Урок "Права жінок. Рабство та його сучасні прояви"

Тема: Права жінок. Рабство та його сучасні прояви

Мета: привернути увагу учнів до порушення прав жінок в Україні, до сприйняття явища торгівлі людьми як комплексної проблеми; ознайомити учнів з основними шляхами потрапляння українських громадян до тенет торговців людьми, з діючим національним та міжнародним законодавством з проблеми торгівлі людьми, навчити вирізняти різні види  оголошень;               виокремити основні моменти, на які потрібно звертати увагу при виїзді за кордон; розвивати навички безпечної поведінки; формувати почуття співпереживання та поваги до прав інших людей; виховувати толерантне ставлення до представників іншої статі, що потерпають від насильства.

Тип заняття: виховний захід

Форма проведення: круглий стіл

Обладнання: ілюстрації, Конституція України, Кримінальний кодекс України, декілька наборів оголошень у газе­тах (із закресленими назвами та адресами фірм) про працевлаштування або навчання за кордоном, шлюбних агенцій; маркери, фліп-чарт, картки.

«Торгівля людьми є злочином,

який порушує права людини»

                         Террі Девіс

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

ІІ. Вступне слово вчителя                         Згадаємо 15-16ст.:

                                        Зажурилась Україна,

                                        Бо нічим прожити,

                                        Витоптала орда кіньми

                                        Маленькії діти,

                                        Котрі молодії – у полон забрано

                                        Як спіймали, то й погнали до пана до хана.

Часи турецької неволі давно минули, але замість турків-османів з’явилися власники притонів, сутинери, хакери та ін., що заважає жити.                                                                                                  У кожного з вас своя стежка, свій шлях до мети. І щоб із вами не трапилася біда, яка ставить людину в залежність від обставин, ви повинні добре знати – рабство в третьому тисячолітті існує і сучасний прояв його – це торгівля людьми. Обговорення проблеми сучасності допоможе підвищити рівень ваших знань стосовно прав людини, сприятиме вихованню поваги до людської гідності та особистості.

ІІІ. Мотивація діяльності учнів                       2 грудня – Міжнародний день боротьби проти рабства. Рабовласництво, в традиційному розумінні цього слова, і сучасне рабовласництво серйозно розрізняються. В умовах «класичного» рабства рабовласник мав легальні права на раба, який розглядався як рухоме майно. Це, у свою чергу, забезпечувало достатньо високу ціни на рабів, що не дозволяло отримувати надвисокий прибуток від використання раба.                                                                                                                                                          «Нове» рабовласництво не має юридичної бази – у всіх країнах світу воно заборонене. Але, в деяких країнах світу раба можна купити менш, ніж за 100 доларів або обміняти на козу. Отже, сьогодні ми будемо говорити про трагедію сучасного суспільства – торгівлю людьми.

ІV. Основна частина. Виступи учнів.       Доповідь 1. Рабство: реальна дійсність. Рабство було першою з проблем у галузі прав людини, яка викликала серйозну міжнародну стурбованість. І все ж, не дивлячись на загальний осуд, навіть у кінці XX століття практика, подібна до рабства, як і колись, залишається серйозною та нагальною проблемою.                                                        Сьогодні під слово “рабство” підпадає цілий ряд порушень прав людини. Окрім рабства в його традиційному розумінні та работоргівлі, ці зловживання охоплюють торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевого каліцтва дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми та людськими органами, експлуатацію проституції та деякі види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів.                                                                                                                                            Практика, подібна до рабства, може бути прихованою. Це ускладнює отримання чіткої картини щодо масштабів сучасного рабства, а також виявлення такої практики, покарання за неї чи її викорінення. Ця проблема посилюється тим фактом, що жертвами зловживань, подібних до рабства, як правило, є вихідці з найбідніших та найбільш вразливих соціальних груп. Страх і необхідність вижити змушують їх мовчати.                                                                                                                                                          Однак маємо достатньо свідчень, які вказують на те, що практика, подібна до рабства, є досить поширеною:         

• Щороку в рабство потрапляють 600-800 тисяч осіб;
• Близько 12 млн. людей у світі займаються примусовою працею;
• Жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн.дітей. ( Сл.4-5 )
• Україна виступає країною походження, призначення і транзиту ( до Західної Європи, США, Австралії, Ізраїлю)                                                                                                  Доповідь 2.  Торгівля людьми: поняття, ситуація на національному рівня.

