Урок позакласного читання "Моя країна - Україна"

Тема: Моя країна – Україна.

Мета: ознайомити учнів з поняттям «Батьківщина», «Україна», «державна символіка»; прищеплювати почуття любові до України, пошани до державних символів; сформувати високі ідеали моральності, відповідальності за майбутнє України.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

 Психологічний настрій учнів на урок.

Ось дзвінок дав нам сигнал.

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо,

Урок читання починаймо.

IІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Девіз уроку:

Є багато країн на землі,            (Слайд 2)

В них — озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди —

Батьківщина.

2. Слово вчителя. Чудовий і мальовничий край — Україна. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки.

Земля роду українського, чия історія сягає сивої давнини.

Ми живемо в прекрасному краї — Україні. Він славиться родючими землями з багатими врожаями, чудовою природою. Ми вивчаємо унікальні природні та кліматичні умови нашої країни на уроках природознавства. Високі шпилі Карпат, їх букові ліси, родючі землі центральної України, яскраве сонце кримських курортів, уславлена Слобожанщина — це все моя країна. 
           Але перш за все наш край відомий добрими працьовитими людьми. Що б не відбувалося — завжди українці відстоювали свободу і честь свого краю. У боротьбі з турками, польською шляхтою, німецько-фашистськими загарбниками вирішальну роль відігравав народ. Люди вважали за честь померти, захищаючи своїх рідних від ворога. Так само народ самовіддано відбудовував свої міста й села. 

У всі часи українцям були притаманні такі риси, як доброта, працелюбність, повага до інших людей, тяжіння до краси і духовності. Це є національними рисами нашого народу. 

1.          Українська хата. (Слайд 3)

Перед вами українська хата. В давнину на будівництво цієї оселі йшло багато часу, більше року. І була хата не цегляною, а дерев’яною чи глиняною. Спочатку треба було навозити з лісу дерева. Потім усі рідні, близькі, сусіди допомагали будувати житло. Для будівництва хати вибирали дерева однакової висоти, які росли повільно. Найкращою порою для рубання вважалися три місяці.

Як ви гадаєте, в які місяці рубали дерева для будівництва хати? (Грудень, січень, лютий, бо в цей час воно найтвердіше, найміцніше.)

А чому не рубали влітку? (Зовсім не рубали дерев на будову в літні місяці, оскільки в цей час по дереву кружляють соки, які роблять його крихким.)

Чим вона покрита?(Соломою) Покрівлю хати із соломи чи очерету називали стріхою. Така хата взимку зберігала тепло, а влітку рятувала від спеки.

Якого кольору глиняні хати? ( Вони білі.)

Біла хата. Це обов'язкова національна прикмета українців.

Що уособлює в собі біла барва?

В народі казали, що біла барва — це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси. Білі стіни добре гармоніювали з сірим солом’яним або дерев’яним дахом.

2.          Українські Карпати  – це частина гірської системи східних Карпат, що поділяються на зовнішні східні Карпати та внутрішні східні Карпати на Заході України.

Довжина Карпат становить 280 кілометрів, ширина понад 100 км. Окрім Закарпатської області, ці гори займають ще й територію Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа понад 24 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми куточками та розмежовані глибокими поперечними долинами і простягаються переважно з північного-заходу на південний-схід.

Карпати вважаються молодоими горами. Їхній вік близько 1,2 млрд років. Вчені кажуть, що з кожним роком «Карпати» ростуть на кілька сантиметрів вгору.

Українська частина Карпат складає лише 10,3 відсотка від їх загальної площі, але тут зосереджено понад півтора тисячі об'єктів природно-заповідного фонду, площею майже півмільйона гектарів (8,6 відсотка). У Закарпатті знаходиться 457 об'єктів природно-заповідного фонду на площі 151 тис. га (11,7 відсотка), серед якихКарпатський біосферний заповідник,Ужанський національний природний парк, Національний природний парк "Синевир", Регіональний ландшафтний парк "Зачарований край", 18 заказників загальнодержавного значення, 25 заказників місцевого значення, 9 пам'яток природи загальнодержавного значення, 365 пам’яток місцевого значення.

