Урок позакласного читання,,Лелеки,,

Лелека - народний символ України

Мета: розширити і поглибити знання учнів про птахи – символи України, навчити дітей використовувати набуті ними знання та збагатити новою інформацією; формувати у учнів навички зв’язного мовлення, вміння висловлювати власні думки,  виховувати бережливе ставлення, повагу до птахів-символів України, любов до духовної скарбниці українського народу – фольклору; розвивати мислення, уяву.

 

Надпис на дошці: Де лелека водиться, там щастя родиться (народне прислів’я)

Хід заняття

І. Організаційний момент

Хвилинка психологічного налаштування на роботу.

. Кожен народ має свої символи – це те, що найбільше любить і шанує. В одних народів їх більше, в інших менше.

Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами.

ІІ. Підготовка до визначення теми заняття 

Сьогодні урок хочеться розпочати чудовою піснею. Ось послухайте її. (звучить пісня О. Білозір «Лелеки»).

Діти, чи сподобалась вам пісня? (Так, сподобалась)

Про що йшлося у ній? (Про красу рідного краю, політ лелек)

Як ви гадаєте, чому сьогоднішнє заняття ми розпочали такою чудовою піснею? (Тому що сьогодні будемо говорити про улюблених птахів українців-лелеки).

ІІІ. Повідомлення теми, мети заняття.

 Любі діти! Сьогодні ми з вами проведемо урок

на якому поговоримо про птахи-символи України.

 

 До птахів-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко.Загадка пыдкажи про якого саме птаха ми будемо говорити(ЗАГАДКА) ЛЕЛЕКУ ЩЕ НАЗИВАЮТЬ веселик боцюн бусол гайстер чорногуз

 Улюбленим птахом на Україні є лелека.

-Як ви гадаєте, що ми будемо робити, щоб розкрити тему заняття?

 ( знайомитися із цікавою інформацією про лелек, читати  оповыдання. вірші, ).

Чого очікуєте від сьогоднішнього заняття? (Нової інформації, гарних вражень, позитивних емоцій).

ІV. Робота за темою заняття

1. Слово вчителя )

Лелека в Україні гніздовий, перелітний вид, є окремі випадки зимівлі. Гніздиться майже на всій території, крім високогір'я Карпат, крайніх південно-східних районів і Криму; у періоди міграцій може траплятись скрізь. Поселяється білий лелека у відкритому ландшафті з придатними кормовими угіддями — луками, болотами, пасовищами. Полюбляє зволожені ділянки з невисокою трав'яною рослинністю, на яких є групи старих розлогих дерев, особливо якщо луки періодично затоплюються, а трава регулярно викошується. Білі лелеки охоче селяться в населених пунктах.

 ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят. І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, тобто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну...Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють...Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі.

Існують народні легенди, казки, прислів’я, приказки про лелек. Чи знаєте ви їх?

Легенда про лелеку

. Так, за однією із легенд дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.

Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав:

- так, як я є царем надусіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка.

Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила:

- я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану.

Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього.

Тут наперед вийшов чорний Орел.

- Я перенесу через Ліс-Праліс.

Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:

- ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?

Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.

- Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це длямене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.

Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру.

- А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі свою відзнаку.

І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю.

На тому й порішили.

Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку.

А зранку впав сніг - прийшла Зима.

Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити.

Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить.

Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.

З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно...

Учениця . Лелека (бусол, чорногуз) в українців — святий птах. За легендами, він походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину.

Найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка:

Учень."Кажуть, бусол — з чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є".

Йде той чоловік з міхом до моря — кортить подивитися. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: "Не хтів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай..." От тоді й став той чоловік буслом".

На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами. Інколи у вирії лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.

Перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю: "Один самотній бусол полюбив чужу буслиху. І відбив таки її, забрав з чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. А через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Стоїть посередині самотній бусол. Ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. Там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. Так і закінчилася буслина любов".

Учениця. Лелеки, за повір'ям, мають риси і звички, притаманні людям. Вони розуміють людську мову (адже колись і вони говорили). Як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували й підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Настав день, коли на світ з'явилися малята. Разом із малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Коли лелека його побачив, він високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята й мати-лелека... А садиба того господаря незабаром пішла з димом.

Учень. Лелеки належать до віщих птахів. Люди по них гадають на врожай, погоду, здоров'я, заміжжя та на інші житейські речі. Вважається, що добре бачити лелеку, коли він летить або ходить, погано — коли стоїть нерухомо на одній нозі.

Широко побутує повір'я, ніби чорногуз приносить дітей. За давніми уявленнями, поява потомства асоціюється з водою. Малюків бусол знаходить у воді, виловлюючи їх своїм довгим дзьобом, і приносить матерям.

Обряди пов'язані з лелекою

 Зв'язок лелеки з дітьми простежується в календарній та родинній обрядовості. Діти зустрічають лелеку як першого вісника весни, вони просять у нього братика чи сестричку (приміром:"Буську, буську, принеси мені Маруську!"). Побачивши першого птаха, гукають до нього: "Лелеко-татку, збудуй у нас добру хатку та виведи діток". На день Сорока мучеників (22 березня) печуть обрядове печиво, присвячене пам'яті померлих дітей. Діти символічно спілкуються з птахами. Між ними ніби відбувається ритуальний діалог, у якому беруть участь дві групи дітей. Одні запитують, звертаючись до птахів: "Лелеко, лелеко, до осені недалеко, а де твої діти?" Інша група відповідає за лелеку: "До осені далеко! Я хатку зроблю і діток виведу, а восени у вирій полечу і діток заберу!"