Торгівля людьми визначається як «всі дії та відповідні наміри, пов'язані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:                                          а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);                                                                                                                                            б) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству» .                                                                                                  в) коментарях до визначення торгівлі людьми роз'яснюється, що процес торгівлі може включати особу або групу осіб, починаючи з вербувальника і закінчуючи останньою особою, яка купує або отримує жертву (як-от власник секс-магазину). Це може бути особа, яка утримує людину в умовах рабства або застосовує по відношенню до неї методи, тотожні рабству, примусову або кріпацьку працю, наприклад, примусове використання в легкій, сільськогосподарській, риболовній галузях, секс-індустрії або в жебракуванні, в роботі служницею або в примусовому шлюбі, де жінок утримують як віртуальних ув'язнених. Постійно зґвалтовані "чоловіками", вони часто використовуються для примусової вагітності, з метою забезпечення "чоловіків" дітьми. Визначення торгівлі не вимагає перетину державних кордонів. Велика кількість випадків сучасної торгівлі відбувається під час переміщення людей з одного регіону до іншого в межах однієї країни. І такі потерпілі страждають від насильства не менше від тих, яким доводиться перетинати кордон.              Як правило, ошукування полягає в дезінформації щодо умов праці або характеру роботи, яка буде виконуватися.                                                                                                  Поняття «торгівля людьми» охоплює  широке коло соціальних явищ. Об'єктами цього злочину можуть бути будь-які особи незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою понадексплуатації, діти - з метою використання у жебрацтві, будь-які особи - для вилучення та трансплантації органів.                                                                                                  Складовою частиною злочину «торгівля людьми» є торгівля жінками. Метою торгівлі жінками можуть бути:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- сервітюд ;

- насильницьке використання в домашньому господарстві;

- насильницьке використання в промисловому або сільськогосподарському секторах;

- народження дитини примусово або на замовлення;

- використання в легальному та нелегальному сексуальному бізнесі.

Зведення феномена торгівлі людьми до торгівлі жінками характерно для Конвенції ООН «Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами», яка була прийнята у 1949 році. Варто зауважити, що проституція та торгівля людьми - це не одне і те ж саме.