Карпатські гори служать «домівкою» для 18 мільйонів чоловік, формують спосіб їх життя, визначають соціальну, економічну та культурну структуру великої кількості міст та сіл. Саме на території Карпатських гір проживають лемки, бойки, гуцули та інші народи.

Рельєф. Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120—400 м біля підніжжя гір до 500—800 м у міжгірних улоговинах та 1500—2000 м вздовж основних хребтів. Найвищі вершини українських Карпат: гора Говерла (2061 м — найвища точка України), Бребенескул (2032 м), Піп Іван Чорногорський (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2001 м) — зосереджені на масиві Чорногора.

3.        Степи України.

У Степу водяться тварини, що пристосувалися жити на відкритих просторах в умовах досить посушливого клімату. До недавнього часу тут траплялись антилопа-сайгак, дикий кінь-тарпан, байбак, з птахів — стрепет. Нині з-поміж ссавців водяться ховрахи, хом'ячок сірий, сліпаки, тушканчик, степова полівка, лисиця, зрідка борсук, вовк, єнотовидний собака. З птахів трапляється дрохва, степовий журавель, жайворонки, просянки та ін. Серед плазунів відомі гадюка степова, вужі, полози, ящірки, ропуха зелена, жаби. Багато комах.
              Нині рівнинні простори степової зони розорані. Під ріллею знаходиться 65-80% усіх сільськогосподарських угідь Степу. Вирощують зернові (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), технічні (соняшник), садові (яблуня, черешня, вишня та ін.), баштанні (кавуни, дині) культури. Типова степова рослинність збереглася на заповідних землях, схилах балок і в долинах річок. У степовій зоні значне поширення мають захисні лісосмуги, які трапляються повсюдно. Ліси (переважно дубові) ростуть у найбільш зволожених балках.
Актуальним для Степу, особливо високоіндустріалізованих територій Донбасу і Придніпров'я, є раціональне використання природних ресурсів і охорона довкілля. У степовій зоні вже функціонує значна кількість природоохоронних об'єктів. Створення в Степу, особливо в його західній і північній частинах, природоохоронних територій різного рівня заповідності набуває важливого значення, адже практично вся територія цього регіону розорана, зайнята населеними пунктами, промисловими підприємствами, шляхами тощо. Природні біоценози тут практично відсутні (за винятком схилів ярів, байраків, окремих крутосхилих горбів тощо).
              Ландшафти українського степу зачаровують своєю неповторністю. Степ — це безкраї поля плоских низовин і невисоких згладжених підвищень, просторі голубі плеса дніпровських водойм, озер і лиманів. Степ — це білостінні українські села, що потопають у зелені садів та барвистих квітів, тулячись до річок і потічків, до зелених левад. Український степ — це штучні канали, що щедро напоюють спраглу землю. Степ має неповторний аромат — аромат родючих українських чорноземів і духмяних квітів, а також гострого запаху полину. Цей запах у спокійну спекотну пору тремтливо нависає над полями. Восени і весною розораний степ виблискує своїм родючим чорним ґрунтом, влітку — золотавими нивами пшениці і соняшнику.
         За сукупністю природно-географічних умов, насамперед за кліматичними і ґрунтовими ознаками та особливостями рослинного покриву, степова зона України поділяється на дві під зони — Північний Степ і Південний Степ.

4.        Моря України.

Чому ж наше синє море назвали Чорним? Причину цього добре знають моряки. Пливуть вони синім морем — воно тихе, спокійне, невисокі хвилі котяться одна за одною, дельфіни грають у воді, і ніщо не віщує біди. І раптом синє море починає хмуритися, наливатися чорною злобою, і величезні хвилі кидаються на беззахисні кораблі. Хвилі стрімко добігають до берега, розбивають кам’яні перепони, заливають будівлі, відносять у море човни. Такі хвилі називаються чорноморськими цунамі.

