді,

Самі йдіть в гори, діти!

І посміхнувся:

- Бо тоді не будете хворіти!

Учениця. Одна з горянських легенд розповідає, що високо в горах, на неприступних скелях живуть чарівні красуні з розкішними шовковистими косами. Вони з'являються лиш вночі, завдяки міцним кігтям легко пересуваються по стрімких гірських урвищах, саджають на них і плекають прекрасні зірчасті, шовковисто-срібні квіти. Ті квіти, навіть зірвані, в'януть, а висушені протягом тривалого час зберігають свою чарівну оригінальну красу Сміливців, які наважуються залазити на неприступні скелі і рвати ці квіти, гірські красуй здебільшого кидають у прірву. Але, якщо хто схоче зірвати едельвейс для своєї коханої, то скельні діви його не чіпають. Для горян едельвейс - це символ рідного краю, мужності, щирості, щастя, а ще едельвейс - своєрідна емблема альпінізму.

Легенда про едельвейс.

Старі люди оповідали, ніби високо в горах жила Чаклунка Синіх гір. Гарна вона була, як гори навесні, та недосяжна, як круті гірські вершини. Частенько сміливі гуцули вибирались високо в гори, щоб помилуватись чаклункою, та кам'яні гори не були їм союзниками в цій справі. Батько Чаклунки, вмираючи, заповідав чорним силам стерегти його доню від простих смертних, щоб жоден з них не домігся руки та серця його дочки, бо тобі вона стане простою смертною, звичайнісінькою жінкою.

Хоробрі легені могли прийти до домівки Чаклунки, але як тільки починали говорити про почуття, з'являлися ті темні сили, про які в Карпатах не говорили вголос, і сміливець летів у прірву. Чаклунка спокійно споглядала це все, бо серце в неї було з льоду і каменю, а душа замерзлою і сонною. Вість про неземну красу Чаклунки дійшла до найвіддаленіших куточків Синіх гір... Молодий гуцул, гарний і дужий, вправний мисливець, справжній леґінь, вирішив будь-що віднайти шлях до серця Чаклунки.

Глибокі сніги, дрімучі ліси, кам'янисті стежки не давали пройти. Вітер, страшний, холодний і злий, збивав з ніг... Та леґінь усе йшов і йшов. Помагав йому Бог та бажання дійти. Коли врешті-решт він зміг дійти до Чаклунки, сили майже залишили його. Замість промовляння барвистих слів про кохання він просто милувався красою неземною, що народилася від кохання неба й землі, зірок і темряви гірської прірви.

Оскільки леґінь не говорив про почуття, темні сили не могли заподіяти йому зла. Спливав час. Чаклунка відчула, що товариство цієї молодої людини будить у ній незвичні відчуття... Та чорні сили не могли допустити, щоб їй хтось сподобався, припав до душі. Вони підкралася зненацька до легеня, схопили його і вкинули у прірву. Від туги, жалю та любові розтануло серце Чаклунки і вона вперше в житті заплакала... Впала перша сльоза на гірський схил і засяяла зіркою - так з'явився перший едельвейс, шовкова косиця, як звуть ту квітку гуцули. Росте ця квітка високо в горах, і тільки сміливий гуцул може прикрасити нею свого капелюха..

Учень. У Карпатах є єдина у світі долина нарцисів (м. Хуст). Що займає 257 га і входить до Карпатського державного заповідника. Міжнародна назва нарцисів походить від імен героя грецької міфології красеня Нарциса. Квітка дуже красива, ніжна, з тонким запахом. Про неї створено багато легенд, міфів, казок. У одній легенді розповідається, що гордий юнак нікого не любив, крім самого себе. Він просто не помічав нікого навколо себе. Якось одна німфа, з якою він навіть не хотів розмовляти, заплакала. «О, богине Афродіто! Зроби так, щоб Нарцис покохав кого-небудь, але не діждався відповіді на своє почуття!». І Афродіта почула цей плач. Якось, переслідуючи звіра на полюванні, Нарцис підбіг до струмка, щоб напитися.Та що це? Він побачив на спокійній поверхні води своє відображення й закохався в нього. Так покарала його Афродіта. Марно простягав до струмка руки Нарцис: як тільки торкалися вони поверхні, зображення зникало. Сів Нарцис над струмком, щоб зручніше було йому дивитися на себе. Він не їв, не пив, а тільки дивився на дзеркальну поверхню води. Так і помер Нарцис над струмком. А на тому місці, де він розлучився з життям, виросла біла квітка, яку назвали нарцисом. Ім'я нарциса стало крилатим словом. Його вживають, коли мова заходить про самозакоханих людей, егоїстів, які зневажають усіх, крім самих себе.

