Урок-презентація "О вітер зі схилу Фудзі".Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців

Урок-презентація                        

                                      Із зарубіжної літератури

               «О вітер зі схилу Фудзі»

             

                             6 клас

                            Учитель

           Саєнко Марина Сергіївна

 

 

 

 

Тема:    <<О вітер зі схилу Фудзі >>. Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців. Презентація проекту.

Епіграф:<<Жоден народ не надавав такого значення дивовижній красі природи і не спостерігав за нею так уважно й зблизька як японці; і жоден не насолоджувався більше за японців мовчазною принадою мрій і само зосередження на своїх думках>>.

                                                                                                                 Андре Бельсер,

                                                                                                     французький учений поч..20 ст.

Мета: ознайомити учнів з особливостями світогляду японського народу; прищеплювати інтерес до самобутньої японської культури, зокрема й літератури; підготувати учнів до сприйняття поезії Мацуо Басьо; розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації; відповідної до презентації; виховувати допитливість до презентації; виховувати допитливість, любов до книги.

Обладнання:  відео – та фотоматеріали;

                               Аудіо записи японської музики;

                               Картини, орігамі, нецке, ікебана і т.д.

                                Пагода – японський будинок

                                Гравюра

                                Самурай – військовий дворянин

                               Хоку, ікебана, <<сезонні слова>>,

                                Прислів’я (повторення)

                               Словничок ввічливості:

                        Здрастуйте – конічіва

                                Арігато – спасибі

                                Сайонара – до побачення

І. Мотивація навчальної діяльності

1.Вступ.

Слово вчителя.

Діти, подивіться у вікно, які чудові картини вміє малювати природа. Зранку, йдучи в школу, ви вже, мабуть, милувалися ними. А ось і сонечко. Це воно дарує нам свої щедроти. 

• Які асоціації викликають у вас слово сонце?

2.Створення логічного ланцюга.

Сонце – радість, тепло, світло, людське життя. Схід сонця – то початок життєвого шляху.

  Сонце в зеніті – період активного життя.

  Захід сонця – період зрілості.

  Зробимо висновок: природа і життя людини тісно пов’язані.

3. Учитель.

 Вашій увазі тепер пропоную ось яке зображення. Нагадує воно прапор країни, яку називають країною сонця, що сходить. Це Японія.

 -Що вам відомо про цю країну і її мешканців?

Учень 1.Чоловіки та жінки в кімоно церемонно вклоняються один одному в тіні пагод.

Учень 2.Чарівні японки грають на старовинних інструментах, спиняючись лише для того, щоб блиснути вишуканою дотепністю.

Учень 3.Маленькі, сором’язливі люди поспішають з чайної церемонії на аранжування квітів.

Учень 4.Ображені самураї вдаються до харакірі.

 

     ІІ. Оголошення теми, мети, завдань, епіграфа до уроку.

           Учитель

      Чи добре ви знаєте культуру цієї дивовижної країни…

Вона як перлина , схована в непоказній мушлі. Зрозуміти її надзвичайно важко, тому пропоную всім поглянути на світ очима давних японців.

         Учень 1.І подумки переносимось в японський театр Юо (ногаку) . Перші вистави (XІV-XV століття) влаштовувались в буддиських храмах, в замках аристократів. Значне місце в п’єсах  відводилось хору та двом акторам – сіте (головному герою) та вакі ( помічникові ) . Всі виконавці ( в тому числі і жіночий ролей )- чоловіки . Основний реквізит у театрі маски, віяло, за допомогою яких актор передавав свій стан.

 

    Учитель. То ж запрошуємо вас на виставу . А покажемо ми легенду про походження Японії (звучить традиція японська музика). 

                        Інсценування <<Індзанагі та Ідзанамі>>.

