Урок позакласного читання. Поетичний вернісаж "Дивовижний та неповторний світ поезії Наталії Забіли"

Про матеріал

Ознайомити учнів з творчістю Наталі Забіли; удосконалювати вміння виразно читати поетичні твори; збагачуваним словниковий запас учнів; розвивати мовлення, пам'ять, уяву; виховувати любов до рідної мови, природи.

Перегляд файлу

Тема. Поетичний вернісаж «Дивовижний та неповторний світ поезії Наталії Забіли.

Мета: ознайомити учнів з творчістю Наталі Забіли; удосконалювати вміння виразно читати поетичні твори; збагачуваним словниковий запас учнів; розвивати мовлення, пам'ять, уяву; виховувати любов до рідної мови, природи.

Хід заходу

Ведучий 1.  Доброго дня, дорослі та діти!

Ведучий 2.  Привіт, дівчата та хлопці!

Ведучий 1. Запрошуємо вас на поетичний вернісаж.

Ведучий 2.  Сьогодні ми з вами ознайомимося з творами однієї чудової людини.

Ведучий 1. Це жінка. Її цікаві вірші, оповідання, казки знають дорослі та діти. Ведучий 2. Українська письменниця, поетеса Наталя Львівна Забіла.

Ведучий 1. Наталя Забіла народилася 5 березня 1903року  в Петербурзі у дворянській родині, де любили музику, поезію. З раннього дитинства дівчинці запам’яталися білі ночі, надокучлива мжичка і  цікаві батькові спогади про славетних предків-українців – діда та прадіда.

Ведучий 2. «Нас у родині було семеро сестер і братів, я по старшинству друга. Мама не вміла співати, а, укладаючи нас спати, читала вірші, яких знала напам’ять безліч. Це було для нас найулюбленішою розвагою», так написала у своїх спогад Наталя Львівна. Росла Наталя переконаною, що уславить свій рід: досконало знала мови, грала на фортепіано, віршувала.

Ведучий 1. 1917 року сім’я  переїжджає в Україну й оселяється в невеличкому селищі Люботин Харківської області. Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити. 17 – річною дівчинкою Наталя учителювала й одночасно вчилася у Харківському інституті народної освіти.

Ведучий 2. Писати вірші, казки та оповідання Наталя Львівна почала ще в дитинстві. Згодом писала і для дорослих, і для дітей. Але саме дитячою письменницею вона стала завдяки збірці «Ясоччина книжка».

Ведучий 1. Наталя Забіла  не лише відома поетеса, а й талановита казкарка. Вона вважала, що твори для дітей обов’язково повинні мати щасливий кінець.

Ведучий 2.  Поетеса успішно перекладала твори з російської, французької, польської та інших мов. Вірші та казки письменниці перекладено багатьма мовами.

Ведучий 1. Наталя Забіла створила «Веселу абетку» , з якою дітям легко і цікаво вивчати літери. Крім того вона була автором підручників «Читанка» для 2 та 3 класів, які перевидавалися кілька разів.

Ведучий 2. Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою.»

Ведучий 1. У 1972 році письменниця  була відзначена літературною премією імені Лесі Українки за фантастичну п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти».

Ведучий 2. Наталя Забіла   вела громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів…

Ведучий 1. 6 лютого 1985 року у Києві перестало битися серце  82 – річної  Наталі Львівни Забіли. Але її поезію пам’ятають багато поколінь.

Ведучий 2. Учні третього класу запрошують вас на поетичний вернісаж «Дивовижний та неповторний світ поезії  Наталі Забіли», який присвячений 115-річчю від дня народження.

Танець «Вальс»

Ведучий 1. Тільки сонечко пригріло – 
  І розтанув килим білий.
  Клен радіє: певно, зна – 
  В гості йде до нас … ВЕСНА.

Ведучий 2. Запрошуємо вас ознайомитися з поезією Наталі Забіли. Поринемо у весняний диво грай.

 

Учень 1. Весна

 


Ось іде весна ланами, 
Перелогами, лісами. 
Де не ступить - з-під землі 
Лізуть паростки малі.

 Як опустить вниз правицю - 
 Зеленіє скрізь травиця. 
 Як лівицю підведе - 
 Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька - 
У сережках вся берізка, 
До верби підійде - ба! - 
В білих котиках верба.

 А як здійме руку вгору 
 До блакитного простору - 
 З кожним помахом руки 
 Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти, 
Зеленіють в лісі віти. 
Все зелене, молоде... 
За весною літо йде!


 


Учень 2.  Барвінок

Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелеться
зеленим килимом до ніг.
 Воно під снігом і під кригою
 всю зиму зелень берегло
 і перше стрінуло з відлигою
 весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою
весна з′являється на світ.
І квітне радістю яскравою
барвінковий зірчастий цвіт.


