Урок "ПОНЯТТЯ ПРО ПОЛіМЕРИ НА ПРИКЛАДІ ПОЛІЕТИЛЕНУ. ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІЕТИЛЕНУ"

Про матеріал

Урок розкриває поняття полімери, реакція полімеризації, знайомить з представником полімерів - поліетиленом. Відповідає всі сучасним вимогам.

Перегляд файлу

УРОК 41. ПОНЯТТЯ ПРО ПОЛіМЕРИ НА ПРИКЛАДІ ПОЛІЕТИЛЕНУ. ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІЕТИЛЕНУ

Навчально-освітня мета: сформувати предметну компетенцію щодо полімерів на прикладі поліетилену, ввести поняття «мономер», «полімер», «ступінь полімеризації», «структурна ланка», навести приклади галузей застосування поліетилену, продовжувати формувати екологічну компетентність учнів під час висвітлення питання утилізації поліетилену.

Тип уроку: набуття нових знань.

Навчальне обладнання: завдання на мультимедійній дошці.

Предметна компетентність: сформувати предметну компетенцію щодо полімерів на прикладі поліетилену, ввести поняття «мономер», «полімер», «ступінь полімеризації», «структурна ланка»; навести приклади галузей застосування поліетилену, продовжувати формувати екологічну компетентність учнів під час висвітлення питання утилізації поліетилену.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, математична компетентність, основні компетентності у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, екологічна грамотність і здорове життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Етап перевірки домашнього завдання

3. Актуалізація опорних знань

Вивчаючи ненасичені вуглеводні, ми дізналися про їх властивості полімеризуватись й давати при цьому високомолекулярні сполуки (полімери).

4. Етап засвоєння нових знань

Полімери – хімічні сполуки з високою молекулярною масою, молекули яких складаються з великого числа угрупувань. За походженням полімери діляться на природні, штучні та синтетичні. Серед природних найважливіші білки (шкіра, вовна, натуральний шовк), нуклеїнові кислоти, клітковина, крохмаль, натуральний каучук, бітуми, смоли. Штучними називають продукти хімічної модифікації природних полімерів (різноманітні похідні целюлози). Синтетичними називають полімери, які одержують із низькомолекулярних речовин методами полімеризації або поліконденсації. Синтетичні високомолекулярні сполуки, широко відомі у вигляді різноманітних пластмас, волокон, каучуків тощо.

Процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з утворенням високомолекулярної називається полімеризацією (гр. poli – «багато»; meros – «частка»), а самі продукти називаються полімерами.

У процесі полімеризації, молекули низькомолекулярних речовин послідовно приєднуються до вуглеводневого ланцюга, що зростає.

СН₂ = СН₂+ СН₂ = СН₂ → –СН₂–СН₂– + –СН₂–СН₂– → –СН₂–СН₂–СН₂–СН₂–…, або у скороченому вигляді:

Мономер (гр. mono – «один») - вихідна низькомолекулярна речовина, з якої синтезуються полімери.

Структурна ланка - групи атомів, що повторюються й становлять основу хімічної будови полімерного ланцюга, називаються .

Число n, що показує скільки молекул мономера сполучаються, утворюючи полімер, називається ступенем полімеризації. Ступінь полімеризації не є величиною сталою. Так, у процесі полімеризації етилену можуть утворюватися макромолекули, в яких число n від 50 до 100000, що впливає на фізичні властивості.

Якщо: n = 50–70, поліетилен рідкий й використовується як мастило;
n = 100–120, поліетилен напівтвердий, білий;
n = 1000, прозора пластична маса;
n = 1500–2000, твердий, але гнучкий пластичний матеріал;
n = 5000–6000 й більше – тверда речовина, з якої виготовляють литі труби, нитки.

Поліетилен

Поліетилен – твердий, білого кольору, значно легший за воду, його густина приблизно 0,92 г/см³. Він еластичний, дуже міцний, в тонкому шарі безбарвний, масний на дотик, нагадує парафін, плавиться при нагріванні. У процесі нагрівання поліетилен розм’якшується. У цьому стані можна легко змінити його форму. В розплавлений стан переходять насамперед короткі молекули, потім – довгі. Звідси широкий інтервал температур плавлення, а не точка плавлення як у низькомолекулярних речовинах. При повторному нагріванні поліетилену, йому можна надати будь-якої форми, що зберігається після затвердіння полімеру. Така властивість називається термопластичністю. Ось чому вироби з поліетилену втрачають форму, якщо на них поставити щось гаряче.

Він стійкий проти дії кислот, лугів, бромної води, розчину перманганату калію (чим подібний до насичених вуглеводнів), не проводить електричного струму. Поліетилен горить блакитним, слабкосвітним полум’ям. Головний недолік руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання.

Робота з підручником. Записати застосування поліетилену.

5. Узагальнення й закріплення знань