Урок "Повсякденне життя в Україні в період системної кризи радянського ладу"

Тема: Повсякденне життя в період загострення кризи радянської системи. Моральний стан радянського суспільства.

Мета: ознайомити учнів з станом оплати праці, житлового будівництва, медичного обслуговування, забезпечення товарами першої необхідності в період загострення кризи радянської системи; продовжити роботу над поняттями «повсякденне життя», «життєвий рівень», «моральний рівень суспільства», депопуляція,  номенклатура;

розвивати в учнів вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки економічних та соціальних проблем у суспільстві, вміння і навички роботи з історичними документами, статистичними даними;

виховувати інтерес і повагу до історичного минулого, формувати навички толерантних підходів до подій.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Форма уроку: лабораторно-практична робота

Обладнання: роздатковий матеріал для роботи в групах

                            Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань

На попередніх уроках ми вивчали становище України в ІІ пол. 60-х - І пол. 80-х років – в період загострення кризи радянської системи. Якими були ці роки, які асоціації сьогодні викликає у вас цей період? Cпробуймо коротко, 1-2 словами його охарактеризувати.

Вправа «Асоціативний кущ»

Це були роки: командної економіки, брежнєвського культу, неосталінізму, невдалих економічних реформ, нафтодоларів, гігантоманії, русифікації, відсутності демократії, топтання на місці, депопуляції, брежнєвської конституції, різкого погіршення екології, холодної війни.

Вчитель: За допомогою цих коротких характеристик ми створили досить точний, різнобічний портрет брежнєвської епохи. Досліджуючи цей період, приходять на пам'ять слова відомого українського історика М. Брайчевського, які будуть епіграфом до сьогоднішнього уроку:

                   Історія пишеться не двома фарбами – чорною і білою, вона демонструє нам дивовижний спектр кольорів, розібратися в якому мусить історик в кожному конкретному випадку.

                                                        М. Брайчевський

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Ці слова досить точно характеризують 60-80-ті роки. Бо вони були справді складними і суперечливими. В цей період здійснювались економічні реформи, реалізовувались 5-річні плани і водночас країну охопила глибока системна криза, це був час активного дисидентського руху і час формування брежнєвського культу. Це була епоха надій і сподівань і, водночас, розчарування в правильності обраного шляху. Цьому періоду можна давати різні оцінки, але саме своїми протиріччями він і цікавий.

Та цей портрет епохи застою не буде повним, якщо ми не розглянемо питання – як в цей складний, суперечливий час жилось людям – як вони працювали, відпочивали. Ці події відбувались 35-50 років тому. Це був час, коли були молодими ваші бабусі і дідусі, коли народились ваші батьки. Я думаю, вам буде цікаво дізнатись про їхнє життя в той час.

ІV. Вивчення нового матеріалу

План

І. Повсякденне життя населення

1. Життєвий рівень населення

2. Житлове будівництво

3. Стан медичного обслуговування

ІІ. Моральний стан суспільства

Вчитель: Що, на вашу думку, включає в себе поняття «повсякденне життя»?

(Одяг, житло, харчування, споживання, рівень життя, побут, особисте життя, свята, дозвілля)

Ми підготували виставку  речей того часу. Щоб краще уявити собі той час, «зануритись» у ту історичну епоху, я пропоную також переглянути ось ці кінокадри (Перегляд кінокадрів про повсякденне життя епохи «застою» )

Вчитель: Серед характеристик повсякденного життя ви назвали життєвий рівень населення. -  Згадайте, що таке «життєвий рівень населення»?  (Це ступінь задоволення людьми своїх матеріальних і духових потреб)

Якими показниками він вимірюється? (Обсягом доходів на одну особу, рівнем використання продовольчих і непродовольчих послуг на душу населення)

Починаючи з ХХІІІ з’їзду КПУ та ХХІІІ з’їзду КПРС (1966) на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалось як одне з основних завдань партії та держави.

Доходи радянських громадян складалися з двох частин: заробітна плата і фонди соціального споживання, тобто безкоштовна освіта, медичне обслуговування, дотації на оплату житла, транспорт та інші соціальні програми. Так, оплата за квартиру в СРСР була в 60 разів меншою, ніж у Великобританії, вона не мінялась з 1928 року. Проїзд у громадському транспорті теж був дуже дешевий: у трамваях – 3 коп., у тролейбусах – 4 коп., у метро і автобусах -5 коп. Фонд соціального споживання перевищував заробітну плату громадян у декілька разів.