  Доповідь 3. Історичний аспект проблеми

Проблема торгівлі людьми не визнає державних кордонів, не робить різниці між розвиненими державами та державами, що розвиваються. Вона чудово адаптована як до бідності, так і до розкоші і стоїть перед народами, які втягнуті у військові конфлікти і які живуть мирно.                                                                                                  Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодої держави, нечисті на руку ділки організували кримінальний бізнес - запрошення українських громадян працювати за кордон, де вони зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі та тисячі для організаторів цього бізнесу. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок - як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Але, крім звичайної експлуатації, жінки стикаються ще з одною її формою - примусовою проституцією. В багатьох країнах світу популярним є сексуальний бізнес в його легальних та нелегальних формах. Він приносить величезні надприбутки порівняно з іншими сферами.                                                                      Чи вперше в Україні наприкінці XX століття виник промисел жінками?  Історичні і літературні джерела воскрешають давні події, коли українських дівчат і молодих жінок брали в полон у часи татарських або турецьких набігів. Звідси поява в українському народному епосі і художній літературі фігури «дівки-бранки». А це пов'язано з тим, що у ХV-ХVІІ ст. українці були основним джерелом надходження рабів на татарські невільничі ринки в Криму, звідки їх розвозили по всьому Середземномор'ю. Татари укладали контракти на постачання певної кількості рабів, захоплення рабів було головним їх промислом. Умови життя рабів були дуже важкими, і багато хто з них намагався втекти, часто розраховуючись за це життям. Українців особливо цінували на невільничому ринку як «незіпсованих» та «нехитрих». За свідченням сучасників, коли в Кафу прибували раби з України, то аукціонер кричав голосно, що це раби найновіші, найпростіші, нехитрі, привезені з народу королівського (тобто Речі Посполитої).                                                                                    Найбільш дорогим людським товаром у татар вважалися українські жінки. Полон і продаж у рабство були звичайним явищем в долі жінок-українок. Потрапляючи в полон, українська дівчина ставала «дівкою-бранкою», доля якої залежала від її зовнішніх даних. Доля красивих жінок була набагато кращою за долю чоловіків, що звичайно використовувалися в каменоломнях.                                                        Вперше термін «біле рабство» з'явився на початку XX століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу з цим явищем. В той час особлива увага приділялась жінкам з Великої Британії, яких змушували займатися проституцією в країнах континентальної Європи. Пізніше поняття білого рабства поширилось на загальне поняття торгівлі живим товаром. Ввезення жінок до країн як «наречених по листуванню», хатніми робітницями, офіціантками, танцівницями чи фотомоделями досить часто оберталося залученням їх до роботи в секс-бізнесі шляхом ошукування чи погроз.                                                                                                                                                                                                    Треба наголосити, що жінки, які вивозяться до іноземних держав з метою використання їх у секс-бізнесі, складають вкрай ізольовану та безініціативну групу. Порушення прав людини та насилля носять масовий характер. Жінки працюють 12-15 годин, а часто і цілу добу в секс-клубах, притонах чи бюро інтимних послуг, де власники, крім того, використовують їх прибиральницями, офіціантками чи хатніми робітницями. Обмеженням, шантажуванням та залякуванням сутенери повністю підкоряють їх собі. Зрозуміло, що в таких умовах особа потерпає від психологічних, моральних та фізичних випробувань. Одним із вагомих факторів є те, що досить часто особа знаходиться в державі нелегально. Офіційні документи, по яких вона в'їхала, втратили свій термін дії. (До більшості країн Західної Європи українські громадяни виїжджають по туристичних або гостьових візах, термін дії яких - 3 місяці. Такі візи не дають права на роботу). Крім того, майже у кожному випадку сутенери вилучають персональні документи (паспорти). Особу переконують (і воно насправді так і є), що лише той факт, що вона знаходиться на нелегальному становищі, може викликати багато наслідків: ув'язнення, депортація, штраф. Тому особа сама зацікавлена уникати контактів з представниками влади, що в свою чергу унеможливлює будь-який правовий захист. Враховуючи всі ці обставини, не дивно, що жертви секс-бізнесу дуже рідко наважуються називати імена своїх сутенерів та свідчити проти них у судах. Крім того, іноземна мова стає на перешкоді спілкування жертви та представників властей.                                                                                                                Доповідь 4. Причини виникнення цього явища в Україні

Торгівля людьми є одним з видів насильства щодо жінок. Цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства.

За даними експертів ООН, торгівля людьми є дуже прибутковою, а ризик для ділків - набагато менший або практично відсутній. Страждають від цього виду злочину, в першу чергу, жінки.

Боротьба з цим злочином, видом рабства, порушенням прав людини та проявом дискримінації жінки в сучасному світі вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

У міжнародних документах країни підрозділяються на три типи:

1) країни - постачальниці жінок на світові ринки сексуального бізнесу;

2) країни, через які здійснюється транзит жінок;

3) країни призначення, куди власне вивозяться жінки.