Учень. Із давнини донесла народна легенда розповідь про те, як зліг у постіль великий князь Данило Галицький. Зліг не від ворожої рани і не від тягаря прожитих років - у повному розквіті сил підкралася до нього проклята дихавиця. Почала душити так, що й життя стало немилим. Всі лікарі з ніг збилися, а зарадити хворобі нічим не можуть. Князь прямо на очах і тане, як запалена воскова свічка. Спустився тоді з Карпатських гір пастух-знахар і попросив, щоб його допустили до князя. Дістав із бесагів жовтоквітне зілля, приготував з нього ліки для хворого. Сорок днів лікував пастух князя Данила. І став Данило на ноги і пропала дихавиця, ніби її ніколи й не було. Сів князь на коня, виїхав за місто, вихором пронісся полем - зовсім здоровим себе відчув. І повелів щедро нагородити свого зцілителя. Та коли повернувся - пастуха вже не було. Казали, знову в Карпати пішов. А звідки саме він і як його звати - ніхто й не поцікавився. Тільки рослину, якою він лікував князя, запам'ятали: то була арніка.

Учень. Багата й фауна карпатських лісів. Цей звір — цар тваринного світу Карпат. Вага його — 250—350 кг. Довжина тіла — 2—2,3 м. Тіло незграбне, шия товста і коротка. Шерсть густа і груба від темно-бурого до темно-рудого кольору. Приплід буває раз на 2—3 роки. Всеїдна тварина. Це ведмідь бурий. Нині в Карпатах налічується більше 1000 голів цього хижака. Полювання на нього заборонено. Тут водяться також дикий кабан, гордовитий олень, є вовк, лисиця, рись, борсук, косуля, куниця, лісовий кіт. Кіт лісовий населяє глухі грабово-дубові й букові ліси, піднімається до висоти 1350 м над рівнем моря. Добре лазить по деревах, скелях, урвищах, але полює на землі. Лісовий кіт відрізняється від свійського значно більшими розмірами (довжина тіла близько 70 см, маса до 6 кг). Можна побачити тут орла і сокола, глухаря й тетерюка, рябчика й фазана. Форель і харіус - найцінніші із риб, що водяться у карпатських річках. Лише в Карпатах живуть орли-беркути. На скелях, у лісових хащах, яругах, серед руїн живе найбільший із сов - пугач.

Учень. У Карпатах протікає більше 500 великих і малих річок. І на кожній є свій неповторний водограй, який виграє різнокольоровими барвами веселки, дарує людям радість і гарний настрій. Одні річки є притоками Дністра, інші – Дунаю. Найбільшими притоками Дунаю на території України є Чорна та Біла Тиса, Прут, Черемош. Річки Карпат мають типово гірський характер: значний похил річищ, швидку бурхливу течію, на значну глибину. На річках багато порогів та водоспадів.

(Презентація «Річки та озера Карпат»)

Вчитель. Кажуть, що візитною карткою Карпат є озеро Синевир. Що ви знаєте про це озеро? Це озеро утворилося, коли обвал перегородив долину річки Теребля. За чарівну красу йому дали ніжну назву — Синевир, або Морське око.

Чиста і прохолодна вода в ньому, температура її ніколи не піднімається вище +1ҐС. На найбільшій глибині (24 м) на дні озера видно навіть дрібні камінці. Лежить на висоті 989 м над рівнем моря. Та висота — не перешкода для бажаючих помилуватись гірським дивом. Побувавши біля озера, люди виносять звідси найцінніший скарб — пам'ять про чарівний Синевир. Кажуть, хто купатиметься у ньому 5 хвилин, той буде завжди здоровий. Але це може зробити лише загартована людина. Займає це озеро 4 га, а впадає до нього 14 річок. Кажуть, що, можливо, утворилося воно від падіння метеорита.

Легенда про озеро Синевир...

У давні часи гори Карпати належали багатому графові, на якого верховинці змушені були працювати: випасати графських овець і корів, рубати ліс, косити траву. У графа була красуня-дочка Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалось, була зібрана вся синь бездонного карпатського неба.

Одного разу багач вирішив перевірити, як його наймити-лісоруби працюють у горах. Синь попросила батька взяти її з собою.

Поки граф перевіряв роботу лісорубів, дочка збирала на поляні квіти. І в цей час донеслась чарівна мелодія сопілки. Дівчина пішла на ці звуки. На луці, де паслися вівці, вона побачила юнака, який грав на сопілці. Побачивши дівчину, юнак перестав грати.

Хто ти? - здивовано запитав він.

Я Синь. Ці гори й дерева належать моєму батькові. А ти хто?

Я Вир, пастух графа.

Дівчина попросила його зіграти ще, і в лісі довго звучали чарівні мелодії. Надвечір дівчина попрощалася з Виром, пообіцявши прийти ще. Через деякий час Синь знову зустрілася з Виром. Все було як і першого разу. Молоді покохали одне одного й почали таємно зустрічатися. Але злі люди донесли графові, що його дочка кохає простого пастуха. Граф заборонив дочці зустрічатися з Виром. Та чи може любов підкоритися чиїйсь волі? Не зупинили Синь заборони батька, не злякали Вира погрози графа. І тоді граф наказав убити Вира. Одного разу, коли Вир грав на сопілці, чекаючи на лісовій поляні кохану, слуги графа підкралися й штовхнули на нього з високої гори великий камінь...Почувши страшну звістку, Синь побігла до місця, де загинув її коханий. Обняла дівчина великий камінь-могилу і гірко заплакала. Дівочі сльози лились і лились, поки не затопили всю галявину і саму Синь, утворивши озеро, яке люди назвали Синевир.

