Урок "ПРАКТИЧНА РОБОТА. ЛЕГЕНДИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ"

Сім довгих років провів в Іспанії король Карл. Великий імператор завоював її від краю і до краю, аж до самого моря. Нескореним залишався тільки місто Сарагоса; володів їм король Марсилий, не веровавший в істинного Бога і служив Магомета.Марсилий лежав на мармуровому ганку свого палацу тіні дерев і тримав рада зі своїми наближеними. Як врятуватися від essry Карла, як уникнути смерті і ганьби? Мабуть, один .лишь Бланкандрин, наймудріший з язичників, міг дати йому розумну пораду. Пішли Карлу побільше дорогоцінних подарунків,- сказав він Марсилию,- щоб йому було чим розплатитися з військом. Вмов його, щоб повернувся він до себе у Францію, в свій Ахен. При цьому обіцяй, що до дня святого Михайла ти підеш туди за ним і прийняти християнство. Щоб Карл легше повірив цій обіцянці, треба дати йому знатних заручників, і я перший жертвую своїм сином. Звичайно, може статися, що, коли настане день святого Михайла і Карл не побачить тебе в Ахені, він у гніві велить стратити наших заручників, вони загинуть лютою смертю, але зате Іспанія буде врятована від бід і страждань.Рада Бланкандрина був прийнятий, і король Марсилий, наказавши осідлати десять мулів, отриманих їм у подарунок від короля Сицилії, відправив до Карлу послів з олійними гілками - знаком покірності і світу. Так вони повинні були з'явитися до Карла і обдурити його, незважаючи на всю його мудрість.

У імператора було достатньо причин для радості і веселощів: він взяв Кордови і зруйнував її стіни й башти; воїнам його дісталася багата видобуток, а невірні або загинули від меча, або хрестилися.В саду, в тіні дерев, на білих килимах розташувалося воїни Карла і бавилися грою в кістки і шахи. Сам же Карл сидів у своєму масивному золотому кріслі під сосною, біля куща шипшини. В цей час з'явилися до нього посли від короля Марсилия з олійними гілками в руках і, зійшовши з мулів, виказали . йому усіляку повагу.Бланкандрин заговорив першим. Він сказав Карлу: .- Привіт тобі в ім'я великого Бога, якого ти поклоняєшся! Ось що велів передати тобі хоробрий , король Марсилий: гарненько довідавшись про твою віру, ; веде до спасіння душі, він захотів поділитися з , тобою своїми скарбами. Ти отримаєш левів, ведмедів і собак, сімдесят верблюдів і тисячу яструбів, чотири сотні мулів, нав'ючених золотом і сереб-ром, і п'ятдесят возів. Але досить довго залишався ти в нашій країні, і пора тобі повертатися в Аахен. Мій повелитель піде за тобою до дню святого Михайла, прийме твою віру, визнає себе твоїм васалом і з твоїх рук отримає Іспанію.Імператор не звик говорити наспіх, і тепер він опустив голову і задумайся.- Добре сказано,- відповів він нарешті послам,- але король Марсилий - мій заклятий ворог: як можу я покластися на ваші слова?- Ми дамо тобі скільки завгодно найзнатніших заручників,- відповідали посланці.- Ну, так, мабуть, Марсилий ще може врятуватися,- сказав Карл. Однак він не став поспішати з рішенням.Вечір був тихий та ясний. Карл наказав відвести на конюшню мулів, розкинути намет в саду і помістити в ньому на ніч послів, приставивши до ним дванадцять слуг. На зорі посли вирушили у зворотний шлях.