Зараз ми з’ясуємо рівень зарплат робітників і колгоспників УРСР і які реальні доходи отримували в той час радянські люди. Працюємо в групах – кожна група має свої завдання.

 Група №1 аналізує і порівнює статистичні дані про рівень зарплат робітників і колгоспників

Група №2 порівнює дані про реальні прибутки робітників в СРСР і у США у 1965 році.

Вчитель: Які висновки можемо зробити з цих даних? (В період застою рівень зарплат постійно зростав, але все одно залишався низьким. Реальні доходи радянських трудівників порівняно з доходами в розвинутих країнах Заходу були значно нижчими.)

Вчитель: Справді, в Радянському Союзі постійно зростали зарплати, в 1971-1973 рр. було також підвищено мінімальні пенсії, стипендії, пільги жінкам-матерям. Але рівень зарплат залишався низьким – це була так звана прихована експлуатація – людям недоплачували за роботу. В оплаті праці спостерігались суттєві регіональні відмінності: так, найвищий рівень середньомісячної оплати робітників у 70-х рр. був у Донецькій, і Ворошиловградській областях – 202 крб., Дніпропетровській – 173 крб. Найменше отримували робітники у Рівненській області – 84 крб. Найбільшу зарплату в колгоспах отримували теж в східних та південних регіонах – Донецькій, Херсонській та Кримській областях – 127-134 крб. А найнижчу зарплату отримували колгоспники у Західних областях: Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській – до 70 крб.

Одним з показників життєвого рівня населення є рівень споживання товарів і послуг. Давайте з’ясуємо, який рівень споживання був в українців в роки застою.

Група №1 досліджує споживання промислових товарів, а група №2 – продовольчих.

Групи представляють результати своєї роботи.

Вчитель: Так, ви правильно підмітили, що рівень споживання і продовольчих і промислових товарів зростав. Люди стали краще харчуватись, у кожній другій сім’ї вже були телевізори, холодильники, пральні машини. Але з кінця 70-х років забезпеченість товарами стала сповільнюватися. Чому так відбувалося? Адже ми відзначили, що рівень зарплат і пенсій зростав. Давайте поглянемо на ці статистичні дані, які характеризують вклади населення в ощадкасах.    

Учні вивчають таблицю «Вклади населення в ощадкасах

Вчитель:-Як ви думаєте, зростання вкладів було викликане лише бажанням людей заощадити гроші на якусь велику покупку? (Ні. Зростання вкладів було викликане дефіцитом товарів. Це був так званий «відкладений попит». До речі, найшвидше зростали вклади сільського населення. Чому? – Бо забезпеченість товарами в селі була значно гіршою).

Забезпеченість харчовими продуктами загалом трималася певного рівня. У кожному магазині був перелік товарів, завжди доступних для купівлі: борошно, хліб, крупи, маргарин, варені ковбаси, риба, консерви, олія, цукор. З середини 70-х рр. почали відчуватись перебої в постачанні м’яса та м’ясних виробів. Якісне та недороге м'ясо, ще й без черги – майже недосяжний ідеал в брежнєвську епоху. У закладах громадського харчування запровадили рибні дні – у четвер. На початку 80-х рр. ситуація з постачанням продуктів харчування погіршилася. Почались перебої з надходженням молока, масла, овочів. Тваринне масло продавалось по 1- 2 год. в день і то лише по 200 – 300 грам в одні руки. Тому часто жінки, ідучи в чергу за продуктами, позичали одна в одної дітей.

Нове явище, те, що привніс брежнєвський період – людей вперше почали турбувати проблеми комфортного облаштування житла, модного одягу, побутової техніки, харчових делікатесів. Але саме цих товарів не вистачало.

Особливо бажані товари доводилось діставати через знайомих, що працювали у торгівлі, купувати у спекулянтів. Інколи такі товари викидали, як тоді казали, в магазини – тоді виникали величезні черги. Черги в Радянському Союзі були двох видів: ті, що безпосередньо в магазині, біля прилавків і віртуальні черги, які створювали профкоми на підприємствах або самі покупці при магазинах. В таких чергах на товар доводилось чекати місяцями а то й роками – на килими, кришталь, меблі, автомобілі. Довгі черги за дефіцитом стали найхарактернішою рисою побуту 70 – 80-х років.

Отже, статистика доходів громадян не зовсім об’єктивно відбиває реальний стан життєвого рівня населення. Зростаючи, доходи не покривались достатньою масою товарів. Це призводило до прихованої інфляції, появи черг, дефіциту, спекуляції.