Учень. Українські Карпати - майбутнє міжнародного туризму, адже тут є надзвичайно сприятливі умови для санаторно-курортного й туристичного господарства міжнародного значення. Ліси та луки, мінеральна вода та лікувальні джерела, туристичні бази, санаторії - справжнє природне багатство Карпат. Всесвітньовідомі гірськолижні курорти «Буковель» та «Драгобрат» , куди їдуть туристи з багатьох країн світу, щоб відпочити та покататись на лижах.

       Весела пісня

Чи ви чули, чи не чули,

Хто в Карпатах проживає?

Бойки, лемки та гуцули

-А над ними сонце сяє.

Славні Довбуша онуки

-А довкруг високі гори,

Полонини, плаї, луки,

Водоспади, кручі, звори.

Чи ви чули, чи не чули,

Як виспівують на свято

Лемки, бойки та гуцули?

Як уміють танцювати?

Учень. Гуцульщина — місце проживання гуцулів. У Карпатах люди жили з давніх-давен. Будувались вони у поточинах, де текла вода і не дув сильний вітер. Побільшало народу в горах, коли Україну стала плюндрувати татарва. Тоді наші гори кишіли втікачами з усієї України. Серед втікачів було багато золотарів, різьбярів, шовкинь, ткачів, майстрів і музик. Вони розселялися по гірських закутках та й взялися ґаздувати. Найбільшим їхнім багатством став товар. Та хліба гірська земля не могла вродити на всіх. Хліб гірські люди шукали по долах. Вони клали на коні свою працю і мандрували по селах, Через те, що вони селилися на верхах гір, їх називали горянами або верховинцями. Коли люди з гір показувались у своїй одежі зі своїми нацяцькованими кіньми, у подолян це викликало зацікавлення. А для того, щоб прикликати для свого добра найбільше покупців, гуцули грали на сопілках і співали. Поки починали обмін виробів на зерно, прибулі тягли молодиць в танець і співали:

Гуцалася, гуцалася, гуцалася дівка, Вона би ся не гуцала, як би не сопілка. Як обмін закінчувався, придорожні від'їздили, на конях пританцьовували, гоцали. От їх і прозвали гуцули. Слова «горянин» і «верховинці» не так пасували як «гуцул». Бо гуцул — це їздець, танцівник, музика, верховинець).

Учениця. Населення  Карпат має своєрідну культуру. Навіть одяг відрізняється від звичайного вбрання. Це пояснюється тим, що гори створюють своєрідний кордон. А ще ця територія належала довгий час різним державам і вони частково змінювали культуру буковинців, гуцулів та лемків (так називали населення цих місць). Ось так виглядає святковий буковинський національний костюм... (демонстрація). Обов'язковими були торбини (тайстри або бесаги). На голову дівчата одягали уплітки, до яких прикріплювали чільце. Жінки і чоловіки носять коротенькі кожушки без рукавів — кептарі. А на ноги ще й зараз часом взувають ходаки (постоли). В Карпатах — що не оселя, що не криниця — то витвір мистецтва. Навкруги багато лісу. Будували з ялиці та смереки і прикрашали різьбою. Відомий різьбяр Семен Карпенюк цілими днями вишукує в лісі найкращі сорти дерева для різьби. А в хаті на жердині висить яскравий одяг, ткані вироби, не менш 20 вишитих рушників, гори подушок на ліжку. Своєю красою Карпати славляться на весь світ. Тут завжди багато художників. А ще відомі письменники цієї землі — Ольга Кобилянська, Іван Франко, Осип Маковей. Прославили рідний край своїм талантом письменник і композитор Володимир Івасюк, Сидір Воробкевич. Цвіте талант співаків Дмитра Гнатюка, Василя Зінкевича, Софії Ротару, Назарія Яремчука, Руслани, братів Яремчуків та інші.

(Презентація «Співаки та письменники Карпат»)

Учень. Нелегке життя у населення Українських Карпат, тому й пісні тут схожі на плач. Але є веселі пісні, називаються вони коломийками.

Музичні мелодії дуже оригінальні і своєрідні. Такі інструменти, як цимбали, сопілка, бубен — відомі всім

(Презентація «Пісні, коломийки, щедрівки Карпат»)

Учень. Гість нашого уроку, який приїхав із Карпат, виконає пісню «Смерекова хата»

            Учениця. Хто раз хоч побачив Карпати,

Той в них закохався повік.

В смерічок зеленії шати,

У теплий притулок колиб,

У темний ялицевий морок,

В джерельний скляний передзвін,

У тиху красу вечорову

І запах п’янкий полонин.

На диких стрімких крутосхилах

Велично смерічки шумлять,

Туманом повиті вершини

І роси, що в травах горять,

Як блюдця в долині ромашки,

Що тонуть в зеленій траві

Хто раз хоч побачив Карпати,

Той в них закохався навік.