Пострадянські країни - це країни, з яких здебільшого здійснюється експорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу. В той же час вони є також транзитними для жителів азіатських країн, які намагаються потрапити до Західної Європи.              Пріоритетними країнами вивозу українських жінок є наступні: Туреччина, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Югославія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Сирія, Китай, Нідерланди, Канада, Японія.                                                                                                                                                                                                    Вести єдину державну статистику кількості проданих або обманутих жінок фактично неможливо. Для цього є об'єктивне виправдання: дуже складно вести подібну статистику тому, що багато жінок, які стали жертвами обману, не розповідають про це, щоб не бути осміяними або стигматизованими суспільством. Офіційні дані різних відомств також не відбивають масштабів розповсюдження в Україні явища торгівлі людьми.                                                                                                                              Хто ті дівчата, які потрапляють до тенетів торговців живим товаром? Якого віку та соціального походження? Яку мають освіту? Перша спроба намалювати демографічний портрет жінок, які стають жертвами торгівлі та міжнародного сексуального бізнесу, була зроблена під час дослідження, що проводилось в Україні в січні - червні 1998 року Міжнародною організацією з міграції. Вона показала, що це жінки 15-29-річного віку з середньою неповною або професійною освітою, здебільшого з невеликих міст України . Але такий загальний опис жінок, які належать до реальної групи ризику, не виключає представниць інших демографічних груп жінок.                                                                                                                                                                                      Серед причин поширення торгівлі жінками в Україні є як внутрішні, так і зовнішні чинники. Проаналізуємо їх більш детально.                                                                                                  - Дані досліджень, експертні оцінки, інтерв'ю з жінками свідчать, що на першому місці серед чинників, які змушують жінок до виїзду за кордон, стоїть скрутне економічне становище, практична неможливість отримати гідну роботу в Україні. Фемінізація бідності сприяє пошуку будь-якої праці і засобів покращення свого матеріального стану, навіть без врахування можливих наслідків. Дослідниці різних країн помітили, що в цій катастрофічній ситуації - бідності - жінки скоріше погоджуються на роботу, що не відповідає їх рівню освіти та кваліфікації, в той час як чоловіки вагаються. Зростає кількість сімей у найбільш проблемних країнах, де жінки є головними годувальницями сім'ї. Вони відчувають відповідальність за родину та дітей.                                                                                                                                                                                      - Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків посередників як в Україні, так і за її межами.                                                                                                                                                                                                    -  Велику негативну роль у поширенні в Україні злочину «торгівля людьми» відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, а також про наслідки нелегального працевлаштування за кордоном. Цю групу чинників можна назвати інформаційними.

За даними опитування (дослідження Міжнародної організації з міграції 1998 року) було з'ясовано, що основними країнами, в яких хотіли би працювати жінки (не в секс-бізнесі, а в інших сферах), є США і Канада (54%), Італія, Іспанія, Швейцарія, Франція (50%) та Німеччина, Нідерланди (36%). І це зрозуміло, тому що жінки обрали більш розвинуті в економічному плані та привабливі країни. Але, в той же час, це країни, в яких практично неможливо українським громадянам знайти легальну роботу. Як бачимо, бажання дівчат формуються не на основі реальних знань про можливості та умови праці за кордоном, а більше під впливом сторонніх знань та бажань потрапити до розвинутих та заможних країн..                                                                                                                                            - До правових чинників можна віднести відсутність працюючої системи, з одного боку, захисту потерпілих, недостатню захищеність українських громадян від рук торговців живим товаром як в Україні, так і за її межами, а з другого - покарання злочинців                                                                                                                                                                                                    - Важливими, але мало дослідженими є психологічні чинники: кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів і до зменшення самозахисту, погіршення психологічного стану жінок. За принципом "вже гірше не буде" жінки погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про їх наслідки.