  Індзанагі та Ідзанамі були одними з перших богів.А також першими чоловіком і жінкою. Земля тоді була рідкою і плавала, як олійна пляма на поверхні світового океану. Старші боги доручилися Індзанагі та Ідзанамі зробити Землю придатною для життя. Ті спустилися на Землю небесним мостом і священним списом збили її,  як  грудна масла. Коли Індзанагі дістався спис із океану, кілька краплин кремнезему впали вниз, і з них утворились японські острови. Ідзанамі та її чоловік спустилися туди. Вони створили безліч інших богів. Але коли народжувався бог вогню, Ідзанамі опеклася і померла.Ідзанагі: <<Як же мені жити без коханої?>>

Ведучий: Я вирушив за своєю прекрасною жінкою у Царство померлих. Довго блукав у пошуках своєї коханої.

Чоловік: - <<Життя без тебе мені не миле. Повертайся у верхній світ. Будемо жити разом, як і раніше>>.

 

Жінка: - << Я не можу повернутися з тобою у верхній світ, адже я вже знаю країну мороку. Тут я і залишуся >>.

Індзанагі: - <<Відламаю зубець від свого гребінця, запалю його і увійду до палацу, аби дізнатися, що ж насправді сталося з дружиною. І я побачив, що дружина стала невродливою, злякався і кинувся тікати>>.

Жінка: - <<Що ти наробив?>>

Ведучий: - <<Я не хотіла, щоб хтось дізнався, на кого перетворилася.>>

Жінка: - <<Відьми, летіть за Індзанагі і знищіть його!>>

Чоловік:-<<От вони вже зовсім близько>>.

Але тут Індзанагі кинув за спину головний убір, що перетворився на виноград. Відьми дуже його любили. Тож і накинулись на ягоди. Наївшись, вони знову почали наздоганяти Індзанагі. Тоді бог вихопив із волосся гребінь, жбурнув його назад, і гребінь перетворився на паростки бамбука. Бамбук росте швидко. В одну мить виріс високий і густий ліс, і відьми не змогли продертися крізь нього. Вони повернулися в країну мороку ні з чим.

Жінка: - <<Я  неодмінно повинна знищити свого чоловіка! Півтори тисяч моїх воїнів! Ідіть за Індзанагі та вбийте його!>>

Ведучий:  <<Отут Індзанагі й показав себе як справжній боєць: величезним мечем він розбив усе незліченне вороже військо.

Тепер він стояв між країною світла і країною мороку.

Чоловік: <<Що робити? Чи прожити мені все життя без кохання, чи померти від нього? Ні, я повинен жити тому, що маю зробити ще багато корисного для Японії>>.

Учитель.Ви подивилися легенду про виникнення Японії, а тепер погляньте на краєвид. Вигнута низка гористих островів і справді схожа на скам’янілі краплі.<<Шлях гір>> - одне із тлумачень стародавнього імені цієї країни.

    Гори, гори… Знову гори…

     Сакура гірська…

     Знову сакура гірська.

                                                Сеіхо

Давні японці вважали гори проміжною сходинкою між небом і землею, а тому – святим місцем куди спускаються з небес боги, де оселяються душі померлих предків.

 

                                                            

                                                                 Соловейко на гілці сливи—

                                                                               Символ японської весни.

                                                                    

Назва клена момідзі дослівно

Означає < < здатність червоніти сто днів>>.

 

Дивлячись на сакуру, нащадки самураїв

Розмірковують про швидкоплинність життя.

 

Мистецтвознавець.Перед вами репродукція гравюри видатного японського маляра Кацусика Хокусая (1760 – 1849 ). Він залишив у спадок співвітчизникам понад 30 тисяч малюнків і гравюр, зробив ілюстрації для близько 500 книг. Коли Хокусаю було вже за 70 років, він створив свою найвідомішу серію <<36 видів Фудзі>>.В ній показано гордість японців гора Фудзіяма, такою, якою бачать її з різних районів країни. Найуславленіша гравюра з цієї серії <<Червона Фудзі>> (або <<Переможний вітер.Ясний день>>).Рік створення 1823 – 1831. Ця гравюра є втілення роздумів художників про красу природи та мету мистецтва. Палаючий силует гори на тлі спокійного синього неба з чередою хмаринок, що плинуть в далечінь, - все це символи добре зрозумілі японцям.