Імператор, прокинувшись дуже рано, був присутній на обідні, а потім, зручно вмостившись під сосною, скликав на раду своїх графів і баронів,- Божевілля вірити Марсилию,- звернувся Роланд до свого дядька, короля, - Марсилию, який встиг вже довести нам своє віроломство! Згадай, що зробив він з своїми послами Базаром і Базилем, яких ти відправив до нього, повіривши його миролюбства? Він відсік їм голови! Ні, прошу тебе, продовжуй війну, веди своє військо до Сарагоссе і не знімай облогу, поки не помстишся за тих, кого убив цей негідник Марсилий!Глибоко замислившись, імператор мовчки теребив вуса і бороду. Безмолвствовали і інші, і тільки Ганелон звернувся до Карла з схвильованою промовою.- Остерегись, вірити безумцям! – вигукнув він.- Той не думає про своєму смертному годині, хто радив тобі відкинути пропозицію Марсилия, готового стати твоїм васалом, з твоїх рук отримати Іспанію і прийняти нашу віру. І герцог Нэмский, преданнейший з васалів, погодився з Ганелоном.- Марсилий переможений,- сказав він,- і благає про пощаду. Залишається тільки послати до нього одного з твоїх баронів, щоб припинити цю нескінченну війну.- Але кого ж ми пошлемо в Сарагоссу? - запитав імператор.Мудрий порадник герцог Нэмский, хоробрий Роланд, його благородний друг Олів'є і навіть реймский єпископ Тюрпин зголосилися прийняти на себе доручення до сарацину. Але Карл зупинив їх і наказав вибрати тільки одного з баронів.- У такому разі хай поїде мій вітчим Ганелон,- сказав Роланд,- краще нього не знайдете!- Так, так, він впорається з цією справою! - підтвердили інші.- Нехай йде Ганелон.Ганелон, почувши, що першим назвав його Роланд, спалахнув від гніву.- Це Роланд посилає мене на загибель? - воспокликав він.- Що ж, тим самим він назавжди втратив мою любов, так само як і його друг Олів'є, і всі дванадцять перів, так йому відданих. Ну добре, я піду, але, якщо Господь приведе мені повернутися, нехай він буде готовий до моєї «подяки», Він не забуде її до свого смертного години.Імператор подав Ганелону рукавичку на знак покладеного на нього доручення. Знехотя простягнув за нею Ганелон руку, і рукавичка впала на землю.- Поганий знак... поганий знак,- пронісся шепіт серед присутніх.- Це доручення, видно, заподіє нам великі біди.

ПОСОЛЬСТВО. ЗЛОЧИН ГАНЕЛОНА

Карл повертався до Франції переможцем. Він зумів підкорити Іспанію, забрати замки, захопити міста. Моя війна закінчилася,- сказав король і попрямував до милої Франції.День згасав, настав вечір. Треба було подумати про нічліг. Граф Роланд поставив свій прапор високо на вершині пагорба. Навколо нього французи розкинули свій табір.Тим часом військо невірних посувалось глибокими долинами - у кольчугах і шоломах, збройне щитами, шаблями та списами. На вкритих лісом гірських вершинах мусульманські вояки влаштували привал. Чотириста тисяч людина зачаївшись чекають сходу сонця. А французи між тим навіть і не здогадувалися про їх присутність.Світло померкло, настала чорна глупа ніч. Імператор Карл заснув, і сниться йому дивний сон. Він бачить себе в тісній ущелині зі своїм ясеновим списом в руках. І ось граф Ганелон вихоплює у нього це спис і приголомшує їм з такою силою, що іскри летять до неба.Але Карл спить, не прокидаючись.