І досі широко побутує повір'я, згідно з яким у родині буде Щастя, коли бусол зів'є гніздо на подвір'ї. Люди й самі допомагали в цьому птахам: лаштували на хатах або деревах хрестовини, колеса від возів. Вірили, що пернаті оберігають обійстя від пожежі й блискавки, що разом із ними приходять у господу злагода, добробут і здоров'я. Щовесни лелеки повертаються на свої гнізда. Коли ж, ображені на людей, птахи покидали хату, все добро йшло за ними.

За повір'ям, скривджені лелеки могли й підпалити будівлю, принісши у дзьобі жарину. Вбивати птахів або руйнувати їхні гнізда вважалося великим гріхом. За це винного було суворо карано — хворобою, злиднями, а то і смертю.

Учениця. Цю казку написав талановитий педагог В.Сухомлинський.

Був собі лелека. Жив він неподалік нашого озера, настарому кремезному дубі.

Насувалася зима. Птахи відлітали до вирію. Пристав і він до зграї інших лелек та й полетів далеко на Південь, де панує вічне літо, теплі води, смарагдово-зелені береги, блакитне небо. У лісах Півдня було багато дивовижних пташок — зелених, синіх, жовтих папуг. Усі вони співали, радісно кричали. А лелеці було сумно. Питає зелений папуга лелеку: «Чому ти все сумуєш? Чому гнізда не мостиш, лелеченят не висиджуєш?». Мовчить лелека, поглядає на Північ. Коли це — стрепенувся, прислухався до чогось. Десь пролунав пташиний крик, радісний і тривожний. Злетів лелека, щоб наздогнати своїх товаришів. «Куди ж ти летиш»? — дивується папуга. — Там же холодно. П'ять місяців поживеш і знову ж сюди повернешся. Що там доброго на твоїй холодній півночі?».

«Добре те, що я там народився. Там моя батьківщина» — з висоти прокричав лелека.

Прикмети і повір’я.

 

Завдання. Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст

• Прилетіли бусли – ( початок весни)

• Прилетіли лелеки – (весну принесли здалека)

• Де лелека водиться, (там щастя родиться)

Про лелек ународі складено багато казок і легенд. Ось що розповідає одна із них.

За повадками лелек люди завбачали, якою буде погода в наступному році і чи буде врожай. Вважалося, що коли бусли запізнилися з вильотом у вирій і збираються в гурти біля гречаної копи, то неодмінно зима буде нестійкою, без лютих морозів та віхол, легкою для зимівлі худоби й людей. І навпаки, якщо поважні птахи поспіхом вирушають на перезимівлю — чекай суворої зими

Буває, що лелеки викидають з гнізда пташеня, і якщо його покласти назад у гніздо, вони знову його викинуть. Народні перекази пояснюють це так: коли передбачається сухе літо, і бусли, знаючи, що не зможуть прогодувати весь виводок, зменшують свою сім'ю. Народ примічав, що ті роки і справді були сухими — зникала вода у видолинках, пересихали болота, міліли криниці. Мабуть, птахи наділені природними інстинктами і можуть передбачати явища природи.

Учні роблять висновок про те, що наш народ склав багато прислів’їв, казок, легенд, у яких висловив свою любов до лелек.

Поетична хвилинка.

 Про лелек складені вірші ( учні по черзі читають вірші)

Лелеки вирушили в путь…

Мабуть, як ми, весни чекали.

А тут… сніги ще не розтали

Й дерева інеєм цвітуть.

Ой, рано, рано, горді птиці,

Ви повернулись в рідний край.

Тут крига ще міцніша криці

Й не скоро ще квітучий май.

Ще сонце небо не зігріло,

Лежить на ваших гніздах сніг…

Ой, не один з вас зложить крила.

Весна прийде… та не для всіх.

.

Летять великі птахи

Ліси, поля минають

Ту хату де осядуть –

Щасливою вважають.

Лелека-чорногузка

Це - символ України,

Як оберіг у хаті Великої родини.

На білих крилах птаха-

Хвиляста чорна смуга,

Неначе розлилася

За рідним краєм туга.

Бояться його миші

Та пухлі, товсті жаби,

Але про нього кажуть

Лелека щастя вабить!

 

Вчитель. Ми повинні цінувати птахів. Охороняти їх самих і місця їхнього гніздування, підгодовувати взимку, влаштовувати штучні гніздівлі.

4. Перегляд відеоролику про лелек.

V. Рефлексія. Метод «Мікрофон»

Бесіда

- Про що йшлося на занятті?

- Що вас зацікавило найбільше?

- Які висновки зробили ви для себе?

Заключне слово вихователя

Діти ви маєте пам’ятати:

• Лелеки – птахи-синантропи, живуть поряд з людиною чи в ландшафті (парках, садах, лісопосадках), створеному нею. Вони майже не зустрічаються в інших умовах.

• Лелеки – корисні птахи. Живляться не тільки жабами, їхньою їжею є також миші полівки, ховрахи, багато різних комах, особливо водних (плавунці та їх личинки) і саранових. Цим вони приносять велику користь рибному і сільському господарствам.

• Останніми роками кількість лелек помітно зменшується. Причиною цього є застосування на полях отрутохімікатів, осушення боліт, періодичні засухи, відстріл птахів на місцях зимівлі в Африці.

• Птахів потрібно любити і берегти не лише тому, що вони корисні, а й тому, що вони веселі, гарні і самою своєю присутністю та поведінкою прикрашають сади та ліси.