Життєвий рівень населення визначається задоволенням не лише матеріальних, а й духовних потреб. В той час центрами дозвілля були Будинки культури, клуби, кінотеатри. При цих закладах працювали різні гуртки, курси – по шиттю, в’язанню, вишиванню. При будинках культури розвивалась художня самодіяльність, в якій брали участь сотні тисяч людей. Люди виписували багато газет, журналів. Популярним було кіно. В містах працювало багато кінотеатрів. Іноземні фільми демонстрували рідко – в основному французькі та італійські мелодрами та кінокомедії.

Значне місце в дозвіллі посідав перегляд телепередач – телемережею на поч.80-х рр. було охоплено 95% населених пунктів. В кінці 70-х рр. по телебаченню стали вперше показувати телесеріали – «17 миттєвостей весни», «Місце зустрічі змінити не можна». 

Важливими показниками добробуту населення , його благополуччя є також житлово-побутова сфера та медичне забезпечення.

З’ясуємо, як вирішувалась в УРСР житлова проблема і яким був стан охорони здоров’я.

Робота в групах.

Група №1 досліджує житлову проблему, а група №2 медичне забезпечення. Результати дослідження групи №1 Проаналізувавши дані діаграм та допоміжних матеріалів можна сказати, що поліпшенню житлових умов населення в УРСР приділялась значна увага. В цей час в містах з’явились нові мікрорайони, забудовані 5-ти і 9-типоверховими будинками. Так, у Києві в цей час з’явились нові масиви – Русанівка, Березняки, Борщагівка. В Луцьку – 33-й, 40-й квартали, район ДПЗ. В Україні з’явились нові міста – Світловодськ, Нововолинськ, Придніпровськ та ін. Це дало змогу забезпечити окремим житлом на серед. 70-х років 70% сімей. Але згодом процес будівництва житла сповільнився. Протягом 1965 – 1985 років житло одержали 25, 5 млн. осіб, але як бачимо з діаграми, кількість населення в Україні зростала, а житла будувалось менше, бо якщо у 8-й 5-річці свої житлові умови поліпшили майже 9 млн. осіб, то в 11-й – лише 7,7 млн. Тому черги на житло не зменшувались. Щоб отримати квартиру, треба було чекати 10-20 років.  

Якість житла була невисокою. В середньому на одного міського жителя припадало 12,6 м житла при нормі 20 м. Тільки в небагатьох новоселів кожний член сім’ї мав окрему кімнату.

У багатьох селах виросли добротні цегляні будинки. 90% сільського житла зводилось зусиллями самих мешканців. Але соціальний розвиток села помітно відставав від міста. Так, водопровід в українських селах мали лише 15 % жителів, а газом користувалось менше 5% селян.

 Результати дослідження групи №2  

У справі охорони здоров’я відбувалися неоднозначні процеси. Медичне обслуговування було безкоштовним. Мережа лікарських закладів була досить широкою. Кількість лікарів в Україні була однією з найвищих у світі – на 10 тисяч жителів припадало більше 40 лікарів. В цей час в Японії ця цифра складала 17 лікарів на 10 тис. населення, у Великобританії – 18. Позитивним явищем у брежнєвський період було зростання мережі санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, де відпочивали і зміцнювали своє здоров’я жителі республіки. Таке лікування і відпочинок тоді були доступними для кожного, бо путівки в санаторії майже повністю оплачувались профспілками.  Одночасно зростала кількість лікарняних ліжок, проте оснащеність лікарень і якість медичного обслуговування залишалися надзвичайно низькими. Охорона здоров’я, як бачимо з діаграми, фінансувалась за залишковим принципом і видатки на неї з кожним роком зменшувались. В ті часи вважалося нормальним ставити ліжка для хворих навіть у коридорах. У медичних закладах процвітало здирництво, хабарництво. В Україні в той час лікарів готували у 15 вузах, але   на підготовку лікаря в УРСР витрачалось в 10 разів менше коштів, ніж у високорозвинених державах Заходу. Тому якість надання медичних послуг була низькою. І, як наслідок, рівень смертності зростав.

Вчитель: Отже, які плюси та мінуси, на ваш погляд, мала соціальна політика держави в 60- 80-ті роки?

