Виховна година в 4 класі на тему: "Книга-добрий, вірний друг"

Година спілкування: «КНИЖКА — ДОБРИЙ, МУДРИЙ ДРУГ»

Мета: розкрити значення книги в житті людини; ознайомити дітей із правилами користування книгами; прищеплювати дбайливе ставлення до книжок; виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.

Обладнання: комп’ютерна презентація

ХІД ЗАХОДУ:

І. ВСТУПНЕ СЛОВО  ВЧИТЕЛЯ

Вчитель.

–       Безмежна сила книги… Без неї людина сліпа. Книга відкриває перед людьми великий світ. Протягом усього життя ми звертаємося до книжки. Згадайте першу казку, яку вам розповідала мама чи бабуся, свої улюблені книжечки, коли ви, будучи ще зовсім маленькими, не вміли ще як слід розмовляти, а вже розглядали малюнки, щось уявляючи, фантазуючи.

–       І коли ви вивчили літери, навчилися з них складати слова, а зі слів – речення, то й самі стали читачами. З дитячих років книжка допомагає вам розуміти навколишній світ. Вона відкриває вам небачені обрії, допомагає у навчанні і вихованні, збагачує знаннями, зміцнює волю, пробуджує мрію. Книжок ми маємо багато, ще й з такими барвистими малюнками! Розгорнеш першу з них – опинишся у казковій країні, в якій живуть велетні, веселі маленькі чоловіки або ваші однолітки. Книга – мудрий друг, який, не вміючи говорити, розповідає про незвичайні пригоди та подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, що прочитана вами в дитинстві, залишається в пам’яті на все життя. Герої, з якими ви зустрілись на сторінках книг, стають вашими вірними друзями.

 

Дуже добре, коли в людини багато друзів. Поділишся з другом радістю — її стане вдвічі більше, поділишся бідою — її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу. Але сьогодні ми поведемо розмову про незвичайного друга, дуже мудрого, який не вміє говорити вголос, але навчає нас розумних наук, розповідає цікаві пригоди про дива, про навколишній світ — близький і далекий, веде нас до Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте, про якого друга йдеться.

 

Школяре, школяре, я твоя подруга,

Кращого ніколи ти не знайдеш друга.

Ти мене пильнуєш — я тебе навчаю,

Я тебе навчаю, та ще й забавляю. (Книга)

1.       Вчить читати й рахувати,

 І писати, і співати

Всіх дітей довкола

Наша люба... (школа).

2.       На базарі їх не купиш,

 На дорозі не знайдеш,

 І не зважиш на терезах,

І ціни не підбереш. (Знання)

3.       Чорне насіння

 По білому полю.

 Той його сіє,

Хто це уміє. (Письмо)

4.       Заховалась під листом

Зелена мишка із хвостом. (Огірок)

5.       А у мене є торбинка,

 Зошитам і книжкам хатинка.

 Я й пенал туди кладу,

Я до школи з ним піду. (Ранець)

Яке слово виділене? (Книга)

Так, мова піде про книгу.

А яке місце у житті людини займає книга?

Коли умієш сам читать —

 Не треба мамі докучать,

 До бабусі теж не треба йти: —

Ну, почитай, мовляв, хоч ти!

Сестру упрошувать не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекать,

 

  Я-подруга вірна, я- книга твоя

  Завжди на дозвіллі де ти – там і я

 Ми добре з тобою проводимо час,

 Чудова розмова триває у нас.

 Навчаю відважним, правдивим рости,

 Любити природу, свій край берегти

 Від малку ти мною звикай дорожи

  Без доброї книги тобі не прожить!

ІІ. Подорож в історію

Вчитель: Давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх виготовляти. «Сторінками» найдавнішим книгам слугували камені, стінипечер, посуд, щити.  Згодом люди додумалися писати гострими паличкамина глині, яку потім сушили. Та хіба багато напишеш на таких сторінках? До того ж ці книги були важкі та незручні.