 


Учень 3.  Білі котики

На  вербі,  на  пагіллі,
Білі-білі  котики.
Доторкнуться  лагідно
Лоскотливим  дотиком,
Доторкнуться  котики,
Білі,  невеличкі,
До  руки,  до  ротика,
До  моєї  щічки.
Відламаю  гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та  поставлю  в  пляшечку,
В  пляшечку,  в  водичку,
Щоб  листочки-стрілочки
Стали  розвиваться
На  вербовій  гілочці
У  моїй  кімнатці.


 


Учень4. Пташка

— Цвінь-цвірінь!
— Добридень, пташко!
— Цвінь-цвірінь!
— Весна прийшла.
Прокидаються комашки
від весняного тепла.
— Цвінь-цвірінь!
— Сідай на бильця...
— Цвінь-цвірінь!
— ...На ґанок мій.
Розправляй маленькі крильця,
сіре пір’ячко помий.
 Розкажи, з країв яких ти
 повернулася сюди?
 Ось для тебе хліба крихти,
 вдосталь чистої води.
На зелені свіжі віти
в наш садок лети, полинь!
— Цвінь-цвірінь!
—Розквітли квіти.
Сонце світить.
— Цвінь-цвірінь!


 

 


Учень 5. Два хлопчики

Два хлопчики,
Два хлопчики
Несли відро води.
Зустріли звіра сірого —
Розбіглись хто куди!
 Відерце перекинулось,
 І витекла вода.
 А сірий звір
 З-під кущика
 Лякливо вигляда.


 


Учень 6. Сонячно

— Чи добра погода? —
Спитала Маринка.
— На синьому небі
Нема ні хмаринки.
Всміхається сонце.
Усе зацвіло.
І ллється у вікна
Весняне тепло.
 А люди веселі
 Спішать працювати:
 Копати городи,
 Поля засівати,
 Щоб сил набирались
 Зернинки малі
 У сонцем зігрітій
 Вологій землі.
Яскраві кульбабки
На луках розквітли,
Підводять голівки
До сонця і світла.
На луки зелені
Біжить дітвора.
— Хороша погода!
Весела пора!

 


 

Учень 7.  Квіти
 


Під віконцями
на сонці
у весняному саду
у земельку,
як в постельку,
я насіннячко кладу.
 Сонце, смійся!
 Дощик, лийся!
 Линьте, краплі, до землі,
 щоб на грядах
 у зернятах
 кріпли паростки малі.
Прийде літо, 
будуть квіти,
будуть в мене восени
у віночку на голівці
чорнобривці запашні.


 

Учень 8.  Кульбабки


На леваду я пішла б,
Ціла купа там кульбаб —
Ніби сонечка малі
Посідали на землі.
 Я нарвала б тих квіток,
 Та сплела б собі вінок,
 Щоб і я була в вінку,
 Наче квітка на лужку.
Тільки вранці квіти всі
Умиваються в росі,
Росяна травичка —
Змокнуть черевички.


 

Учень 9.  Черепаха
 


На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

 Та це ж, звичайно, черепаха!
 І як вона прийшла сюди?
 Ой черепахо-бідолахо,
 ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!…

 А ми цю чорну боягузку,
 що вся сховалась під щитом,
 мерщій загорнемо у хустку
 і понесемо всі гуртом.

І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!

 


Ведучий 1. Запрошуємо Данила учня 1 класу Кременецької школи мистецтв, який заграє нам українську народну пісню «Лисичка».

Ведучий 2. Сонце дуже припікало,
  Встигли ягоди дозріти.
  Ми купались, загоряли,
  Бо було чудове … ЛІТО!

Учень 10. Червень


Той, хто бачив, як розкішні
маки вогняно цвітуть,
як в садках дозрілі вишні
аж гілки додолу гнуть,
той, хто в пору косовиці
на узліссі поміж трав
соковиті полуниці
в повні кошики збирав,
той розкаже сам, напевно,
чом це здавна між людей
на Вкраїні зветься Червнем
перший літній місяць цей.


 

Учень11. Лісова Криничка


На зеленій галяві,
Де рясна трава,
Дзюркотить криниченька
Чиста, лісова.

 До води схиляються
 Квіти запашні.
 Камінці поблискують
 В темній глибині.

Ми збирали ягоди,
Забрели сюди.
Відпочити в затишку
Сіли край води.

 Ходять в лісі шелести,
 Дзюркотить вода…
 Це казки криниченька
 Нам розповіда.


 

Учень 12. Метелик


Я біжу, біжу по гаю,
Я метелика впіймаю,
А метелик не схотів,
Геть від мене полетів.
Полетів він на лужок,
Заховався між квіток...
Я іду, іду, іду,
Метелика не знайду.