(В 60-80-ті роки зростали зарплати робітників і колгоспників, пенсії. Будувалось багато житла. Рівень життя населення зростав. Покращилось медичне обслуговування. Були стабільні ціни, дешевий транспорт, низька квартплата. Покращилась, порівняно з хрущовським періодом, забезпеченість продовольчими і промисловими товарами. Але зростання доходів населення переганяло виробництво товарів, що привело до дефіциту і черг.Була низька якість товарів. Житла будувалось багато, але все одно існували багаторічні черги. Якість його була низькою. В медицині були великі зрушення, але апаратура була відсталою, лікарі часто низької кваліфікації.)

ІІ. Моральний стан суспільства.

Вчитель: Що таке мораль? (Норми, що регулюють поведінку людей; система уявлень про добро і зло).

В Радянському Союзі утверджувалась комуністична мораль, основні засади якої були викладені в Програмі партії, прийнятій на ХХІІ з’їзді КПРС. Названі вони були «Моральний кодекс будівника комунізму».

В підручнику  знайдіть принципи, на яких ґрунтувалась комуністична мораль.

•      Які моральні риси повинні були мати радянські люди, будівники комунізму? (відданість справі комунізму, добросовісна праця на благо суспільства, колективізм, гуманне ставлення та взаємоповага між людьми; людина людині друг, товариш і брат; чесність і правдивість, моральна чистота, скромність, нетерпимість до ворогів комунізму).

Ці принципи поширювали ЗМІ, на них будували систему виховання в школах і вузах. Але в реальному житті існувала суперечність, яку не можна було подолати: справжня мораль не могла бути утвердженою в тоталітарному суспільстві, побудованому на обмеженні свободи слова, репресіях, страхові. Структурна криза радянської системи торкнулась також і морального стану суспільства.

Робота з документом

Вчитель: Прочитайте фрагмент  спогадів колишнього працівника ЦК КПРС Ф. Бурлацького. Які наслідки для країни мала впевненість Л.Брежнєва в тому, що в СРСР ніхто не живе на одну зарплату? (Крадіжки, подвійна мораль)

У тогочасному радянському суспільстві існувала подвійна мораль: з трибуни говорили одне, а у вузькому колі однодумців – інше.

Про те, що люди перестали сліпо вірити комуністичній пропаганді, втратили віру в реальність комуністичних ідеалів, про занепад суспільної моралі свідчить і велика кількість анекдотів, які народжувались в середовищі народних мас.

Робота з карикатурами

Погляньте на ці малюнки з журналу «Перець» і скажіть, які суспільні вади висміювали в той час художники-гумористи? (Бюрократизм, алкоголізм, випуск бракованої продукції, сліпе поклоніння західній моді, безгосподарність) Внаслідок відчуження радянської людини від власності, від засобів виробництва, у суспільній свідомості виникли деформації: втрата почуття господаря, відповідальності, бережливості, працелюбства. Натомість привселюдно спостерігались кар’єризм, пияцтво, злодійство. Поширеним явищем стали крадіжки державного та колгоспного майна: готові вироби, інструмент, сировину брали просто на робочих місцях. Цих людей називали несунами.

І все ж, багато громадян своїм відповідальним і чесним ставленням до праці, до людей виявляли високу мораль. Свій моральний обов’язок виконували дисиденти, які виступали на захист прав людини, письменники, які відстоювали українську мову та культуру. Осередками моральності були школа, сім’я, бо там прищеплювали поняття про добро і зло, давали уроки моральної поведінки. Завдяки цьому навіть у тоталітарному суспільстві були збережені загальнолюдські цінності.

Яким був моральний стан радянського суспільства?

В чому, на вашу думку, проявлялась моральна криза?

(подвійна мораль, алкоголізм, безвідповідальність, несуни, безгосподарність)

V.Узагальнення і систематизація

Вчитель: Якою була офіційна лінія партійно-державного керівництва у сфері підняття життєвого рівня населення?

• Чи була повністю реалізована ця лінія в 70-80-х роках?
• Рівень життя населення покращився в ці роки?
• Як ви вважаєте, 60-80-ті рр. були періодом  піднесення життєвого рівня чи занепаду?
• Яким він був порівняно з життєвим рівнем у розвинутих країнах світу?
• Що вразило, здивувало?

Висновок. Отже, безперечно, рівень життя населення в 60-80-ті рр. значно покращився, зріс добробут людей, було досягнуто відносної соціальної та матеріальної стабільності. Але в порівнянні з високорозвиненими країнами світу Україна набагато відставала: вона знаходилась серед держав, що посідали 50 -60 – ті місця за рівнем життя населення. Ця статистика ретельно приховувалась від радянських людей.

VІ. Домашнє завдання: підготувати повідомлення « Життя номенклатурних верхів»