Друге море, що омиває береги України, — Азовське. За своїми розмірами воно в 11 разів менше ніж Чорне море, та майже в 150 разів мілкіше, його максимальна глибина — 14 м. Хоча Азовське море часто називають затокою Чорного моря, його природа є своєрідною та неповторною.

5.        Долина нарцисів.

В урочищі Кіреші між річками Тиса та Хустець знаходиться унікальна долина. Один раз на рік вона перетворюється на справжнє диво. На зеленому оксамиті трав сходять мільйони білих зірочок диких нарцисів. Легким квітковим туманом вони вкривають підніжжя карпатських гір, створюючи просто дивовижної краси картину.

Дива карпатських долин

Карпатський біосферний заповідник належить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Він розкинувся на площі майже 54 тисяч гектарів. Це діброви, ліси і праліси, збережені від людського впливу у своїй первозданній красі. Тисячі видів тварин і рослин є жителями цього оазису природи східних та центральних Карпат. Це особливий мікроклімат з дуже рідкісними рослинами і старезними деревами, поміж яких бродять ведмеді, рисі, лісові коти. У складі заповідника – відомі всім Чорна гора і Мармарош, це Вулканічні Капати з альпійськими луками та десятками гірських річок.

Та справжньою перлиною заповідника є легендарна «Долина нарцисів». Унікальний природний об’єкт, який не можна побачити більше ніде у світі. Щороку сюди з’їжджаються тисячі туристів з України та закордону. Щоб побачити диво цвітіння дуже красивої рідкісної квітки, занесеної до Червоної книги. Трапляється ця подія щороку і триває приблизно з кінця квітня до середини травня. Важливо не пропустити саме той час, коли квіти буяють у всій своїй красі.

6.        Україна в нас одна і дорожчої нема.

Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір'ю українців, які свято шанують і люблять її. Г я вірю, що ця любов не зміниться з плином років, а з висоти на нас завжди дивитиметься лагідне зоряне українське небо. 
          Небо України може пригадати усю нашу історію. З його пам'яті неможливо стерти величні бої козаків, коли вони, не вагаючись, віддавали своє життя заради волі рідної Батьківщини. Пригадаймо Богдана Хмельницького та Петра Сагайдачного, які хотіли тільки одного: щоб Україна ненька була вільною державою, щоб квітували її вишневі садки, щоб біліли серед зеленого розмаїття хати, щоб тьохкали літньої ночі солов'ї, щоб кликало до себе важким колоссям поле. Щоб була жива Україна, вічна родюча земля, рідна земля для кожного українця. 

7.        Боже, храни Україну!

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

1. Бесіда «Що таке Батьківщина?»

Що для нас означає слово Батьківщина?

2. Продовжте речення:

З таких невеличких куточків і складається ...

 Батьківщина — це рідне твоє ...

Батьківщина — це твоя рідна ...

Батьківщина — це й пісні ....

Які слова близькі за значенням до слова Батьківщина? (Слайд 4)

Батьківщина – Вітчизна, рідний край, рідна країна.

IV. Опрацювання нового матеріалу.

1. Вчимося мудрості в народу. (Слайд 5)

Пояснення значення прислів’їв.

Та земля мила, де мати народила.

Добре тому, хто в своєму дому.

Кожному мила своя сторона.

Вдома і стіни гріють.

Батьківська хата усім багата.

Всюди добре, а дома найкраще.

2. Походження назви міста Київ. (Слайд 6)
   1.        Розповідь вчителя.

Нестор літописець 1093 р. записав опис про заснування Києва:

«Було три брати: один ім’ям Кий, другий — Щек та третій — Хорив, а сестра їхня була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щековиця, а Хорив — на третій горі, що прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко на честь старшого свого брата і назвали його Київ».

Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва , споруджений в 1982 році на ознаменування 1 500-річчя міста Києва. Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека та Хорива і їхньої сестри Либіді. Автори — скульптор В. З. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко.

Біля підніжжя гранітного постаменту — басейн. Довжина човна — 9 м, висота фігур: братів — 4.3 м, Либеді — 3.8 м.