Із часом стали виготовляти зручні та легкі книжки з тонкої козячої чи телячої  шкіри. Першу таку книжку виготовили у старовинному грецькому місті Пергама — через те папір із шкіри й назвали пергаментом. Але такі книги були дуже дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят.  В Африці вздовж річок є густі зарості болотяної рослини папірусу. Згодом додумалися так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з       них папір. Відтоді з'явилися книжки з папірусу. Писати на його стеблах було зручно, але через декілька років такі «книги» ламалися і розсипалися.У XIII ст. в Європі навчилися виготовляти папір. В Україні першодрукарем був Іван Федоров. За своє життя він видрукував лише декілька книжок (в тому числі і перший слов'янський «Буквар»).

Тепер папір виготовляють із деревини, переробляють старий папір (ма­кулатуру).

Книги виготовляють у друкарнях. Після цього деякі з них надходять до магазинів, де ми їх купуємо. Багато книжок «їдуть» до бібліотек.

Бібліотека — слово грецьке. У перекладі воно означає книгосховище. Біб­ліотеки відомі з давнини. Першу бібліотеку у нашій країні створив князь Ярослав Мудрий за часів Київської Русі.

ІІІ. Знайомство з виставкою книг

Книг на світі дуже багато. Так і хочеться прочитати всі. Але це неможливо. Та й у цьому немає необхідності. Для читання необхідно оби­рати ті книжки, що для вас найцікавіші і найпотрібніші. Як не помилитись і взяти саме ту книгу, яка зацікавить? Давайте складемо алгоритм вибору книги в бібліотеці.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б життя читав!

Учитель.Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чесноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина

 Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,

 Борошна змолов мішок —

 Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,

 У лісі всім співав пісні,

 Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

v   Однією головою

 Воду випускає рікою,

 Друга дивна голова

 Вітром буйним із ніг збиває.

 Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

v   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

v   Він моторчик свій заводить,

 Крізь вікно у гості ходить,

 Любить він торти й горішки,

З ними не сумно ані трішки. (Карлсон)

v   Їду я на бал чудовий

 У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

 

2-й книголюб .А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудово. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах багато дізнався, і чого птахи відлітають...

4-й учень

Йтиму садом, полем, а чи лугом, —

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави,

Я скажу їй:

—      Зеленій, живи!

 Коли лісом буду я іти,

 Теж посію зерна доброти,

 Побажаю дереву і пташці,

Щоб віки жили у мирі й щасті.

(С. Жупанин)

 

3-й книголюб. А хто ми? Школярі! Тож мені до вподоби книжки про школярів. Бажаєте послухати веселі вірші?

6-й учень

Наче вулик — наша школа,

 Вся вона гуде, як рій.

І здається, що довкола

 Розквітають квіти мрій.

 Бігають, сміються діти,

Та — лиш дзвоник задзвенить —

 Стане тихо, ніби в квіти

Поховались бджоли вмить.

(Д. Павличко)

7-й учень

У небі ясно-голубому

Яскраве сходить сонце.

І ллє проміння на мій дім

І у моє віконце.

Я вмить беру свої книжки

Й біжу мерщій до школи.               

В снігу протоптані стежки    

Виблискують навколо.         

Ми всі вчимося залюбки,     

Гартуємось, міцніємо, 

Читаємо з захватом книжки 

І про майбутнє мріємо.         

Учитель. Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків.        Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо.   

Презентація    

 

 

 РОБОТА НАД ПРИСЛІВ'ЯМИ І ПРИКАЗКАМИ

— Український народ здавна поважав книгу — це невичерпне джерело знань, і склав про неї багато прислів’їв і приказок. У них звучить народна мудрість.

• Розум без книги, що птах без крил.

• 3 книгою подружишся, розуму наберешся.

• Книги читати — усе знати.

• Одна книга тисячі людей навчає.

• Книга — не пряник, а дітей до себе манить.

• Книгу читають не очима, а розумом.

• Книга корисна, коли її читають.

               *  Книга – джерело знань.

               * Знання – сонце, книга – вікно.

               * Книга вчить, як на світі жить.

               * Хто багато читає, той багато знає.

Учитель. Як ви розумієте зміст прислів’їв, про що вони нам говорять? Так, про велике значення книги в житті людини. Але завжди потрібно пам’ятати правила поводження з книгою, щоб вона довго жила і радувала багатьох читачів. (повторення правил)

Вчитель.        

