Урок позакласного читання "Література рідного краю (поезія Ізидора Пасічинського)"

                              

 

 

 

 
 

  Тема :Урок позакласного читання.

Література рідного краю. Віра в щасливе майбутнє рідного краю  в поезії Ізидора  Пасічинського. (слайд )

Мета:

     Формування предметних компетентностей:

• учити визначати тему і основну думку творів;
• виразно читати поетичні твори,розрізняти вірші за                  
• учити бачити красу і багатство рідної мови;
• розвивати образне мислення, зв’язне мовлення школярів;
• збагачувати лексичний запас.

    Формування ключових компетентностей:

    уміння вчитися:формувати здатність сприймати мету,яку ставить учитель,доводити правильність певного судження та власної думки, контролювати і оцінювати свої результати;

    комунікативної:уміння налагоджувати взаємодію під час роботи в парі,будуючи відповідним  чином свої висловлювання;

    інформаційної:удосконалювати вміння добувати інформацію з підручників ,інтернету та відтворювати її;

    громадянської:виховувати громадянина – патріота;викликати почуття любові до Батьківщини ,рідної мови.

 

Тип уроку:урок набуття нових знань .     .

Обладнання:портрет поета,твори  Ізидора Пасічинського, фотографії, ксерокопії, мультимедійна дошка.

             Епіграф:  (Слайд1)

Я гордий з того, що живу у цій країні,

               Тут люди добрі, щирі і талановиті,

               Душею вірні рідній Батьківщині,

                   Сяйвом добра й любові оповиті.      

Я. Клочник

                                                   Хід уроку

І .Вступна частина

1.Організаційний момент

    Діти ,встаньте ,посміхніться,

На гостей всіх подивіться.

Пролунав для нас дзвінок-починається урок!

Працюватимем старанно,щоб почути у кінці,

Що в четвертім нашім класі діти – просто молодці!

2.Артикуляційні вправи

Робота над чистомовкою (Слайд 2 )

Сі-сі-сі –будьте впевнені усі.

Уть-уть-уть- зимові місяці пройдуть.

Не-не-не- засяє сонечко ясне.

Іх-іх-іх- оберігає нас усіх.

Ами-ами-ами-вже весна не за горами.

Іти-іти-іти- їй зрадіють усі діти.

Ки-ки-ки- і звірята і пташки.

Ля-ля-ля- зрадіє матінка-земля.

ІІ . Повідомлення теми і завдань уроку

Прочитайте тему нашого уроку. (Слайд 3).

(Діти з екрану читають тему «Література рідного краю»)

 

• Як ви вважаєте, про що піде мова на уроці? 
• Як ви розумієте значення цього вислову? (Учні дають відповіді).
• Це – наша Батьківщина, наша рідна земля, наша Вітчизна – і в житті немає палкішого, глибшого і священішого почуття, як любов до неї. 
• Це святий обов’язок – любити країну, яка випоїла і вигодувала нас, як рідна мати.

•     Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не обирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя. От і почнемо нашу дорогу до знань із найсвітлішого – з любові до рідного краю.

                                                    Любов – найвище в світі почуття,

Вона не має меж – безкрая.

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

 

• А як ви ставитесь до своєї Батьківщини?

Асоціативний кущ (Слайд 4) 

• Які почуття викликає у вас саме слово Україна? Давайте складемо асоціативний кущ. (Відповіді дітей.)

                                               

Радість               вірність                 гордість          

                                                                  бережливе ставлення

 

повага                                                                                                                                                                    смуток

                                                              

       єдність

          любов 

                         впевненість             відвертість             щирість

 

 

• Саме такими почуттями наділений патріот – людина, яка любить свою Батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові.
• Кожен народ любить свою Батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності.
• Запишіть до кожної букви слова патріот, що саме і як слід робити людям – патріотам, щоб рідна земля була квітучою і щасливою. Попрацюєте в групах. (Об’єднуються в групи на вибір вчителя.)

Робота в групах (Слайд 5)

І група

 

П – поважати традиції та звичаї своєї Батьківщини

А – активно діяти

Т – трудитися на благо своєї країни

Р  - розвиватися самому

І – ініціативу проявляти

О – обережним бути

Т – творити добро

 

ІІ група

 

М – мова рідна

•     Для того щоб бути справжнім патріотом, потрібно вивчати рідний край, знати його історію, любити свою землю, природу, людей та все те, що ви щойно сказали.
• Тому будьте старанними, активними і наполегливими, тільки разом ми подолаємо цей шлях. А знання, які ви отримаєте допоможуть вам гідно нести звання українець, залишать в серці хоча б малесеньку краплину любові до нашої Батьківщини.

ІІІ. Мотивація  навчальної діяльності

Підтема: Віра в щасливе майбутнє рідного краю  в поезії Ізидора  Пасічинського (Слайд 6)

1.На екрані портрет Ізидора Пасічинського.

