Ріжем сосни руді Від того проклятого року.Із пеньками смолистими Маєм також мороку. Стовбури ми ховаємо –Аж два метри сипкого піску…Та щоранку ми бачимо,Як вночі тут хтось босий ступа. На пісочку неторканому. Якась боса жіноча стопа…Бігли босі сліди,А пісок тільки спалено вився…А ми німо дивилися –От проява непевна яка!Може, мати ішла в саркофаг. До Валерія Ходемчука?
З вертольота її запримітили, Не одразу означиш словами,Де тополі іржаві, як мітли, Скрушно небо метуть головамиІ де сосни, дощами спалені……це стара в целофані,…корова на задньому плані…- Чого це Ви, бабо, з людьми не поїхали?Коли виселяли із зони село?-А я серед тої проклятої віхоли. Взяла і зосталась – синам на зло!
Чогось її било, термосувало, Душу закутувало сльотою,А згодом мов підказало:- Змий ти голову дощовою водою,Воно тобі і полегшає,..…Беззубо собі посміхнулась: Ну і дівка, до пари бісу!...- Дивились безодні зоряні Услід дорогому онуку… А сон таки справді справдився, А сон таки справді в руку!..
…не чіпайте мене. Я – трактористка. Кабіна герметизована – не для мене. Кожен день я ковтаю пилюку. З чорнобильськими радіонуклідами,.. Не чіпайте мене. Не кажіть мені того,Про що можна бодай мовчати…Прошу єдине – не брешіть. Розумієте, трактористка я, трактористка. Чорнобильська трактористка. Мені ще треба родити.
… бувало, й праску підключи –То заговорить і вночіСолодким голосом, будь ласка,Немов приймач, безсонна праска. Такий був славний славослов,Що як не стань – не лихослов!…та як здригнувся чорний атом,Він Матір згадує лиш матом,Він виїхав, а не утік,Як сам він в мікрофон прорік,Щоб перспективи вищі мати…
Цей хутір, хутірець, цей виселок села,І п’ять хаток у нім –І четверо без скла,А п’ята ще жива,Ще стежка йде туди,Й несе вряди-годи. Якесь відро води…А бабця у кутку…Взялася вмерти я,.. Сини всі розповзлись,Чортма і невісток…Зосталася сама,Мов на вербі листок…Лиш в руки я візьму. Цю свічку воскову –Вже, діточки, за мить. Уже я не живу. Сховаєте мене,Відразу ж пом’яніть –Он самогон в кутку. Он хліб. Самі візьміть…
…натреновані гуманісти. Прив’язали корову-помсту,Чорно-білу тільну корову. До чорних стрілчастих грат…Корова затято мукала,День і ніч ремигала надсадноІ жахала набряклим вим’ям –Тяжко їй далась демонстрація. А потім взяла й отелилась,Спородила ловкеньке телятко. Чорно-білий бичок звівсь на ноги –Назвали його Чорнобилем…
…Український поет Чорний Біль хотів на Набережній купити ікону…український поет Чорнобиль Лисуватий такий широколобий Все допитувався звідки ікона в Парижі Дивувався такій дивовижі Казав що Мадонна з Полісся Сердито він дуже вівся Бо казав що вкрали Мадонну…студенти Латинського кварталу гамірні з давніх-давен Палкі прихильники секс-рок-зірки Мадонни – Луїзи - Вероніки Чіконе – Пенн… волали що є сили…