                               Люди, які пишуть поезію, вірші?

                               Як їх називають?      ( Поети, письменники. )

  Послухайте гумореску Павла Глазового  ,, Як клоуна Бобу вчили вірші складати

 

Як Сергійко вчив клоуна Бобу складати вірші.

 

Нещодавно у Сергійка

були іменини.

Гарних іграшок ще більше

стало у хлопчини,

бо родичі і сусіди,

рідні мама й тато

дали йому подарунків

багато-багато:

білий катер, синю дзиґу,

зайця заводного

ще й — такого великого! —

клоуна смішного.

Клоун кліпає очима,

розмовляти вміє.

Що йому Сергійко скаже —

все він розуміє.

Сергійко. Давай віршики складати.

Боба. Я не знаю, як віршики складають.

Сергійко. Дуже просто. Я тобі зараз скажу слово, а ти придумай до нього таке слово, щоб було прикладно. Я скажу лопата, а ти скажи хата.

Боба. Значить, треба, щоб слово прикладалося?

Сергійко. Еге ж, хата — лопата, ніжка — кішка.

Боба. Зрозуміло. Кажи слова. Сергійко. Раз-два, кажу слово голова. Б о б а. Шапка!

Сергійко. Ні, Бобо, не зможеш ти іршики складати. Нема у тебе хисту.

Боба. Неправда! Умію, умію!

Сергійко. То спробуй скласти віршика [ро собачку.

Боба. Будь ласка.

Гака-мака-бака-лака! А на вулиці собака.

Сергійко. Не годиться. «Гака-мака» — таких слів немає...

Боба. Нічого, що немає. Слухай! Я зараз складу віршика про себе.

Гоба-лоба-чоба-тоба, я веселий клоун Боба!

Сергійко. Ні, так віршики не складають. Не буде з тебе поета. Боба.

Реба-леба-меба-деба,

як не буде, то й не треба!

Сергійко. А ти ноти знаєш? Боба. Знаю. Сергійко. Всі? Боба (співає).

Боба ноти знає всі: до-ре-мо-ре-тру-ля-сі.

Сергійко. Треба казати: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі. Не знаєш ти нот. Боба. Нехай буде й так.

Боба всіх не знає нот: до-ре-море-суп-компот!

Сергійко. Несерйозний ти, Бобо. Не вийде з тебе музики.

Боба. До-ре-море-суп-компот! Я не хочу знати нот.

Сергійко. Бобо, йди сюди. Я тебе щось хочу запитати. Боба. Питай.

Сергійко. Ти вмієш загадки відгадувати?

Боба. Я все вмію.

Сергійко. Тоді слухай мене уважно. Я тобі розкажу віршика, а ти в ньому повинен відгадати останнє слово.

Боба. Я готовий.

Сергійко. Є у мене дядько льотчик. Він літає швидко так! Візьме він мене з собою і посадить на...

Боба. І посадить на будяк! Сергійко. Що ти таке вигадав? На літак посадить, а не на будяк. Ану, ще відгадай! Б о б а. Кажи загадку!

Сергійко. Дуже весело мені: їду верхи на...

Боба. їду верхи на свині! Угадав! Угадав!

Сергійко. Та не на свині, а на коні. Хто ж на свині їздить?

Боба. Ти на коні, а я на свині. Мені байдуже, на чому їздити, я ж клоун.

Ру-ду-ду! Ру-ду-ду! Завтра в цирк я піду. На собачці й на свині буду там кататися. Буде весело мені, будуть всі сміятися.

Павло Глазовий

 

Між ким відбувається діалог?

Як ти читатимеш слова Сергійка? А Боби?

Чи зрозумів Боба, як складати вірші?

Які слова клоуна тебе найбільше насмішили?“.

Вчитель.        А зараз будемо добирати останнє слово кожного другого рядочка і разом

                        складемо вірш про книжку.

                              * Книжки у світі різні є,

                                 І в кожного ім’я Своє.

                     

                              * А люди всі книжки читають,

                                 Тому і розум світлий Мають.

 

                              * За розмірами є тоненькі,

                                 Малі, великі і Товстенькі.

 

                              * Гіганти і мікроскопічні,

                                 Прозові є і Поетичні.