-     Чи знає хтось із вас, хто на ній зображений?

2.Слово вчителя.

- Сьогодні ми ознайомимося з творчістю поета, мецената, фольклориста, патріота, який жив і працював у нашому рідному селі, а його поезія відбиває давнє минуле українського народу, його страждання і біль.

 3.Словникова робота (Слайд 7)

 

• Мецена́т — багатий покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери. Слово походить від знаменитого прізвища римського багатія Мецената, котрий допомагав митцям.

 

• Фольклорист-той, хто збирає і досліджує фольклор.

 

4.Біографічна довідка (текст читає вчитель). На мультимедійній дошці висвітлюються фото і ксерокопії документів, що збереглися в архіві родини Пасічинських (Лондон) та Бойківського історичного музею м.Самбора.

          У далекому бойківському краї поміж живописні краєвиди уже впродовж багатьох століть несуть свої води бистрі ріки і тихо співають.

           Саме тут 14 лютого 1853 року в селі Красне Турківського повіту народився великий поет Бойківщини Ізидор Пасічинський, сучасник Івана Франка,громадський діяч другої половини ХХ століття,поет, фольклорист, званий «Соловей Бойківщини».

             Батько його називався Роман Пасічинський, був ревним священнослужителем ,твердо відстоював християнські засади, першим  перекладав церковне «євангеліє» на рідну мову. Закінчив Львівську духовну семінарію,дружив із Маркіяном Шашкевичем,братами Білинкевичами, Миколою Устимовичем, Йосифом Левицьким.

            У родині Романа Пасічинського дітей виховували в українському дусі, з любов’ю до українського слова. Два старші сини – Кирило і Роман – стали священиками. А наймолодшому синові виявилось  палке устремління до творчості. (Слайд 8)

        До молодших класів батько підготував Ізидора сам, а пізніше віддав його до гімназії у Дрогобичі. Ізидор вчився разом з Іваном Франком. Вони дружили, вчилися і писали вірші, співанки, радилися. Директору гімназії не сподобалоось, що хлопець не пильнує науки, а пише вірші. Ізидор покинув науку  в гімназії і доучувався вдома, але творчої праці  не полишив.

         У автобіографічних матеріалах Івана Франка, зокрема в його листі до М.Драгоманова є така згадка: «Заохотив мене до писательства також примір мого товариша Ізидора Пасічинського, котрий ще в нижній гімназії почав друкувати свої вірші в «Учителю», «Руськой радє», «Ластівці».

         Після служби в австрійській армії повернувся і осів у родинному маєтку в с.Задільське. У 1877 році одружився з дочкою Клітинських, яку звали Марією. Мав із нею четверо дітей, двох синів Ярослава і Нестора, які стали священиками , а також дві доньки - Ольгу і Наталію, які вийшли заміж за священиків. Старша Ольга одружилася з Омеляном Вахнянином, парохом сіл Завадки, Довжки і Криве. Наталія вийшла заміж за Стецишина. (Слайд 9 -11)

         Ізидор Пасічинський продовжує писати вірші, оповідання. Робить він це на своїй рідній бойківській мові і не відступає від цього до кінця свого життя.

          Літературна спадщина його дуже велика. Це декілька тисяч віршів, байок, зібраних приказок і пісень. Сам Іван Франко високо оцінив його поему «Безталанна», а оповідання  «Микита Хрунь» протягом 1886-1912рр. видавалося шість разів. Науковим твором є його «Малий словарець бойківських слів, уживаних у щоденній бесіді», опублікований у газеті «Учитель» 1872 р. Твори його друкувалися майже у всіх галицьких журналах особливо вірші. Найбільше їх було в «Руській раді», «Ластівці», «Руськім слові», «Новім Промінні», «Листку» (Ужгород), «Неділі» (Будапешт).

        Від своїх доходів з господарства велику частину віддає на створення читалень  «Просвіти» та товариству  «Рідна школа» у Львові.

         Просвітницька робота і жертовність Ізидора Пасічинського не подобалась ворогам України та жидам–шинкарям, тому його садибу декілька разів спалювали, але він не покидав  просвітницької, літературної та меценатської діяльності.

         Помер Ізидор Пасічинський 12 серпня 1930 року, проживши 77 років, похований в с.Задільське. На жаль творча спадщина майже невідома теперішньому поколінню бойків. Вона захована в архівах Львова, Ужгорода, можливо і в містах Польщі. У 1999 році на подвір’ю його садиби встановлено пам’ятник «Соловію Бойківщини».  (Слайд 12)

ІV.Етап первинного сприймання змісту тексту учнями.

     Хто з вас знає, де відкрито пам’ятник Ізидору Пасічинському ?

     Що нового ви дізналися про «Соловія Бойківщини»?