Серед зовнішніх чинників слід відмітити як позитивні:

- відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»;

- спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці;

- зростання різниці між багатими та бідними державами;

- формування міжнародних кримінальних об'єднань;

- корумпованість працівників державних органів;

- лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу. Доповідь 5. Шляхи потрапляння українських громадян до тенет торгівців людьми                                                                                                                                                          Перш за все - це оголошення про працевлаштування за кордоном. Вони друкуються в усіх газетах, які пропонують роботу для громадян України.   В

В кожному номері друкується в середньому від 5 до 20 «слизьких» оголошень із запрошеннями для молодих та симпатичних жінок. Ось найбільш типові приклади, які дають інформацію для роздумів: "Високооплачувана робота в нічному клубі по контракту для молодих симпатичних дівчат. Проживання, апартаменти, повний пансіон. Наявність закордонного паспорта. Оплата від 2000 німецьких марок." І далі адреса місця, де проходить співбесіда з кандидатками. Або таке оголошення: "Запрошується танцювальний колектив для роботи за кордоном", телефон. І ще декілька подібних оголошень в одній і тій же газеті.                                                                                    Велика група їде за запрошенням випадкових "знайомих", іншими словами, через мережі посередників та постачальників, які не оформлені в легальні фірми (це другий шлях). Скажімо, за одну дівчину «торговець» отримує за кордоном від 200 до 5000 доларів (це залежить від країни, рівня посередника, умов угоди та «якості» товару.                                                                                                                                                                 Третім шляхом «вивозу» українських жінок за кордон є туристичні поїздки. На відміну від фірм, які працевлаштовують, тур фірми офіційно оформлюють туристичні візи, які не дають можливості легального працевлаштування, і тому українські жінки працевлаштовуються за кордоном нелегально на свій страх та ризик. Відповідальність за їх долі туристичні агенції не несуть.                                                                      Четвертий шлях вивезення - це шлюбні оголошення та контракти. Велика кількість українських жінок мріє одружитися з іноземцем - за даними дослідження Міжнародної організації з міграції - від 23 до 33% жінок. Існує практика запрошення жінок і дівчат через шлюбні агенції начебто для одруження.                                                              Є випадки (це п'ятий шлях) потрапляння до сексуального рабства навіть через Інтернет - всесвітню "мережу наречених", коли дівчата виставляють свої фотокартки на сторінки наречених.                                                                                                                                                          Шостий шлях - це система AU PAIR (з фр. au pair - няня). У світі ця система існує з 1960 року, але для українських громадян стала доступною лише кілька років тому. Система AU PAIR була розроблена з метою культурного обміну молоді. Основні вимоги: вік від 18 до 24 років і відсутність власної сім'ї та дітей. Система передбачає проживання в сім'ї, допомогу по догляду за дитиною і виконання поточних господарських справ (30 годин на тиждень).

  Витяг із доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Статистичні дані по нелегальній міграції та торгівлі людьми в Україні. Кількість трудових мігрантів з України коливається від 2 млн. до 7 млн. осіб. У Росії – 1 млн. українських громадян, а в сезонний пік – 3 млн. українців. Переважна більшість працює нелегально.                                                                                                                                                                         - Польща – 300 тис. осіб;                                                                                                                                             - Італія – 500 тис. осіб;                                                                                                                                                           - Чехія – 200 тис. осіб;                                                                                                                                                           - Португалія – 200 тис. осіб;                                                                                                                                             - Іспанія – 100 тис. осіб;                                                                                                                                             - Туреччина – 100 тис. осіб;                                                                                                                                             - США – 28 тис. осіб.                                                                                                                                             Реальна цифра – 5 млн. осіб. Якщо взяти до уваги, що в Україні налічується 28 млн. громадян працездатного віку, то кожен 5-й українець працює в іншій державі. Страшно! Жахливо! Неймовірно!                                                                                                                               Учитель. Пропоную вам подивитись фільм про жертв, які постраждали від рук трафікерів (торговцями людьми).                                                                                                                Етапи торгівлі людьми: Вербування    Переміщення   Передача людини   Одержання   Експлуатація                                                                                                                              Доповідь 6. Кримінальна відповідальність                                                                                                  Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.                                                                                                                                                                                      Наведена кількість вироків не збіжна із загальними чисельними показниками офіційних статистичними даних про судовий розгляд таких кримінальних справ, а є лише тією їх частиною, що була доступною до ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень України.                                                                                                                               Слід зауважити, що із загальної кількості підданих аналізу вироків 75 % (46 з 61) були постановлені у справах про торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, 14 % (9 з 61) – у справах про торгівлю дітьми, 8 % (5 з 61) – у справах про торгівлю людьми з метою трудової експлуатації та 1,6 % (1 з 61) у справі про торгівлю людиною, з метою вилучення органу.                                                                                   

