Урок "Практичне заняття «Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики»

Практичне заняття «Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики»

1. Завдання на розвиток просторової компетентності.

  В архіві, шукаючи матеріал до доповіді «Національне відродження на українських землях у складі Російської імперії»,  ви натрапили на карту ХІХ століття. У доповіді переважає думка, що на той час був слабким український визвольний рух. Чи зміниться ваша думка після опрацювання матеріалів карти? Назвіть суспільно-політичні організації та центри їхньої діяльності. Зробіть висновок про рівень культурницького етапу.

2. Завдання на розвиток хронологічної компетентності.

  Розташуйте і визначіть події, які відображають ілюстрації у хронологічній послідовності. Позначте їх на лінії часу.

3. Завдання на розвиток інформаційної компетентності.

  Перед вами історичні документи. Проаналізуйте їх за поданим планом:

1. Який період та події висвітлюють дані історичні джерела?
2. Дайте власну оцінку документам.
3. Як дані документи вплинули на становище українського населення?

Документ 1

  «Давно вже тривають суперечки в нашій пресі про можливість існування самостійної малоросійської літератури. Приводом до цих суперечок служили твори деяких письменників, які відзначалися більш чи менш примітним талантом або своєю оригінальністю. Останнім часом питання про малоросійську літературу набуло іншого характеру внаслідок чисто політичних обставин, що ніяк не стосуються власне літературних зацікавлень. Колишні твори малоросійською мовою були розраховані лише на освічені верстви південної Росії, нині ж прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на масу неосвічених, і ті з них, які прагнуть до здійснення своїх політичних задумів, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, за видання книжок для початкового читання, букварів, граматик, географій і т. ін. Серед подібних діячів траплялось немало осіб, на злочинні дії яких були заведені слідчі справи особливою комісією. Цей останній має особливі застереження щодо дозволу на згадані видання, беручи до уваги такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не дозволено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не вирішене, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, що часто висловлюється в пресі. Вони досить обґрунтовано доводять, що ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя їх, вживане простолюдом, є ні чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі; що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, яке вигадують для них деякі малороси, і особливо поляки, — так звана українська мова. Особам того гуртка, який силкується доводити протилежне, більшість самих малоросів докоряє сепаратистськими задумами, ворожими до Росії і згубними для Малоросії.

  Беручи до уваги, з одного боку, існуючий тривожний стан суспільства, збуреного політичними подіями, а з іншого боку, беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало ще остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, аж до майбутнього розгляду [даного питання] міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду та шефом жандармів щодо друкування книг малоросійською мовою, надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропуск же книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити. Це розпорядження було подане на найвищий розгляд царя імператора і Його Величність зволив надати йому своє монарше схвалення».

Документ 2

  «Госуд. імп. в 18/30 день минулого травня 1876 височайше наказав:

1. Не допускати ввозу в межі Імперії без окремого на те дозволу Голов. Упр. будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном малоросійською говіркою.
2. Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки історичних документів і пам’яток і творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні безумовно додержувати правопису оригіналів; не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису.
3. Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоросійському наріччі, а також друкування на ньому текстів до музикальних нот;
4. Припинити видання газети «Киевский телеграф».

4. Завдання на розвиток мовленнєвої компетентності.

   Прочитай текст, який висвітлює події польського повстання 1863 – 1864 років. Які наслідки воно мало для України?

   Уяви, що ти поляк – учасник повстання. Підготуй виступ, щоб заохотити українців до участі у повстанні. Виголоси промову перед однокласниками. Скористайся текстом.

  Обурений насильницьким поділом його території і ліквідацією самостійної держави, протестуючи проти тяжкого національного гніту, польський народ не припиняв боротьби за своє визволення. На початку 60-х років 19 століття визвольний рух охопив значні маси польського населення. Велику увагу приділяли керівники руху Правобережній Україні. Це зумовлювалось, по-перше, тим, що на Правобережжі, на відміну від інших районів України і Росії, був чималий прошарок польського населення (485 тис. чоловік, або 9,2%), зокрема дворянства, яке поділяло погляди й прагнення прихильників визвольного руху в самій Польщі. Зосереджуючи в своїх руках понад 80% усіх приватновласницьких земель та більшу частину матеріальних ресурсів краю, ця частина дворянства, за задумом польських повстанців, могла стати значною опорою в їх боротьбі. По-друге, Правобережна Україна, яка перебувала раніше під гнітом панської Польщі, розглядалася частиною польських повстанців, що поділяли великодержавну програму дворянської знаті про відновлення Польщі в кордонах 1772 р., як її провінція і входила в сферу їх територіальних претензій. І, нарешті, по-третє, беручи курс на залучення населення Київської, Подільської і Волинської губерній до польського національно-визвольного руху, його організатори («червоні») виходили також з того, що тим самим вони зможуть у потрібний для них час відвернути певні сили царської армії від придушення повстання в Царстві Польському. Взявши курс на підготовку збройного повстання, польські патріотичні організації розгорнули у Правобережній Україні діяльність, спрямовану насамперед на залучення до участі у визвольному русі місцевого польського населення. Вони розповсюджували у великій кількості патріотичну літературу, заборонену царською цензурою, вербували нових членів повстанських загонів, збирали кошти для придбання зброї й військового спорядження, організовували маніфестації протесту проти національного гноблення тощо. Учасники польського визвольного руху добре розуміли, що успіх майбутнього повстання у великій мірі залежатиме від тієї позиції, яку займуть місцеві селяни. Тому повстанці вживали заходів до залучення їх на свій бік і з цією метою поширювали серед них такі відозви, листівки і прокламації, як «До козаків, що тепер селяни», «Брати поляки, русини і литовці» та ін., а також відвідували сільські сходи, де відкрито закликали селян до спільної боротьби проти царизму. Загалом пропаганда проводилася широко, але її вплив на селянські маси був слабкий. Це пояснюється як соціальною і становою різнорідністю учасників руху, так і зв'язаною з цим відсутністю в його середовищі єдності поглядів на аграрне, національне й деякі інші програмні питання.

5. Завдання на розвиток логічної компетентності.

  На основі історичних джерел вибудуй логічний ланцюжок, який показав би внесок громадівців у національне відродження на українських землях.