 

V.Читання поезії Пасічинського учнями (випереджувальне домашнє завдання)

    «Полонина»

 

Полонино, білявино, ти

Мій світе милий!

Основне зелена,

Як не бачу вершин ваших

Душа засмучена.

Як погляну я на тебе,

То ми легше стане,

То є серце,що тужило,-

Тепер перестане,

Перестане все думати,а буде гадати

Що вже в гаю, при ручаю,

там на сіножати…

Погадає, що там, з батьком

Забавляє мило,

Що жиє ще у тих горах,

Де перед тим жило.

Там би серце полетіло,

Коби мало крило,

Бо там його якась тягне

Чародійна сила.

 

(«Учитель»,ч.17,30.04.1870 р.)

 

Коломийка «Бойко в сінокоси»

 

На високій полонині

Бойко сіно косить,

А бойчиха молоденька

Йому обід носить.

На високій полонині

Буйний вітер віє,

Бойко милий, чорновусий

Так косить, аж пріє

Аж му з чола біленького

Дрібний піт спливає,

А бойчиха обід несе

Тай так му співає:

Газда –бойко сіно косить,

А бойчиха їсти носить,

Дай же, Боже, покосити,

Щоби їсти не носити,

Дай же, Боже, позгрібати

У копиці поскладати,

В обороги позвозити,

Потім трохи відпочити.

 

І.Пасічинський

(«Ластівка»,ч.2,1876 р.)

 

 

 

 

 

«Чим співак доволен»

Жалують м'я товариші:

Шкода тебе, брате,

Ти співанки виспівуєш,

Не маючи хати.

Над людською, над бідою

Сльози проливаєш,

А про свою лиху долю,

Словом не згадаєш!»

Правда ваша, пани-браття

Я не маю хати,

А бож бурлак –соловійчик

Сталий куток має?

От летить він з гаю в садок

Людей потішає,

Я доволен, що за пісні

Надіюсь заплати:

Як засвітить сонце правди

Двигнесь Руська мати;

Як зберуться в новій хаті

Українські діти,-

Чей моїми співанками

Не будуть гордіти!

 

(«Ластівка».ч.3,1877 р.)

 

VІ.Фізкультхвилинка      (Слайд 13)

VІІ.Слово вчителя.

        Любов до рідного краю, уболівання за його долю – є основним у його творчості. Поет вірить у щасливе майбутнє, бо без віри людина не може жити. А своїм віршем «Заповіт» він звертається до нас з проханням: любити свій край у години радості і негоди, пам’ятати своє коріння, вірити у краще майбутнє України.

VІІІ.Читання «Заповіту» (ланцюжком)

Текст спроектовано на екран (Слайд 14)

                         «Заповіт»

 

О, Україно мила,

Твої жнива пройдуть,

Ти двигнешся зі сну,

Вспімни тоді мій труд.

Настало нині врем'я

Прощаю цей світок,

Кріпися моє плем'я

Не трать своїх цвіток.

Писав, співав я много,

Багато знищив пожар,

Змарнив моє здоров’я

Убив моєї музи дар.

 

На це, що залишилось

Ви, друзя не змарніть,

Кому би лише злучилось –

До купочки зберіть.

Пустіть у світ Соловія

Хай він щебече вам:

На славу України,

На смуток ворогам!

 

ІХ.  Заключна частина

1. Рефлексія

• Де і коли народився І. Пасічинський?
• Під яким псевдонімом він писав свої твори?
• Які  болючі питання тогочасної дійсності порушує поет у своїх творах?
• До кого звертається І. Пасічинський у вірші « Заповіт».

 

2. Слово вчителя  (Слайд 15)

Авторська поезія « Завітайте в Україну!» Читає автор, вчитель початкових класів Задільського ЗЗСО І –ІІ рівнів Галина Бабінець.

                               ЗАВІТАЙТЕ В УКРАЇНУ!

Завітайте в Україну,

У рідні Карпати.

Земля щедра і багата ,

Рада Вас вітати.

 

Серед  Сколівських Бескидів,

Є село прекрасне.

Понад сім століть минає,

 Та згадка не згасне.

 

Нарекли його Задільське,

Ще прадавні бойки.

Видно добре село рідне,

З гори Могуроньки.

 

Славлять рідненьке село,

Вихідці з народу.

Жив і працював у ньому,

Геній бойківського роду.

 

«Соловеєм Верховини»,

Його називають.

Він Франка сучасник і друг,

Його усі знають.

 

Гордимося Ізидором ,

З роду Пасічинських .

Він прославив село наше,

Й народ український.

 

Про тяжку долю народу,

Бойківського краю.

Крізь століття чути голос,

« Соловія» в ріднім гаю.

 

Х.  Домашнє завдання

Вивчити вірш І. Пасічинського із збірки напам'ять . (Слайд 16)