Микола Дмитрович Леонтович 1874 - 1921український композитор, хоровий диригент, педагог. Основу музичної спадщини композитора складають хорові мініатюри – обробки народних пісень. Його широковідомі хори «Щедрик», «Дударик» та інші стали вершинами в розвитку цього жанру в українській музиці. Саме Леонтовича справедливо називають «Українським Бахом», оскільки як і великий Бах, композитор творив багатоголосні твори і підніс українську пісню на новий рівень.
Закінчивши семінарію, юнак не став священником, а пішов працювати вчителем у сільських школах. Куди б не заносила Леонтовича доля, в школи Поділля чи на Донеччину – скрізь звучала музика. Він організовував шкільні хори і навіть самодіяльний симфонічний оркестр, інструменти для якого придбав з своєї дуже скромної зарплати сільського вчителя. Скрипка і флейта. Камертон і диригентська паличка Леонтовича
Весь цей час Леонтович збирає і записує народні пісні і робить обробки для хору. З’являються збірки «Пісні Поділля». Відчуваючи, що йому не вистачає знань з теорії музики, Леонтович їде до Петербургу, де відвідує лекції у Співочій капелі. Майбутній композитор складає іспити і отримує звання регента(диригента) хору. Дорожні валізи, з якими подорожував Леонович
Бурхливі політичні події змусили композитора переїхати до Тульчина і повернутися до професії вчителя. Леонтович був сповнений нових творчих задумів, але трагічна загибель від рук вбивці обірвала його життя… Микола Леонтович з сім’єю – дружиною Клавдією та донькою Галиною. Будинок-музей Леонтовича. Вінницька область
Особливо унікальним є фортепіано Леонтовича. Донька композитора Галина Леонтович згадує: «…Ось за ним у сувору зиму сидів у голоді і холоді батько. Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці і грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Фортепіано, на якому грав Леонтович. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно розуміла, ким є і ким залишається Леонтович для України...»Обідня зала
Микола Леонтович був закоханий у рідні українські пісні і зробив 150 їх обробок для хору а капела (без інструментального супроводу). Композитор опрацьовував пісні різних жанрів: календарно-обрядові, ліричні, історичні, чумацькі, жартівливі. На основі українських народних мелодій він створив хорові композиції, в яких поєднав прийоми народного багатоголосся із засобами класичної поліфонії. Стіл, за яким працював Леонтович
Хор «Щедрик» композитор удосконалював майже 20 років, зробивши 5 редакцій. В основу «Щедрика» покладена стародавня щедрівка, яку виконували в період зимових свят. У ній оспівується радість праці, висловлюється побажання добробуту. «Щедрик написано» в куплетно-варіаційній формі. Основна тема (мелодія) не змінюється, а набуває в процесі варіювання різноманітного звучання.1. Прослухай хоровий шедевр Леонтовича. 2. Зверни увагу як розвивається і збагачується основна мелодія протягом всього твору. 3. Завдяки яким елементам музичної мови це відбувається?Перше видання «Щедрика»
1. Прослухай хор, замислись над словами пісеньки.2. Чому мелодія звучить в мажорі і мінорі?3. Чому низькі чоловічі голоси хору «гудуть» квінту?Діду мій дударику,Ти ж було селом ідеш,Та ж було в дуду граєш. Тепер тебе немаєДуда твоя гуляєІ пищики зосталися. Казна кому досталися. https://www.youtube.com/watch?v=_N8 F6li6w. Hs