Первісне музикування мало синкретичний характер (пісня, танець, поезія були нерозривно пов'язані), супроводжувало обряди і церемонії, ритуали, трудовий процес. Виконувало функції оберегів і використовувалось під час заклинань і молитов, набуваючи магічно-охоронного значення. Первісні музичні інструменти
Народна музика Русі складалася з локальних та інструментальних мелодій. Передусім це обрядова народна пісенність. Стилі: вільний речитативний, таку форму декламації мали похоронні голосіння без інструментального супроводу; із чітким ритмом і формою – решта пісенних жанрів – зразки музики цього типу зустрічаємо в архаїчних обрядових піснях (колядках, щедрівках, веснянках). Музична культура Київської держави
Репертуар цієї музики складався із танцювальної, ліричної, побутової, жартівливої. Найчастіше зустрічаються згадки про “ співання слави ” князям. Співці-дружинники підносили бойовий дух війська згадуванням видатних подій минулого. Музикою супроводжувався прийом князем іноземних послів. Придворно-світська музика
Прийшла до слов'ян з Візантії. Разом із грецьким духівництвом посилали на Русь і професійних музик “ домественників ”, які організовували тут церковну співочу справу. З 11 ст. запроваджується церковна музика, що з Києво-Печерської Лаври швидко поширилось цервами і монастирями Русі. Сформувався так званий “ Київський розспів ”, що став основою співочої традиції на довгі сторіччя. Церковна музика