Громадянин Ізраїлю, уродженець Харкова, не судимий, батько неповнолітньої доньки, був засуджений до 5 років позбавлення волі, але звільнений від відбування призначеного покарання у силу застосування ст. 75 КК України із встановленням максимально можливого іспитового строку у 3 роки, протягом яких він був зобов’язаний не виїжджати за межі України і періодично реєструватися у кримінально-виконавчій службі. Постає слушне питання про те, чи не надмірно м’який вирок судом був постановлений щодо особи, яка з метою незаконного збагачення шляхом здійснення торгівлі людьми, цілком усвідомлюючи протиправність і караність цього діяння, в 2011 р. у Харкові створила фіктивну модельну агенцію, у якій шляхом обману, під видом працевлаштування за кордоном, саме у модельному бізнесі, вербувала молодих осіб жіночої статі, привабливої зовнішності, одна з яких була неповнолітньою, та у злочинній змові з іншими особами переправляла їх за межі України до Росії, Об’єднаних Арабських Еміратів та Республіки Сейшельські острови, де їх піддавали інтенсивній сексуальній експлуатації, причому у найбільш брутальних її формах. З міркувань зрозумілих лише судді, за вчинення особливо тяжкого злочину, скоєного відносно чотирьох потерпілих, одна з яких була незайманою неповнолітньою, підсудний був підданий мінімальній санкції покарання, передбаченій ч. 2 ст.149 КК України, та ще й із звільненням від реального відбування покарання. Справедливо при цьому буде зауважити, що цим вироком суд задовольнив позовні вимоги трьох потерпілих про відшкодування засудженим на їх користь по 100 тис. грн. кожній за завдану моральну шкоду та однієї – у 200 тис. грн.  Можливо, загальний розмір – у півмільйона гривень – задоволеного судом позову на користь згаданих потерпілих за перенесені ними моральні страждання є адекватним характеру заподіяної шкоди, однак визначена судом міра покарання та ухвалене ним звільнення засудженого від його відбування з випробуванням, викликає непорозуміння та загалом формує негативне ставлення соціуму до органів судової влади.

  Гра «Що трапилось?»  Робота в парах. Кожен по черзі зачитує свою ситуацію і намагається визначити, чи є тут ознаки торгівлі людьми.                                                                      Приклади ситуацій:

 Ситуація 1. Юрій уже два місяці працює в Європі за туристичною візою. На початку другого місяця роботодавець сказав, що грошей не заплатить (експлуатація).              Ситуація 2. Михайло знайшов роботу в Росії за об'явою в газеті. Заплативши фірмі гроші за працевлаштування, він разом з 23 чоловіками поїхав до Росії. Представник фірми повинен був зу­стрічати їх на пероні, але ніхто не зустрів. У місті їх ніхто не чекав - роботи не було навіть для міс­цевих жителів (ошукування).              Ситуація 3. Знайомий Сергія запропонував заробити багато грошей на будівництві в Польщі. Потрібен тільки квиток, а там роботодавець відкриє їм робочу візу. Прибувши на місце, Сергій дізнався, що буде працювати нелегально. У нього забрали паспорт, з території не можна було виходити. Жив він у бараках, працював без вихідних 14-16 годин на добу (ситуація торгівлі людьми).                                                        Аналіз оголошень.Учнів розподіляють на малі групи, кожній групі видається набір газетних оголошень. Протягом 3-5 хв. учні мають можливість переглянути їх та відповісти на такі запитання:

• На що ви звертали увагу під час читання оголошення?
• Які рекламні оголошення викликали у вас найбільшу підозру, чому?
• За якими рекламними оголошеннями ви поїхали б за кордон, чому?

