Урок позакласного читання і презентація до уроку "Ф. М. Достоєвський "Хлопчик у Христа на ялинці"(до розділу "Поезія і проза пізнього романтизму")

ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ. Ф. М. Достоєвський “Хлопчик у Христа на ялинці”

Будьте милосердними і співчутливими. Щастя всього світу не варте жодної сльозинки на щоці невинної дитини... Я не хочу вірити в те, щоб зло було нормальним станом людини. Ф. М. Достоєвський

Рождественская звезда (1987) Книга: Иосиф Бродский. Стихотворения и поэмы В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре, чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе, младенец родился в пещере, чтоб мир спасти: мело, как только в пустыне может зимой мести. Ему все казалось огромным: грудь матери, желтый пар из воловьих ноздрей, волхвы -- Балтазар, Гаспар, Мельхиор; их подарки, втащенные сюда. Он был всего лишь точкой. И точкой была звезда. Внимательно, не мигая, сквозь редкие облака, на лежащего в яслях ребенка издалека, из глубины Вселенной, с другого ее конца, звезда смотрела в пещеру. И это был взгляд Отца.‘’Каждый год, на Рождество, я стараюсь написать по стихотворению. Это единственный День рождения, к которому я отношусь более или менее всерьёз.’’ Иосиф Бродский

ЗЛОДОБРОДИВОСТРАЖДАННЯМИЛОСЕРДЯЗРАДАВИБІРЩАСТЯ

Тема Різдва — одна з улюблених у митців слова. Зазвичай у творах цієї тематики йдеться про очікування радості або й дива, піднесення від цього очікування. Нерідко читачі стають свідками морального й духовного очищення героїв, які раптом розуміють, що життя прекрасне і жити потрібно в гармонії з навколишнім світом, даруючи радість людям. Ми погортаємо сторінки різдвяного оповідання, щоб побачити ще один бік людського життя.

Різдвяне оповідання (оповідь) — літературний жанр, що належить до календарної літератури й характеризується певною специфікою порівняно з традиційним жанром оповідання.

Хлопчик у холодному й вологому підвалі, років шести; йому холодно та голодно. Хвора мама на нарах та хвора старенька у кутку. Голодний хлопчик, темрява і зовсім холодна мама. Яскраве святкове місто довкола і відчуття голоду та самотності хлопчика. Місто святкує, у кожному вікні ялинки, ласощі, танцюють діти й радіють дорослі. Заможний будинок, де багато пирогів; хлопчик не втримався і зайшов. Як на нього кричали! Вибіг хлопчик — і навтьоки Лялечки у вітринах; сміх крізь сльози. “Сильному легко образити слабкого”. Чуже подвір’я, сховок за дровами: “Тут не знайдуть, та й темно”. Раптом стало тепло, хлопчик почув спів матері. “Мамо, я сплю, ах, як тут добре спати!”. “Підемо до мене на ялинку, хлопчику...”“О, яке світло! О, яка ялинка!” “Це Христова ялинка... У Христа завжди цього дня ялинка для маленьких діточок, у яких там немає своєї ялинки...” Зустріч дітей зі своїми матерями . Уранці двірники знайшли трупик замерзлого хлопчика; його мама померла ще раніше. Хронологія подій у творі

ВІРАНАДІЯЛЮБОВДОБРОЗУСТРІЧ ХЛОПЧИКА ІЗ СВІТОМБАЙДУЖІСТЬХИЖІСТЬНЕМИЛОСЕРДНІСТЬВОРОЖІСТЬСАМОТНІСТЬСТРАХГОЛОДХОЛОДНЕЗАХИЩЕНІСТЬСМЕРТЬДОПОМОГАМИЛОСЕРДЯПІДТРИМКАЩЕДРІСТЬДОСТАТОКДИВООЧІКУВАННЯРЕАЛЬНІСТЬ

ПРОБЛЕМАТИКА І СУЧАСНІСТЬ ДОБРО І ЗЛОБАГАТСТВО І БІДНІСТЬПРОБЛЕМА ВИБОРУСОЦІАЛЬНА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬЛЮДЯНІСТЬЖИТТЯ І СМЕРТЬВІРАНАДІЯДИТИНСТВО

ПОЛІФОНІЯ У ф . Достоєвського. Гра з кольором. Білий. Червоний. Чорний. Голубий. Зелений ЗВУКИ:підвалвулиця. Запахиялинки сморідвулиці затхлістьїжі тліннясвята хворобизими старостідостатку бідностіЕмоції – (страх,відчай,захоплення,подив…)

КОНТРАСТ У ТВОРЧОСТІ ХУДОЖНИКІВ-РЕАЛІСТІВТЕМА ’’Різдво. Діти. РЕАЛІЇ ЖИТТЯ’’(Перов ‘’Тройка ‘’, ‘’Са. ВОЯР’’, ‘’Діти на кладовищі’’ та ін.)Журавльов Діти-жебраки. Перов ‘’Тройка’’

Рай (1972)Анри Волохонский. Над небом голубым. Есть город золотой. С прозрачными воротами. И яркою стеной. А в городе том сад. Все травы да цветы. Гуляют там животные. Невиданной красы. Одно как рыжий огнегривый лев. Другое – вол, исполненный очей. Третье – золотой орел небесный. Чей там светел взор незабываемый. А в небе голубом. Горит одна звезда. Она твоя о Ангел мой. Она всегда твоя. Кто любит тот любим. Кто светел тот и свят. Пускай ведет звезда твоя. Дорогой в дивный сад. Тебя там встретят огнегривый лев. И синий вол исполненный очей. С ними золотой орел небесный. Чей так светел взор незабываемый

Зинаида Гиппиус. ХРИСТУМы не жили - и умираем. Среди тьмы. Ты вернешься... Но как узнаем. Тебя мы?Все дрожим и себя стыдимся,Тяжел мрак. Мы молчаний Твоих боимся... О, дай знак!Если нет на земле надежды -То все прах. Дай коснуться Твоей одежды,Забыть страх. Ты во дни, когда был меж нами,Сказал Сам:«Не оставлю вас сиротами,Приду к вам». Нет Тебя. Душа не готова,Не бил час. Но мы верим, - Ты будешь снова. Среди нас.1901

КОСМОСБОГГЕНІЙСУЧАСНІСТЬСОВІСТЬЛЮДИНАЖИТТЯФІЛОСОФІЯРЕАЛІЗМФ. М. Достоєвський

КРОССЕНС ‘’ Хлопчик у Христа на ялинці ’’(оповідання Ф. Достоєвського)