Пам'ятник розташований на набережній Дніпра в Наводницькому парку, неподалік станції метро «Дніпро» та мосту Патона.

2.        Робота над твором. Іван Франко «Над Дніпром»

• Відповіді на запитання.

1. Яким було місце, де зупинилися поляни?
2. Як мудреці розтлумачили сон Кия?
3. Як було засновано місто Київ?

• Вибіркове читання.

3. Ріки України. (Слайд 7)
   1.        Розповідь вчителя.

Природа України – багата та різноманітна. У нашій країні тече багато річок. Найбільш велика з них це Дніпро вона впадає у Чорне море, а сама маленька - це Дунай. Українські річки- це здебільшого довгі водні артерії, що течуть переважно з півночі на південь до Чорного й Азовського морів. Влітку люди приїздять до річок щоб охолонути , відпочити від спеки та праці. Взимку щоб надягти ковзанки та покататися но льоду. Багато людей вдячні річкам бо вони поїли худобу, поливали свої городи та поля. Річки це скарб нашої країни .

2.        Робота над твором. Олесь Лупій «Дорожчої нема»

• Відповіді на запитання.

1. Які ріки України згадує поет?
2. Що ви знаєте про свою Батьківщину?
3. Чому всі люди люблять свою Батьківщину?

• Вибіркове читання.

4. Українська держава. (Слайд 8)

День Незале́жності Украї́ни — державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.

Загалом основні святкування на державному рівні проходять у Києві, де традиційно Президент України дає урочистий прийом до Дня незалежності. Також перші особи держави покладають квіти до пам'ятників видатним українцям (переважно, до пам'ятників Володимиру Великому, Богдану Хмельницькому, Михайлові Грушевському і Тарасу Шевченку) та беруть участь в молитві за Україну, що традиційно відбувається у Софії Київській за участі представників усіх конфесій, наявних в Україні.

Упродовж кількох останніх років до Дня незалежності України в столиціУкраїни Києві проводилися військові паради (1998, 1999, 2001, 2008, 2009роки ^[10]), а також організовувалися святкові концерти та урочистості. Щорічними атракціями до свята в столиці є Міська виставка квітів вПечерському парку, чиї схили на той час завжди вкриваються барвами яскравих квітів, що в сукупності формують різні приурочені до свята зображення, та великий святковий концерт. Святкування увінчується ввечері святковим феєрверком.

5. Державні символи України. (Слайд 9)

Розповідь вчителя.

Державна символіка України формувалася не одне сторіччя. В її основі лежать традиції, культура та історія нашої держави. Що ж належить до державної символіки і що вона означає?

Прапор

Державна символіка України включає жовто-сині барви. У старовину слово «барва» означало не тільки колір, а й одяг, за яким визначалася належність людини до певної групи. В українців національною барвою стала жовто-синя. Насамперед вона з’явилася у розписах церков та у церковних речах – ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Пізніше у творах мистецтва – мініатюрах і прикрасах, у гербах українських земель. Ще не об’єднані в єдину державу Київщина і Галичина мали своїми гербами золотого тризуба на голубому полі та золотого лева на голубому полі. 
          Жовто-синя барва була настільки усвідомленою як національна, що першим парламентом України – Центральною Радою у 1917 році без жодного сумніву було узаконено жовто-синій прапор як державний символ.

Герб

Малим гербом нашої держави є тризуб. Звідки і коли вперше з’явився він в історії України? Перша літописна згадка про тризуб датується Х століттям. Це був великокнязівський знак. Його зображення знаходимо на печатці Святослава Ігоревича. Пізніше знак тризуба карбується на срібних монетах великого князя Київського Володимира Святославовича.

         Тризуб символізує трійцю життєтворчих енергій, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду і Життя). Саме тому тризуб ми можемо зустріти на цеглі Десятинної церкви, що знаходиться у м. Києві, на плитах Успенської церкви у м. Володимирі-Волинському. Його зображення присутнє також на варязьких мечах, в гербі французької королеви Анни, на надгробку св. Еріка у Швеції. Український народ сприймає тризуб і як оберіг. Знак тризуба зображався в орнаментах тканин, килимів і навіть на посуді.