Тоді інший сон приснився йому; він у Франції, в своєму Ахені. Ведмідь прокушує йому руку до самої кістки. Потім з боку Ардена з'являється леопард і з люттю нападає на нього. Але з зали вибігає борзая собака, щодуху мчить до Карла, відриває праше вухо ведмедя і накидається на леопарда, «Ну,буде битва!» - вигукують французи і не знають, хто переможе.А Карл спить, не прокидаючись.Мине ніч, змінившись ясною зорею, і імператор гордо продовжує свій шлях. По повітрю линуть звуки труб- Панове барони! - говорить Карл.- Погляньте, ;- які перед нами гірські проходи і вузькі ущелини, і вирішіть, кого я поставлю в ар'єргард? Хтось повинен л охороняти наше військо!- Роланда, мого пасинка Роланда! – вигукує Ганелон.- Немає більш доблесного барона! У ньому спасіння твоїх людей.З презирством глянув на нього Карл:- Ти - уособлення самого чорта, і душа твоя повна смертельної ворожнечі. Хто ж буде тоді в авангарді?- Ожье пз Данії,- відповів Ганелон,- краще нього ніхто не впорається з цією справою!Граф Роланд, почувши, що Ганелон запропонував дати йому ар'єргард, поспішив подякувати вітчима і висловити королю свою готовність до останньої краплі крові прикривати військо Карла і захищати обоз.Але імператор мовчав, опустивши на груди голову і мнучи свою бороду: він не міг втриматися від сліз. Нарешті він звернувся до свого племіннику, пропонуючи йому половину всього французького війська. Але граф відповідав, що він не може змінити честі свого роду і залишить собі тільки двадцять тисяч хоробрих французів. Сміливо йди вузькими ущелинами, король. Поки я живий, тобі нема кого боятися.Граф Роланд піднявся на вершину пагорба, надів свою саму міцну броню, шолом, пристебнув свій меч Дюрандаль з золотою рукояттю і закинув за спину сагайдак, розписаний квітами, сів на свого коня Вейля-лантифа і взяв в руки спис з прикріпленим до нього прапором. До нього приєдналися Олів'є і м I югие інші улюбленці короля, навіть єпископ Тюрпин.- Піду й я,- сказав Теофіл,- я васал Роланда і не можу залишити його.Коли вони вибрали собі двадцять тисяч воїнів, Роланд підкликав до себе Готьє і сказав:- Візьми тисячу французів з нашої власної французької землі і займи з ними всі ущелини і висоти, щоб імператору не довелося терпіти шкоди.- Я зобов'язаний це зробити для тебе,- відповідав Готьє і з тисячею французів, заглибився в гори. Він повернеться не раніше, ніж втратить сімсот бійців. Король Бельфер-на Альмарис в тст же день дасть йому відчайдушну битву.Карл увійшов в долину Ронсеваля. Барон Ожье вів авангард, і ніякої небезпеки не передбачалося з цієї сторони; у тилу ж був Роланд з Олів'є, дванадцятьма перами і двадцятьма тисячами природних франків. Допоможи їм Бог! Їх чекає страшна битва! І Ганелон знає це, негідник і зрадник, але він за золото продав своє мовчання і не скаже ні слова.Високі гори, і темні долини; чорні скелі, і страшні вузькі ущелини. В той же день не без праці пройшли з ним французи. Але коли вони побачили, нарешті, Гасконь, землю їх повелителя, вони згадали свої землі і будинки, своїх дружин і дочок і заплакали від радості. Але всіх більше хвилювався Карл, який залишив свого племінника в ущелинах іспанських гір; з Роландом залишилися дванадцять перів і двадцять тисяч французів. Вони не знають страху і не бояться смерті. І Карл тужливо смикає свою бороду, з очей котяться сльози, і він закривається своїм плащем. Поруч з ним їде герцог Нэмский.