 Рольова гра.  Учні діляться на групи по 2-3 особи. Кожна група має представити невеличку сценку «Звертання за оголошенням» (один із шляхів потрапляння за кордон): робота за кордоном, навчання, знайомство через Інтернет. Один або двоє з членів групи мають бути стороною, яка пропонує ви­їзд, інші члени групи – це ті, хто звертається за оголошенням. Час на підготовку – 7-10 хвилин. Після пред­ставлення сценок можливі запитання та обмін враженнями.                                                                       «Мозковий штурм» теми «Права, порушені в ситуації торгівлі                                  людьми». На фліп-чарті записуються права людини, які порушуються в ситуації  торгівлі  людьми,  учні генерують ідеї всі разом.

     право на життя, свободу та безпеку; свобода від рабства;рівність перед законом; свобода пересування та проживання; свобода від несанкціонованого затримання, арешту чи вигнання;

     свобода від знущань та жорстокості, негуманного чи принизливого ставлення, покарання; свобода думки, совісті та віросповідання; право на працю, створення профспілок та приєднання до профспілок; право на відповідний рівень життя; право на відпочинок; свобода одруження.

Розташуйте законодавчі акти з датами прийняття у хронологічній послідовності.  Визначте, про який документ ідеться                                                                      Прийнятий 16 грудня 1966 р., набув чинності 23 березня 1976 р. (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права).Надає дитині права і забезпечує повагу її прав як у мирний період, так і під час збройних конфліктів. (Конвенція про права дитини).                                                                                                                                                                        Прийнятий 10 грудня 1948 р. (Загальна декларація прав людини). Вперше дає міжнародне визначення поняття «торгівля людьми» (Протокол про заборону торгівлі людьми, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності).                                                                                                                                                                        Прийнятий 2 грудня 1949 р., набув чинності 25 липня 1951 р. (Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами).                         У новому варіанті документа стаття № 124 стала статтею № 149 (Кримінальний кодекс України).                                                                                                                Прийнятий 20 листопада, 1989 р., набув чинності 2 вересня 1990 р. (Конвенція про права дитини). Разом з факультативними протоколами становить Міжнародну хартію про права людини (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права).              Прийнятий у грудні 1993 р. (Декларація ООН «Про викоренення насильства стосовно жінки). Ставить за мету сприяти міжнародному співробітництву задля запобігання транснаціональній організованій злочинності. (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності).                                                                                    Прийнятий 18 грудня 1979 р., набув чинності 3 вересня 1981 р. (Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок).                                                                                                  Прийнятий у 1995 р. (Пекінська платформа дій). Визначає детальні вимоги до визнання протизаконними порушень прав дитини в контексті торгівлі дітьми, дитячої проституції і порнографії (Факультативний протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.).                            Прийнятий 15 листопада 2000 р., набув чинності 25 грудня 2003 р., ратифікований 4 січня 2004 р. (Протокол про заборону торгівлі людьми, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності). Вимагає усвідомити, що насильство стосовно жінок демонструє історичну нерівність владних відносин між жінками та чоловіками (Декларація ООН «Про викоренення насильства стосовно жінок).                                                                                                                                            Прийнятий 15 листопада 2000 р., набув чинності 29 вересня 2003 р., ратифікований 4 січня 2004 р. (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності).                                                                                                                              Вирішення проблеми про порушення прав жінок в Україні                                          Так, у структурі Кабінету Міністрів України функціонує сектор у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства, який створено для того, щоб спільно з міністерствами та відомствами, громадськими організаціями та вченими розробляти заходи щодо забезпечення соціальних та правових гарантій рівних можливостей жінок у сфері праці, підвищенню престижу сім'ї в суспільстві, механізми вдосконалення системи державної допомоги сім'ям з дітьми.                                          У 1996 році було створено Міністерство України у справах сім'ї та молоді. Одним із головних завдань його діяльності є визначення стратегій та пріоритетних напрямів державної політики стосовно жінок, а також відпрацювання конкретних заходів, спрямованих на покращення становища жінок у сім'ї та суспільстві, на створення рівних можливостей для чоловіків та жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства.                                                                                                                                                                        Перший напрямок:                                                                                                                                                          –  Кримінальний кодекс України (стаття 149);                                                                                                  –  Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми. Затверджена постановою Кабінету Міністрів № 1768 від 25 вересня 1999 р.                                                                                    Другий напрямок:                                                                                                                                                          –  Конституція України (стаття 29);                                                                                                                              –  Кримінальний Кодекс України (статті 146, 447);                                                                                    – Указ президента України від 18 січня 2001 р. № 20/2001 «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку».                                                        Третій напрямок:                                                                                                                                                          –  Кримінальний кодекс України (статті 331, 332);                                                                                    –  Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. (статті 2, 10).                                                                                                  Четвертий напрямок:                                                                                                                                                          –  Конституція України (статті 28, 52);                                                                                                                –  Основи законодавства про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.        (статті 46, 47);                                                                                                                                                                                      – Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.;                                                                                                                                            –  Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.;                                                        –  Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів, затверджений постановою  Кабінету Міністрів від 20 липня 1996 р. № 775.                                                                                                                                            Крім цього, до законодавчої бази України належать діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною радою України: Конвенція про боротьбу із торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 року; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р., ратифікована СРСР 19 грудня 1980 р.; Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.; Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю від 28 червня 1930 р.; Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. та Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством від 7 вересня 1956 р. та ін.                                                                                                                                                                                                                  В березні 1998 року Верховна Рада проголосувала за прийняття закону «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України». Кримінальний кодекс України було доповнено статтями, які стосуються покарання за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) та за торгівлю людьми.                                                        Президент України підписав цей Закон 13 квітня 1999 року, прийняття яого  поклало основу створення системи законодавчого захисту українських громадян від торгівлі. І уже на червень 2000 року по Україні було заведено 24 кримінальні справи за цією статтею Кримінального кодексу України.