Гімн

Національним гімном України є вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», покладений на музику Михайла Вербицького. Вірш було написано у 1862 році, а вперше він був надрукований у львівському журналі «Мета» 1863 року. Отримавши популярність на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу і релігійних діячів того часу. Один з них отець Михайло (Вербицький), ще також знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, написав музику до нього. Вперше цей твір було використано як Державний Гімн у 1917 році.

У незалежній Україні музика Державного Гімну була затверджена Верховною Радою ще у 1992 році, згодом вона знайшла своє відображання і у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про Державний Гімн України», в якому встановлено, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського

1.        Робота над твором. Зірка Мензатюк «Український прапор».

 (Слайд 10)

• Відповіді на запитання.

1. Що намалювала Марійка?
2. Якого кольору український прапор?
3. Що означають кольори нашого прапору?

• Вибіркове читання.

6. Народні символи. (Слайд 11) (вінок, рушник, вишиванка)

Розповідь вчителя.

 Український вінок. Більшість із нас вірять, що певні речі, кожному свої, (медальйони, талісмани, іграшки, квіти, прикраси тощо) приносять удачу, тобто є своєрідним оберегом. Для українського народу здавна таким традиційним оберегом був вінок. Не лише дівчата прикрашали ним себе, а й досить часто його використовували як елемент декорування будинку.                                                    

      Зображення вінків завжди було на одязі, скатертинах, рушниках. І, звичайно, він є незмінним атрибутом свята Івана Купала, що відзначається 7 липня.

Український рушник. Рушник - ще один національний оберіг, народний символ України. Все життя українця пов'язане з рушниками.

       Хліб-сіль на вишитому рушнику - то висока ознака гостинності народу. Рушник на стіні - нeвід'ємний символ Хатнього інтер'єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля ганку на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, з ним з ним ходили доїти корову, з ним починали обжинки.

      Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого.

      Жінки ткали рушники в жіночі дні - середу, п'ятницю й суботу. Перший витканий рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи в руки, брала кухлик із водою і люб'язно пропонувала свої послуги.

      Старі люди говорили: "Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати - буде чим гостей шанувати".

Українська вишиванка. Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами. Сьогоднішня українська вишивка — результат унікальної духовно-матеріальної еволюції нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою.

1.        Робота над твором.

• Відповіді на запитання.

1. Які квіти вишивали на рушниках?
2. Чому саме ці?
3. Що символізували ці квіти?

• Вибіркове читання.

7. Походження українських імен і прізвищ.

• Відповіді на запитання.

1. Як утворились українські прізвища?
2. Про які згадано в оповіданні Сергія Ільницького «Веселе ремесло»?
3. Подумайте, як утворилось ваше прізвище?
4. Розкажіть про себе: хто ви. Використайте слова дідуся, які він сказав Петрикові Козаченку. (Анатолій Григорук «Дивовижні імена»)

V. Підбиття підсумків уроку

Чи уважні ви читачі. (Слайд 12)

1. Що вам відомо про державні символи України?
2. Що вам відомо про народні символи України?
3. Як їх шанують у вашій родині?
4. Чи усвідомлюєте ви себе маленькими громадянами України?
5. Які ваші обов’язки перед Батьківщиною?
6. Які рослини оспівує наш народ?
7. До якого твору можна підібрати прислів’я: «Кожен кулик своє болото хвалить». Чому герої твору повернулися в рідний край? (Наталя Забіла «Вередливі жабки»
8. Назвіть авторів таких творів: (Слайд 13)

«Дорожчої нема» - Олесь Лупій;

«Український прапор» - Зірка Мензатюк;

«Дивовижні імена» - Анатолій Григорук.

V. Домашнє завдання. (Слайд 14)

Розділ 6. Рідна домівка найкраща, с.101 - 117