         Туман – як цільна мжичка

         У день, коли не видно Фудзі,

        Якийсь химерний  настрій

         Хмари – біля підошви,

         Над ними – нетрі Фудзіями

         Шпилем у небо!

         Зачепилась за бік –

         Невже ця хмара замжичить?

        На Фудзі вже сніг!

                                                                   (Так пише Мацуо Басьо)

Географ. Фудзі, Фудзміяма, Фудзісан – національна святина японців , символ цієї країни. Фудзіяма є діючим вулканом та найвищою гірською вершиною Японії знаходить а острові Хонсю. Фудзі справляє незабутнє враження, вона височить на 3 776 метрів над рівним моря, десять місяців на рік укрита майже повністю снігом , а форма її настільки досконала, що, з якого боку на неї не дивитися, вона нагадує правильний конус. Гора Фудзі є предметом поклоніння (сотні тисяч японців щороку приїжджають милуватися Фудзіямою).

Естет 1.Як естет можу стверджувати :красу слід не створювати заново, а знаходити в природі, вважають японці. Виявити приховану в природі красу й порадіти їй – важливішим, ніж самому намагатися створити щось прекрасне. Митець має відкривати людям очі на красу природи, допомагати побачити її.

Учитель. Ось і ми спробуємо побачити красу у віршах.

Заходить Імператор: Конічіва (привіт).

Імператор. Запрошуємо до нас у гості.

Учитель. Для повноцінного світського життя придворним необхідно було знати класичні вірші. Вони й самі займалися віршуванням. Як правило, вірші не творилися <<просто так>> - на самоті, для себе і без приводу. Їх потрібно було складати публічно і експромтом. Веління імператора – ось що спонукало поетів до творчості.

Імператор. Проведемо поетичний тунір на тему <<Пори року>>. Шановні придворні поділіться на дві команди - <<лівих>> і <<правих>>. Починає змагання команда<<правих>>.

Імператор. То ж я пропоную команді <<лівих>> і <<правих>> розгадати прислів’я , дивлячись на гравюру <<Бондар>> японського художника Хокусая. На першому плані ви бачите бондаря, який наполегливо працює над виготовленням величезної діжки, щоб заробити кошти на життя. Трохи позаду нього сосна – символ стійкості до життєвих негараздів. На задньому плані (в колі, окресленому діжкою) видніється прекрасна віковічна Фудзі.

Імператор. Отже, прислів'я, для пояснення даю таке: Коли сильний вітер, бондар радіє.(Учні обговорюють зміст прислів'я).

Учень з <<лівих>>. Великий вітер він здіймає пісок, який запорошує очі; від піску сліпнуть люди; незрячі часто стають дзато (мандрівниками музикантами), які виконують оповіді під акомпанемент сямісена ( шипкового музичного).

Учень з правих. Виготовляють сямисени з котячої шкіри; щоб її здобути, переловлять котів тому розплодяться миші і погризуть діжки; бондарю буде багато замовлень, тому він і радіє.

Учитель. Виготовляють сямисени з котячої шкіри; щоб її здобути, переловлять котів тому розплодяться миші і погризуть діжки; бондарю буде багато замовлень, тому він і радіє.

Імператор.Слідуюче прислів’я:

                    Хіто ва бусі хана ва сакура – [Справжня]

                           Людина – це самурай, а [справжня] квітка – це сакура.

Учень з <<лівих>>. Ми вже можемо пояснити. Для японців самурай (військовий дворянин) є втілення сили, мужності й честі, а сакура (вишня) – витонченої краси й чистоти. У стародавній Японії сакура та самурай користувалися особливою повагою, вшановувалися особливою повагою, вшановувалися як найкращі в своєму роді.

  Учитель. Арігато (спасибі).Молодці учасники змагання із команди <<лівих>>, <<праві>> можуть тепер наздогнати їх, пояснивши наступне прислів’я.