V.  Підбиття підсумків                         Ви отримали певну інформацію з проблеми, якою розмірковують не тільки журналісти, а й юристи, правозахисники. І вам вибирати: ризикувати чи ні, ставати жертвами работоргівлі чи ні.  І все ж пам’ятаємо народну приказку: «Береженого Бог береже». А на мою думку, не вам шукати примарного щастя там, де воно вас чекає. Шукайте його у власному домі. Кому, як не вам піднімати українську економіку, будувати незалежну державу. І, знаючи закони держави, не втратити людської гідності, зберегти своє життя, здоров’я.                                                                                                   Заключна вправа «Дерево побажань». Кожному учневі роздаються маленькі аркушики паперу. На них вони пишуть свої побажання людині, яка їде за кордон. Можливе формулювання завдання:                                                                                                                              Корисні поради:                                                                                                                                                          Зазвичай, коли українці вирушають за кордон, вони очікують радісні клопоти та море позитивних вражень. Інформаційні матеріали виставки надають корисні поради для тих, хто вирушає у подорож до інших  країн:                                                                                    -       перевір запропонований тобі контракт на працевлаштування або навчання за кордоном у спеціаліста;                                                                                                                                                          -       зроби декілька фотокопій свого паспорту, візи та інших документів, пов'язаних із твоєю поїздкою, для себе та своїх близьких;                                                                                    -       підтримуй постійний зв'язок з родичами під час перебування за кордоном;              -       довіряй свої документи лише уповноваженим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо), ні в якому разі не залишай свій паспорт у якості застави  або «для реєстрації»                                                                                                                                                          - перевірте ліцензію фірми;                                                                                                                                             - не перевищуйте термін дії візи,                                                                                                                              - візьміть із собою телефони посольства, громадських організацій в іншій країні.                                                                                                                                                                                                    - По приїзді в країну, де ви будете працювати зареєструйтеся в посольстві України.                                                                                                                                                                                                      « Гаряча лінія » з питань протидії торгівлі людьми 0-800-500-225 (дзвінки в межах України безкоштовні)