 

                              *Всі на Землі книжки чудові,

                                 Є історичні й Наукові.

 

                              * Поради є в книжках практичні,

                                 Книжки бувають – Фантастичні.

 

                              * З малюнками є і без них,

                                 Й такі, що викликають Сміх.

 

                              * Усякі є, а як інакше?

                                 Є для дорослих, є – Дитячі.

 

                              * Їх для людей – силенна сила,

                                 Аби читати їх Хотіла!

 

 

 

                              * Якщо дитина їх читає,

                                 Вона уже багато Знає.

 

                              * Чи ж перечислим їх таки?

                                 Бо ж є ще різні Словники.

 

                              * Тлумачні, фразеологічні,

                                 Є словники Орфографічні.

 

                              * Математичні, тематичні,

                                 Фізичні є та Юридичні.

 

                              * Літературні є чудові,

                                 Є історичні, Довідкові.

 

                              * І кожний з них такий багатий,

                                 Щоб більше нам з тобою Знати.

 

                  Оповідання «Як Василько був книгою»

   Любіть книгу     

 

 Автор: Остап Вишня    

 

Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.

 

...От він одного вечора ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав, що, як лежачи книжку читаєш, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає і задрімав.

 

А книжка — бух на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так кріпко, що й од «бух!» не прокинувся.

 

І сниться Василькові, що він сам книжка.

 

От бере його, книжку-Василька, Оленка, що теж не дуже поважає книжку, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, що на нього борщ капає, та нічого не вдіє Василько, бо він книжка.

 

А потім ухопили Василька-книжку Миша і Вова та давай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка», «Колька — дурак», — отаке понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив та й бруднить, грязнить Василька-книжку!

 

Далі ще гірше!

 

Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, аж «рятуйте!» хоче крикнути...

 

Тільки-но Оленка ножиці прийняла, як хтось гарячого праса поставив на Василька-книжку. Горить Василько-книжка, дим із нього йде! Пече йому!

 

Уже Василько-книжка не книжка, а саме шмаття, в яке загорнула Оленка свій сніданок!

 

Так гірко та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся.

 

— Ой, що зі мною зробили?!

 

А потім, здогадавшися, що то був тільки сон, зітхнув легше.

 

А зітхнувши, подумав та й гасло про книжку склав:

 

— Бережи книжку — це твій друг!

 

І ніколи вже не псує Васильку книг, та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.

        

                         Я — Книга! Я — товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду — подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

• Мене не можна брати брудними руками, тому що мені буде соромно, якщо мене візьмуть інші читачі.

• Не став на мене лікті, коли читаєш, і не клади розгорнутими сторінками донизу: адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.

• Не розмальовуй мене ручкою та олівцем — це так негарно.

• Якщо не закінчив читати, але не хочеш загубити сторінку, на якій зупинився, то поклади до мене закладку, щоб я змогла спокійно відпочити.

• У сиру погоду загортай мене в папір, тому що така погода для мене шкідлива.

• Допоможи мені залишитися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливим.

 Діти, запам’ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди будемо друзями.

V. АКЦІЯ «ЛІКАР КНИГ»

Підклеювання, ремонт, оновлення книг класної бібліотеки.

VI. ПІДСУМОК-  Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа. З дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує. Розповідає нам про історію рідного краю, звичаї, традиції.. Книга – мудрий друг і порадник, не вміючи говорити,  вона розповідає нам про пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. В ній зібрана мудрість усього людства, яка передавалася із покоління в покоління і дійшла до наших днів.

 

Учитель. Дорогі діти! Учіться в героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани і ліси, міста і заводи, небо і річки, мову і мистецтво. Людина, яка любить і вміє читати, — щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних,

добрих і вірних друзів. Друзі — це книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.

Звучить аудіо-запис «Нам без книг ніяк не можна».

                                                    ( Плакат з правилами ).

  -- Беріть книжки чистими руками.

  -- Не перегинайте їх, бо від цього випадають сторінки.

  -- Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, бо від цього вона рветься.

  -- Не загинайте сторінки, користуйтеся закладинками.

  -- Не читай під час їжі.

  -- Обгорніть книжку, вона довше служитиме вам.