Імператор. Прокоментуйте прислів’я:

Меч – душа самурая, дзеркало – жіноча душа.

Учень із <<правих>>. Наше пояснення таке. З давніх часів меч і дзеркало високо цінувалися в Японії. Меч уособлював чоловічі чесноти (Хоробрість, честь) дзеркало – жіночі(чистоту, любов)

 (Варто продемонструвати кілька гравюр японських художників, наприклад: Кітагава Утамаро <<Жінка за туалетом>> та Тайохара Кунітіка <<Сцена з спектаклю кабукі>>).

Учитель. Отже, команди, <<лівих>> і <<правих>>,прийнявши участь в інтелектуальному поєдинку показали, що вміють точно пояснити японські прислів’я.

Імператор. Я думаю, що пояснити прислів’я зможе будь-який японець. А от назвати одну з перших книг і час коли вона була створена. Буде складніше.

Учень. Пане, імператоре! Я вже можу відповісти. Якщо на те буде ваша воля.

Імператор. То кажи вже ,юний самураю!

Учень. Це збірка віршів <<Манйосю>>, тобто <<Десять тисяч листків >> .(Складена 7 ст.)

Учитель. Японія – це країна яскравих свят, майже на кожний день припадає яке – небуть свято, а буває, що і декілька. Супроводжеється вони виставами, процесіями, музикою, співом, танцями, змаганнями, іграми… 

Учитель. Спробуйти, діти визначити особливості таким маленьких віршиків.

Учень. Невеликий вірш, без рими, поетично зображує красу, привертає увагу до дрібниць.

Учитель. Назвіть відомі вам пори року. Оберіть із запропонованих аркушів кольорового паперу ті, які відповідають вашій улюбленій порі року. Уявіть, що перед вами картина, на якій автор (Клод Леоне) сфокусував увагу на якійсь деталі. Що ви побачили? (Крапельку роси, сонячний промінь, місток, біле латаття).

Дослідницька робота.

Діти, коли ви обирали певний колір, то серед вас утворилися групи: білий – зима, зелений – весна, червоний – літо, жовтий – осінь.

Завдання: проаналізувати вірші Мацуо Басьо і виписати деталі, які стосуються певної пори року.

Спікери груп вписують у відповідні пелюстки сакури.

Учитель. Арігато ( Спасибі).Виступи обох команд всі присутні визнають (однаково вдалими).

• В якому жанрі написані ці вірші?
• Вірші яких поетів прозвучали у цьому змаганні ? (Ісса, Кіджю, Мацуо, Сікі).
• Що таке хоку ? (Робота з підручником с.267.) Поширений у японській поезії трирядковий вірш, в якому кількома виразними штрихами створюється міста замальовка життя. Хоку немає рими, але є ритм. Кожен рядом в оригіналі має поетичну кількість складів І-5, ІІ-7, ІІІ- 5. (Плакат).
• Згадаємо деякі символи японської поезії:

Весна – сакура, соловей, верба; туман, павутиння, метелик;

Літо – зозуля; злива, садіння рисової розсади, спека;

Осінь – хризантема, клен, дикі гуси; зірки, роса, червоне кленове листя;

Зима – сосна , слива, бамбук; лід, іній, теплий одяг на ваті;

Спогади – місяць; здоров’я, сила і твердість – сосна;

Самотність – дикі гуси, олень;

Красуня, кохання – ясно – червона сукня, лілія, перлина, гвоздика;

Символ жаби – білий колір;

Мати – марево;

Батьківська любов – фазан;

Удача – каштан;

Самотність – дикі гуси, олені.

Віками вироблялися правила складання хоку й використання в них певної лексики. Були так звані <<сезонні слова>>, які свідчили про конкретну пору року, й не могли використовувати для опису інших сезонів.

Учитель. Діти, ми вже знаємо з вами, що японці не тільки вдало складали вірші, а й прислів’я, що таке прислів’я (стислий влучний народний вислів навчального змісту, побудований як закінчена думка).Японські прислів’я зазвичай складають з 2 фраз 5 чи 7 складів: 5/5; 5/7; 7/7.