 


 

Учень 13. Водяна красуня


Глянь, яка красунечка 
Посеред ріки 
Розпустила весело 
Білі пелюстки. 
А над нею сонечко 
Й синява ясна, 
Пурхають метелики 
Білі, як вона. 
Може, їй з метеликом 
Високо в блакить 
Теж злетіти хочеться — 
Та не полетить!.. 

Бо її не випустить 
Чорна глибина! 
Бо вона прив’язана 
Коренем до дна... 


 

 

 


Учень 14. Горобчик і Котик

Горобчик-Молодчик сидів на дубку, 
А Котик-Воркотик лежав в холодку. 

Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз, 
А той як побачив, то й пурхнув униз! 

Коли ж і Воркотик додолу стрибнув, 
Горобчик-Молодчик угору майнув! 

Образився Кіт на Горобчика вкрай, 
А той йому каже: —Ану лиш, впіймай! 

Горобчик-Молодчик злетів на паркан, 
А Котик за ним, та й упав у Бур’ян! 

Горобчик на сміх бідолаху підняв, 
А Котик-Воркотик сказав йому: — Няв!

 

Учень 15. Хто кого злякався  ?


Білий котик спав на лаві 
Серед нашого двора. 
Прилетіла чорна гава 
Та як крикне раптом: 
— Кра! — 
Кіт прокинувся, злякався, 
Та в димар на хату — скік! 
Здивувалась чорна гава. 
— Де ж це білий котик зник? — 
Бачить гава: 
— Що то? Що то? — 
Враз вилазить з димаря 
Весь у сажі білий котик, 
Чорний-чорний, як мара!


 

Учень 16.  Клубочок


По лісі стежинкою 
Дівчинка йшла 
І раптом клубочок 
На стежці знайшла. 

Хотіла торкнутись — 
Ой, що ж то за жах! 
Цей сірий клубочок 
Увесь в колючках! 

Дівча від клубочка 
Відскочило вбік, 
А він ворохнувсь, 
Розгорнувсь 
Та й утік!.. 

Ну, хто догадається — 
Що ж то було? 
Який це клубочок 
Дівчатко знайшло? 


 

Учень 17. Андрійко йде по гриби


Андрійко нишпорить лісочком, 
У нього кошик у руці 
І гострий ножик, щоб грибочкам 
Зрізать дбайливо корінці. 

Їх рвати з коренем не треба! 
Коли ж про це забудеш ти, 
Грибки образяться на тебе 
І більш не схочуть тут рости. 

Он-он з травиці визирає — 
І тут грибок, і там грибок. 
Андрійко ходить та збирає, 
Дивіться — повен козубок!


 

Учень 18. Курочки


На подвір'ї курочки —
Ціпу, ціпу, ціп!
Ось Маринка й Юрочка
Кришать ціпкам хліб.
Ціпки бачать кришечки,
Дзьобики — тук-тук!
Весь шматок — ой лишенько!
Вихопили з рук


 

Учень 19.   Маслючок


Маслючок-малючок 
В капелюшку темнім — 
Між соснових колючок 
Виткнувся з землиці. 
І неначебто крізь пліт 
З подивом приємним 
Погляда собі на світ 
З-під м’якої глиці. 

Ось цвіте в ясній красі 
Квіточка осіння, 
Скаче зайчик в боснячок, 
Лізе жук яскравий... 
Ось відбилось у росі сонячне проміння... 
Все це бачить маслючок, 
Все йому цікаво!


Ведучий 1.  Юлія учениця 1 класу Кременецької школи мистецтв пропонує нам послухати «Собачий вальс» та «Ой, ти дівчино…».

Ведучий 2. В жовте лист пофарбувала,
  Урожай з  полів зібрала.
  Золотила вербам коси
  Чарівна цариця  … ОСІНЬ.

 

Учень 20.  Перше вересня


Жовтіє листя на тополі. 

Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
 З гілок тополь злітає листя,
 Кружляє й падає до ніг.
 Уперше діти урочисто
 Переступають цей поріг.


 

Учень 21.  Зіроньки


Ледве ясне сонечко 
Скотиться додолу, 
Ледве вечір присмерком 
Вкриє ліс і поле, 
Як на небі синьому, 
Понад цілим світом, 
Ми, веселі зірочки, 
Вогники засвітим. 

Безліччю ліхтариків 
Сяєм над землею, 
Сонну землю пестимо 
Ласкою своєю. 
У степах мандрівникам 
І плавцям у морі 
Ми дорогу вкажемо 
В синьому просторі. 
 