- Що так турбує тебе? - ставить він питання королю.- Треба питати про це? - відповідає Карл.- Моє горе так велике, що я не можу не плакати: Франція загине через Ганелона. Сьогодні вночі я бачив уві сні, що Ганелон зламав спис у моїх руках, той самий Ганелон, що змусив мене залишити в ар'єргарді мого племінника. Мені довелося покинути Роланда під вражою землі. Що буде, якщо я втрачу? На світі немає йому подібного!Карл Великий, томимый поганим передчуттям, не може втриматися від сліз, і сто тисяч французів зворушені його горем і охоплені дивним страхом за Роланда. Хоч вони ще й не знають, що його зрадив цей негідник Ганелон: що він отримав від короля невірних щедрі дарунки - золото і срібло, тканини і шовкові одягу, коней та мулів, верблюдів і львів...І ось Марсилий скликає своїх іспанських баронів, графів і герцогів з емірами та графськими дітьми. Він збирає їх в три дні до ста тисяч, і по всій Сараго-ссе лунає бій барабанів. На вершині найвищої вежі споруджують статую Магомета; жоден мусульманин не проходить повз, не вклонившись їй. Потім невірні нескінченним потоком спрямовуються через всю країну, по горах і долинах. Нарешті вони бачать прапори французів. Це ар'єргард дванадцятьох товаришів, і сарацини не пропустять нагоди битися з ним!Попереду всіх рухається племінник Марсилия верхи на мулі і поганяє його палицею. Зі сміхом звертається він до дядька, просячи в нагороду за службу доручити саме йому вразити Роланда. І Марсилий передає племіннику свою рукавичку. Племінник Марсилия з перчаткою в руці просить дати йому ще одинадцять баронів, щоб помірятися силами з дванадцятьма перами.- Вперед, племінник,-- каже йому брат Марсібів,- йдемо разом, і горе ар'єргарду Карла Великого!Король варварської землі Корсаблнс, з душею зрадника, мовить, однак, як справжній васал: За все золото світу я не погоджуся показати себе боягузом і битимусь з Роландом, якщо тільки мені вдасться його знайти!За ним, піший, несеться швидше кінного Мальприм Бригальский і, з Марсилием порівнявшись, воеклицает:- Йдемо в долину Ронсеваля, і смерть Роланду,якщо він мені попадеться!Поспішає до них і емір з Бадагера, красень собою, з особою гордим і ясним, справжній барон, якби він був християнином. Всі біжать до племіннику Марсилия і загрожують, Роланду смертю.Так зібралися дванадцять перів короля Марсилия; вони беруть з собою сто тисяч сарацинів, які прагнуть в битву, і озброюються, віддалившись в сосновий ліс. Вони надягають свої сарацинские обладунки, все на потрійний підкладці; на голови одягають сарацинские шоломи і пристібають до пояса розжарені шаблі. Яскраво блищать їхні щити і списи; по повітрю майорять триколірні прапори.Спішившись зі своїх мулів, вони пересідають на коней і рухаються щільними рядами... День був ясний, і зброю невірних блищало в сонячних променях. Від звуку тисячі мідних труб здригнувся повітря.- Друзі мої,- вигукнув Олів'є.- Здається мені, не минути нам бою з сарацинами!- Дай Бог,- відповідає Роланд,- наша обов'язок відстоювати тут короля: всі ми повинні зносити заради нашого повелителя, треба терпіти нам і спеку, і холод, і рани, і каліцтва. Наша справа - наносити молодецькі удари, щоб не склали про нас поганий пісні. І вже, звичайно, не я подам приклад боягузтва.

Олів'є, піднявшись на порослу мохом скелю, обкидає поглядом зелену долину, бачить все мусульманське військо і кличе Роланда.- Який шум, що доноситься до мене з боку Іспанії! - говорить він.- Скільки блискучих збруї і блискучих щитів!.. Погано доведеться нашим французам! Все це по милості негідника Ганелона: він змусив доручити нам це справа.- Мовчи, Олів'є,- відповів Роланд - Ганелон - мій вітчим, і я не хочу чути про нього нічого поганого.Варто Олів'є на високій скелі. Звідти відкривається йому все іспанське царство і велике! сарацин; сяють їхні золоті шоломи, посипані коштовним камінням, розшиті обладунки, щити і списи, майорять прапори; не злічити їх батальйонів, не окинути оком всього війська! Олів'є, приголомшений, спустившись зі скелі, підійшов до французів.- Стільки нехристів побачив я, як ніхто на світі. щонайменше сто тисяч. Бітва, велика битва належить вам! Дай вам Бог сили, французи! Тримайтеся міцніше і не здавайтеся!- Хай буде проклятий той, хто побіжить,- відповідали французи,- ми всі готові лягти до останнього!