 

Це країна, у якій біля трьох століть тому з’явилася нова поетична форма – японський трирядний хоку. Творцями хоку є японський поет Мацуо Басьо (XVII ст).

             Дорогами Японії довгі роки мандрувала людина вже не першої

молодості та неміцного здоров’я , на вигляд   схожа на жебрака. Не один раз , слуги вельможних феодалів зганяли її з дороги, але жодний, але жодний тогочасний князь не був удостоєний всесвітньої посмертної слави, що випало на долю цьому непримітному мандрівцю (Заходить хлопчик у костюмі жебрака з посохом). Ось, спираючись на посох, простує він гірською дорогою в осінню непогоду. На ньому – пошарпаний халат – плаття з цупкого, покритого лаком паперу, плащ з очерету, а на ногах – солом’яні сандалі.

        Мацуо Басьо.  Зморшки на ньому розгладжу  

                                   І вирушу милуватися снігом.

                                   Старе паперове плаття.

Учитель. У невеликій подорожній торбинці знаходиться насущне: дві-три найулюбленіші збірки віршів, каламар, флейта, записник Мацуо Басьо. Осінь холодно….Порожньо. Пустка в душі і надворі. Навіть думка тікає від мене. Лиш сірий крук залишився на гілці.

                               На голій гілці

                               Самотній ворон тихо старіє.

                               Осінній вечір.

       У моїх хижці можна сидіти лише на підлозі, бо меблів немає.

                               У хатиночці моїй

                               Комарі лише малі.

                              І нічого більш.

Учитель. Мов вусики плюща, в’ються на полях візерунки письмен: дорожні записи, вірші. Ніякі труднощі не могли зупинити Басьо. Він трясеться у сідлі взимку <<крижаніє на спині у коня>>, йде пішки з гірської ущелини на пагорб у розпал літньої спеки і відпочиває <<під самими хмарами>>.

     Басьо.  Сотні рі подолав.

                         Нагородою – відпочинок у холодку

                         Під самими хмарами.

 Я мандрую наодинці з природою та своїми роздумами, інколи днями не зустрічаю жодної людини, а заночувати можу будь-де і в заїжджому дворі, і просто неба.

                         Сьогодні вдало заночував!-

                         У відведеній мені кімнаті –

                         Сяйво грудневого місяця.

Подорожні враження та роздуми були поштовхом до творчості М.Басьо. Після кожної з мандрівок з’являлася збірка віршів, які були віхами в історії японської поезії.

    Новий рік в Японії святкують в лютому, тобто наприкінці зими.

                                         Коржі на листі папороті

                              Приснився коржик,

                              Бо заснув на обеліску

                              Папоротевого листя.

   Басьо. Під рисові коржі, коли їх несли як пожертву в храмі, або як дарунок родичам, клали листя папороті. У день Нового року в моїй хижці немає святкових коржів.

  Учитель. Тож давайте діти запросимо Мацуо Басьо до нашого кола і пригостимо його чаєм з рисовими коржами.

         Підбиття підсумків уроку.

Про що вірші, які ви почули на уроці? Чи тільки про красу природи?

Сладання узагальнюючої опори:

Природа + Людина= Сенс життя.

Ми майже відкрили мушлю, щоб дістати звідти перлину. За ознаками,

Які ми визначили, - це перлина на ім’я <<хоку>>.

• Як побудовані хоку?

    Схема на дошці 17=5+7+5

    Робота над написанням власних хоку.

         Читання учнями власних робіт.

          Самооцінка діяльності.

          Інтерактивна гра <<Віяло>>.

Віяло передають по колу, у кого воно в руках каже одне слово. Учитель говорить початок речення ,учні по черзі додають до нього+ по одному слову, яке на їхню думку найбільш точно відповідає змісту роботи.

Домашнє завдання : виразне читання хоку (хайку) напам’ять, їх аналіз, складання власних хайку, індивідуальні повідомлення про поетів Японії (ХVII-XVIII ст.)