А маленьким діточкам, 
Що лягають спати, 
Ми хорошу казочку 
Будем повідати, 
Щоб їм сни приснилися 
Радісні й бадьорі: 
Квіти та метелики 
І блискучі зорі.


Учень 22.  Жовтень


Подивись: на видноколі
мов змінилися ліси.
Хто це їх у жовтий колір
так барвисто покрасив?
Ось край річки жовті клени
і берези золоті.
Лиш ялиночки зелені
залишились в самоті.
І пишаються дерева
золотим своїм вбранням.
– Це якийсь маляр, напевно,
догодити хоче нам.
А маляр цей –
місяць Жовтень –
у відерцях чарівних
жовту фарбу перебовтав
і розбризкує по них.


 

Учень 23.  Листопад


Вже з дерев злетіло листя,
наступає Листопад.
Сонце ллє над білим світом,
осяває голий сад.
Тільки це не літнє сонце,
в ньому вже тепла нема.
І настирливо в віконце
стукотить до нас зима.


 

 

Учень 24.   Дощ іде


Сьогодні за хмари

Сховалося сонце.

Краплинки дощу

Стукотять у віконце,

І стежить за ними

Маринка сумна:

— Погана погода! —

Зітхає вона.

Та квіти і трави,

Ковтаючи воду,

Шепочуть зраділо:

— Чудова погода!

Ми хочемо пити,

Щоб краще рости,

Свіжіш зеленіти,

Буйніше цвісти!

І в полі зеленім

Хвилюються сходи:

— Хороша погода!

Найкраща погода!

Ой дощику, дощику,

Лий, поливай,

Готуй для людей

Золотий урожай!


Ведучий 1. Учень 2 класу Кременецької школи мистецтв Едуард заграє нам «Сільський танець»  та «Північна зірка».

Ведучий 2. Все пухнастим снігом вкрила 
  Луки, річку, гай, дома... 
  Білий ліс і поле біле — 
  Значить, вже прийшла …  ЗИМА 
 

Учень 25.  Зима


Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці —
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.


Учень 26.  Випав сніг 
 


Вдягнувшись тепліше, 
Морозяним ранком 
Мариночка вийшла 
І стала на ганку. 
— Як гарно навколо! 
Все вкрилось кругом 
Пухнастим та чистим 
Блискучим сніжком. 

У білому вбранні 
Зелені ялини. 
Під сніг, як під ковдру, 
Сховались рослини, 
Щоб їх не дістали 
Морози страшні, 
Щоб взимку заснути 
Й ожить навесні. 

Ставаймо на лижі, 
Сідаймо в санчата, 
Берімо коньки, 
Щоб стрілою помчати! 
Хай щоки щипає 
Мороз жартома! 
Хороша погода! 
Весела зима.


 

Учень 27.  В лісі


Метелиця-хурделиця
Замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
Під соснами сніжок.
 Стрибають прудко білочки
 По соснах угорі.
 Напудрились на гілочках
 Поважні снігурі.
Зайчата стали білими, —
Ну зовсім наче сніг! —
Щоб в лісі не зуміли ми
Відшукувати їх.


 

Учень 28.  Ладки, ладоньки, ладусі


Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі, ладки!
Де були ви?
У бабусі.
Що їли?
Оладки.
З чим оладки? Із медком
Та з солодким молочком.
А де брали медок?
Діставали у бджілок,
У саду зеленому,
Під рясними кленами,
Під кленами,
Під липами,
Де ягоди розсипані.
Хто розсипав?
Гуси.
Хто збере?
Бабуся.
Хто поїсть?
Дитинка —
Дівчинка Маринка


 

Учень 29. Наша Ялинка


За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.
 Ми щасливії малята
 Найщасливіших батьків.
 Це ж для нас — веселі свята,
 Подарунки, сміх і спів.


 

Учень 30.  Пісенька


У нас сьогодні весело 
В дитячому садку: 
Ялиночку принесено, 
Поставлено в кутку! 
Так гарно-гарно прибрано 
Ялиночку у нас 
І блискітками срібними, 
І безліччю прикрас. 

Ялиночко, красунечко! 
Ліхтарики блищать, 
Хороші подаруночки 
Під вітами лежать. 

А ми в долоні плещемо, 
Співаємо пісень. 
Нам дуже, дуже весело 
В такий веселий день!


 

Ведучий 1. Звучить   чарівна мелодія «Шумка».

Ведучий 1.  Стихають останні акорди музики, в уяві постають картини природи, а ми вдячні поетесі Наталі Забілі за її чудові твори.

Ведучий 2.   Твори добро для всіх,

  Завжди й повсюди.

  Твори добро

  В усяку пору й час, твори добро!

doc
Додано
27 листопада 2018
Переглядів
2527
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку